Рішення № 33515300, 12.09.2013, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/4341/13-ц

Номер провадження 2/404/1955/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді -Бершадської О.В.

при секретарі -Вітохіній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Крот" про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року позивач звернулась в суд із позовом, яким просить поділити майно, набуте нею за час шлюбу із відповідачем, виділивши їй : нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності за №664 від 25.10.2004 року; відповідачу виділити: належну їй частку (50%) у ТОВ «Крот»; просить визнати за нею право власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1.

Вимоги мотивує тим, що з 27.08.1994 року вони уклали з відповідачем шлюб , який зареєстрували у Центральному відділі РАЦС ГУЮ Кіровоградської області. Під час перебування у шлюбі придбали наступне майно: нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1, яка є їх спільною сумісною власністю та зареєстрована на відповідача. Крім того, з 20.10.2002 року , вона разом із чоловіком є засновниками ТОВ »Крот». На даний період є необхідність поділити їх спільне майно, так як чоловік не надав згоди добровільно вирішити питання щодо його розподілу.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач, зокрема його представник в суді позов визнав повністю, заперечень не подав.

Залучена судом третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю " Крот", його представник в судовому засіданні вказав на обгрунтованість заяви позивача, в частині виділу відповідачу належної їй частки ( 50% ) у товаристві.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори про майно між подружжям судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, з'ясовувати джерело і час його придбання, спільною сумісною власністю є майно, визначене СК України та ЦК України незалежно від того на ім'я кого з подружжя вони були придбані.

Відповідно до статті 11 ЦПК України , суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до статті 60 ЦПК України, сторони зобов'язані довести ті обставини на які вони посилаються як на обґрунтування своїх доводів. При цьому доводи не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 серпня 1994 року (а.с.5 ).

Відповідач ОСОБА_2 є власником цілої нежитлової будівлі , розташованої по АДРЕСА_1. Вказане підтверджено наданим Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.11.2004 року та Свідоцтвом про право власності нежитлової будівлі, виданого на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 14.10.2004 року за № 1535, в обмін договору купівлі-продажу від 01.11.2000 року , р. № 205/2000 ( а.с. 6-7).

Згідно ст. 60 СК України, ціла нежитлова будівля є спільною сумісною власністю подружжя, що ними не заперечувалось в суді.

Частина 1 ст. 69 СК України передбачає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Крім того, з 20.10.2002 року сторони є засновниками (учасниками) ТОВ »Крот», згідно наданих змін до Статуту , п.9.3, кожен із учасників має таку кількість часток: ОСОБА_2 - має 50 часток, що дорівнює 4 750 грн.; ОСОБА_1 - має 50 часток, що дорівнює 4 750 грн. ( а.с. 8).

Сторона позивача бажає поділити майно з виділенням їй, ОСОБА_1 - повністю нежитлову будівлю , а ОСОБА_2- належні , їй, ОСОБА_1 частки (50 %) у ТОВ »Крот». Сторони не вказали про наявність іншого майна подружжя та згоди про добровільний поділ майна між ними не досягнуто.

Представник відповідача в суді з позовом погодився повністю, третя особа щодо виділення 50 % часток також.

П. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 , при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій, частки (паю, долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб'єктом.

Згідно з п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про власність» об'єктом права власності господарського товариства є, зокрема, грошові та майнові внески його членів, майно, набуте внаслідок господарської діяльності, а у ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Таким чином, грошові внески засновників товариства, які є одним із джерел формування майна останнього, включаються до його статутного фонду як вклад, є часткою учасника в ньому та стають власністю товариства, а засновник, в свою чергу, з моменту вчинення зазначених дій набуває корпоративні права, які включають в себе право на: управління справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах; участь у розподілі прибутку товариства та одержання відповідної його частки, а також грошових коштів у разі ліквідації товариства відповідно до чинного законодавства; а також при виході, зокрема, з товариства з обмеженою відповідальністю, на виплату вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді.

Право на частку у статутному капіталі господарського товариства є наслідком внесення особою вкладу у статутний капітал цього товариства та відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» підлягає грошовій оцінці. Вартість частки у статутному капіталі товариства може не відповідати вартості здійсненого учасником вкладу у статутний капітал товариства на момент його формування або зміни.

Власністю господарського товариства є майно, передане йому учасником (засновником) як вклад до статутного капіталу. Частка у статутному капіталі товариства не є власністю товариства, а є виключно власністю його учасника.

Зазначене підтверджується тим, що згідно зі ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 147 ЦК України саме учасник товариства, а не товариство, тобто як власник, має право продати свою частку (ії частину) у статутному капіталі. Зазначене кореспондує положенням ст. ст. 317, 319 ЦК України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, акції можуть бути об'єктом права спільної сумісної власності і предметом поділу між подружжям, якщо вони були придбані за їх спільні кошти. Разом з тим вклад до статутного капіталу господарського товариства (наприклад, ТОВ) не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство.

Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За загальним правилом, корпоративні права являють собою сукупність майнових і немайнових прав, а стаття 61 Сімейного кодексу України прямо вказує, що об'єктом спільної сумісної власності може бути тільки майно, отже самі частки в статутному капіталі Товариства не є об'єктами цивільних прав.

Оскільки, корпоративні права за своє правовою природою відносяться до особистих немайнових прав, вони не є майном і не можуть бути поділені між подружжям.

Таким чином, суд вважає, що поділу підлягає нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1, частки майна дружини та чоловіка мають бути рівними, а відтак в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, суд визнає за ОСОБА_1 право власності на 1 / 2 частку нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. В решті вимог відмовляє за безпідставністю.

Суд не приймає до уваги визнання відповідачем позову , так як він визнав безпідставний позов, в частині що стосується виділення частки (50 %) у ТОВ »Крот».

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню- 1 457 грн. у відшкодування судових витрат.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю Крот» про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1 / 2 частку нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі - 1 457 грн.

В позовних вимогах про виділення відповідачу належної ОСОБА_1 частки (50 %) у ТОВ »Крот» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда