Постанова № 33508264, 10.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 р. Справа №805/11104/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:28

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2013 № 0001541517/541/10/41-00

за участю представників сторін:

від позивача - Пустовгар А.О. - за довіреністю

від відповідача - Лисенков Д.М. - за довіреністю

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2013 № 0001541517/541/10/41-00 на суму 977 123,81 грн.

В порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зменшив розмір позовних вимог, просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 11.07.2013 № 0001541517/541/10/41-00 на суму 893 236,50 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» обґрунтовує тим, що податковим органом за наслідками проведеної камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за вересень 2010 року від 20.10.2010 р. №9004495208, жовтень 2010 року від 21.11.2010 р. №9005330329, лютий 2011 року від 21.03.2011 р. №9001542789, квітень 2011 року від 20.05.2011 р. №9003659369, травень 2011 року від 17.06.2011 р. №9004151748, червень 2011 року від 20.07.2011 р. №9005032507, липень 2011 року від 19.08.2011 р. №9007032145, серпень 2011 року від 19.09.2011 р. №9007840164, вересень 2011 року від 20.10.2011р, №9009249292, по податковому повідомленню-рішенню від 30.06.2011 № 0000721312/26436/10/15-16-23/3 встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства та складено акт від 14.06.2013 № 423/15-17-3-31599557.

Користуючись правами, закріпленими п. 86.7 ст.86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. підприємство надало свої заперечення на Акт, які згідно з відповіддю СДПІ було залишено без задоволення.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2013 № 0001541517/541/10/41-00, яким до позивача застосовано штраф у сумі 893 236,50 гривень за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 466 182,44 грн. з затримкою понад 30 календарних днів.

Вважає, що обставини, покладені податковим органом в обґрунтування висновків акту перевірки, не відповідають дійсності, оскільки відповідач спрямував сплачені кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, не врахувавши при цьому призначення платежів, які визначені у платіжних дорученнях та сплачувались на виконання рішень суду про розстрочення податкових зобов'язань. Просив позов задовольнити (арк. справи 3-6).

Відповідачем надані письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення прийняте на їх підставі - правомірним. Посилаючись на положення ст.ст. 14, 16, 36, 37, 57, 87, 100, 126 Податкового кодексу України, просив відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. справи 54-57).

Судом встановлено, що позивач - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Красноармійської міської ради, включено до ЄДРПОУ за кодом 31599557, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки Головного управління статистики у Донецькій області (арк. справи 47).

З 14.06.2013 по 14.06.2013 відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за вересень 2010 року від 20.10.2010 р., жовтень 2010 року від 21.11.2010 р., лютий 2011 року від 21.03.2011 р., квітень 2011 року від 20.05.2011 р., травень 2011 року від 17.06.2011 р., червень 2011 року від 20.07.2011 р., липень 2011 року від 19.08.2011 р., серпень 2011 року від 19.09.2011 р., вересень 2011 року від 20.10.2011 р., по податковому повідомленню-рішенню від 30.06.2011 № 0000721312/26436/10/15-16-23/3, за наслідками якої складено акт від 14.06.2013 № 423/15-17-3-31599557 (арк. справи 9-15).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення пункту 57.1 статті 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 466 182,44 грн. з затримкою понад 30 календарних днів.

За змістом акту перевірки, порушення виразилось в тому, що позивач здійснював сплату розстрочених податкових зобов'язань за постановами Донецького окружного адміністративного, якими було встановлено порядок виконання рішень для погашення заборгованості.

11 липня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001541517/541/10/41-00, яким до позивача на підставі частини п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми податкових зобов'язань - 893 236,50 гривень (арк. справи 7).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач 30.07.2013 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом (арк. справи 3-6).

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2010 у справі № 2а-22900/10/0570 задоволено позов Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 10324108,66 грн. З мотивувальної частини постанови вбачається, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем сум самостійно узгодженого податкового зобов'язання по податковим деклараціям з податку на додану вартість підприємства за червень 2010 року та за серпень 2010 року (арк. справи 35-37).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2010 у справі № 2а-25881/10/0570 задоволено позов Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 9123134 грн. З мотивувальної частини постанови вбачається, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем сум самостійно узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на додану вартість підприємства за вересень 2010 року (№ 9004495208 в сумі 9123134 грн.) та за жовтень 2010 року (№ 9005330329 в сумі 7508080 грн) (арк. справи 41-42).

