Ухвала суду № 33513086, 12.09.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 737/335/13-к Головуючий у І інстанції Войтех О.І. Провадження № 11-кп/795/156/2013 Категорія - ч.3ст.289 КК України Доповідач Заболотний В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіЗаболотного В. М. суддів - Антипець В.М., Шахової О.Г.

при секретарі - Оскірко Ю.І.

з участю: прокурорів - Авраменка А.А., Шимка Є.М.

захисника - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

потерпілого - ОСОБА_4

законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_5

представника потерпілого - ОСОБА_6

потерпілого - ОСОБА_7

представника потерпілого - ОСОБА_8

потерпілої - ОСОБА_9

представника потерпілої - ОСОБА_10

потерпілої - ОСОБА_11

представника цивільного відповідача - ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12012260160000019 за апеляційними скаргами: прокурора в кримінальному провадженні Авраменка А.А., потерпілої ОСОБА_9, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, освіта вища, не працює, інвалід ІІІ групи, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий,

засуджений за ч.3 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили постановлено не обирати.

Цивільний позов прокурора в інтересах Комунального закладу „Куликівська центральна районна лікарня" задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь КЗ „Куликівська ЦРЛ" вартість витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_15 в сумі 120 грн. 80 коп.

Цивільний позов прокурора в інтересах Комунального закладу „Куликівська центральна районна лікарня" задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь КЗ „Куликівська ЦРЛ" вартість витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_16 в сумі 483 грн. 20 коп.

Цивільний позов прокурора в інтересах Комунального лікувально-профілактичного закладу „Чернігівська обласна дитяча лікарня" задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь КЛПЗ «Чернігівська обласна дитяча лікарня» вартість витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_16 в сумі 4206 грн. 24 коп.

Цивільний позов прокурора в інтересах Чернігівської міської лікарні №2 задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь Чернігівської міської лікарні №2 вартість витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_15 в сумі 416 грн. 10 коп.

Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_15 та стягнуто на його користь з ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 25000 грн.

Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_7 та стягнуто на його користь з ОСОБА_3 у відшкодування завданої матеріальної шкоди 26388 грн. 91 коп.

Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_17 та стягнуто на її користь з ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 150000 грн.

Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_9 та стягнуто на її користь з ОСОБА_3 у відшкодування завданої матеріальної шкоди 69195 грн. 20 коп., 150000 грн. моральної шкоди та витрати на правову допомогу в сумі 13165 грн.

Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_5 та стягнуто на його користь з ОСОБА_3 у відшкодування завданої матеріальної шкоди 1799 грн., 10000 грн. моральної шкоди та витрати на правову допомогу в сумі 500 грн.

Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_11 та стягнуто на її користь з ОСОБА_3 у відшкодування завданої матеріальної шкоди 6277 грн. 20 коп. та 100000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України в Куликівському районі Чернігівської області судові витрати у вигляді вартості проведених експертиз в сумі 4609 грн. 76 коп.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Вироком місцевого суду ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він 01 жовтня 2012 року, о 18-30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, і керуючи автомобілем марки "Daewoo-Lanos", д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_18, та рухаючись по вулиці Центральній в с. Жуківка Куликівського району Чернігівської області, яка є частиною автошляху „Чернігів-Ніжин-Прилуки-Пирятин", зі сторони смт. Куликівка в напрямку м. Ніжин, в порушення вимог підпункту "а" п.2.9, пунктів 10.1, 11.3, 12.1,12.4 та 13.3 Правил дорожнього руху, внаслідок алкогольного сп'яніння проявив неуважність, не стежив та не врахував дорожньої обстановки, яка склалась, не вибрав безпечної швидкості руху, перевищивши максимально дозволену швидкість руху в межах населеного пункту, не дотримуючись безпечного інтервалу, не переконавшись у безпечності зміни напрямку свого руху, виїхав на зустрічну смугу, де, в районі 34 км автодороги, на відстані 50 м від дорожнього знаку 5.45 „Початок населеного пункту Жуківка", здійснив зіткнення із здійснюючим рух в напрямку смт. Куликівка Чернігівської області автомобілем „ВАЗ-210994-20, д.н.з. НОМЕР_2, належним ОСОБА_9, під керуванням ОСОБА_19, заподіявши: транспортним засобам механічні пошкодження; водію автомобіля „ВАЗ" ОСОБА_19 і пасажиру цього автомобіля ОСОБА_20, та пасажиру автомобіля "Daewoo-Lanos" ОСОБА_21 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілих; пасажиру автомобіля "Daewoo-Lanos" ОСОБА_16 та пасажиру автомобіля „ВАЗ" ОСОБА_15 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор у кримінальному провадженні Авраменко А.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Також, просить виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу обставину - «порушення правил безпеки експлуатації транспортного засобу». В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд безпідставно кваліфікував дії обвинуваченого, що він своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження та загибель кількох осіб, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.286 КК України, що не було встановлено ні в ході досудового слідства, ні в суді та суперечить обвинувальному акту та повідомленню про підозру.

