Рішення № 33514530, 12.09.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 вересня 2013 р. Справа № 902/1015/13

Провадження № 3/902/32/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л.", код ЄДРПОУ 321477 (вул. Шовковична, 50А, м. Київ, 01004; адреса представника: вул. Червоноармійська, 9/2, оф. 67, м. Київ, 01004)

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, іден. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 39421,27 грн. заборгованості

при секретарі судового засідання Здорик Я.С.

за участю представників сторін:

позивача: Тільга О.А. - довіреність № б/н від 08.01.2013 року;

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "М.С.Л.", м. Київ подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Журавлівка, Тульчинського району про стягнення 39 421,27 грн., з яких 25 359,92 грн. боргу, 11757,48 грн. пені та 2 303,87 грн. - 3% річних.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Ухвалою суду від 17.07.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1015/13 та призначено її до розгляду на 25.07.2013 р.

У зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 17.07.2013 року щодо надання витребуваних доказів та неявкою в судове засідання представників сторін, ухвалою суду від 25.07.2013 року розгляд справи відкладено на 29.08.2013 року.

З огляду на неявку в судове засідання 29.08.2013 року відповідача та відсутність витребуваних доказів, необхідних для вирішення спору по суті, ухвалою суду від 29.08.2013 року розгляд справи відкладено на 12.09.2013 року.

12.09.2013 року до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, в якій останній, у зв'язку з нарахуванням пені у більшому ніж встановлено законом розмірі, зменшує позовні вимоги до 27663,79 грн., з яких: 25359,92 грн. - сума основного боргу, 2303,87 грн. - 3% річних.

Дана заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, відповідно до ст.22 ГПК України, оскільки вказані дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У судовому засіданні 12.09.2013 року представник позивача позовні вимоги викладені в заяві про зменшення розміру позовних вимог підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 12.09.2013 року втретє не з'явився, витребуваних судом документів не надав.

Слід зазначити, що ухвали суду надсилались відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою вказаною в позовній заяві (АДРЕСА_1), зазначена адреса ідентична тій, що вказана у Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Проте конверти з ухвалами направленими на вказану адресу до суду повернулись.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „М.С.Л." (за договором - довіритель) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (за договором - повірений) укладено договір № 20 про розповсюдження білетів державних лотерей.

Відповідно до 2.1.1. договору довіритель зобов'язаний своєчасно передавати відповідачу у необхідній кількості білети лотерей згідно до його заявок та з дотриманням встановлених замовником лімітів.

Згідно з п. 2.2.1. договору, повірений зобов'язаний організувати розповсюдження білетів лотерей, що проводяться довірителем, за ціною, вказаною довірителем; вказану довірителем ціну повірений не має права змінювати.

Відповідно до п. 2.2.5. договору повірений зобов'язаний не рідше один раз на тиждень здійснювати розрахунки з довірителем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок довірителя, вказаний в п. 2.2.6. договору отриманих від розповсюдження лотерейних білетів та пред'являти довірителю для перевірки залишки нерозповсюджених миттєвих лотерейних білетів. За результатами здійснення своєї діяльності передбаченої умовами договору надавати довірителю не рідше ніж один раз на місяць акт звірки взаєморозрахунків.

У відповідності до п. 2.2.6. договору, повірений зобов'язаний не рідше ніж один раз на тиждень перераховувати на банківський рахунок довірителя кошти одержані від розповсюдження лотерейних білетів довірителя.

На виконання умов зазначеного договору позивач, передав відповідачу для розповсюдження лотерейні білети, що підтверджується відомостями розповсюдження лотерейних білетів (а.с. 17-22), довідкою лотософт (а.с. 53-57) та накладними про передачу миттєвих лотерей (а.с. 86-98).

Проте, відповідач неналежно виконував умови договору та не повернув позивачу кошти, отримані від розповсюдження білетів державних лотерей, у розмірі 25359,92 грн., що підтверджується підписаною сторонами у справі відомістю розповсюджувача за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013 р., на підставі якої, згідно з п. 2.6. договору, розраховується сума заборгованості повіреного.

На підтвердження визнання відповідачем заборгованості, до матеріалів справи позивачем також надано розписку від 30.06.2010р., якою відповідач визнав суму боргу перед позивачем станом на 30.06.2010 року в розмірі 24253,78 грн. та зобов'язався повернути її до 07.07.2010 р. Однак відповідач зобов'язання не виконав, а борг в липні 2010 року збільшився до 25359,92 грн.

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 25359,92 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Згідно ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За приписами ст.1006 ЦК України, повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайне повернути довірителеві довіреність, строк якої закінчився, і надавати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення, 3) негайно передавати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 25359,92 грн. основного боргу обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають до задоволенню.

Також судом розглянуто вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 2303,87 грн.- 3% річних за період з 01.07.2010 року по 08.07.2013 року, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не було у передбачені договором строки перераховані кошти від розповсюджених білетів позивачу і не повернуті нереалізовані білети, що є простроченням виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованими та правомірними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, судом виявлено помилку в розрахунку, яка полягає в тому, що позивачем в розрахунку помилково зазначено суму основного боргу в розмірі 25389,92 грн., тоді як сума основного боргу складає - 25359,92 грн.

Провівши перерахунок 3 % річних, з урахуванням зазначеної вище помилки, за період визначений позивачем в розрахунку сума 3% річних склала 2299,07 грн.,

Враховуючи вищевикладене, позов в частині стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 2299,07 грн., а в стягненні 4,8 грн. - 3 % річних суд відмовляє, як заявлених безпідставно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з відшкодуванням судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

12.09.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, іден. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л.", код ЄДРПОУ 321477 (вул. Шовковична, 50А, м. Київ, 01004) 25359,92 грн. - основного боргу, 2299,07 грн. - 3% річних, 1720,20 грн. - відшкодування витрат на судовий збір.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В позові в частині стягнення 4,8 грн. - 3% річних відмовити.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 17 вересня 2013 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (АДРЕСА_1)