Постанова № 33507396, 11.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р.Справа № 923/396/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Пироговського В.Т.

суддів Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.

секретар судового засідання Райлян І.Г.

від ОСОБА_1 ОСОБА_2

від Компанії „Натавіль Лімітед", Республіка Кіпр Суічмезов Р.В.

від ТОВ „Завод Будівельних матеріалів №1" не з'явилися

від Державного реєстратора виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 25.06.2013р.

по справі № 923/396/13-г

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) Компанії „Натавіль Лімітед", Республіка Кіпр;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод Будівельних матеріалів №1";

3) Державного реєстратора виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, спонукання виконати певні дії та скасування державної реєстрації змін до статуту відповідача -2

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2013р. прийнята до провадження та призначена до розгляду на 11.09.2013р. апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення господарського суду Херсонської області від 25.06.2013р. у справі № 923/396/13-г.

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання господарського суду апеляційної інстанції, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення та реєстром вихідної кореспонденції Одеського апеляційного господарського суду за 19.07.2013р.

Відповідно до приписів ст.85 ГПК України в засіданні суду 11.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Компанії „Натавіль Лімітед", Республіка Кіпр; Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод Будівельних матеріалів №1"; Державного реєстратора виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області про:

- визнання недійсним нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1 ", укладений між ОСОБА_1 та Компанією "Натавіль Лімітед", щодо відчуження 50% статутного капіталу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04.03.2009p., зареєстрований в реєстрі за № 3366;

- зобов'язати ОСОБА_1 повернути Компанії "Натавіль Лімітед" 3 000,00 тисячі долл. США, отриманих за нотаріально посвідченим Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1" від 04.03.2009 p., зареєстрований в реєстрі за № 3366; що за курсом НБУ станом на 08.09.2010 р. становить 790,82 * 3000 долл. США = 23 724,60 грн.;

- зобов'язати Компанію "Натавіль Лімітед" повернути ОСОБА_1 50 % статутного капіталу ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1", набутих за нотаріально посвідченим Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.03.2009p., зареєстрований в реєстрі за № 3366;

- скасувати державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1", проведену 10.03.2009 р. Державним реєстратором Виконавчого комітету Новокаховської міської ради, номер запису 15011050000001380, здійснених на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1", укладеного ОСОБА_1 та Компанією "Натавіль Лімітед", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04.03.2009 p., який зареєстровано в реєстрі за № 3366.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.06.2013р. зі справи № 923/396/13-г (суддя Гридасов Ю.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судове рішення, вмотивоване тим, що у позовній заяві не зазначені власні права або законні інтереси, порушення яких, через недотримання вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" (N 2210-ІІІ), стало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду. При цьому, судом вказано, що у позовній заяві зазначено, що захист економічної конкуренції має Державний та суспільний інтерес та підлягає судовому захисту, проте вказані доводи враховуючи положення ст. 1 ГПК України свідчить про відсутність у позивача права на позов. Судом не застосовано трирічний строк позовної давності за заявою відповідача-1, оскільки справа розглянута по суті і підстави для задоволення позову відсутні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1, звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, про скасування рішення господарського суду від 25.06.2013р. з даної справи та задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що судом невраховані наступні доводи позивача викладені в позовній заяві: „Компанія „Натавіль Лімітед" ввела в оману позивача, іншу сторону правочину, щодо отримання нею відповідного дозволу Антимонопольного комітету України про отримання нею відповідного дозволу на концентрацію (ч. 1 ст. 25 Закону України „Про захист економічної конкуренції"). Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо прав та обов'язків сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. В даному випадку, істотне значення має відсутність у Компанії „Натавіль Лімітед" на момент укладення правочину права на придбання частки корпоративних прав, через відсутність відповідного дозволу Антимонопольного комітету". Також, ОСОБА_1 вважає, що має право звертатися до суду із позовом про визнання правочину недійсним в тому числі з підстав суперечливості його змісту інтересам держави і суспільства та його моральним засадам в силу ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 3 ст. 228 ЦК України. Право первісного позивача звертатися до суду є можливим в силу вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України, оскільки первісний позивач є стороною оспорюваного правочину, а сторона правочину наділена правом на його оспорювання в суді на підставах, встановлених Законом. Підставами встановленими Законом для оспорювання даного правочину є його невідповідність вимогам цивільного кодексу та іншим актам цивільного законодавства, про які вказано у первісному позові. Крім цього, позивач наголошує на тому, що звернувся до суду із позовом для захисту саме своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних Законом інтересів. Окрім цього, на думку ОСОБА_1 місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що у позивача є охоронюваний Законом інтерес, як сторони правочину, звертатися до суду із позовом про визнання його недійсним, і ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом, проте суд відмовився від виконання судового захисту. Отже, позивач вважає, що правильно обрав спосіб захисту згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Компанія „Натавіль Лімітед" проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечує, просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав її необгрунтованості та невідповідності нормам чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників процесу, оцінивши наявні докази, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, колегія суддів встановила:

