Постанова № 33515993, 18.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 р. Справа № 804/6092/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Кравець Є.С.

за участю сторін:

від позивача - Сергєєва М.Ш.

від відповідача - Рибоченко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» до Нікопольської об'днаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Нікопольська ОДПІ ДО ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 №0000172201 та №0000182201, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Нікопольської ОДПІ ДО ДПС, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000172201 та №0000182201 від 27.03.2013, якими ТОВ «Інтегрітас» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 97626 грн. , у т.ч. штрафні санкції у сумі 32542 грн., та по податку на прибуток у сумі 123205,50 грн. , у т.ч. штрафні санкції у сумі 41068,50 грн..

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інтегрітас» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №682/221/37055591 від 25.02.2013. В акті перевірки податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», та як наслідок заниження ТОВ «Інтегрітас» податку на прибуток у сумі 82137 грн. та заниження податок на додану вартість у сумі 65084 грн. На підставі акта перевірки відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки протиправними та безпідставними, такими, що зроблені з порушенням норм законодавства. Крім того, господарські правовідносини позивача з контрагентами ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс» підтверджені відповідними первинними документами, що свідчить про наявність господарської мети та направлення на реальне настання правових наслідків. За таких обставин позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час перевірки позивач не підтвердив реальність здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», а тому показники податкової звітності, які сформовані на підставі таких операцій є безпідставними. Такі висновки податкового органу підтверджені матеріалами перевірок ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», якими встановлено, що діяльність підприємств спрямована на надання податкової вигоди своїм контрагентам, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Крім того, правоохоронними органами порушено кримінальне провадження за фактом ухилення від сплати податків суб'єктами підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс». За таких обставин, відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесеними на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами та Конституцією України, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Нікопольської ОДПІ ДО ДПС згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до наказу №203 від 14.02.2013 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інтегрітас» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт №682/221/37055591 від 25.02.2013, в якому зафіксовані наступні порушення з боку ТОВ «Інтегрітас»:

- п.134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 82137 грн., у т.ч. за І квартал 2012 року у сумі 7420, за ІІ квартал 2012 року у сумі 4695, за ІІІ квартал 2012 року у сумі 65963 грн., за ІV квартал 2012 року у сумі 4059 грн., у т.ч. встановлено проведення транзитних операцій з продажу товарів по ланцюгу ТОВ «Ривс» - ТОВ «Інтегрітас» - ПП «Дельфін»;

- ст. 185, ст. 186, ст. 187, ст. 188, п. 198.3, п. 198, ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додано вартість у сумі 65084 грн., у т.ч. за січень 2012 року у сумі 684,17 грн., лютий 2012 року у сумі 4886,67 грн., березень 2012 року на суму 1495,84 грн.. квітень 2012 року 1875 грн., травень 2012 року у сумі 1187,51 грн., червень 2012 року у сумі 1409,17 грн., липень 2012 року у сумі 1041,67 грн., серпень 2012 року у сумі 50742,40 грн., вересень 2012 року у сумі 510 грн., жовтень 2012 року у сумі 1250,83 грн. у т.ч. ТОВ «Інтегрітас» у серпні завищено податкові зобов'язання у частині нереальності реалізації товарів на ПП «Дельфин» на суму 27174 грн.

На підставі акту перевірки №682/221/37055591 від 25.02.2013 відповідачем були винесенні наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000172201 від 27.03.2013, якими ТОВ «Інтегрітас» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 97626 грн., у т.ч. штрафні санкції у сумі 32542 грн.

- №0000182201 від 27.03.2013, якими ТОВ «Інтегрітас» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 123205,50 грн., у т.ч. штрафні санкції у сумі 41068,50 грн.

Надаючи оцінку правомірності винесення вищенаведених податкових повідомлень-рішень, судом були встановлені наступні обставини.

Як вбачається з акту перевірки №682/221/37055591 від 25.02.2013, вищенаведені висновки податкового органу обґрунтовані тим, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Інтегрітас» з ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс» за перевіряємий період, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, зазначені господарські операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є безпідставними по ланцюгу постачання.

Така позиція податкового органу була сформована на висновках актів перевірок ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», якими встановлено, що діяльність підприємств спрямована на надання податкової вигоди своїм контрагентам, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а також на тій обставині, що правоохоронними органами порушено кримінальне провадження за фактом ухилення від сплати податків суб'єктами підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс».

Враховуючи викладене, податковий орган вважає безпідставними показники податкової звітності (витрати, доходи, податковий кредит), які сформовані за результатами господарських операцій з ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс».

