Рішення № 33514628, 17.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.09.2013 Справа № 5006/8/11/2012

Господарський суд Донецької області у складі колегії:

Головуючий суддя - Величко Н.В.

Судді - Тоцький С.В., Фурсова С.М.

при помічнику судді Юрової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас», смт. Зуївка

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас», м.Донецьк

про: стягнення 14.267.478,36 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Животов О.А. - за дов. № 21 від 19.11.2012р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» боргу за договором № 40 від 13.10.2008р. у розмірі 42.759.161,64 грн., з яких: 32.551.834,28 грн. основного боргу, 7.481.398,33 грн. інфляційних втрат та 2.725.929,03 грн. - 3% річних.

Після подачі позову до суду відповідач 30.03.2012р. направив позивачу заяву від 01.03.2012р. № 15-945 про припинення зобов'язань заліком на суму 1.004.511,88 грн. та заяву від 02.03.2012р. № 15-980 про припинення зобов'язань заліком на суму 13.262.966,48 грн.

Відповідно до вказаних заяв ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» зменшив дебіторську заборгованість ТОВ «Шахта «Донбас» на суму 14.267.478,36 грн. та відобразив в бухгалтерському обліку цю суму як зменшення своєї кредиторської заборгованості за договором від 13.10.2008р. № 40.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.07.2012р. по справі № 5006/8/11/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас» задоволено частково та з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» стягнуто заборгованість в сумі 18.284.355,92 грн., 3% річних в сумі 2.725.929,03 грн., інфляційні в сумі 7.481.398,33 грн., судовий збір в сумі 64.380,00 грн. Провадження у справі щодо стягнення 14.267.478,36 грн. боргу припинено (т.5 а.с.122).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2012 р. у справі №5006/8/11/2012 скасовано в частині припинення провадження у справі щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління Донбас" 14.267.478,36 грн. боргу та розподілу судових витрат.

Викладено другий абзац резулятивної частини рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2012 р. у справі №5006/8/11/2012 в наступній редакції: «Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління Донбас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Донбас" заборгованість в сумі 32.551.834,28 грн.»

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2012 р. у справі №5006/8/11/2012 - залишено без змін.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління Донбас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Донбас" судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 64.380,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 32.190,00 грн. (т.6 а.с.14)

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2012р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. у справі № 5006/8/11/2012 скасовано в частині скасування рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2012р. в частині припинення провадження у справі, прийняття в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, та рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2012р. у справі №5006/8/11/2012 в частині припинення провадження у справі щодо стягнення 14.267.478,36 грн. боргу. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області. В іншій частині рішення та постанову у справі залишено без змін (т.6 а.с.31).

Судом касаційної інстанції зазначено, що місцевий господарський суд, обмежившись висновком про однорідність зустрічних вимог, не перевірив наявність чи відсутність інших обов'язкових умов, зокрема, щодо настання строків виконання зустрічних зобов'язань.

Отже, для вирішення даного спору, судам необхідно достеменно встановити наявність чи відсутність умов, за яких законодавець передбачає можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, з урахуванням положень чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За приписами ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У зв'язку з поверненням матеріалів справи до господарського суду Донецької області, справу № 5006/8/11/2012 передано на автоматичний розподіл справ між суддями. За результатами автоматичного розподілу справу передано на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою від 19.12.2012р. справу № 5006/8/11/2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Склад суду неодноразово змінювався. Розпорядженням голови господарського суду від 17.09.2013р. призначено колегіальний розгляд справи у наступному складі: головуючий суддя - Величко Н.В., судді - Тоцький С.В., Фурсова С.М.

Розгляд справи відкладався та оголошувались перерви згідно ст. 77 ГПК України.

Господарським судом було запропоновано сторонам вирішити питання щодо доцільності проведення судової експертизи у цій справі. Сторони від проведенні будь-яких експертиз відмовились.

Позивач під час нового розгляду справи на задоволенні позовних вимог наполягає, проти заяви відповідача від 01.03.2012р. № 15-945 про припинення зобов'язань заліком на суму 1.004.511,88 грн. та заяви від 02.03.2012р. № 15-980 про припинення зобов'язань заліком на суму 13 262 966,48 грн. заперечує, вважаючи вказані суми безпідставно визначеними, заперечує щодо характеру зобов'язань, їх складу та підстав виконання, вказує на відсутність зазначених сум в його бухгалтерському обліку, відсутність належно оформлених бухгалтерських документів, що можуть бути підставою до визнання цих сум у якості заборгованості (т.6 а.с.48).

Відповідач під час нового розгляду справи підтримав доводи щодо припинення зобов'язань заліком на суму 14.267.478,36 грн. згідно заяв 01.03.2012р. № 15-945 та від 02.03.2012р. № 15-980 (т.6 а.с.86,97). У судове засідання, що відбулось 17.09.2013р. свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До канцелярії суду надав клопотання № 15-3792 від 16.09.2013р., в якому просив відкласти розгляд справи у зв'язку з проведенням переговорів між керівниками підприємств позивача та відповідача щодо укладення мирової угоди у цій справі.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи, що справа перебуває в провадженні суду досить тривалий час і сторони не були позбавлені права та можливості вирішити питання щодо врегулювання спору мирним шляхом протягом всього строку розгляду справи, відповідачем не додано до клопотання будь-яких доказів звернення до позивача з пропозицією укласти мирову угоду, а також те, що укладення мирової угоди між сторонами можливе у тому числі й на стадії виконання рішення, тому колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено підстав неможливості розгляду справи у цьому судовому засіданні, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається за наявними у ній доказами за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 22.11.2012р., господарський суд виходить з наступного.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно статті 601 цього Кодексу зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 цього Кодексу унормовано, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України унормовано, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, для припинення зобов'язань зарахуванням необхідна наявність кількох умов. По-перше, зарахування можливе у разі, коли зобов'язання є зустрічним. Для зарахування необхідна наявність двох зобов'язань. При цьому особа, яка виступає кредитором з першого з них, повинна бути боржником з другого, і навпаки - боржник з першого зобов'язання повинен бути кредитором з другого з них. По-друге, вимоги, що підлягають зарахуванню, мають бути однорідними. У зв'язку з цим, як правило, зарахуванню підлягають вимоги за грошовими зобов'язаннями або за будь-якими іншими зобов'язаннями, предмет яких визначений родовими ознаками. Різнорідні зобов'язання зарахуванням припинені бути не можуть. По-третє, для зарахування взаємної вимоги важливе значення має час виконання зобов'язань. Зарахування можливе лише у разі, коли строк виконання зобов'язання настав або не вказаний чи визначений моментом затребування.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язанням вважається заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За приписами статей 32, 33-34, 36 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Щодо заяви відповідача від №15-945 від 01.03.2012р. про припинення зобов'язань заліком на суму 1.004.511,88 грн. суд виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, укладено договір № 20 від 27.10.2008р. (т.4 а.с.121), предметом якого є тимчасове платне користування автомобільним транспортом (далі - майно), перелік якого наводиться у додатках до цього договору. Строк дії договору сторони встановили до 28.02.2009р., а по фінансовим зобов'язанням - до повного виконання (п.7.1 договору в редакції додаткової угоди від 27.02.2009р., т.4 а.с.124).

