Постанова № 33510620, 01.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 серпня 2013 р. № 820/5234/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Пікалова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби від 17 квітня 2013 року № 00000082200.

В обґрунтування позову ФО-П ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) зазначила, що 02.04.2013р. за адресою: АДРЕСА_1, в приміщенні магазину, у якому вона здійснює підприємницьку діяльність, ДПС в Харківській області проведено фактичну перевірку щодо дотримання порядку здійснення нею як платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) магазину. За результатами перевірки ДПС в Харківській області складений акт № 002879 від 02.04.2013р., висновки якого слугували підставою для прийняття Нововодолазькою МДПІ спірного податкового повідомлення - рішення від 17 квітня 2013 року № 00000082200, яким до позивача застосовні штрафні (фінансові) санкції у розмірі 131045, 00 грн. Позивач стверджує, що жодного з виявленого органом ДПС порушень чинного законодавства, викладеного в акті перевірки при здійсненні підприємницької діяльності, не вчиняв. Висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи. Перевірка взагалі була проведена за відсутності позивача. За таких обставин, позивач зазначає, що застосовані до нього згідно податкового повідомлення - рішення від 17 квітня 2013 року № 00000082200 штрафні (фінансові) санкції, є цілком безпідставними, і тому ФО-П ОСОБА_3 просить суд скасувати згадане вище рішення суб'єкту владних повноважень.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, а також у письмових пояснення по справі, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Нововодолазька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління міндоходів у Харківській області (що є правонаступником Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції ДПС), позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.19-21) відповідач вказав, що на підставі направлень від 27.03.2013р. №1370, 1371 та наказу від 26.03.2013р. №73 фахівцями ДПС у Харківській області ОСОБА_4 і ОСОБА_5 проведена фактична перевірка щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює діяльність ФО-П ОСОБА_3 Перевірка проведена в присутності продавця ОСОБА_6, яка уповноважена здійснювати розрахункові операції і перебуває у трудових відносинах з ФО-П ОСОБА_3 на підставі договору від 02.04.2012 року. Перед початком перевірки продавець ОСОБА_6 в установленому порядку була ознайомлена з направленням на проведення перевірки і отримала копію наказу від 26.03.2013 року № 73 на проведення перевірки. Відповідач стверджує, що перевіркою об'єктивно встановлені порушення, які належним чином зафіксовані в акті перевірки від 02.04.2013р. на бланку № 002879. Після складання акту перевірки, продавець ОСОБА_6 була ознайомлена із змістом акту та відмовилась від надання пояснень, підпису матеріалів перевірки та отримання другого примірника акту. Відповідач також зазначає, що в ході фактичної перевірки у присутності продавця ОСОБА_6 об'єктивно були встановлені фактичні порушення вимог чинного законодавства, зокрема: проведення розрахункових операцій при продажу товарів без застосування РРО, не забезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків, порушення встановленого законодавством порядку ведення обліку ТМЦ за місцем їх реалізації та зберігання, а саме: встановлений залишок ТМЦ, не забезпечення зберігання контрольних стрічок протягом встановленого законодавством терміну, і тому штрафні (фінансові) санкції, накладені на позивача спірним податковим повідомленням - рішенням від 17 квітня 2013 року № 00000082200 застосовані правомірно. За таких підстав, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи судом встановлено, не заперечується сторонами у справі, що позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, внаслідок чого набув правовий статус суб'єкта господарювання -ФОП, на обліку як платник податків перебуває в Нововодолазькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління міндоходів у Харківській області (а.с. 7-8, 48-49).

На підставі направлень від 27.03.2013р. №1370 та 1371 (а.с.23-24), наказу від 26.03.2013р. №73, 02.04.2013р. працівниками Державної податкової служби у Харківській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проведена перевірка щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належить позивачу - ФО-П ОСОБА_3

Перевірка проведена в присутності продавця ОСОБА_6, яка перебуває у трудових відносинах з ФО-П ОСОБА_3 згідно із договором, укладеним між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 20.04.2011 року та від 02.04.2012 року (а.с. 55-57).

Результати перевірки оформлені актом від №002879 від 02.04.2013р., який зареєстрований в органі ДПС 03.04.2013 року за № 620/20/40/22/НОМЕР_1 (а.с. 7-8).

Суд відзначає, що перевірка була проведена за відсутності ФО-П ОСОБА_3, якій належить магазин, в котрому проводилась перевірка, а продавець ОСОБА_6, яка уповноважена здійснювати розрахункові операції і перебуває у трудових відносинах з ФО-П ОСОБА_3 на підставі договору від 02.04.2012 року, та була присутня під час проведення перевірки відмовилась від підписання матеріалів перевірки, оскільки була не згодна, з викладеними в них фактами.

За висновками, викладеними у акті перевірки, позивачем порушено п. 1, 2, 9, 10, 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями (а.с. 8 зворот. стор.).

З посиланням на згаданий акт перевірки, Ново-Водолазькою МДПІ Харківської області ДПС. прийняте спірне податкове повідомлення - рішення № 0000082200 від 17.04.2013 року (а.с. 9), яким до ФО-П ОСОБА_3 застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 131045, 00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних вище висновків органу ДПС і винесеного на підставі таких висновків спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями (далі - Закон №265), відповідно до ст. 1 якого, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі - продажу іноземної валюти.

Згідно з п. 9 ст. 3 Закону №265-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за винятком автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Отже, вказана вище норма враховує особливості роботи реєстраторів розрахункових операцій, які повинні забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

Пунктом 7 Постанови КМУ № 199 "Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування" встановлено, що усі режими роботи реєстратора (крім тих, що забезпечують усунення причин блокування) повинні блокуватись, зокрема у разі перевищення максимальної тривалості зміни. Разом з тим, підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 годин.