Потерпіла ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій та винність ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, просить скасувати вирок суду першої інстанції, в зв'язку з м'якістю призначеного покарання, та постановити новий вирок, яким обвинуваченому призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Посилається на неврахування місцевим судом в повній мірі обтяжуючу вину ОСОБА_3 обставину, як перебування його в стані алкогольного сп'яніння на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Також судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання, як пом'якшуючі вину обставини, враховано його щире каяття та часткове відшкодування завданих збитків. Проте, на думку потерпілої, обвинувачений жодним чином не показав, що він усвідомив свою поведінку, надав їй належну оцінку та дійсно готовий нести передбачену законом відповідальність.

Обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи кваліфікацію дій, доведеність своєї вини, просить змінити вирок місцевого суду та пом'якшити призначене покарання, застосувавши до нього ст. 69 КК України, звільнивши від відбування покарання на підставі ст.75 КК України. В обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує на те, що місцевим судом при призначенні йому покарання було враховано як обставини, які пом'якшують покарання, лише щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків. У той час як він неодноразово наголошував на врахуванні інших обставин, не передбачених ч.1 ст.66 КК України. А саме: вчинення злочину вперше, до адміністративної та кримінальної відповідальності він не притягувався, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога, наявність на його утриманні малолітньої дитини, сімейний стан, молодий вік, позитивні характеристики та стан здоров'я, зокрема, інвалідність 3 групи. Зазначає, що позбавлення його волі поставить у тяжке становище його дружину та дитину, а перебуваючи на волі він зможе працювати, утримувати своїх рідних та поступово відшкодовувати збитки потерпілим.

Також, посилаючись на вимоги Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зазначає, що з урахуванням наявного договору страхування (полісу), збитки, заявлені у цивільних позовах потерпілих та прокуратури Чернігівської області в інтересах медичних закладів, мають відшкодовуватися не тільки ним, а й страховою компанією в межах лімітів, що визначені договором. Тому суд першої інстанції мав процесуальне право вирішити питання про стягнення збитків зі страхової компанії також. Проте, суд у вироку безпідставно, помилково встановив, що ОСОБА_3 має право звернутись із регресним позовом до страхової компанії, і вирішив стягнути суми завданих збитків тільки з обвинуваченого.

Крім того, просив повно, всебічно та об'єктивно розглянути справу в частині заявлених цивільних позовів, зменшивши при цьому суми стягнень у наступному порядку.

1. Так, на користь потерпілого ОСОБА_15 сума моральної шкоди має бути зменшена до 3000 грн., оскільки ним не було надано переконливих доказів на підтвердження своїх моральних страждань. При цьому дана сума підлягає стягненню зі страхової компанії НАСК „Оранта".

2. Щодо цивільного позову ОСОБА_7 зазначає, що виключенню із суми стягнутої матеріальної шкоди підлягають витрати на обслуговування поминальних обідів, оскільки придбання продовольчих товарів, горілчаних виробів, солодощів та напоїв не відносяться до витрат на поховання. Сума матеріальної шкоди, що залишилась, підлягає стягненню зі страхової компанії.