Постанова набрала законної сили 09.03.2011 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року у справі № 2а/0570/9172/2011 задоволено позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 4 773 067,00 грн. З мотивувальної частини постанови вбачається, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем сум самостійно узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на додану вартість підприємства за квітень 2011 року (№ 9003659369 в сумі 6 273 067,00 грн.) (арк. справи 23-24).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року у справі № 2а/0570/11455/2011 задоволено позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 11062544,50 грн. З мотивувальної частини постанови вбачається, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем сум самостійно узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на додану вартість підприємства за травень 2011 року (№ 9004151748 в сумі 14 015 962 грн.) (арк. справи 25-26).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.04.2011 року у справі № 2а/0570/5075/2011 задоволено подання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 8533984 грн. З мотивувальної частини постанови вбачається, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем сум самостійно узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на додану вартість підприємства за лютий 2011 року (№ 9001542789 в сумі 8 533 984 грн.) (арк. справи 27-28).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2011 року у справі № 2а/0570/13743/2011 задоволено позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 6 915 827,00 грн. З мотивувальної частини постанови вбачається, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем сум самостійно узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на додану вартість підприємства за червень 2011 року (№ 9005032507 в сумі 9 910 827,00 грн.) (арк. справи 29-30).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року у справі № 2а/0570/15686/2011 задоволено позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 5 201 264,00 грн. З мотивувальної частини постанови вбачається, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем сум самостійно узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на додану вартість підприємства за липень 2011 року (№ 9007032145 в сумі 5 601 264,00 грн.) (арк. справи 31-32).

Також зазначеною постановою було задоволено заяву відповідача про встановлення порядку та способу виконання рішення, внаслідок чого виконання постанови розстрочене на 5 років починаючи з 01.10.2011 р. до 01.10.2016 року шляхом сплати підприємством по 86687,70 гривень щомісячно, а в вересні 2016 року - 86689,70 грн.

Постанова набрала законної сили 04.10.2011 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року у справі № 2а/0570/17723/2011 задоволено позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 9 945 991,59 грн. З мотивувальної частини постанови вбачається, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем сум самостійно узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на додану вартість підприємства за серпень 2011 року (№ 9007840164 в сумі 9 764 632,00 грн.) (арк. справи 33-34).

Також зазначеною постановою було задоволено заяву відповідача про встановлення порядку та способу виконання рішення, внаслідок чого виконання постанови розстрочене на 5 років починаючи з 01.11.2011 р. шляхом сплати підприємством по 165766,00 гривень щомісячно, а в жовтні 2016 року - 165797,59 грн.

Постанова набрала законної сили 08.11.2011 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року у справі № 2а/0570/20467/2011 задоволено позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 17 126 252,00 грн. З мотивувальної частини постанови вбачається, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем сум самостійно узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на додану вартість підприємства за вересень 2011 року (№ 9009249292 в сумі 17 126 252,00 грн.) (арк. справи 38-40).

Також зазначеною постановою було задоволено заяву відповідача про встановлення порядку та способу виконання рішення, внаслідок чого виконання постанови розстрочене на 5 років починаючи з 01.12.2011 р. до 01.11.2016 року шляхом сплати підприємством по 285 437,50 гривень щомісячно, а в листопаді 2016 року - 285439,50 грн.

Відповідач не заперечує, що виконання вищевказаних судових рішень про стягнення податкового боргу було розстрочене також ухвалами Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а/0570/5075/2011 від 12.04.2010р.; по справі №№2а/0570/9172/2011 від 30.06.2011р.; по справі №2а/0570/11455/2011 від 09.08.2011р.; по справі №2а/0570/13743/2011 від 31.08.2011р.; по справі №2а//22900/10/0570 від 26.10.2011р.; по справі №2а//25881/10/0570 від 06.12.2011р. про що зазначено в акті камеральної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював сплату вказаного податкового боргу відповідно до встановлених графіків розстрочення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (арк. справи 68-81). З цих платіжних доручень, зокрема, вбачається, що позивачем були сплачені кошти за призначенням «сплата частки розстрочки ПДВ».

Зазначені обставини, на переконання суду, свідчать про належне виконання позивачем умов розстрочення податкового боргу, наданого за рішеннями Донецького окружного адміністративного суду.

У акті перевірки вказано, що суму розстрочених податкових зобов'язань з граничним терміном сплати з 30.03.2011 по 06.10.2011 року позивач сплатив у період з 15.03.2013 по 28.04.2013 в загальному розмірі 4 466 182 грн. 44 коп., тобто із затримкою 458 та більше календарних днів.