У договорі сторони обумовили, що передача майна в оренду та повернення майна з оренди здійснюється на підставі акту приймання-передачі (розділ 2 договору). Згідно розділу 4 договору, орендна плата повинна сплачуватися орендатором не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним, згідно наданого рахунку на підставі акта виконаних робіт (наданих послуг).

З наданих відповідачем документів вбачається (т.4 а.с.125-141), що на виконання договору № 20 від 27.10.2008р. відповідач передав, а позивач прийняв в оренду за актами приймання-передачі від 01.11.2008р., від 13.11.2008р., від 24.12.2008р., від 22.12.2008р. від 01.02.2009р. автомобільний транспорт загальною кількістю 31 одиниці, у тому числі: автобуси ЛАЗ - 9 од., автобуси МАРЗ - 2 од., вантажні самоскиди - 4 од., ЗИЛ-130 - 1 од., бульдозери - 2 од., автонавантажувачи - 4 од, трактори - 2 од., причеп - 1од., екскаватори - 2 од., ГАЗ-3307 - 2 од., мікроавтобус пасажирський ГАЗ-322132-414СПГ - 1 од.

За актами приймання-передачі від 24.11.2008р., від 22.01.2009р., від 01.03.2009р. позивач повернув відповідачу перелічений автомобільний транспорт з оренди.

Зазначені акти приймання-передачі підписані обома сторонами без зауважень.

Також, 31.03.2009р. між позивачем та відповідачем складено та підписано акти приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) по договору № 20 від 27.10.2008р. (т.5 а.с.161,162), згідно з якими послуги надані у повному обсязі, а ТОВ «Шахта «Донбас» підлягає оплаті на підставі рахунку нараховану доплату послуг по оренді автобусів ЛАЗ, ЛИАЗ за період 2008-2009рр. у сумі 688,06 грн. з ПДВ та доплату по оренді автотранспорту за період 2008-2009р. у сумі 8.846,14 грн. з ПДВ.

Суд зазначає, що серед наданих відповідачем документів на підтвердження суми боргу позивача за транспортні послуги по перевезенню працівників ТОВ «Шахта «Донбас» у розмірі 19 960,86 грн. за договором №20 від 27.10.2008р. відсутні докази узгодження між сторонами і передачі в оренду позивачу автобусу ПАЗ 3205 держ.номер АН6003ЕН, і як наслідок, відповідачем не підтверджено документально наявність заборгованості та взагалі користування позивачем автобусом ПАЗ 3205 держ.номер АН6003ЕН.

Наданий відповідачем акт ревізії КРУ сам по собі не створює зобов'язання для позивача, не встановлює для господарського суду преюдиціальних фактів, тому зазначений акт ревізії КРУ в Донецькій області №054-17/33 від 04.05.2011р. судом не приймається у якості доказу у цій справі.

Отже, включення ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» вимог на суму 19.960,86 грн. до заяви від №15-945 від 01.03.2012р. про припинення зобов'язань заліком є безпідставним.

Щодо включення до заяви від №15-945 від 01.03.2012р. про припинення зобов'язань заліком суми 24.988,62 грн. за транспортні послуги по перевезенню полублоків.

Надані ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» документи свідчать, що між ним, як продавцем, та ТОВ «Шахта «Донбас», як покупцем, укладено договір № 26 від 31.10.2008р. (т.3 а.с.117), предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення, сировини, матеріалів, обладнання (далі - товар) згідно додатків до цього договору. Строк дії договору встановлено до 31.12.2009р.

Розділом 3 цього договору сторони встановили, що ціна на товар обумовлюється у додатках і зазначається без урахування вартості транспортних витрат. Покупець відшкодовує продавцю витрати по доставці товару, якщо таке мало місце, на підставі виставлених рахунків. Покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 30 днів з дати поставки на підставі виставленого рахунка, якщо інше не встановлено у додатках чи додаткових угодах до договору. У пункті 4.1. договору сторони зазначили, що поставка товару здійснюється у тому числі й автомобільним транспортом на умовах EXW (склад відправника) ІНКОТЕРМС-2000, датою поставки товару вважається дата відмітки про його приймання у товаро-транспортній накладній.

ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» стверджує, що на виконання цього договору протягом лютого 2009р. він поставив машиною КАМАЗ 55102 093-80 ЕВ позивачу полублоки. Вартість послуг склала 24.988,62 грн., які виставлені до сплати ТОВ «Шахта «Донбас» згідно рахунку № 9 від 14.04.2011р.

На підтвердження таких обставин надано суду копії подорожніх листів вантажного автомобіля (т.4 а.с.111-120), відповідний рахунок № 9 від 14.04.2011р. (т.2 а.с.99) та супровідний лист № 10-1586 від 22.04.2011р. про направлення цього рахунку позивачу (т. 2 а.с.96-97)

Враховуючи, що умовами договору передбачено перелік документів, якими підтверджується факт поставки товару автомобільним транспортом, а датою поставки товару вважається дата відмітки про його приймання у товаро-транспортній накладній, відповідачем не надано до матеріалів справи відповідної товаро-транспортної накладної з відміткою позивача про дату поставки товару, а надані копії товарних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля складені відповідачем одноособово, тому ці товарні накладні та подорожні листи не підтверджують факту поставки (передачі) полублоків позивачу та вартість відповідних послуг. Інших доказів передачі позивачу спірних полублоків відповідач суду не надав.

