Постанова № 33514779, 09.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. Справа№ 910/11407/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Чорної Л.В.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Демяненко М.В.;

відповідача-1: Берник Ю.В.;

відповідача-2: не з'явились;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 14.06.2013р.

у справі №910/11407/13 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільний

термінал"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛТЕСК"

про вжиття заходів до забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013р. у справі №910/11407/13 було частково задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти відповідача-1, що обліковуються на рахунках у банківських установах, що будуть виявлені під час проведення виконавчого провадження, в межах суми 5 138 586,03 грн. та судових витрат у сумі 68 820,00 грн. У задоволенні клопотання про вжиття запобіжних заходів у вигляді накладення арешту на грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2013р. у справі №910/11407/13.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до безпідставного вжиття заходів до забезпечення позову. Відповідач-1 просить скасувати заходи забезпечення позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції було взято до уваги лише доводи позивача. Зокрема, відповідач-1 звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- при винесенні ухвали судом не було з'ясовано, чи наявне те майно, на яке накладено арешт, та накладено арешт на майно, яке фактично може й не існувати;

- забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти можливе, зокрема, за умови наявності грошових коштів та приналежності їх боржнику. Позов не можна забезпечити тими коштами, які взагалі не існують. Не може зникнути те майно (грошові кошти), якого немає;

- з 01.01.2013р. відповідач-1 реалізує нафтопродукти за договором комісії №77-С від 01.01.2013р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю „Ромпетрол Україна", як комітентом. Враховуючи умови вказаного договору, грошові кошти, які надходять на поточні рахунки відповідача-1 не є власністю підприємства, а належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Ромпетрол Україна" і підлягають негайному перерахуванню на рахунки комітента;

- суд не перевірив наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, встановлених ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, та підтвердження їх належними доказами;

- саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача-1 від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви;

- протягом усього часу існування заборгованості перед позивачем, відповідач-1 визнавав заборгованість та постійно вживав заходи з її зменшення шляхом щоденних перерахувань грошових коштів на поточний рахунок позивача;

- приймаючи оскаржувану ухвалу, суд паралізував діяльність підприємства та порушив права й охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками даного судового процесу, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ромпетрол Україна";

- накладання арешту позбавляє відповідача-1 можливості виплачувати заробітну платню понад 1 200 працівникам, що посилює соціальну напругу, а також податкові платежі до понад 70 податкових органів у 11 областях України, в яких розташовані АЗС відповідача-1.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.08.2013р.

19.08.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення як безпідставну та непідтверджену належними доказами. Зокрема, позивач зазначав наступне:

- судом не було порушено норми процесуального права під час винесення оскаржуваної відповідачем-1 ухвали;

- ціна позову є досить значною і складає 5 143 585,96 грн., а часткова незначна оплата боргу на протязі останнього року з боку відповідача-1 свідчить про його фінансову нестабільність, що у випадку незабезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача-1 призведе до виведення з рахунків на інші пов'язані з відповідачем-1 компанії у зв'язку з чим буде неможливе виконання рішення суду;

- суд дійшов правильного висновку, що застосування вищезгаданих заходів до забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача-1, не призведе до втручання у звичайну господарську діяльність відповідних осіб, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

27.08.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що відповідач-1 вважає за необхідне подати суду оригінали документів, доданих до апеляційної скарги. При цьому, відповідач-1 наголошував на тому, що зможе надати оригінали документів лише 30.08.2013р. Окрім того, відповідач-1 просив суд продовжити строк розгляду апеляційної скарги.

В судове засідання 27.08.2013р. з'явилися лише представники позивача та відповідача-1. Представник відповідача-2 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р., на підставі ст. ст. 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, клопотання відповідача-1 були задоволені, строк розгляду апеляційної скарги продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 09.09.2013р.

В судовому засіданні 09.09.2013р. представник відповідача-1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2013р. у справі №910/11407/13.

В судовому засіданні 09.09.2013р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін, як таку, що була винесена з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.

