Постанова № 33507406, 17.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.09.2013 р. справа №913/1829/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіна Н.О. Агапова О.Л., Кододової О.В.за участю представників: від скаржника Дерізглазова М.О.- за довіреністювід відповідача:Лабовкін О.О. - за довіреністюрозглянувши апеляційну скаргу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Стіл», Словяносербський район, Луганська область на ухвалу господарського суду Луганської області від25.07.2013 рокуу справі№ 913/1829/13 (Суддя Старкова Г.М.)за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо- Столиця», м. Київ до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Стіл», Словяносербський район, Луганська областьпрозвернення стягнення на заставлене рухоме майноВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.07.2013 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо - Столиця», м. Київ про забезпечення позову було задоволено та з метою забезпечення позову накладено арешт на рухоме майно - товари в обороті, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркет Стіл», Словяносербський район, Луганська область, а саме товари в обороті, що знаходяться за адресою:

- м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, б.7;

- м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, б.1;

- м. Донецька, вул. Залізнична, б.1;

- м. Бровари, вул. Щолківська, б.1;

- м. Луганськ, вул. 2-га Свердлова, б.5.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркет Стіл», Словяносербський район, Луганська область вчиняти дії пов'язані з відчуженням майна визначеного у даній ухвалі, та направлені на перехід права власності щодо цього майна у будь - який спосіб іншим особам.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет Стіл», Словяносербський район, Луганська область звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 25.07.2013 року по справі № 913/1829/13 та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені заяви про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що ухвала господарського суду Луганської області винесена з порушенням матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем певних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимог чи подання позову до суду. Однак, позивачем були надані лише чотири акти перевірки наявності майна від 20.12.2012р. про не допуск на територію складу представників ПАТ «КБ «Хрещатик», який не є стороною у даній справі, та яким не було надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач перешкоджав йому перевіряти умови зберігання та фактичний стан майна, враховуючи те, що на протязі 2011-2012 років не було жодної претензії до відповідача щодо порушення ним своїх зобов'язань за умовами договору застави.

Також, акти перевірки від 20.12.2012р. були отримані від попереднього заставодержателя за договором застави, тобто докази на які посилається не отримані ним особисто, а складені третьою особою -ПАТ «КБ «Хрещатик». В свою чергу ПАТ «КБ «Хрещатик» не був стороною по справі на момент винесення оскаржуваної ухвали від 25.07.2013року, відтак не міг надати об'єктивних пояснень які підтвердили чи спростували обставини закріплені в актах.

Таким чином, на думку апелянта, позивачем не було доведено обставини, які б вказували на порушення відповідачем прав та інтересів позивача, так само позивачем не було доведено обставини які, б слугували підставами для застосування заходу забезпечення позову.

Ухвалою від 30.08.2013р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

В судове засідання з'явився представник апелянта, якій просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 25.07.2013р.

В судове засідання з'явився представник позивача, якій просив залишити ухвалу господарського суду Луганської області від 25.07.2013р. без змін.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи на розгляді Господарського суду Луганської області знаходиться позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо - Столиця», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Стіл», Слов'яносербський район, Луганська область про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави товарів в обороті №57-10-11/02 від 29.11.2011р.

Вказаний договір було укладено з метою забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ ЛЮВІ ФІНАНС» перед ПАТ «КБ «Хрещатик» за договором кредитної лінії № 57-10-11/1 від 25.11.2011р.

Відповідно до вимог ст.67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, із змісту вищенаведеної статті вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В своєму клопотанні позивач зазначає про те, що відповідач грубо та систематично з вересня 2012року порушував договірні зобов'язання щодо забезпечення залишку заставлених товарів та підтверджував це Балансовими виписками. А також зазначав, що відповідач не допускає заставодавця для здійснення контролю за наявністю заставного майна за місцями знаходження такого майна відповідно до умов Договору застави, що підтверджується чотирма актами перевірки наявності майна від 20.12.2012року про не допуск на територію складу представників ПАТ КБ «Хрещатик».

Позивач вказував на можливість ухилення Відповідача від виконання рішення суду та на утримання чи унеможливлювання виконання рішення господарського суду щодо звернення стягнення на заставне майно на користь Позивача, що є підставою для застосування заходів на забезпечення позову.