3. Розмір стягнутої на користь потерпілої ОСОБА_17 моральної шкоди вважає завищеним. Просить зменшити суму моральної шкоди до 70000 грн., стягнувши 13764 грн. зі страхової компанії в межах лімітів відповідальності страховика, а з нього 52236 грн.

4. Суму моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_9 також просить зменшити до 70000 грн., стягнувши 13764 грн. зі страхової компанії в межах ліміту відповідальності страховика, а решту з нього. Що стосується суми матеріальної шкоди, то, на його думку, виключенню підлягають витрати на обслуговування поминальних обідів, які не відносяться до витрат на поховання. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оплати послуг по придбанню та установці надгробного пам'ятника, а є лише довідка про вартість такого пам'ятника, сума якого перевищує граничну вартість стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості, а тому це також підлягає виключенню з суми матеріальних збитків. Крім того, потерпілою не надано документально підтверджених доказів за понесені витрати на правову допомогу в сумі 13165 грн. Тобто, сума матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_9 має становити 53982,6 грн., з якої 50000 грн. підлягають відшкодуванню зі страхової компанії, а решта 3982,6 грн. - з обвинуваченого.

5. По цивільному позову ОСОБА_5 зазначає, що законним представником неповнолітнього потерпілого до суми завданої матеріальної шкоди включені витрати, які або не підтверджені квитанціями, або не підлягають стягненню (благодійні внески на користь лікарні, витрати на транспортування дитини до Чернігівської обласної дитячої лікарні, витрати на одяг, витрати на посилене харчування тощо). Щодо витрат на правову допомогу, вказує на відсутність документально підтверджених доказів та розрахунків робочого часу, затраченого особою, яка надавала позивачу правову допомогу. Також, відсутні правові підстави для стягнення на користь батька неповнолітнього 10000 грн. моральної шкоди. Тому вважає, що ОСОБА_5 слід відмовити в задоволенні цивільного позову. Суму моральної шкоди, стягнутої з нього на користь неповнолітнього потерпілого ОСОБА_16, необхідно зменшити до 1000 грн. та стягнути цю суму зі страхової компанії.

6. Щодо цивільного позову ОСОБА_11 зазначає, що з суми матеріальної шкоди підлягає виключенню, з мотивів наведених вище, витрати на поминальні обіди. А розмір моральної шкоди просить зменшити до 70000 грн., стягнувши 13764 грн. зі страхової компанії в межах лімітів відповідальності страховика, а з нього - 52236 грн.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляційну скаргу, та просив її задовольнити з наведених вище підстав, а апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_9 залишити без задоволення; захисника ОСОБА_2, яка погодилася з позицією свого підзахисного; потерпілу ОСОБА_9, яка просила задовольнити її апеляційну скаргу та апеляційну скаргу прокурора, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення; представника потерпілої ОСОБА_10, який підтримав думку ОСОБА_9; думку прокурорів, які просили задовольнити свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_9, а скаргу обвинуваченого залишити без задоволення; думку потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та їх представників - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, які просили апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_9 задовольнити, а скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення; представника цивільного відповідача, який також вказав на безпідставність апеляційної скарги обвинуваченого; дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дослідив всі обставини, які могли мати значення для правильного вирішення справи, і перевіривши зібрані в справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.

Зокрема, він ґрунтується на показаннях самого обвинуваченого, який в судовому засіданні місцевого суду повністю визнав свою винність у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху під час керування автомобілем марки "Daewoo-Lanos", д.н.з. НОМЕР_1, а також наслідки у виді: загибелі водія та пасажира автомобіля марки «ВАЗ-210994-20» ОСОБА_19 і ОСОБА_20, пасажира автомобіля марки "Daewoo-Lanos" ОСОБА_21; а також заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень пасажиру автомобіля марки "Daewoo-Lanos" ОСОБА_16 та пасажиру автомобіля марки «ВАЗ-210994-20» ОСОБА_15.

Крім визнання вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винність також підтверджується дослідженими судом першої інстанції матеріалами кримінального провадження.

Місцевий суд вірно проаналізував докази і прийшов до правильного висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.3 ст.286 КК України, що ніким з учасників процесу не оспорюється.