ОСОБА_1 (продавець) та Компанією "Натавіль Лімітед" (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1" від 04.03.2009р., згідно із п. 2.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця частку у статутному капіталі та всі свої права та обов'язки як учасника Товариства - право власності на частку у статутному капіталі в розмірі 50% (п'ятдесят) відсотків статутного капіталу Товариства, права на управління, право на отримання прибутку Товариства та інші права, пов'язані із статутом Продавця як учасника Товариства, а покупець зобов'язується прийняти Частку у статутному капіталі Товариства та сплатити за неї грошові кошти у розмірі та порядку, встановлених в цьому договорі.

Позивач, посилаючись на неправомірність укладення вказаного договору за відсутністю дозволу органу АМК на концентрацію, зазначає про неправомірність укладення договору від 04.03.2009р., оскільки Компанія "Натавіль Лімітед" після набуття права на частку ОСОБА_1 фактично буде займати монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку виробів з газобетону. Крім того, позивач зазначає про наявність загальних підстав для визнання вказаного договору недійсним, а також суперечливість змісту укладеного договору інтересам держави і суспільства.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції" цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.

За приписами ст. 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (в редакції діючій на момент укладення спірного договору) концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року; у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, незалежно від сукупної вартості активів або сукупного обсягу реалізації товарів учасників концентрації, коли частка на певному ринку товару будь-якого учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує 35 відсотків, та концентрація відбувається на цьому чи суміжному з ним ринку товару. При розрахунку обсягів реалізації товарів учасників концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків або зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви. Кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю, якщо такий облік ведеться, не враховуються. Якщо учасниками концентрації виступають комерційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційного банку. У випадках, коли учасниками концентрації є страховики, для розрахунку вартості активів страховика використовується сума неттоактивів, а для розрахунку обсягів реалізації товарів - сума доходів від страхової діяльності, визначених відповідно до законодавства України про страхову діяльність. Порядок обчислення порогових показників, що використовуються для цілей цієї статті, а також його особливості стосовно окремих категорій суб'єктів господарювання встановлюються Антимонопольним комітетом України. Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до частини першої цієї статті, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов'язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" концентрацією визнається: злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого; набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом: безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб'єкта господарювання, що ліквідується; призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи; створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання. Безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

Слід зазначити, що спеціальним законодавством, яке регулює діяльність органів АМК не передбачено можливості виконання фізичними, юридичними особами або органами державної влади функцій покладених на Антимонопольний комітет та його територіальні відділення.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно із якими, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Спеціальними підставами для визнання правочинів недійсними є, зокрема, визнання судом недійсним правочинів юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії). (ч. 1 ст. 227 ЦК України)

Крім того, одна із спеціальних підстав для визнання правочинів недійсними на яку посилається позивач передбачена ч. 3 ст. 228 ЦК України, згідно із якою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За приписами ст. 1 ГПК України Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовом який по суті відноситься до сфери корпоративних відносин, конкретно не зазначив в чому саме полягає взаємозв'язок між відсутністю дозволу на концентрацію, отриманого до укладення оспорюваного договору, а також як впливають можливі порушення публічного порядку, вчинені з метою, що може суперечити інтересам держави і суспільства на охоронювані законом права та інтереси саме позивача, як колишнього держателя частки Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод Будівельних матеріалів №1", а відтак враховуючи, що позивачем в порядку ст. 33, 34 ГПК України не доведено належними доказами та/або обгрунтованими з точки зору діючого законодавства доводами наявність його порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. При цьому, вказаний висновок стосується також і щодо відсутності загальних підстав для визнання укладеного сторонами договору недійсним.

Окрім цього, слід зазначити, що доводи позивача стосовно відмови суду першої інстанції у захисті інтересу ОСОБА_1 до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки гарантоване ст. 55 Конституції України право на захист прав і свобод в судовому порядку фактично реалізовано, оскільки судом розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 по суті, а останнім в свою чергу не доведено в судах першої та апеляційної інстанції наявність порушених інтересів саме ОСОБА_1 внаслідок укладення договору купівлі продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1" від 04.03.2009р., які підлягають захисту в судовому порядку.

Також, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується із позицією суду першої інстанції стосовно неврахування заяву щодо спливу строку позовної давності в зв'язку із відмовою у задоволенні позову по суті.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення від 25.06.2013р. у справі № 923/396/13-г, прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права та із повним дослідженням всіх обставин справи, у зв'язку із чим рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.85,99,101-105 ГПК України суд,

Постановив:

Рішення господарського суду Херсонської області від 25.06.2013р. у справі № 923/396/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 16.09.2013р.

Головуючий суддя В.Т. Пироговський Судді Л.В. Лавриненко І.Г. Філінюк