Однак, судом апеляційної інстанції згідно матеріалів справи встановлено, що акти перевірки від 20.12.2012року були складені з порушенням узгодженої процедури проведення перевірок наявності і стану майна, складені вони не за місцем розташуванням майна Відповідача, за відсутністю уповноважених осіб Відповідача. Представниками ПАТ «КБ «Хрещатик» в актах перевірки від 20.12.12 року зазначено, що їх не було допущено на територію складів, де зберігається майно Відповідача, але при цьому не надано жодного доказу, що ці представники були на цих складах і не зазначено хто саме їм відмовив у допуску. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано взагалі жодного доказу на підтвердження проведення перевірки наявності майна: ні повідомлень ПАТ КБ «Хрещатик» про проведення перевірки, ні підтверджуючих відправлення і отримання повідомлень поштових рекомендованих вручень з підписами уповноважених осіб Відповідача.

Відповідно до Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимог чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання зобов'язання без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, судом апеляційної інстанції враховуються наступні фактичні обставини.

Позивачем в обґрунтування своєї позиції та необхідності застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладання арешту на заставлене майно були надані документи, що підтверджують дії осіб, учасником яких сам позивач не є.

Дослідивши зміст актів перевірки наявності майна, що оформлені в заставу згідно договору застави товарів в обороті від 20.12.12р., видно що вони складені, підписані та затверджені однобічно - лише з боку заставодержателя - працівниками ПАТ «КБ «Хрещатик». При цьому, в першій частині актів вказується про те, що ПАТ «КБ «Хрещатик» була здійснена спроба перевірки наявності та стану збереження майна ТОВ «Маркет Стіл» - товарів в обороті, що оформлено в заставу. Але, у другій частині цих актів вказано, про те, що в ході перевірки встановлена неможливість перевірки, внаслідок не допуску на територію складу та відсутність підтверджуючих документів про облік на балансі майна. Тобто, вказані частини актів суперечать один одному: з однієї частині вони фіксують спробу перевірки наявності майна, а в другій частині встановлюють факт відсутності майна, при цьому за відсутності самої перевірки.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до вказаних актів, оскільки форма та порядок складання вказаних актів договором застави не визначена, умовами договору застави не визначено, що саме такими актами повинно фіксуватись спроба перевірки, перевірка чи встановлюватись не допуск та відсутність балансового обліку майна.

З урахуванням того, що предметом договору застави від 29.11.11р. № 57-10-11/02 та додаткових угод до нього є товари в обороті, а саме - труби сталеві різних якісних характеристик на суму 70000000 грн., обтяження на яке зареєстроване в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження майна. Тобто, заборона відчуження на вказане майно вже існує, зареєстровано належними чином, але в внаслідок яких саме підстав виникло потрійне (арешт та ще одна заборона відчуження) накладення обмежень на це майно, позивач не довів.

Крім того, судом апеляційної інстанції приймається до уваги й та суттєва обставина, що предметом застави є саме товари в обороті, - тобто, товари які безпосередньо приймають участь в торгівельному господарському обороті відповідача, а ні знаходяться у нього на зберіганні в сталому режимі нерухомо. Позивач не приймав в заставу товари, які без руху в обороті знаходяться на території складів відповідача.

Аналізуючи доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, щодо наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду даної справи, в разі невжиття таких заходів, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на предмет застави та заборони відповідачу вчиняти певні дії, оскільки така заборона є втручанням в господарську діяльність суб'єкта господарювання та взагалі суперечить приписам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала господарського суду Луганської області від 25.07.2013 р. у справі № 913/1829/13 прийнята з невірним застосуванням норм процесуального права, порушує права та охоронювані законом інтереси відповідача, тому підлягає скасуванню, а клопотання позивача про забезпечення позову залишенню без задоволення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Запорізької області від 25.07.2013р. у справі № 913/1829/13 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Стіл», Слов'яносербський район, Луганська область на ухвалу господарського суду Луганської області від 25.07.2013р. у справі № 913/1829/13 - задовольнити.

Ухвалу господарського Луганської області від 25.07.2013р. у справі № 913/1829/13 - скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо - Столиця», м. Київ про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно - товари в обороті, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркет Стіл», Слов'яносербський район, Луганська область, та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркет Стіл», Слов'яносербський район, Луганська область вчиняти дії пов'язані з відчуженням майна та направлені на перехід права власності щодо цього майна у будь - який спосіб іншим особам, - - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

О.В. Кододова