Рішення № 33507347, 10.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р.Справа № 922/3181/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод", 61139, м. Харків, вул. Котлова, 222, код ЄДРПОУ 08099848; до комунального підприємства "Харківводоканал", 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715; про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача - Ус В.В., довіреність №8/12/3 від 12.08.2013р., Прокопенко В.Г., довіреність №8/12/2 від 12.08.2013р.;

відповідача - Головчанська Є.І., довіреність №3657 від 27.08.2013р.

В розпочатому 14.08.2013р. судовому засіданні роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Харківський бронетанковий ремонтний завод" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до комунального підприємства "Харківводоканал" про зобов"язання списати заборгованість у розмірі 181783,64грн.

Свої вимоги мотивує відповідно до п. 3 ч. 1. ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" від 06.09.2012 року (Закон № 5213), на умовах, визначених цією статтею, підлягають списанню, зокрема, заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за надані їм послуги з водопостачання та водовідведення перед суб'єктами господарювання, що надають послуги з водопостачання та водовідведення, яка виникла станом на 01 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим законом, 02 листопада 2012 року позивачем направлено лист до КП "Харківводоканал" із проханням списати заборгованість позивача перед відповідачем у відповідності з вищеназваним Законом, але зазначена заборгованість не була списана.

Разом з цим, позивач в прохальній частині позовної заяви звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, в якому просить суд зобов"язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції не чинити будь-які дії на виконання наказів господарського суду Харківської області щодо стягнення грошових коштів з Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод" на користь комунального підприємства "Харківводоканал", посилаючись в обгрунтування цього клопотання на те, що державною виконавчою службою 25.12.2012р. було накладено арешт на всі кошти, що містяться або будуть надходити на всі рахунки, що належать позивачу.

Ухвалою суду від 01.08.2013р. за позовною заявою було порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні 14.08.2013р.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 14.08.2013р. та 28.08.2013р. оголошено перерву до 10.09.2013р.

Представники позивача позов підтримали повністю та просять суд позов задовольнити, посилаючись на те, що позивачем направлено на адресу відповідача запит щодо списання заборгованності відповідно до закону від 11.04.2013 року, проте 29.04.2013 року позивач отримав відповідь про відмову у списанні таких коштів, також зазначають, що вказана заборгованість знаходиться на виконанні в Ленінському відділі державної виконавчої служби ХМУЮ відповідно до наступних наказів: наказ Господарського суду Харківської області № 5023/164/12 від 02.03.2012 року на суму 100163,49 грн., наказ Господарського суду Харківської області № 5023/164/12 від 02.03.2012 року на суму 2293,26 грн., наказ господарського суду Харківської області № 5023/31/12 від 10.09.2012 року на суму 38 576,69 грн. основного боргу, 1590,31 грн. пені та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору, наказ господарського суду Харківської області № 5023/4333/12 від 23.10.2012 року на суму 9267,26 грн. заборгованості та 1 609,50 грн. судового збору.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в позові повністю, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов від 13.08.2013р. та доповненнях до відзиву від 27.08.2013р., а саме вказує на те, що списання заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення підприємствам оборонно-промислового комплексу, зокрема, ДП "Харківський бронетанковий завод", є одночасною і взаємопов'язаною процедурою із списанням заборгованості КП "Харківводоканал" перед АК "Харківобленерго", і Законом прямо вказано, що акти звіряння повинні бути взаємно погоджені учасниками процедури списання, тобто всіма суб'єктами, у яких виникає обов'язок списання дебіторської заборгованості та кореспондуюче йому право списання кредиторської заборгованості, і у разі підписання тільки двостороннього акту звіряння, без погодження з всіма зацікавленими учасниками процедури, порушуються права інших учасників процедури списання, встановлені Законом № 5213. З цих самих підстав відповідач 13.08.2013р. звертався до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору АК "Харківобленерго" та ДП "Енергоринок".

Крім того, відповідач вказує на те, що факт списання заборгованості має бути підтверджений саме актами звіряння, оформленими належним чином, у відповідності до Закону № 5213, і оскільки, акти звіряння станом на 01.09.2012 р. від 31.10.2012 р., станом на 01.09.2012 від 12.12.2012, станом на 30.10.2012 від 12.12.2012 складені без дотримання Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Закон № 996) та вимог ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженої наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 (далі - ДСТУ), - вони не можуть бути підставою для списання заборгованості позивача перед відповідачем. Відповідач також зазначає, що позивачем не надано доказів порушення відповідачем його прав або їх оспорювання, а відтак відсутні підстави для судового захисту таких прав.

