Ухвала суду № 33514823, 09.09.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2013 р. Справа № 5019/1496/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності Дегурко Володимира Станіслаовича

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління Держкомзему у м. Рівне

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Рівненська міська рада

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк"

про встановлення безоплатного земельного сервітуту

Представники:

від позивача : адвокат Солімчук І.М. (договір про надання правової допомоги №ДВС/08-13/1 від 13.08.12р.);

від відповідача : представник Ручка О.С. (довіреність №6 від 15.01.2013року);

Від третьої особи Управління Держкомзему у м.Рівне: не з"явився;

Від третьої особи Рівненської міської ради: Горчак Ю.П.;

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємець Дегурко Володимир Станіславович звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк" відповідно до якого просить встановити безоплатний земельний сервітут на наступних умовах:

- Земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:009:0070, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), яка розташована за адресою: м. Рівне вул. Будівельників, 6.

- Земельний сервітут встановлюється в інтересах Набувача сервітутних прав - ФОСПД Дегурко В.С. на безоплатне право його проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху через земельну ділянку ТОВ "Планета-Друк" до дороги загального користування, згідно плану нанесення меж дії земельного сервітуту, що додається до сервітуту.

- Безоплатне право проходу громадян до земельної ділянки ФОСПД Дегурко В.С. і назад здійснюється за перепусками /постійними або одноразовими/, які видаються адміністрацією ТОВ "Планета-Друк" на письмове замовлення ФОСПД Дегурко В.С в денний час з 07 години до 19 години. Замовлення ФОСПД Дегурко В.С. щодо видачі перепустки має бути виконано адміністрацією ТОВ "Планета-Друк" впродовж 5-10 хвилин. Кожен громадянин зобов'язаний пред'являти охоронцю ТОВ "Планета-Друк" перепустку для контролю. Форма перепустки, її реквізити, підписання, скріплення печаткою та інше визначається ТОВ "Планета-Друк".

- Безоплатне право проїзду особистого транспорту ФОСПД Дегурко В.С. здійснюється на підставі перепустки, виданої адміністрацією ТОВ "Планета-Друк" терміном на один рік.

- Безоплатне право проїзду на транспортному засобі до земельної ділянки ФОСПД Дегурко В.С. і назад по наявному шляху через земельну ділянку ТОВ "Планета-Друк" здійснюється за перепусками для автотранспорту, які видаються адміністрацією ТОВ "Планета-Друк" на письмове замовлення ФОСПД Дегурко В.С. в денний час з 07 години до 19 години. Замовлення ФОСПД Дегурко В.С щодо видачі перепустки для автотранспорту має бути виконано адміністрацією ТОВ "Планета-Друк" впродовж 10-15 хвилин. Форма перепустки для автотранспорту, її реквізити, підписання, скріплення печаткою та інше визначається ТОВ "Планета-Друк".

- Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут прав володіння, користування та розпорядження нею.

- Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи.

- Сторони повинні витримувати загальновизнані правила добросусідства, а саме: обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей; дозволяти власникам або землекористувачам земельних ділянок ремонтувати визнаний прохід та проїзд через ділянку; вжити заходів щодо недопущення можливості стоку дощових і стічних вод на суміжну земельну ділянку, тощо; інформувати одна одну про режими роботи /початок і закінчення робіт/, плани щодо заходів, які можуть порушити або тимчасово обмежити можливість сторони скористатися правом, що витікає з даного договору; ворота, встановлені ФОСПД Дегурко В.С на межі земельної ділянки ТОВ "Планета-Друк", яка не відноситься до сервітуту, повинні бути закриті зі сторони ТОВ "Планета-Друк" та відкриватись за узгодженням між Сторонами; ворота, встановлені ФОСПД Дегурко В.С на межі земельної ділянки ТОВ "Планета-Друк, яка відноситься до сервітуту, повинні бути закриті зі сторони ТОВ "Планета-Друк" з 19-00 годин до 07-00 годин; в неробочі дні фіртка та ворота ФОСПД Дегурко В.С зі сторони ТОВ "Планета-Друк" мають бути закриті на замок. Ключі будуть зберігатися в охоронця ТОВ "Планета-Друк". Строк дії цього сервітуту є постійним.

18.10.2012 року від ФОП Дегурка В.С. через канцелярію суду надійшло клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи для з'ясування питання можливості, або неможливості задоволення вимог позивача у проході та проїзді до своєї земельної ділянки іншим способом, аніж встановленням земельного сервітуту, оскільки встановлення відповідних фактів потребує спеціальних знань.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.10.2012 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу. Провадження по справі зупинено до надання результатів призначеної експертизи. Проведення експертизи доручено експерту Водько Ю.В., свідоцтво Мін'юсту №983 від 09.06.2006 року, який знаходиться за адресою: м. Рівне вул. Базарна 8/12. На вирішення експерту поставлено наступні питання:

- Чи можливий прохід та проїзд транспортними засобами до земельної ділянки та розташованих на ній приміщень, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Фабрична, 12 і перебуває в оренді фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності Дегурко Володимира Станіславовича у інший спосіб, ніж по наявному шляху через земельну ділянку, що знаходиться у постійному користуванні ТОВ "Планета-Друк" і знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Будівельників, 6?