Проте, місцевий суд при кваліфікації дій обвинуваченого безпідставно вказав у вироку на порушення ОСОБА_3 правил безпеки експлуатації транспорту. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, дана обставина не була встановлена ні в ході досудового слідства, ні під час судового розгляду, та суперечить обвинувальному акту і повідомленню про підозру. Виходячи з цього, підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку суду обвинувачення щодо порушення ОСОБА_3 правил безпеки експлуатації транспорту, оскільки в цій частині ОСОБА_3 не пред'являлось обвинувачення органом досудового розслідування.

А тому, апеляційна скарга прокурора в цій частині підлягає задоволенню.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який є інвалідом 3-ї групи, позитивні характеристики, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття; добровільне часткове відшкодування збитків, завданих потерпілим; обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння; та прийшов до правильного висновку про необхідність призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на значний строк.

Підставами для скасування вироку за ч. 2 ст. 409 КПК України, виходячи із вимог ст.414 КПК України, мають бути доводи про те, що призначене особі покарання за своїм видом та розміром є явно несправедливим внаслідок саме м'якості призначеного покарання.

Однак, в апеляційних скаргах потерпілою ОСОБА_9 та прокурором не наведено достатніх доводів про явну невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

З огляду на це, наведені в скаргах потерпілою та прокурором доводи про те, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, є непереконливими.

Також, всі обставини, на які посилається в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3, судом першої інстанції при призначенні йому покарання враховані, тому саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. А доводи обвинуваченого про надмірну суворість покарання не заслуговують на увагу, в зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 у цій частині та пом'якшення призначеного покарання, так як його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

На захист інтересів неповнолітніх осіб цивільний позов може бути пред'явлений їхніми законними представниками.

У відповідності до вимог ст.ст. 91, 129 КПК України, суд при розгляді кримінального провадження справи всебічно, повно й об'єктивно дослідив обставини справи та з'ясував характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, наявність причинного зв'язку між вчиненим та шкодою. Також, місцевим судом було встановлено, що внаслідок винних дій ОСОБА_3 потерпілим були завдані душевні страждання, а тому обґрунтовано дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовів ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_11

Колегія суддів вважає, що цивільні позови прокурора, заявлені в інтересах КЗ „Куликівська ЦРЛ", КЛПЗ „Чернігівська обласна дитяча лікарня" та Чернігівської міської лікарні №2, про відшкодування витрат на лікування потерпілих від злочину ОСОБА_15 та ОСОБА_16 місцевий суд задовольнив обґрунтовано, так як кількість та вартість понесених витрат повністю підтверджується дослідженими в суді першої інстанції доказами та жодним учасником кримінального провадження, в тому числі й обвинуваченим, не оспорюються.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про необ'єктивність вирішення заявлених потерпілими цивільних позовів не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 1201 ЦК України вбачається, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до положень вказаної норми, з урахуванням роз'яснення, що міститься у п. 24 Постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1992 р. №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", суб'єктом, на користь якого відшкодовуються витрати на поховання, є особа, яка такі витрати зробила. Такі витрати мають відшкодуватись у тій мірі, в якій вони є необхідними, тобто звичайними. Слід вважати, що звичайними, а тому необхідними, є витрати, як на саме поховання, так і на справляння релігійних обрядів, витрати на організацію поминального обіду.

Таким чином, витрати на поховання, вказані в цивільних позовах потерпілими ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_11, які включають у себе: витрати на обслуговування поминальних обідів, вартість придбаних продуктів харчування, алкогольних напоїв, солодощів, ритуальних атрибутів, а також купівлю та встановлення надмогильного пам'ятника є обґрунтованими, підтверджені документально, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_3 Зазначені письмові докази є переконливими і належними, оскільки повністю узгоджуються із обставинами справи.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на положення Закону України від 10.07.2003 року „Про поховання та похоронну справу", який визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Визначення термінів відповідно до ст. 2 цього Закону застосовується до правовідносин, врегульованих цим Законом. При цьому, положення вказаного Закону не застосовуються до правовідносин щодо відшкодування шкоди.