Натомість позивач у своїх поясненнях від 10.09.2013р. вказує на те, що з такою позицією відповідача неможна погодитися, тому що позивач самостійно не може списати свою заборгованість без списання її у відповідача: у Ленінському відділі ДВС ХМУЮ знаходяться судові накази про стягнення заборгованості з позивача на користь відповідача та державними виконавцями проводяться заходи на виконання судових наказів, відтак на користь відповідача на сьогоднішній день було списано заборгованість у розмірі 5550,46 грн., і одностороннє списання заборгованості призвело б до невірного відображення в бухгалтерському обліку сторін; та відзначає, що факт несписання заборгованості у позивача не підтверджує відсутність права у нього на звернення до суду, оскільки його право виникає із закону, а не правочину.

Разом з цим, відповідач стосовно посилань позивача про стягнення з нього грошових коштів в межах виконавчих проваджень, відкритих на підставі вищевказаних судових рішень, вказує на те, що будь-яких дій щодо стягнення заборгованості, яка відповідає ознакам Закону № 5213, органами ДВС не здійснювалося.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору АК "Харківобленерго" та ДП "Енергоринок", суд відмовляє у його задоволенні, оскільки, мотивуючи своє клопотання про залучення вказаних осіб до участі у справі, відповідач довільно трактує норми Закону №5213 і фактично на права або обов"язки цих осіб рішення у справі за позовом Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод" до комунального підприємства "Харківводоканал" про зобов"язання списати заборгованість у розмірі 181783,64грн. не вплине, що за змістом ст. 27 ГПК України є умовою для залучення до участі у справі третіх осіб.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд залишає його без розгляду, оскільки пунктом 2.3. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, і клопотання позивача не оплачено судовим збором. При цьому, відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. Законом передбачено (абзац третій частини другої статті 6) зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову; зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі - проте в даному разі позивачем за платіжним дорученням сплачено лише 1147,00грн., в той час як ставка судового збору за подання клопотання про забезпечення позову дорівнює 1720,50грн., що унеможливлює застосування приписів п.2.5. Постанови.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Між Державним підприємством "Харківський бронетанковий завод" та Комунальним підприємством "Харківводоканал" 17.08.2006р. укладений договір на приймання стічних вод №ІІІ-9898/04-АПК-2 (далі - Договір), згідно якого відповідач зобов'язався надати послуги з прийому стічних вод, а позивач - здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами строки та на умовах, визначених договором та діючими нормативно-правовими актами. Даний договір розірваний чи змінений не був.

Внаслідок неналежного виконання позивачем зобов"язнь по оплаті послуг наданих відповідачем, у позивача утворилася перед останнім заборгованість, стягнення якої було предметом розгляду у господарському суді Харківської області і знаходиться на виконанні в Ленінському відділі державної виконавчої служби ХМУЮ за наступними наказами: № 5023/164/12 від 02.03.2012 року на суму 100163,49 грн., № 5023/164/12 від 02.03.2012 року на суму 2293,26 грн., № 5023/31/12 від 10.09.2012 року на суму 38 576,69 грн. основного боргу, 1590,31 грн. пені та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору, № 5023/4333/12 від 23.10.2012 року на суму 9267,26 грн. заборгованості та 1 609,50 грн. судового збору.

Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку" визначено, що цей Закон визначає комплекс економічних заходів, спрямованих на вирішення питань заборгованості та забезпечення стабільного розвитку державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які включені до складу Державного концерну "Укроборонпром".

У п. 2 ст. 2 вищеназваного Закону передбачений порядок списання такої заборгованості. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 Закону, списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню. У п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону зазначається, що датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання. Окрім вищевказаного, п. 5 ч. 2 цієї ж статті передбачає, що у разі якщо у статутному капіталі підприємства - учасника процедури списання 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, взаємно погоджений акт погоджується органом, уповноваженим управляти таким підприємством.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 Закону визначено, що списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню.

Статтею 4 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» визначено, що Закон набирає чинності та вводиться в дію з дня його опублікування.

Суду доведено, що опублікування даного Закону відбулось у офіційному виданні «Голос України» № 204 від 30.10.2012, а тому Закон набрав чинності саме з цієї дати.

Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" відноситься до підприємств оборонно-промислового комплексу, які включені до складу Державного концерну "Укроборонпром" згідно переліку, затвердженого постановою КМУ від 31 серпня 2011 року № 993. Отже, враховуючи положення п. 5 ч.2 ст. 2 Закону, а також керуючись Законом України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 року № 185-V, акт повинен бути погоджений із суб'єктом управління - Державний концерн «Укроборонпром».

Позивачем 02.11.2012 року було направлено лист на адресу відповідача, який був отриманий останнім 05.11.2012р. (а.с. 20) із проханням списати заборгованість позивача перед КП "Харківводоканал", у відповідності з вищеназваним Законом, проте зазначена заборгованість не була списана. В подальшому позивачем 11.04.2013р. було направлено на адресу КП "Харківводоканал" запит (а.с.15-16) щодо списання відповідної заборгованості, проте 29.04.2013 року отримали відповідь про відмову у списанні таких коштів (а.с.17-19). Підставами для відмови списання зборгованості, як у вказаному листі так і представником відповідача в судових засіданнях, зазначається невідповідність наданих актів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Закон № 996) та вимогам ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженої наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003р., необхідність узгодження такого списання з АК "Харківобленерго".

Суд розцінює вказані підстави для відмови у списанні заборгованості як такі, що базуються на довільному тлумаченні ч.2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", якою встановлено порядок списання такої заборгованості.

Так за змістом ч.2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб'єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми компаніями (підприємствами), а також суб'єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення (далі - учасники процедури списання), у такому порядку:

1) обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників, враховуючи у тому числі суми пені, штрафних санкцій, 3 відсотки річних та індекс інфляції на дату списання;

2) для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів;

3) списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;

4) датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання;

5) у разі якщо у статутному капіталі підприємства - учасника процедури списання 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, взаємно погоджений акт погоджується органом, уповноваженим управляти таким підприємством.

Судом встановлено, що заборгованість, яку позивач просить зобов"язати списати відповідача, становить 181783,64грн. (наказ Господарського суду Харківської області № 5023/164/12 від 02.03.2012 року на суму 100163,49 грн., наказ Господарського суду Харківської області № 5023/164/12 від 02.03.2012 року на суму 2293,26 грн., наказ господарського суду Харківської області № 5023/31/12 від 10.09.2012 року на суму 38 576,69 грн. основного боргу, 1590,31 грн. пені та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору, наказ господарського суду Харківської області № 5023/4333/12 від 23.10.2012 року на суму 9267,26 грн. заборгованості та 1 609,50 грн. судового збору), що підтверджується актом звірки складеним за станом на 01.09.2012р., підписаним сторонами та скріпленим печатками (а.с.9).

До матеріалів справи наданий акт від 12.12.2012р., що повністю відповідає п.п.5 ч.2 ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", узгоджений КП "Харківводоканал", ДП "ХБРЗ" та Державним концерном "Укроборонпром" (а.с.10).

В даному разі Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" є спеціальною нормою і застосовується до правовідносин сторін, що склалися, і які входять до суб"єктного складу осіб, до яких застосовується комплекс економічних заходів, встановлених цим Законом і позивач включений до складу Державного концерну "Укроборонпром". відноситься та відповідач входять до складу осіб .

В контексті наведеного вбачається безпідставним твердження відповідача про одночасність і взаємопов'язаність процедур зі списання заборгованості КП "Харківводоканал" перед АК "Харківобленерго". Дійсно у Законі вказано, що акти звіряння повинні бути взаємно погоджені учасниками процедури списання, тобто в даному конкретному випадку - позивачем та відповідачем.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивачем не надано доказів порушення відповідачем його прав або їх оспорювання, а відтак відсутні підстави для судового захисту таких прав, суд зазначає, що, незважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідача заборгованість в сумі 181783,64грн. так і не була списана відповідачем, виконавче провадження з виконання вищевказаних судових рішень триває, а відтак факт несписання заборгованості у позивача не підтверджує відсутність права у нього на звернення до суду, оскільки його право виникає із закону, а не правочину.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи, які складаються з 1147,00грн. судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов"язати комунальне підприємство "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715) списати заборгованість у розмірі 181783,64грн.

3. Стягнути з комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715) на користь Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод" (61139, м. Харків, вул. Котлова, 222, код ЄДРПОУ 08099848) 1147,00грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 16.09.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.