Отже, вимоги на суму 24.988,62 грн. не підтверджені відповідачем документально, тому їх включення до заяви від №15-945 від 01.03.2012р. про припинення зобов'язань заліком - є необгрунтованим.

Щодо вимог на суму 23.476,00 грн. за спожитий котельнею гуртожитку № 4 газ для опалення гуртожитку.

На підтвердження цієї суми відповідачем надано суду у копіях акт ревізії КРУ в Донецькій області №054-17/33 від 04.05.2011, договір № 660 від 01.10.2008р., рахунок на оплату № 8 та докази його направлення позивачу поштою з листом № 10-1586 від 22.04.2011р.

Суд зазначає, що акт ревізії КРУ сам по собі не створює зобов'язання для позивача, не встановлює для господарського суду преюдиціальних фактів, тому зазначений акт ревізії КРУ в Донецькій області №054-17/33 від 04.05.2011р. судом не приймається у якості доказу у цій справі. Доказами у цій справі в силу ст. 32-34,36 ГПК України та приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути первинні документи бухгалтерського обліку підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2008р. між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено договір № 660 (т.3 а.с.1), предметом якого є тимчасове платне користування (оренда) нерухомим майном. Згідно розділу 1 договору найменування, перелік, вартість майна визначається сторонами у додатках до цього договору. У розділі 2 договору сторони обумовили, що передача в оренду та повернення з оренди майна здійснюється на підставі акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним, згідно наданого рахунку на підставі акта виконаних робіт (наданих послуг). Також, до обов'язків орендаря пунктом 3.2.3 договору віднесено нести витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна та здійснювати його поточні ремонти. Строк дії договору сторонами встановлено до 28.02.2009р. (т.3 а.с.3), а в частині фінансових зобов'язань - до повного виконання.

У додатку № 1 від 01.11.2008р. (т.3 а.с.8), підписаним обома сторонами без зауважень, сторони визначили перелік майна, яке підлягало передачі позивачу в оренду, у тому числі будівлю гуртожитку № 4 (інвентарний номер 503330), будівлю котельні гуртожитку (інвентарний номер 503331) та інше майно гуртожитку. Також сторони у цьому додатку визначили початкову і залишкову вартість майна та розмір орендної плати на місяць.

У той же час, ані умовами договору, ані умовами додатку № 1 до цього договору не встановлено складових частин орендної плати, у тому числі включення до орендної плати комунальних витрат на утримання орендованого майна. Матеріали справи не містять доказів внесення змін до договору оренди № 660 від 01.10.2008р. в цій частині.

На виконання цього договору відповідач передав, а позивач прийняв в тимчасове платне користування згідно акту приймання-передачі від 01.11.2008р. (т.3 а.с.9) серед іншого й будівлю гуртожитку № 4 (інвентарний номер 503330) та будівлю котельні гуртожитку (інвентарний номер 503331)

Матеріали справи не містять доказів надання послуг позивачу з газопостачання та/або теплопостачання об'єктів - гуртожитку № 4 (інвентарний номер 503330) та котельні гуртожитку (інвентарний номер 503331).

Направлений відповідачем на адресу позивача рахунок № 8 від 14.04.2011р. на суму 23.476,00 грн. (т.2 а.с.96-98) надання таких послуг не підтверджує, а інших належних доказів з цього приводу відповідачем не надано.

Таким чином, вимоги на суму 23.476,00 грн. не підтверджені відповідачем документально, тому їх включення до заяви від №15-945 від 01.03.2012р. про припинення зобов'язань заліком - є необгрунтованим.

Також відповідач включив до заяви від №15-945 від 01.03.2012р. про припинення зобов'язань заліком вимоги на суму 6.120,00 грн. за користування обладнанням котельні гуртожитку № 4, переданої в оренду ТОВ «Шахта «Донбас» по договору № 660 від 01.10.2008р. З цього приводу слід зазначити наступне.

За поясненнями відповідача № 15-2333 від 06.06.2013р. (т.6 а.с.97), будівля котельної (інв. № 503316) була передана до статутного фонду ТОВ «Шахта «Донбас», а обладнання до неї було частково передано в оренду ТОВ «Шахта «Донбас» у кількості 89 одиниці із наявних 94 одиниць, які обліковувались на момент передачі майна в оренду. Оренда здійснювалась у зимовий період. За твердженням відповідача, відповідно до технологічної карти-схеми «Котельної» перелік майна, який обліковується по обігово-сальдовій відомості, повністю задіяний у виробничому процесі. Використання частково обладнання котельної для обігріву шахти, як цілого виробничого комплексу, неможливо. Тобто, на думку відповідача, ТОВ «Шахта «Донбас» було взято в оренду 89 одиниць обладнання котельної, а фактично використовувалось 94 одиниці. В оренду не було передано 5 одиниць обладнання (насоси, тепло-генератори, повітря-нагрівачі). Таким чином, за період з 01.11.2008 по 28.02.2009 ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» було недоотримано орендної плати від ТОВ «Шахта «Донбас» за користування обладнанням котельної, яке використовувалось ТОВ «Шахта «Донбас» в сумі 6.120,00 грн. (1.275 грн. без ПДВ - місячна сума амортизації по 5 одиницям обладнання х 4 місяця користування). Зазначену суму було виставлено позивачу рахунком №123 від 22.04.2011р. (т.2 а.с.102), який направлено поштою з листом № 10-1586 від 22.04.2011р. (том 2, а.с.96-97).

Як вже було зазначено судом, за умовами договору № 660 від 01.10.2008р. передача в оренду та повернення з оренди майна здійснюється на підставі акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним, згідно наданого рахунку на підставі акта виконаних робіт (наданих послуг).

В матеріалах справи відсутні докази приймання-передачі спірних 5 одиниць обладнання котельні (насоси, тепло-генератори, повітря-нагрівачі) та не доведено будь-якими доказами факту користування позивачем цим обладнанням саме у названій кількості та протягом певного строку. Суд не приймає до уваги у якості доказу по справі акт ревізії КРУ в Донецькій області №054-17/33 від 04.05.2011р., наданий відповідачем на підтвердження факту користування позивачем 5 одиницями обладнання котельні (насоси, тепло-генератори, повітря-нагрівачі) з підстав, викладених вище.