Розглядаючи справу по суді судом встановлено, що позивачем були проведені наступні господарські операції з вищенаведеними контрагентами.

Так, ТОВ «Інтегрітас» (Покупець) з ТОВ «ВК «Віконні системи» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №290612 від 29.06.2012, відповідно до якого продавець передав у власність покупцю «Станок линейной фрезеровки ППУ» вартістю 301980 грн., у т.ч. ПДВ 50330 грн.

Податок на додану вартість у сумі 50330 грн. був включений позивачем до складу податкового кредиту у податковій декларації за серпень 2012 року.

Розрахунки по вищенаведеному договору були проведені у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та зазначено в акті перевірки.

Транспортування придбаного товару здійснювалось ТОВ «Матадор», про що свідчить товарно-транспортна накладна від 03.08.2012.

Також, між ТОВ «Інтегрітас» (Покупець) та ТОВ «Ривс» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №300712 від 30.07.2012, відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору товар (партію товару) у кількості, асортименті та цінами, що визначені у накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору ТОВ «Ривс» поставило ТОВ «Інтегрітас» товар «Іграшки в асортименті» загальною вартістю 159768,43 грн., у т.ч. ПДВ 26628,07 грн., про що свідчить видаткова та податкова накладні №5080 від 01.08.2012 та №49 від 01.08.2012.

Податок на додану вартість у сумі 26628,07 грн. був включений позивачем до складу податкового кредиту у податковій декларації за серпень 2012 року.

Розрахунки по вищенаведеному договору були проведені у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та зазначено в акті перевірки.

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 01.08.2012, транспортування придбаного товару здійснювалось ТОВ «Матадор».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ривс» з ТОВ «Агро-Легія» був укладений договір від 26.10.2012, відповідно до якого ТОВ «Ривс» уступає ТОВ «Агро-Легія» право вимоги по договору купівлі-продажу №300712 від 30.07.2012.

У подальшому, на виконання договору поставки від 30.06.2011 №34р11, ТОВ «Інтегрітас» реалізувало придбаний у ТОВ «Ривс» товар ПП «Дельфін» за ціною 163043,48 грн., у т.ч. 27173,91 грн.

Розрахунки між ТОВ «Інтегрітас» та ПП «Дельфін» були проведені у безготівковій формі одним платежем у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та зазначено в акті перевірки.

Транспортування товару від ТОВ «Інтегрітас» до ПП «Дельфін» здійснювалось ТОВ «Світ Імпорт», про що свідчить товарно-транспортна накладна №01888-6 від 01.08.12.

Що стосується господарських операцій позивача з ТОВ «Матадор», то між ними був укладений договір про надання послуг по перевезенню вантажу №220711 від 22.07.2011, на виконання якого ТОВ «Матадор» надало послуги з перевезення на протязі 2012 року на загальну суму 91795 грн., у т.ч. ПДВ 15299,17 грн.

Розрахунки по вищенаведеному договору були проведені у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та зазначено в акті перевірки.

Досліджуючи реальність здійснення вищенаведених господарських операцій суд виходив з наступного.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо є фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до підпункту 198.6 статті 189 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Згідно підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також підлягають врахуванню вимоги «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, відповідно до пунктів 2.4., 2.14-2.16 якого первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ ВК «Віконні системи», ТОВ «Матодор» та по ланцюгу ТОВ «Ривс» - «ТОВ «Інтегрітас» - ПП «Дельфін», реальності постачання товару по цим операціям та правомірності формування показників податкової звітності за результатами таких операцій, позивач надав суду низку копій первинних документів окремо по кожному контрагенту, а саме:

- по взаємовідносинам з ТОВ «Матодор»: договір №220711 від 22.07.2011, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, виписки з банку;

- по взаємовідносинам по ланцюгу ТОВ «Ривс» - «ТОВ «Інтегрітас» - ПП «Дельфін»: договір купівлі-продажу №300712 від 30.07.201, договір поставки від 30.06.2011 №34р11, договір уступки права вимоги, видаткові та податкові накладні, довіреності, виписки з банку;

- по взаємовідносинам з ТОВ ВК «Віконні системи»: договір купівлі-продажу №290612 від 29.06.2012, податкову та видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, специфікацію №1 до договору, робочу інструкцію до договору, інвентарну картку, акт приймання-передачі, виписки з банку.

Вищеперелічені первинні документи містяться у матеріалах справи, а саме а.с. 83 - 249 том 1 справи, а.с. 1 - 242 том 2 справи, а.с. 1 - 235 том 3 справи.