Як передбачено пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, зазначене положення Кодексу стосується строків сплати податкових зобов'язань, визначених самостійно платником податку у податковій декларації, а не строків сплати розстрочених податкових зобов'язань, які були стягнуті за постановою суду. Таким чином, відповідач необґрунтовано розповсюджує дію цього положення Кодексу на правовідносини, які нею не регулюються, а також не враховує, що постановою суду встановлені інші строки сплати розстрочених податкових зобов'язань, ніж передбачені законодавством для сплати податкових зобов'язань згідно поданої платником податку податкової декларації.

У відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, який став підставою для застосування штрафу до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначене положення Кодексу встановлює відповідальність за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом. У даному ж випадку сплата податкових зобов'язань була розстрочена позивачу та строки сплати податкового зобов'язання були визначені постановою суду.

Таким чином, відповідач у даному випадку ототожнює порядок застосування процедур погашення податкового боргу платників податків, передбачених главою 9 Податкового кодексу України, із порядком виконання судових рішень.

Так, відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частин першої-другої статті 257 цього Кодексу, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Таким чином, оскільки постанови Донецького окружного адміністративного суду набрали законної сили, то вони мають виконуватись Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська», з урахуванням способу та порядку виконання, встановлених ними.

Крім того, як визначено пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Отже, визначення строків сплати податкового боргу має проводитись податковим органом з урахуванням їх перенесення, про яке йдеться в умовах розстрочення.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не було допущено порушення строків сплати розстроченого податкового боргу.

Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову посилається на пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Суд вважає, що в даному випадку пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України не підлягає застосуванню, оскільки він стосується зарахування коштів, що сплачує платник податку, на погашення податкового боргу (його частини) згідно з черговістю його виникнення. У даному випадку позивач не здійснював сплату поточних платежів, а здійснював сплату саме податкового боргу, розстрочених за рішеннями суду. Крім того, суд зауважує, що друге речення вказаного пункту відповідач тлумачить за власним розсудом, не враховуючи, що воно стосується лише прямо передбачених законом випадків погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду. У акті перевірки, а також у судовому засіданні відповідач не зазначив жодної норми закону, яка б встановлювала випадок, що мав місце у спірних правовідносинах.

Суд також вважає необґрунтованим посилання відповідача у запереченнях проти позову на наказ ДПА України від 07.12.2010 № 927 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії структурних підрозділів органів державної податкової служби при розстроченні, відстроченні на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби», оскільки вказаний наказ, по-перше, не є законом, а по-друге, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тобто не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України.

Відповідно до принципу законності, закріпленого у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією.

Оскільки Методичні рекомендації податкового органу не є нормативно-правовим актом, їх застосування у даному випадку судом не можливо, оскільки суперечить принципу законності.

Крім того, суд зауважує, що за змістом вказаних Методичних рекомендацій, на які посилається відповідач, пеня та штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, який підлягає розстроченню (відстроченню) за рішенням суду, нараховуються на загальних підставах. Отже, у цих Методичних рекомендаціях йдеться саме про несвоєчасну сплату податкового боргу (у тому числі й розстроченого), а не узгоджених податкових зобов'язань. Тобто, застосування пені та штрафних санкцій (за приписами цих Методичних рекомендацій) можливо, якщо платник податків порушив строки сплати податкового боргу відповідно до строків його розстрочення, а не відповідно до загальних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на судові рішення у інших адміністративних справах, оскільки вони не мають значення у даній справі в розумінні частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, т.я. прийняті у спорах між іншими сторонами, про інший предмет спору та з інших підстав.

Разом із тим, обираючи спосіб захисту порушеного права у позовній заяві як визнання зазначеного вище податкового повідомлення-рішення протиправним, позивачем не було враховано, що статтею 55 Податкового кодексу України передбачено лише можливість скасування податкових повідомлень-рішень. Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним слід відмовити.

З огляду на вище зазначене, суд задовольняє позовні вимоги частково та скасовує податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 11.07.2013 № 0001541517/541/10/41-00.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість застосування відповідачем до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 51, 69-72, 86, 121, 158-164, 167, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2013 № 0001541517/541/10/41-00 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 11.07.2013 № 0001541517/541/10/41-00 на суму 893 236,50 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 10 вересня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено 16 вересня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.