Отже, вимоги на суму 6.120,00 грн. за користування обладнанням котельні гуртожитку № 4 не підтверджені відповідачем документально, тому їх включення до заяви від №15-945 від 01.03.2012р. про припинення зобов'язань заліком - є необгрунтованим.

Суд також вважає безпідставним включення відповідачем до заяви від №15-945 від 01.03.2012р. про припинення зобов'язань заліком вимог в сумі 929.966,40 грн. орендної плати за користування 171 комплектом секцій механічного кріплення комплексів ДМ, оскільки, як зазначає сам відповідач у письмових поясненнях № 15-2333 від 06.06.2013р. (т.6 а.с.97), ця кількість комплектів секцій механічного кріплення не була передана ТОВ «Шахта «Донбас» ані в оренду, ані у статутний фонд. В матеріалах справи відсутні первинні документи, які б підтверджували факт користування ТОВ «Шахта «Донбас» 171 комплектом секцій механічного кріплення комплексів ДМ.

Отже залік за заявою від №15-945 від 01.03.2012р. про припинення зобов'язань на загальну суму 1.004.511,88 грн. не може бути здійснений на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.

Щодо заліку на підставі заяви №15-980 від 02.03.2012р. на суму 13.262.966,48 грн. суд виходить з наступного.

З приводу вимог на суму 6.170.721,75 грн. грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки працівникам, яких було звільнено з роботи у зв'язку з переведенням на інше підприємство.

Матеріали справи містять заяви працівників, адресованих відповідачу, про прийняття на роботу за переведенням з ТОВ «Шахта «Донбас» та заяви працівників, адресовані позивачу, про звільнення у зв'язку з переведенням на інше підприємство (т.6 а.с.102-200, т.7 а.с.1-396, т.8 а.с.1-118), а також лист-вимогу ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» № 10-808 від 03.03.2010р. (т.2 а.с.107), адресовану ТОВ «Шахта «Донбас», на підставі ст. 24 Закону України «Про відпустки» перерахувати 6.170.721,75 грн. грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки працівникам, яких було звільнено з роботи у зв'язку з переведенням, яка залишена позивачем без відповіді та задоволення.

Дійсно, статтею 83 КЗпП України передбачено можливість нарахування грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, зокрема, у разі звільнення працівника; в такому випадку, працівнику повинна виплачуватись грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов цей працівник.

Положеннями ч. 3 ст. 9, п. 8 ч. 7 ст. 10 та ч. 3 ст. 24 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (зі змінами та доповненнями) також передбачено, що у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням має бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник та працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошову компенсацію, має право на надання за їх бажанням щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві. Якщо ж працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Відповідно до зазначеного працівник, переведений на роботу на інше підприємство, грошову компенсацію якого за невикористані ним дні щорічних відпусток перераховано на рахунок цього підприємства, має право на використання щорічної відпустки повної тривалості.

Водночас, статтею 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює саме трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У спірному випадку зобов'язальні відносини між позивачем та відповідачем з приводу перерахунку грошових сум, як компенсацію невикористаної відпустки, хоч і не є такими, що виникли на підставі правочину, проте такий обов'язок випливає саме з приписів КЗпП України.

За своєю правовою природою правовідносини з приводу нарахування та виплати компенсації за невикористані дні щорічних відпусток відносяться до сфери трудових відносин, які регулюються нормами КЗпП України, Законом України "Про відпустки" та іншими актами у галузі трудового законодавства, тобто - нормами права, відмінного від того, яке регулює сферу господарських відносин, тоді як застосування норм трудового законодавства при вирішенні господарських спорів, діючим законодавством не передбачено.

Отже залік за заявою від №15-980 від 02.03.2012р. про припинення зобов'язань на суму 6.170.721,75 грн. грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки працівникам, яких було звільнено з роботи у зв'язку з переведенням на інше підприємство не може бути здійснений.

Щодо включення відповідачем до заяви від №15-980 від 02.03.2012р. вимоги зарахувати 181.584,00 грн. за путівки до санаторію - профілакторію «Шахтарські Зорі».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір № 1 від 05.01.2009р. (т.2 а.с.103), предметом якого є лікування та оздоровлення застрахованих осіб ТОВ «Шахта «Донбас» (позивача) у санаторії-профілакторії «Шахтарські зорі» відповідача, який фінансується централізовано за рахунок Фонду соціального страхування по тимчасовій непрацездатності. Відповідач зобов'язався за цим договором виділяти путівки на заїзд у цей санаторій-профілакторій та надавати повний комплекс послуг лікувально-профілактичних заходів. Позивач, у свою чергу, зобов'язався направляти на оздоровлення застрахованих осіб згідно графіка заїзду (розділ 2 договору).

В матеріалах справи відсутні докази внесення змін до цього договору.

Керівником відповідача затверджено вартість путівок до санаторію-профілакторію «Шахтарські зорі» для сторонніх установ та громадян на січень 2009 року на рівні 2328,00 грн. (т.2 а.с.104). Цей документ не має ні номеру, ні дати складання, ні посилань на документ, за яким зазначену вартість путівок було затверджено, тому суд не приймає цей документ у якості доказу по справі.

31.03.2009р. між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі путівок по договору № 1 від 05.01.2009р. (т.2 а.с.105), за яким відповідач передав, а позивач прийняв путівки кількістю 78 штук на загальну суму 181 584,00 грн. з ПДВ.

30.04.2009р. відповідач вручив позивачу рахунок № 26 від 30.04.2013р. на оплату путівок на суму 181.584,00 грн. з ПДВ (т.2 а.с.106)

За твердженням відповідача, позивач не оплатив цей рахунок, що зумовило включення вартості путівок до санаторію - профілакторію «Шахтарські Зорі» у розмірі 181 584,00 грн. до заліку за заявою від №15-980 від 02.03.2012р. про припинення зобов'язань.

Суд вважає, що залік на суму 181.584,00 грн. не може бути здійснений на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, оскільки за умовами договору № 1 від 05.01.2009р. лікування та оздоровлення застрахованих осіб позивача у санаторії-профілакторії «Шахтарські зорі» фінансується централізовано за рахунок Фонду соціального страхування по тимчасовій непрацездатності. Докази внесення змін до цього договору відповідачем не надано, як не надано і доказів того, що зазначені путівки були передані позивачу для лікування та оздоровлення сторонніх установ та громадян.