- Визначити межі, площу та конфігурації частини земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні ТОВ "Планета-Друк", по якій пролягає під'їзний шлях до земельної ділянки, що перебуває в оренді фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності Дегурко Володимира Станіславовича?

15.11.2012 року на адресу суду надійшов висновок експерта №Е-22/12 віл 12.11.2012 року, відповідно до якого на перше питання чи можливий прохід та проїзд транспортними засобами до земельної ділянки та розташованих на ній приміщень, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Фабрична, 12 і перебуває в оренді фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності Дегурко Володимира Станіславовича у інший спосіб, ніж по наявному шляху через земельну ділянку, що знаходиться у постійному користуванні ТОВ "Планета-Друк" і знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Будівельників, 6 експертом роз'яснено про таку неможливість, станом на момент проведення експертизи.

27.11.2012 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк" через канцелярію суду надійшло клопотання про проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи. Клопотання мотивоване наступним: під час призначення судової будівельно-технічної експертизи експерту не було задано питання, яке має важливе значення для правильного вирішення справи та винесення судом законного та обгрунтованого рішення, а саме: чи існує технічна можливість влаштування ФОП Дегурком В.С. самостійного виходу/виїзду з орендованої ним земельної ділянки на вул.Будівельників за умови отримання всіх необхідних дозволів та погоджень. На вирішення експерту відповідач просить поставити наступне питання: Чи існує технічна можливість влаштування ФОП Дегурком В.С. самостійного виходу/виїзду з орендованої ним земельної ділянки на вул.Будівельників за умови отримання всіх необхідних дозволів та погоджень?

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27.11.2012 року по справі призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу. Провадження по справі зупинено до надання результатів призначеної експертизи. Проведення експертизи доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16. На вирішення експерту поставити наступне питання: Чи існує технічна можливість влаштування ФОП Дегурком В.С. самостійного входу/в'їзду на орендовану ним земельну ділянку з вул. Будівельників за умови отримання всіх необхідних дозволів та погоджень?

04.07.2013 року на адресу суду надійшов висновок експерта №8237 від 23.05.2013 року, з якого вбачається, що влаштування ФОП Дегурком В.С. самостійного входу/в'їзду на орендовану ним земельну ділянку з вул. Будівельників за умови отримання всіх необхідних дозволів та погоджень є технічно можливим.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Рівненської області в зв'язку з прийняттям Постанови Верховної Ради України №2194а-1 від 06.06.2013 року "Про обрання суддів", яка набула чинності з моменту прийняття, суддю Мамченко Ю.А. обрано суддею Рівненського апеляційного господарського суду, та на підставі пунктів 3.1.11-3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5019/1496/12 за позовом Фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності Дегурко Володимира Станіславовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк" про встановлення безоплатного земельного сервітуту. За результатами повторного авторозподілу, справу передано на розгляд судді Качуру А.М.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.07.2013 року провадження по справі поновлено.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Представники третіх осіб в судовому засіданні не заперечували проти задоволення позовних вимог.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

При винесенні рішення суд дослідив зокрема такі обставини.

2 жовтня 2007 року позивачем було укладено з Рівненською міською радою договір оренди №040758300251, зареєстрований у Рівненській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 12.11.2007 року за №040758300251 (надалі - договір оренди). Відповідно до договору оренди позивачу було передано в користування земельну ділянку площею 3186 кв. метрів для обслуговування будівлі пилорами, яка знаходиться в м. Рівне, на вул. Фабричній, 12.

На території земельної ділянки, переданої в оренду позивачу знаходиться нерухоме майно, а саме: будівля цеху по виробництву поліграфічної продукції і упаковки та будівля складу, що належать позивачу на праві приватної власності.

Згідно плану зовнішніх меж земельних ділянок, земельна ділянка, передана у користування позивачу, межує із земельною ділянкою, яка знаходиться у користуванні відповідача. При підготовці технічної документації щодо виділення земельних ділянок у користування для позивача та відповідача було передбачено, що земельна ділянка відповідача буде обмежена сервітутом, оскільки іншого способу, яким би можна було задовольнити потреби позивача не існує. Для врегулювання питань щодо проходу та проїзду по земельній ділянці відповідача, між позивачем, відповідачем та ВАТ "Рівнельон" був укладений та підписаний сторонами договір на встановлення земельного сервітуту від 2005 року". У 2011 році на вимогу відповідача у справі, між сторонами у справі була укладена додаткова угоду до договору на встановлення земельного сервітуту від 2005 року. Судом встановлено, що вказаний договір не був зареєстрований у порядку визначеному законом.

Відповідно до частини першої статті 210 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Як встановлено судом, до червня 2013 року діяли редакції статті 402 ЦК України та статті 100 Земелього кодексу України (далі - ЗК України), які вимагали обов'язкової державної реєстрації договору про встановлення земельного сервітуту.

Відсутність державної реєстрації такого договору у порядку визначеному законом дозволяє зробити висновок, що договірне встановлення земельного сервітуту на підставі правочину вчиненого між сторонами цього спору не відбулося.

