Рішення № 33514677, 09.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2013 р. Справа № 914/2574/13

За позовом: Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", м. Львів

до відповідача: Виробничо-торгівельної фірми "Опір", м.Львів

про стягнення 1 285, 48 грн.

Суддя П. Манюк

При секретарі І.Альховській

Представники:

від прокурора: Телюк Г.В.

від позивача: Терех-Лагодюк О.М. - представник

від відповідача: Лісовий А.Я. - директор

Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторіна роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" до Виробничо-торгівельної фірми "Опір" про стягнення 1 285, 48 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.07.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.07.2013 року.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

В судових засіданнях прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити, вимоги суду зазначені в ухвалах про порушення справи та про відкладення розгляду справи виконали.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні, вимог суду зазначених в ухвалах від 03.07.2013 р. та 16.07.2013 р. не виконав.

Ухвалою суду від 02.09.2013 р. строк розгляду справи продовжено у відповідності до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:

Прокурор Залізничного району м. Львова звернувся в інтересах Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" з позовом до Виробничо-торгівельної фірми "Опір" про стягнення 1 285, 48 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, прокурор покликається на те, що 01.10.2003 року між Львівським комунальним підприємством "Залізничнетеплоенерго" (надалі - позивач) та Виробничо-торгівельною фірмою "Опір" (надалі - відповідач) укладено договір № 216 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. п. 6.2, 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач зобов'язується проводити оплату за теплову енергію шляхом перерахування коштів платіжним дорученням в термін до 15-го числа звітного місяця в розмірі 100% вартості договірної величини споживання в цьому місяці.

В порушення умов договору, відповідач оплати за надану позивачем теплову енергію не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 01.05.2012 року по 01.09.2012 року, яка становить 1 253, 40 грн., та яку прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім стягнення основного боргу, прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних в розмірі 30, 29 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1, 79 грн.

Таким чином, загальна сума боргу з врахуванням вищевказаних нарахувань становить 1 285, 48 грн.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги заперечив, однак письмового відзиву суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 01.10.2003 року між сторонами укладено договір № 216 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п.1. договору, енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати покупцеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За умовами ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що покупець зобов'язується проводити оплату за теплову енергію шляхом перерахування коштів платіжним дорученням в термін до 15-го числа звітного місяця в розмірі 100% вартості договірної величини споживання в цьому місяці.

Відповідач умови договору щодо оплати позивачу за отриману теплову енергію не виконав, внаслідок чого за період з 01.05.2012 року по 01.09.2012 року виникла заборгованість в розмірі 1 253, 40 грн. за приєднане теплове навантаження.

Оскільки, представник відповідача в судові засідання з'явився, однак доказів погашення заборгованості не представив, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 30, 29 грн. та 1, 79 грн. інфляційних підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір у розмірі 1 720, 50 грн. підлягає стягненню з нього в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Виробничо-торгівельної фірми "Опір" (79044, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 85, код ЄДРПОУ 30823194) на користь Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (79054, м. Львів, вул. С. Петлюри, 4а, код ЄДРПОУ 20784943) суму в розмірі 1 285, 48 грн., з них:

- 1 253, 40 грн. основного боргу;

- 30, 29 грн. 3% річних;

- 1, 79 грн. інфляційних.

3. Стягнути з Виробничо-торгівельної фірми "Опір" (79044, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 85, код ЄДРПОУ 30823194) в дохід Державного бюджету України 1 720, 50 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 16.09.2013 року.

Суддя Манюк П.Т.