Щодо включення до заліку за заявою від №15-980 від 02.03.2012р. про припинення зобов'язань в сумі 6.643.973,06 грн. за користування майном ВАТ «Шахтоуправління «Донбас», переданого в оренду ТОВ «Шахта «Донбас» на підставі договору №660 від 01.10.2008р. з додатковими угодами та додатками № 1-19 до договору.

Як вже було встановлено судом, 01.10.2008р. між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено договір № 660 (т.3 а.с.1), предметом якого є тимчасове платне користування (оренда) нерухомим майном. Згідно розділу 1 договору найменування, перелік, вартість майна визначається сторонами у додатках до цього договору. У розділі 2 договору сторони обумовили, що передача в оренду та повернення з оренди майна здійснюється на підставі акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним, згідно наданого рахунку на підставі акта виконаних робіт (наданих послуг). Строк дії договору сторонами встановлено до 28.02.2009р. (т.3 а.с.3), а в частині фінансових зобов'язань - до повного виконання.

У додатках №№ 1 - 19 до договору сторони визначили перелік майна, що підлягало передачі в оренду позивачу (т.3 а.с.1-24), підписаних обома сторонами без зауважень. Також сторони у цих додатках визначили початкову і залишкову вартість майна та розмір орендної плати на місяць.

На виконання цього договору відповідач передав, а позивач прийняв в тимчасове платне користування майно згідно актів приймання-передачі від 01.11.2008р., 01.12.2008р., 01.01.2009р., 05.01.2009р., 19.01.2009р., 06.02.2009р., 10.02.2009р., 18.02.2009р., 25.02.2009р., 27.02.2009р. (т.3 а.с.25-80), підписаних обома сторонами без зауважень.

За актом від 01.03.2009р. майно (1733 найменувань) позивачем було повернено відповідачу (т.2 а.с.130-150), зазначений акт приймання-передачі підписаний обома сторонами.

Відповідач виставляв позивачу рахунки на оплату орендної плати з урахуванням корегувань №331 від 30.11.2008р., №367 від 31.12.2008р., №37 від 31.01.2009р., №73 від 28.02.2009р., №№110, 115 від 31.03.2009р., від 01.04.2009р., №№364, 362 від 28.05.2009р., №431 від 30.06.2009р. (т.3 а.с.81-90).

За поясненнями відповідача, рахунки № 73 від 28.02.2009р., №№ 110, 115 від 31.03.2009р., від 01.04.2009р., №№ 364, 362 від 28.05.2009р. не були оплачені позивачем на загальну суму 6.643.973,06 грн. Такі обставини підтвердив і сам позивач у поясненнях від 08.08.2013р. (т.8 а.с.132).

Заперечуючи проти заліку на суму 6.643.973,06грн. ТОВ «Шахта «Донбас» зазначало (т.8 а.с.132), що акти наданих послуг, як це передбачено пунктом 4.1 договору № 660 від 01.10.2008р., не підписано, а відповідні послуги відповідачем не надані.

Зазначені заперечення спростовуються матеріалами справи, зокрема актами наданих послуг від 30.11.2008р., 31.12.2008р., 31.01.2009р., 28.02.2009р., 31.03.2009р., 01.04.2009р., 28.05.2009р., 30.06.2009р. по договору № 660 від 01.10.2008р. (т.5 а.с.147-156), які підписано обома сторонами без зауважень. Крім того, від позивача не надходило клопотань про проведення у тому числі й почеркознавчої експертизи у цій справі, тому позивачем не доведено своїх заперечень щодо не підписання відповідних актів.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на невірність розрахунку орендної плати за цим договором. Застосування Методики розрахунку орендної плати, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. було погоджено сторонами шляхом підписання додаткової угоди №1 від 27.02.2009р. до договору №660 від 01.10.2008р. (т.3 а.с.1-8). Відповідно до ч.5 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. Статтею 19 зазначеного закону встановлюється, що орендна плата визначається відповідно до Методики. У той же час, в матеріалах справи відсутні докази наявності заперечень з боку ТОВ «Шахта «Донбас» щодо розміру орендної плати, обумовленої у договорі № 660 від 01.10.2008р. та додатках до нього, доказів внесення відповідних змін до договору чи відмови позивача від цього договору з підстав необгрунтованості розміру орендної плати матеріали справи також не містять.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт користування позивачем за договором оренди № 660 від 01.10.2008р. майном (1733 найменувань); між сторонами підписано без зауважень акти наданих послуг; відповідач на виконання умов цього договору надавав позивачу на оплату відповідні рахунки, які позивачем отримані та не оплачені, строк оплати названих рахунків наступив, тому суд дійшов висновку про те, що зобов'язання за договором оренди № 660 від 01.10.2008р. та за спірним договором купівлі-продажу вугільної продукції № 40 від 13.10.2008р. є зустрічними та однорідними (грошовими), строк виконання цих зобов'язань наступив, особа, яка виступає кредитором з першого з них, є боржником з другого, і навпаки - боржник з першого зобов'язання є кредитором з другого з них. В силу ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, суд вважає можливим зарахування зустрічні однорідні вимоги за заявою ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» від №15-980 від 02.03.2012р. про припинення зобов'язань на суму 6.643.973,06грн. Позивачем протилежного не доведено.

Щодо включення до заяви про припинення зобов'язань зарахуванням № 15-980 від 02.03.2012р. вимог на суму 3.284,68 грн. за послуги землекористування.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 55 від 31.10.2008р. користування земельними ділянками (т.3 а.с.99), за яким відповідач зобов'язався передати позивачу у користування земельні ділянки, що розташовані на території Зуївської селищної ради, Розівської сільської ради, Гірняцького району м. Макіївка та у м. Жданівка згідно додатків (розділ 1 договору). Також сторонами обумовлено, що плата за земельну ділянку здійснюється відповідачем у відповідний бюджет згідно чинного законодавства, а позивач зобов'язався здійснювати відповідачу оплату послуг землекористування на підставі виставленого відповідачем рахунку не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (розділ 2 договору). Строк дії договору - до 31.12.2009р.

У додатках №№ 1-4 до договору (т.3 а.с.100-105) сторони визначили зокрема місцезнаходження земельної ділянки (населений пункт), її площу та розмір плати на місяць.