У разі, коли підприємство не здійснює діяльність у конкретні дні (вихідні, святкові), що підтверджується відповідним наказом та реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, то, відповідно, і фіскальні звітні чеки не друкуються.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ФО-П ОСОБА_3 самостійно здійснює господарську діяльність та самостійно встановлює режим роботи магазину. Твердження перевіряючих щодо не збереження фіскальних звітних чеків за 04.04.2011 року, 11.06.2011 року та за 13.06.2011 року не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, адже в ці дні магазин позивача не працював, касовий апарат не вмикався та будь - якої операції не проводилось. За таких підстав, фіскальних звітних чеків за вказані дні не мало бути.

Вищевикладене підтверджується порядковими номерами, що містяться на Z-звітах, які не перериваються, та копіями аркушів з КОРО № 2020000498/1, наданими позивачем та залученими судом до матеріалів справи.

Окрім того, порядкова нумерація чеків не порушена, що підтверджує те, що у вказані вище дні операції не здійснювались.

Що стосується не збереження фіскального звітного чеку за 04.03.2012 року, то ФО-П ОСОБА_3 подала відповідну заяву до Нововодолазької МДПІ про помилку у чеку, яка була врахована податковою інспекцією, та не заперечувалось відповідачем у судовому засіданні.

Враховуючи наведене, висновки податкового органу щодо не друкування фіскального звітного чеку та незбереження в книзі обліку розрахункових операцій не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Стосовно не збереження позивачем контрольної стрічки протягом встановленого терміну, суд зазначає наступне:

Пунктом 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», порушення якого встановлено в акті перевірки, передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Пунктом 5 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її не зберігання протягом встановленого терміну.

Застосоване в тексті вказаної норми Закону визначення "контрольна стрічка" в однині жодним чином не свідчить про необхідність застосування штрафної санкції за кожну таку не збережену контрольну стрічку, а лише визначає суму штрафу за факт вчинення суб'єктом господарювання порушення вимог даного Закону, в зв'язку з чим сума санкцій не залежить від кількості таких контрольних стрічок.

Отже, даною нормою передбачено застосування штрафної санкції за вчинення самого порушення у вигляді не роздрукування та не зберігання контрольної стрічки. однак при цьому не передбачено можливості застосування штрафної санкції за кожен день не роздрукування та не зберігання контрольної стрічки.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що визначення розміру штрафу за невиконання вимоги щодо друку контрольних стрічок за період з 23.03.2011 року по 01.04.2013 року із розрахунку в кількості 741 шт., є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Окремо суд зазначає, що за вказаний вище період: з 23.03.2011 року по 01.04.2013 року, позивачем було використано 3 контрольної стрічки, а 4 стрічка на момент перевірки, як зазначає позивач та не спростовує відповідач по справі, знаходилась у реєстраторі розрахункових операцій. Яким чином перевіряючими встановлено кількість стрічок у розмірі 741 шт., не зазначено а ні в акті перевірки, а ні доведено відповідачем суду.

Враховуючи наведене, висновки акту перевірки щодо незбереження 741 стрічки не знайшли обґрунтованого підтвердження під час судового розгляду.

Щодо висновків перевіряючих стосовно здійснення позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання, суд зазначає наступне:

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону №265-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який з урахуванням ст. 2 цього ж Закону поширюється на всіх юридичних осіб, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Положеннями п.п.1, 3, 5 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

За приписами ст.21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд звертає увагу, що вказаною законодавчою нормою відповідальність запроваджена лише у тому випадку, коли облік товарів за місцем реалізації та зберігання не ведеться взагалі або ведеться з порушенням встановленого порядку.

Суд відмічає, що норми Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини, не містять вимог про те, що ненадання накладних на товар від постачальників в момент перевірки є свідченням відсутності обліку товарних запасів чи свідченням порушення порядку такого обліку, як не містять положень і про те, що накладні мають невідкладно надаватись перевіряючим, а ненадання накладних в момент перевірки є підставою для притягнення до відповідальності згідно зі ст.21 вказаного Закону.

Оскільки при проведенні перевірки інвентаризація товарів, що знаходяться в магазині ФО-П ОСОБА_3 не проводилась, встановити наявність облікованих товарів в установленому порядку неможливо. Крім того, перевірка проводилась за відсутності ФО-П ОСОБА_3, і тому остання не мала можливості надати ті документи, які, як зазначено в акті перевірки відсутні.

За таких обставин суд доходить до висновку, що ненадання перевіряючим видаткових накладних на товар від постачальників під час перевірки не є безумовним свідченням відсутності у суб'єкта господарювання обліку товарів або свідченням порушення цим суб'єктом встановленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Суд також відзначає, що позивачем до матеріалів справи надано видаткові та товарно - транспортні накладні, котрі підтверджують придбання позивачем товарів.

Стосовно не проведення розрахункових операцій на суму 10 грн. через РРО, суд зазначає, що згідно опису наявних купюр, який був складений на місці проведення розрахунків, зазначена сума 46 грн. Як вбачається з Z - звіту за 02.04.2013 року, у касі магазину позивача знаходилось готівкових коштів - саме 46 грн. Отже, усі розрахункові операції були проведені через РРО.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків штрафу і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ФО-П ОСОБА_3 у сфері публічно - правових відносин, позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 17 квітня 2013 року № 00000082200 у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 02 серпня 2013 року.

Суддя Панченко О.В.