Як стверджує позивач, у липні 2012 року відповідач почав чинити перешкоди позивачу щодо використання нерухомого майна та земельної ділянки, наданої позивачу у користування, забороняючи позивачу та його працівникам, прохід та проїзд транспортними засобами через територію відповідача.

22 серпня 2012 року, позивач звернувся до відповідача з письмовою пропозицією укласти новий договір на встановлення земельного сервітуту на запропонованих позивачем умовах. 03 вересня 2012 року позивач отримав від відповідача відповідь №199, в якій зазначається, що відповідач не вбачає необхідності надання позивачу права земельного сервітуту і відповідно відмовляє в укладанні договору на встановлення земельного сервітуту.

Згідно статті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Як вказувалося у поясненнях наданих під час судового засідання позивачем здійснено вихід/виїзд з власної земельної ділянки до вулиці Будівельників, яким ФОП Дегурко В.С. та його працівники користуються на даний час. Позивачем було поставлено ворота та частково замощено вихід до вулиці Будівельників, що підтверджується наявними в справі фотоматеріалами наданими відповідачем.

У висновку №Е-22/12 від 12.11.2012 р., експерт зазначив, що використання даного виходу/виїзду (хвіртки), як основного входу на ділянку можливе лише за умови облаштуваання пішохідної доріжки з відповідним покриттям, а це вимагає отримання відповідних дозволів. погоджень і розробку проектних рішень. Крім того, у вказаному висновку експерт наголосив, що постійний основний прохід безпосередньо з вулиці Будівельників на ділянку орендовану позивачем неможливий саме на момент проведення експертизи.

Суд наголошує, що відповідно до наявного в матеріалах справи висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи №8237 від 23.05.2013 р., влаштування позивачем самостійного входу/в'їзду на орендовану ним земельну ділянку з вулиці Будівельників є технічно можливим і не суперечить вимогам ДБН та ДСТУ, що спростовує твердження позивача про неможливість задоволення його потреб у інший спосіб.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", Вищий господарський суд України встановив, що обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.

У вирішенні спорів про встановлення сервітуту суд має враховувати, що обов'язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача.

Згідно частини 1 статті 402 ЦК України та статті 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Планування встановлення сервітуту не може бути обов'язком сторін.

Позивачем було надіслано пропозицію щодо укладення даного договору, на що відповідачем було надано обгрунтовану відмову.

Нормами статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. При цьому, сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Таким чином, сервітут - це обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Як наслідок, потреба встановлення сервітуту виникає у випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. А тому, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби у інший спосіб, як встановлення права користування чужим майном - сервітутом.

Стаття 403 ЦК України регулює зміст сервітуту, а саме - сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Згідно з цією статтею сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном, в тому числі права продажу. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Стаття 404 ЦК України встановлює, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Спеціальні норми стосовно об'єкта сервітуту, такого як земельна ділянка, викладені у Земельному кодексі України. Згідно із статтею 98 Земельного кодексу України зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 99 вказаного кодексу передбачено види права земельного сервітуту, зокрема, як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом. Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Лише у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Таким чином, судове рішення є окремою формою встановлення сервітуту.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Суд наголошує, що відповідно до висновку експерта № 8237 від 23.05.13р., влаштування ФОП Дегурком В.С. самостійного входу/в'їзду на орендовану ним земельну ділянку з вул.Будівельників є технічно можливим.

Щодо безоплатності спірного права на сервітут, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Позивач просить суд встановити йому право безоплатного користування земельною ділянкою, що перебуває в користуванні відповідача.

Разом з цим, суд вважає, що можливість встановлення саме безоплатного обмеженого права користування чужою земельною ділянкою (права земельного сервітуту) можливе лише за згодою власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут.

Відповідно до частини 3 статті 101 ЗК України, власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Відповідач заперечує проти надання позивачу права земельного сервітуту безоплатно. В судових засіданнях відповідач зауважував, що він несе витрати по утриманню і обслуговуванню орендованої земельної ділянки. Відповідно до пункту 9 договору оренди від 02.10.2007 р., відповідач, як орендар, щомісячно сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою.

За загальним правилом використання землі в Україні є платним (частина 1 статті 206 ЗК України).

Чинним законодавством не встановлено обов'язку власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут, надавати право земельного сервітуту саме безоплатно.

Позивач не довів суду обгрунтованість вимог щодо безоплатності земельного сервітуту.

За таких обставин, у суду відсутні законні підстави для встановлення позивачу безоплатного права земельного сервітуту при непогодженні на це відповідача, як користувача земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що, у задоволенні позову слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності Дегурко Володимира Станіслаовича відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Стягнути з Фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності Дегурко Володимира Станіслаовича (м.Рівне, вул. Лесі Українки, 5, кв. 4, код 1808413997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк" (м.Рівне, вул. Будівельників, 6, код 32354597) 2206,80 грн. витрат сплачених за проведення судової експертизи.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

повне рішення складено 16.09.2013 р.

Суддя Качур А.М.