Договір разом з додатками підписано сторонами без заперечень.

На підтвердження вимог на суму 3.284,68 грн. відповідач надав до матеріалів справи рахунки № 368 від 31.12.2008р. на суму 4019,61 грн., № 33 від 31.01.2009р. на суму 4571,64 грн., № 47 від 28.02.2009р. на суму 7796,52 грн. (т.3 а.с.106-108).

За поясненнями відповідача від 06.06.2013р. № 15-2333 (т.6 а.с.97-100), позивач частково оплатив рахунок № 47 від 28.02.2009р. і його заборгованість перед відповідачем за послуги землекористування склала 3.284,68 грн.

З огляду на наявні матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку про неможливість зарахування за заявою ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» від №15-980 від 02.03.2012р. про припинення зобов'язань на суму 3.284,68 грн. за користування земельними ділянками, оскільки: по-перше, в матеріалах справи відсутні докази як передачі обумовлених у договорі земельних ділянок позивачу так і докази користування позивачем цими земельними ділянками; по-друге, в матеріалах справи відсутні докази проведення розрахунків за користування цими земельними ділянками як відповідачем з бюджетом, так і між позивачем і відповідачем; по-третє, відповідачем не надано правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які були предметом договору № 55 від 31.10.2008р.; по-четверте, з наданих відповідачем документів неможливо ідентифікувати земельні ділянки, які були предметом договору № 55 від 31.10.2008р.

Щодо включення до заяви про припинення зобов'язань зарахуванням № 15-980 від 02.03.2012р. вимог на суму 75.486,70 грн. за комунальні послуги за договором № 59 від 31.10.2008р.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами укладено договір № 59 від 31.10.2008р. (т.3 а.с.110), предметом якого є надання відповідачем комунальних послуг позивачу у приміщенні складу стоєк ГС, приміщенні промкомбінату, приміщенні складу тумб за адресою: м. Макіївка, Гірняцький район, Юго-Западна промзона 2. За умовами цього договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату у відповідний бюджет за спожиті позивачем комунальні послуги (енергопостачання, водопостачання та водовідведення, опалення та інш.), а позивач зобов'язався ці витрати компенсувати відповідачу протягом 15 днів на підставі виставленого рахунку. У пункті 2.4 договору сторони обумовили, що вартість і обсяг спожитих послуг підтверджується актом наданих послуг, підписаний обома сторонами.

Додатковою угодою від 28.02.2009р. сторони внесли зміни до договору № 59 від 31.10.2008р. в частині тарифів і ставок за комунальні послуги, а також встановили строк дії договору до 28.02.2009р. та обумовили, що зміни внесені цією додатковою угодою розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли до укладення цієї додаткової угоди (т.3 а.с.111).

На виконання цього договору між сторонами складались та підписувались без зауважень Акти наданих послуг від 31.12.2008р., 31.01.2009р., 28.02.2009р., 31.03.2009р. по договору № 59 від 31.10.2008р. (т.5 а.с.157-160).

На підтвердження заборгованості позивача за комунальні послуги в межах договору № 59 від 31.10.2008р. на суму 75.486,70 грн. відповідач надав суду рахунки на оплату комунальних послуг № 372 від 31.12.2008р. на загальну суму 46.035,92 грн., № 35 від 31.01.2009р. на суму 29.593,42 грн., № 53 від 28.02.2009р. на суму 28.533,14 грн., № 112 від 31.03.2009р. на суму 75.486,80грн. (т.3 а.с.112-115). Згідно наявних на цих документах відміток, відповідні рахунки були отримані власноруч представником позивача.

Докази проведення розрахунків за цим договором в матеріалах справи відсутні і такі обставини позивачем не заперечуються.

Заперечуючи проти заліку на суму 75.486,70грн. ТОВ «Шахта «Донбас» зазначало (т.8 а.с.132-133), що вимоги відповідача по доплаті за опалення за листопад 2008р. - лютий 2009р. нічим не обґрунтовані та не підтверджені, у зв'язку з чим акти виконаних робіт підписані з боку позивача не були і, як наслідок, виставлений відповідачем рахунок до оплати не приймався та у бухгалтерському обліку позивача ця господарська операція не відображена.

Суд не приймає до уваги ці заперечення позивача, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема підписаним без зауважень обома сторонами актом від 31.03.2009р. приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 59 від 31.10.2008р. (т.5 а.с.160). Крім того, від позивача не надходило клопотань про проведення у тому числі почеркознавчої експертизи у цій справі, тому позивачем не доведено свої заперечень в цій частині.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання ТОВ «Шахта «Донбас» комунальних послуг за договором № 59 від 31.10.2008р.; між сторонами підписано без зауважень акти наданих послуг; відповідач на виконання умов цього договору надавав позивачу на оплату відповідні рахунки, які позивачем отримані та не оплачені, строк оплати названих рахунків наступив, тому суд дійшов висновку про те, що зобов'язання за договором № 59 від 31.10.2008р. та за спірним договором купівлі-продажу вугільної продукції № 40 від 13.10.2008р. є зустрічними та однорідними (грошовими), строк виконання цих зобов'язань наступив, особа, яка виступає кредитором з першого з них, є боржником з другого, і навпаки - боржник з першого зобов'язання є кредитором з другого з них. В силу ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, суд вважає можливим зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» від №15-980 від 02.03.2012р. про припинення зобов'язань на суму 75.486,70грн. Позивачем протилежного не доведено.

Щодо включення до заяви про припинення зобов'язань зарахуванням № 15-980 від 02.03.2012р. вимог на суму 172.844,10 грн. за транспортні послуги по перевезенню товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір № 26 від 31.10.2008р. (т.3 а.с.117), за умовами якого відповідач зобов'язався передати, а позивач прийняти і оплатити на умовах цього договору продукцію виробничо-технічного призначення, сировину, матеріали, обладнання (надалі - товар), номенклатура, кількість, ціна та строки поставки якого визначаються у додатках до цього договору (розділ 1). У розділі 3 договору сторони визначили, що ціна на товар обумовлюється сторонами у додатках до договору без урахування вартості транспортних витрат. Покупець (позивач) зобов'язався відшкодувати продавцю (відповідачу) витрати по доставці товару, якщо таке мало місце, на підставі виставленого рахунку. Покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 30 днів з дати поставки на підставі виставленого рахунка, якщо інше не встановлено у додатках чи додаткових угодах до договору. У пункті 4.1. договору сторони зазначили, що поставка товару здійснюється у тому числі й автомобільним транспортом на умовах EXW (склад відправника) ІНКОТЕРМС-2000, датою поставки товару вважається дата відмітки про його приймання у товаро-транспортній накладній.

