Рішення № 33514762, 09.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2013 р. Справа № 914/2644/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент», м. Миколаїв, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «50 х 50», м. Миколаїв, Львівська область

про стягнення 91 659 грн. 18 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Залицайло М.С.

Представники:

від позивача: Зеліско О.В., представник (довіреність № 06531 від 02.11.12 р.);

від відповідача: не з'явився;

Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент», м. Миколаїв, Львівська область звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « 50 х 50», м. Миколаїв, Львівська область про стягнення 94 659 грн. 18 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 09.07.2013 р. призначив справу до розгляду на 29.07.2013 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити з підстав, викладених в позовній заяві із врахуванням поданої через канцелярію суду заяви про зменшення позовних вимог. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості товару не виконав, на дату розгляду справи заборгованість становить 89 500 грн. 00 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару, відповідачу нараховано 3% річних в сумі 2 159 грн. 18 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 91 659 грн. 18 коп.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

1 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Миколаївцемент» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю « 50 х 50» (покупець) було укладено договір №КК12-12 на поставку цементу з протоколом розбіжностей.

За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити цемент та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов даного договору та додаткових угод чи специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач за період з 10.01.2012 р. по 30.05.2013 р. поставив відповідачу згідно видаткових накладних та довіреностей продукцію на загальну суму 14 112 136 грн. 93 коп. Також, станом на 01.01.2012 р., у відповідача існувала кредиторська заборгованість перед позивачем у сумі 94 737 грн. 73 коп.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що загальна сума відтермінування платежу, на яку проводиться поставка товару покупцю продавцем, надається в розмірі 100 000 грн., з терміном оплати до 30 календарних днів з дня поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманої продукції виконав частково (сплачено 14 117 374 грн. 66 коп.), на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 89 500 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 2 159 грн. 18 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 89 500 грн. 00 коп. основного боргу, 2 159 грн. 18 коп. 3% річних.

Згідно ст. 7 Закону України Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог, а тому сума судового збору в розмірі 60 грн. 2 коп. повертається позивачу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 218, 509, 526, 530, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « 50 х 50», м. Миколаїв, вул. Болоня, 22, Львівська область (ідентифікаційний код 32991624) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент», м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, 1, Львівська область (ідентифікаційний код 00293025) 89 500 грн. 00 коп. основного боргу, 2 159 грн. 18 коп. 3% річних, 1 833 грн. 18 коп. судового збору.

3. Повернути на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент», м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, 1, Львівська область (ідентифікаційний код 00293025) з Державного бюджету України 60 грн. 2 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №13007774 від 25.06.2013 р.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 09.09.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 13.09.2013 р.

Суддя Мазовіта А.Б.