Представник відповідача-2 в судове засідання 09.09.2013р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, а також приймаючи до уваги наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 09.09.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільний термінал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" (далі - відповідач-1) на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 4 623 363,44 грн., пеню у розмірі 289 054,42 грн. та частини штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості у розмірі 226 168,17 грн., а також про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛТЕСК" (далі - відповідач-2) на користь позивача частину штрафу відповідача-1 в розмірі ліміту відповідальності 5 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013р. було порушено провадження у справі №910/11407/13 за вищевказаним позовом та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 26.06.2013р.

До позовної заяви позивачем було додане клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1, які обліковуються на всіх відкритих ним рахунках у банківських установах, що будуть виявлені під час проведення виконавчого провадження у межах суми у розмірі 5 143 585,96 грн.

Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що підставою для звернення до суду стало невиконання відповідачем-1 умов договору поставки нафтопродуктів в частині здійснення розрахунків за поставлену продукцію. На думку позивача, невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до того, що відповідач-1 може своїми діями утруднити та зробити неможливим виконання рішення господарського суду в разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013р. у справі №910/11407/13 було частково задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти відповідача-1, що обліковуються на рахунках у банківських установах, що будуть виявлені під час проведення виконавчого провадження, в межах суми 5 138 586,03 грн. та судових витрат у сумі 68 820,00 грн. У задоволенні клопотання про вжиття запобіжних заходів у вигляді накладення арешту на грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. відмовлено.

Відповідач-1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2013р. у справі №910/11407/13 про вжиття заходів до забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Як уже зазначалось вище, позивачем були заявлені вимоги про: стягнення з відповідача-1 на користь позивача 4 623 363,44 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки нафтопродуктів №110901 від 01.09.2011р., 289 054,42 грн. пені, частини штрафу у розмірі 5% від суми боргу у розмірі 226 168,17 грн., а також про стягнення з відповідача-2 на користь позивача частини штрафу відповідача-1 в розмірі ліміту відповідальності 5 000,00 грн. за договором поруки №1721/01 від 01.09.2011р.

Позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, посилаючись на те, що майно (кошти) відповідача може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави забезпечення позову наведені в ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову вказаний в ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до абзацу 1 частини 1 якої позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (аналогічну правову позицію наведено в постанові пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Колегією суддів враховано, що заходами до забезпечення позову не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своїй ухвалі, метою звернення з позовом є відновлення майнових прав позивача шляхом стягнення з відповідача-1 заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №110901 від 01.09.2011р. та стягнення з відповідача-2 заборгованості за договором поруки №1721/01 від 01.09.2011р. З урахуванням доданих до позову документів, зокрема, щодо фінансового стану підприємства, а також зважаючи на розмір заявленої позивачем до стягнення суми, колегія суддів вважає обґрунтованим припущення позивача про те, що майно (кошти) відповідача-1 може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а тому невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти в межах суми в розмірі 5 138 586,03 грн. може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про пов'язаність заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти з його предметом, а також про ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову при невжитті відповідних заходів, у зв'язку з чим заява позивача в частині застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 у межах суми позовних вимог до нього в розмірі 5 138 586,03 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Натомість правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти в розмірі 5 000,00 грн. відсутні, оскільки вказана вимога не пов'язана з позовними вимогами до відповідача-1, а безпосередньо стосується вимог до відповідача-2.

Твердження в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно зі ст. 67 названого Кодексу суду надано право забезпечувати позов, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Заходи забезпечення, вжиті місцевим господарським судом, не блокують господарську діяльність учасників процесу, не порушують права осіб, що не є учасниками судового процесу, а також не застосовують обмежень, не пов'язаних з предметом спору. Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про співрозмірність та адекватність заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. До того ж, вжиття вказаного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість відновлення його порушених прав.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності підстав для застосування заходів до забезпечення позову.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача-1 (апелянта).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 66, 67, 75, 77, 86, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2013р. у справі №910/11407/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/11407/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Чорна Л.В.