У додатку від 01.02.2009р. сторонами узгоджено перелік товарів (всього 28 найменувань), які підлягали поставці позивачу у лютому 2009 року за договором № 26 від 31.10.2008р., їх кількість та вартість (т.3 а.с.119)

ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» стверджує (т.6 а.с.97-100), що на виконання цього договору протягом лютого 2009р. він надав позивачу автотранспортні послуги по перевезенню товарів, перелічених у додатку від 01.02.2009р. до договору та придбаних ним за відповідними накладними. Вартість автотранспортних послуг склала 172 844,10 грн., які виставлені до сплати ТОВ «Шахта «Донбас» згідно рахунку № 8 від 23.03.2009р. та не оплачені позивачем.

На підтвердження таких обставин надано суду копії накладних (т.5 а.с.1-79), копію довіреності ТОВ «Шахта «Донбас» № 163 від 02.02.2009р. на ім'я Карпової Ганни Львовни на отримання товарно-матеріальних цінностей зі строком дії до 28.02.2009р. (т.5 а.с.80), копії подорожніх листів вантажного автомобіля (т.4 а.с.1-120), копію рахунку № 8 від 23.03.2009р. (т.3 а.с.120), який (згідно відмітки на цьому документі) отриманий позивачем власноруч 23.03.2009р.

Враховуючи, що умовами договору передбачено перелік документів, якими підтверджується факт поставки товару автомобільним транспортом, а датою поставки товару вважається дата відмітки про його приймання у товаро-транспортній накладній, а надані відповідачем товарні накладні не містять відмітки про отримання цього товару позивачем, надані копії подорожніх листів вантажного автомобіля складені відповідачем одноособово і також не містять відмітки позивача про знаходження у певну дату на його території автотранспорту відповідача, тому ані товарні накладні, ані подорожні листи не підтверджують факту поставки (передачі) товару ТОВ «Шахта «Донбас» за договором № 26 від 31.10.2008р. та вартість відповідних послуг. Інших доказів надання позивачу послуг по перевезенню автомобільним транспортом відповідач суду не надав.

Отже, вимоги на суму 172.844,10 грн. за транспортні послуги по перевезенню товарів не підтверджені відповідачем документально, тому їх включення до заяви від №15-980 від 02.03.2012р. про припинення зобов'язань заліком - є необгрунтованим. Іншого відповідачем не доведено.

Щодо включення до заяви про припинення зобов'язань зарахуванням № 15-980 від 02.03.2012р. вимог на суму 5.537,99 грн. за транспортні послуги по перевезенню небезпечних вантажів (вибухових речовин).

На підтвердження цих вимог відповідачем надано суду копії договору №111 від 01.12.2008р. (т.3 а.с.125-126), рахунку на оплату №7 від 27.02.2009р. (т.3 а.с.127), акту приймання-здавання виконаних послуг від 23.03.2009р. (т.3 а.с.128), подорожніх листів за грудень 2008р.-лютий 2009р. (т.3 а.с.130-144).

Як вбачається, за умовами договору №111 від 01.12.2008р. відповідач зобов'язався доставити власним спеціальним автомобільним транспортом промислові вибухові речовини зі складу заводу ДКЗХІ в м. Донецьк у пункт призначення, визначений позивачем, а позивач зобов'язався оплатити вартість перевезення цього вантажу протягом 21 дня після підписання акта наданих послуг згідно виставленого відповідачем рахунка.

23.03.2009р. позивачем та відповідачем підписано без заперечень акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по договору № 111 від 01.12.2008р. (т.3 а.с.128), згідно з яким відповідач надав позивачу послуги по доставці небезпечного вантажу у лютому 2009 року на суму 5.537,99 грн.

Відповідач надав, а позивач отримав 02.03.2009р. відповідний рахунок на оплату послуг № 7 від 27.02.2009р. на суму 5.537,99 грн. (т.3 а.с.127).

За поясненнями відповідача, позивач зазначений рахунок у встановлений договором строк не оплатив. Факт не оплати цього рахунку не заперечується й самим позивачем у поясненнях 08.08.2013р. (т.8 а.с.132-133).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання ТОВ «Шахта «Донбас» послуг з перевезення небезпечного вантажу за договором №111 від 01.12.2008р.; між сторонами підписано без зауважень акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за цим договором; відповідач надавав позивачу на оплату відповідний рахунок, який позивачем отриманий та не оплачений; строк оплати рахунку наступив, тому суд дійшов висновку про те, що зобов'язання за договором №111 від 01.12.2008р. та за договором купівлі-продажу вугільної продукції № 40 від 13.10.2008р. є зустрічними та однорідними (грошовими), строк виконання обох цих зобов'язань наступив, особа, яка виступає кредитором з першого з них, є боржником з другого, і навпаки - боржник з першого зобов'язання є кредитором з другого з них. В силу ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд вважає можливим зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» від №15-980 від 02.03.2012р. про припинення зобов'язань на суму 5.537,99 грн. Позивачем протилежного не доведено.

Щодо включення до заяви про припинення зобов'язань зарахуванням № 15-980 від 02.03.2012р. вимог на суму 9.534,20 грн. за оренду автотранспорту.

На підтвердження цих вимог відповідач надав суду копії договору № 20 від 27.10.2008р. з додатковими угодами від 31.10.2008р., 27.02.2009р., додатками №1-7 (переліками автотранспорту, що передавалися в оренду, розрахунків суми орендної плати), актів приймання-передачі майна відповідача в оренду позивачу від 01.11.2008р., 13.11.2008р., 24.11.2008р., 22.12.2008р., 24.12.2008р., 22.01.2009р., 01.02.2009р. (т.4 а.с.121-140), акту від 01.03.2009р. повернення майна відповідача з оренди по договору №20 від 27.10.2008р. (т.4 а.с.141), рахунків на оплату №№113, 114 від 31.03.2009р. (т.4 а.с.142-143), акти наданих послуг від 31.03.2009р. по договору №20 від 27.10.2008р. (т.5 а.с.161-162).