Зі змісту досліджених вище документів, вбачається, що вони містять усі обов'язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств, тобто складені відповідно до вимог закону.

Отже, враховуючи вище наведені приписи законодавства, суд вважає, що саме перелічені вище первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ ВК «Віконні системи», ТОВ «Матодор» та по ланцюгу ТОВ «Ривс» - «ТОВ «Інтегрітас» - ПП «Дельфін», реальності постачання товару по цим операціям та правомірності формування показників податкової звітності за результатами таких операцій у 2012 році.

Тобто, посилання відповідача на нереальність здійснення позивачем господарських операцій є безпідставним.

Разом з тим суд зазначає, що зі змісту акту перевірки №682/221/37055591 від 25.02.2013 вбачається, що під час перевірки позивача податковий орган керувався виключно актами перевірок ТОВ ВК «Віконні системи», ТОВ «Матодор», ТОВ «Ривс». Крім того, фактично під час перевірки порушень податкового законодавства саме ТОВ «Інтегрітас» за перевіряємий період встановлено не було. Зазначені в акті перевірки №682/221/37055591 від 25.02.2013 порушення з боку ТОВ «Інтегрітас» були виявлені як наслідок недотримання податкового законодавства його контрагентам.

З цього приводу, суд звертає увагу на рішення Європейського Суд з прав людини у своєму від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії»), в якому суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Таким чином, при розгляді даної справи господарська мета, реальність здійснення господарських операцій, виконання зобов'язань, повинні бути встановлені та досліджені відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами.

З огляду на викладене, суд не враховує посилання відповідача на те, що ТОВ «Ривс», ТОВ ВК «Віконні системи» та ТОВ «Матадор» не віднесли у податковій звітності до прибутку кошти, отримані від господарських операцій з ТОВ «Інтегрітас».

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом були винесені постанови від 13.03.2013 по справі №804/1261/13а за позовом ТОВ ВК «Віконні системи» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДО ДПС про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, а також від 13.02.2013 по справі №804/1440/13а за позовом ТОВ «ЛАДА-ЛТД» до ДПІ у Башкінському районі м. Дніпропетровська ДО ДПС про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою від 13.03.2013 по справі №804/1261/13а дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДО ДПС щодо проведення перевірки ТОВ ВК «Віконні системи», за результатами якої складено акт 7212/224/33972398 від 21.12.2012. Саме даний акт був використаний відповідачем під час перевірки позивача.

Також, постановою від 13.02.2013 по справі №804/1440/13а дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДО ДПС щодо визнання в акті перевірки ТОВ «ЛАДА-ЛТД» відсутності у ТОВ «Матадор» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям у 2011 та 2012 роках.

Тобто, судом під час розгляду справи №804/1440/13а була досліджена діяльність ТОВ «Матадор», у той самий податковий період, який є предметом розгляду у даній справі.

Вищенаведені рішення суду набрали законної сили, що вбачається з ухвал Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 та 30.04.2013. (а.с. 243-248 том 3).

Разом з тим, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що правоохоронними органами порушено кримінальне провадження за фактом ухилення від сплати податків суб'єктами підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», оскільки вироку суду за результатами розгляду такого кримінального провадження відповідач під час розгляду справи не надав.

Отже, враховуючи вищевикладене та встановлені обставини справи, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №682/221/37055591 від 25.02.2013 щодо заниження ТОВ «Інтегрітас» податку на прибуток та податку на дану вартість є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положеннями ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень №0000172201 та №0000182201 від 27.03.2013, якими ТОВ «Інтегрітас» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 97626 грн. , у т.ч. штрафні санкції у сумі 32542 грн., та по податку на прибуток у сумі 123205,50 грн. , у т.ч. штрафні санкції у сумі 41068,50 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2294 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 2294 грн.

Керуючись ст.ст.158-163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 №0000172201 та №0000182201 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 27.03.2013 №0000172201, яким ТОВ «Інтегрітас» збільшено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на 65084 грн. та накладені штрафні санкції у сумі 32542 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 27.03.2013 №0000182201, яким ТОВ «Інтегрітас» збільшено податкові зобов'язання по податку на прибуток на 82137 грн. та накладені штрафні санкції у сумі 41068,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Іненрітас» (ЄДРПОУ 37055591) сплачений платіжним дорученням від 26.04.2013 №560 судовий збір у розмірі 2294 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст виготовлено 24.06.2013 року.

Суддя О.С. Луніна