У той же час, зі змісту позовної заяви потерпілої ОСОБА_9 вбачається, що до суми матеріальної шкоди нею було також включено спорудження надгробного пам'ятника вартістю 15982 грн. (т.2, а.к.п.138-140).

Дійсно, ст.1201 ЦК України передбачено відшкодування винною особою витрат на спорудження надгробного пам'ятника.

Проте, відповідно до копії довідки КП „Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування" Чернігівської міської ради, потерпілій ОСОБА_9 було надано лише інформацію про вартість деталей пам'ятника з природного каменю станом на 22.10.2012 року (т.2, а.к.п.143).

Оскільки вказані витрати потерпілою ОСОБА_9 ще фактично не понесені, так як на даний час надгробний пам'ятник не встановлений, дані позовні вимоги є передчасними, а тому сума заявленого нею цивільного позову про відшкодування матеріальних збитків підлягає зменшенню на 15982 грн. Виходячи з цього, вирок місцевого суду в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Місцевим судом достовірно встановлено, що син позивачки ОСОБА_11 - ОСОБА_21, чоловік позивачки ОСОБА_9 - ОСОБА_19 та ОСОБА_20 - чоловік позивачки ОСОБА_17, померли від спричинення тяжких тілесних ушкоджень унаслідок вчинення ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_17 зазнали моральних страждань від втрати близької людини, а тому їм безумовно завдана моральна шкода, яка підлягає стягненню з обвинуваченого.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_17 про стягнення завданої моральної шкоди з обвинуваченого, місцевий суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, з чим погоджується і колегія суддів. Крім того, на думку апеляційного суду, розмір стягнутого з ОСОБА_3 на їх користь морального відшкодування є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнали потерпілі внаслідок загибелі їх рідних.

Також, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди, яка була стягнута вироком суду з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4, законного представника потерпілого ОСОБА_5 та неповнолітнього потерпілого ОСОБА_16, судом першої інстанції вірно враховані всі обставини справи, характер та обсяг душевних і психічних страждань, які зазнали потерпілі внаслідок ушкодження їх здоров'я, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, відновлення попереднього стану.

Доводи ОСОБА_3 щодо безпідставного стягнення з нього за вироком суду витрат на правову допомогу, понесених потерпілими, в зв'язку з відсутністю в матеріалах кримінального провадження документально підтверджених доказів, а також посилання обвинуваченого на ст.ст.79, 84 ЦПК України та постанову КМУ № 590 від 27.04.2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Відповідно до квитанції та договору про надання послуг захисника в кримінальному процесі, законним представником потерпілого - ОСОБА_5 було сплачено 500 грн. за надану йому правову допомогу (т.3, а.к.п.161).

Наявними в матеріалах кримінального провадження договором про надання правової допомоги (т.3, а.к.п.180) та копіями квитанції (т.2, а.к.п.163) підтверджується факт оплати потерпілою ОСОБА_9 витрат на правову допомогу.

За таких підстав, витрати потерпілих на правову допомогу належним чином підтверджені документально, а тому місцевим судом було обґрунтовано задоволено цивільні позови в цій частині, з чим погоджується і колегія суддів.

Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що відшкодовувати завдану потерпілим матеріальну та моральну шкоду повинен не лише він, а і страхова компанія.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7642062 від 17.05.2012 року НАСК „Оранта", забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки "Daewoo-Lanos", д.н.з. НОМЕР_1. Страхувальником за цим полісом є ОСОБА_18, а не обвинувачений.

Крім того, як зазначалось вище, потерпілі скористалися своїм правом і пред'явили позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди лише до обвинуваченого ОСОБА_3, що відповідає положенням ст.128 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Авраменка А.А. та обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2013 року щодо ОСОБА_3 - змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку суду обвинувачення щодо порушення ОСОБА_3 правил безпеки експлуатації транспорту, як таке, що не було пред'явлене ОСОБА_3 органом досудового розслідування.

Зменшити розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_9, до 53 213 (п'ятдесяти трьох тисяч двісті тринадцяти) гривень 20 копійок.

У решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців.

СУДДІ:

Антипець В.М. Заболотний В.М. Шахова О.Г.