Як вже було встановлено судом, що між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, укладено договір № 20 від 27.10.2008р. (т.4 а.с.121), предметом якого є тимчасове платне користування автомобільним транспортом (далі - майно), перелік якого наводиться у додатках до цього договору. Строк дії договору сторони встановили до 28.02.2009р., а по фінансовим зобов'язанням - до повного виконання (п.7.1 договору в редакції додаткової угоди від 27.02.2009р., т.4 а.с.124).

У договорі сторони обумовили, що передача майна в оренду та повернення майна з оренди здійснюється на підставі акту приймання-передачі (розділ 2 договору). Згідно розділу 4 договору, орендна плата повинна сплачуватися орендатором не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним, згідно наданого рахунку на підставі акта виконаних робіт (наданих послуг).

З наданих відповідачем документів вбачається (т.4 а.с.125-141), що на виконання договору № 20 від 27.10.2008р. відповідач передав, а позивач прийняв в оренду за актами приймання-передачі від 01.11.2008р., від 13.11.2008р., від 24.12.2008р., від 22.12.2008р. від 01.02.2009р. автомобільний транспорт загальною кількістю 31 одиниці, у тому числі: автобуси ЛАЗ - 9 од., автобуси МАРЗ - 2 од., вантажні самоскиди - 4 од., ЗИЛ-130 - 1 од., бульдозери - 2 од., автонавантажувачи - 4 од, трактори - 2 од., причеп - 1од., екскаватори - 2 од., ГАЗ-3307 - 2 од., мікроавтобус пасажирський ГАЗ-322132-414СПГ - 1 од.

За актами приймання-передачі від 24.11.2008р., від 22.01.2009р., від 01.03.2009р. позивач повернув відповідачу перелічений автомобільний транспорт з оренди.

Зазначені акти приймання-передачі підписані обома сторонами без зауважень.

Також, 31.03.2009р. між позивачем та відповідачем складено та підписано акти приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) по договору № 20 від 27.10.2008р. (т.5 а.с.161,162), згідно з якими послуги надані у повному обсязі, а ТОВ «Шахта «Донбас» підлягає оплаті на підставі рахунку нараховану доплату послуг по оренді автобусів ЛАЗ, ЛИАЗ за період 2008-2009рр. у сумі 688,06 грн. з ПДВ та доплату по оренді автотранспорту за період 2008-2009р. у сумі 8.846,14 грн. з ПДВ.

31.03.2009р. позивач отримав власноруч від відповідача рахунки № 113 на суму 8846,14 грн. та № 114 на суму 688,06 грн.

Докази оплати цих рахунків з боку позивача матеріали справи не містять.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт користування ТОВ «Шахта «Донбас» автотранспортом за договором № 20 від 27.10.2008р.; між сторонами підписано без зауважень акти приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) за цим договором; відповідач надавав позивачу на оплату відповідні рахунки, які позивачем отримані та не оплачені; строк оплати рахунків наступив, тому суд дійшов висновку про те, що зобов'язання за договором № 20 від 27.10.2008р. та за договором купівлі-продажу вугільної продукції № 40 від 13.10.2008р. є зустрічними та однорідними (грошовими), строк виконання обох цих зобов'язань наступив, особа, яка виступає кредитором з першого з них, є боржником з другого, і навпаки - боржник з першого зобов'язання є кредитором з другого з них. В силу ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, суд вважає можливим зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» від №15-980 від 02.03.2012р. про припинення зобов'язань на суму 9.534,20 грн. Позивачем протилежного не доведено.

Враховуючи наведене, залік за заявою від №15-980 від 02.03.2012р. про припинення зобов'язань на загальну суму 13.262.966,48 грн. може бути здійснений згідно статті 601 Цивільного кодексу України лише у розмірі 6.734.531,95 грн., з яких:

- 6.643.973,06 грн. за користування майном ВАТ «Шахтоуправління «Донбас», переданого в оренду ТОВ «Шахта «Донбас» на підставі договору №660 від 01.10.2008р.;

- 75.486,70 грн. за комунальні послуги за договором № 59 від 31.10.2008р.;

- 5.537,99 грн. за транспортні послуги по перевезенню небезпечних вантажів (вибухових речовин) за договором №111 від 01.12.2008р.;

- 9.534,20 грн. за оренду автотранспорту за договором № 20 від 27.10.2008р.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, враховуючи вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції від 22.11.2012р. у справі № 5006/8/11/2012, та встановлені судом обставини, колегія суддів господарського суду Донецької області дійшла висновку про те, що залік за заявою від №15-945 від 01.03.2012р. про припинення зобов'язань на загальну суму 1.004.511,88 грн. не може бути здійснений на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, а залік за заявою від №15-980 від 02.03.2012р. на загальну суму 13.262.966,48 грн. в силу ст. 601 Цивільного кодексу України може бути здійснений лише на суму 6.734.531,95 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас» щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» боргу за договором купівлі-продажу вугільної продукції № 40 від 13.10.2008р. у розмірі 14.267.478,36 грн. підлягають задоволенню частково. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 7.532.946,41 грн. боргу (14.267.478,36 грн. - 6.734.531,95 грн.).

В частині боргу в розмірі 6.734.531,95 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України - за відсутністю предмету спору у зв'язку з припиненням зобов'язань заліком.

Оскільки сума основного боргу частково погашена відповідачем шляхом заліку після порушення провадження у справі, спір у цій справі виник з неправильних дій відповідача, тому судові витрати у цій справі покладаються на відповідача у повному обсязі, включаючи витрати за подачу касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас» щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» боргу за договором купівлі-продажу вугільної продукції № 40 від 13.10.2008р. у розмірі 14.267.478,36 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» (83059, м. Донецьк, Будьоннівський район, вул. Горностаєвська, код ЄДРПОУ 00174668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас» (86781, Донецька область, м. Харцизьк, смт. Зуївка, вул. Артема, 110, код ЄДРПОУ 35711637) - 7.532.946,41 грн. боргу.

В частині вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» боргу в розмірі 6.734.531,95 грн. провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 17.09.2013р.

Головуючий суддя Н.В. Величко

Суддя С.В. Тоцький

Суддя С.М. Фурсова

Вик.: 381-91-20

Надруковано 3 прим.:

1 - у справу,

2 - сторонам