Рішення № 33507144, 16.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.2013 Справа № 905/5080/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна», м.Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Екотек», м.Донецьк

про вилучення майна за договором фінансового лізингу №89-01045 від. 28.08.2006р.

Представники сторін:

Від позивача: Яровий Я.В.

Від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Екотек» про вилучення майна за договором фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р. та з повернення майна з лізингу у зв'язку з достроковим розірванням договору, внаслідок чого виникли підстави для примусового вилучення у відповідача та передачі позивачу транспортного засобу, технічного паспорту та державного номерного знаку на нього.

Разом із позовною заявою позивачем було надано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу використовувати предмет лізингу шляхом його розшуку та доставляння на спеціальний майданчик, та клопотання про об'єднання позовів товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Екотек» про вилучення майна за різними договорами фінансового лізингу в одне провадження, які судом розглянуті та у їх задоволенні відмовлено через безпідставність.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, витребуваних судом документів не надав. Тричі через канцелярію суду подавав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання та необхідністю надання часу для підготовки зустрічного позову та про продовження строку розгляду справи, які судом було розглянуто та відхилено як безпідставні.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представник позивача був ознайомлений з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

28.08.2006р. позивачем (лізингодавцем) та відповідачем (лізингоодержувачем) укладено договір фінансового лізингу №89-01045, згідно з п. 1.1 якого за умови набуття чинності цим договором, як передбачено п. 20.1, лізингодавець зобов'язується за заявкою лізингоодержувача придбати у власність у продавця (постачальника) - ТОВ «Сканія Україна», обраного лізингоодержувачем, транспортні засоби відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (надалі - «Предмет лізингу») та передати їх у користування лізингоодержувачу та строк і на умовах, викладених в цьому договорі, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові платежі і виконувати інші зобов'язання, передбачені цим договором.

Кількість, ціна, загальна вартість, опис, комплектність, технічні специфікації, умови поставки предмету лізингу зазначаються в «Базових умовах лізингу», які містяться в Додатку №1 до цього договору і становлять його невід'ємну частину (п. 1.2 договору).

Ціна кожного транспортного засобу, що входять до предмету лізингу, та загальна вартість предмету лізингу зазначаються у «Базових умовах лізингу», доданому до цього договору в якості Додатку №1, та встановлюються в українських гривнях (UAH) та в євро (EUR) за курсом перерахунку, встановленим НБУ на дату укладення цього договору (п. 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до «Базових умов лізингу», предметом лізингу є:

- сідловий тягач truck Scania P114 GA 4X2 NA 340 у кількості 2 од. вартістю 483960,49 гривень, в т.ч. ПДВ 80660,08 гривень за одиницю;

- напівпричіп s/trailer Wielton box s/tr NS34FT у кількості 2 од. вартістю 245862,28 гривень, в т.ч. ПДВ 40977,05 гривень за одиницю.

Факт передачі майна в лізинг підтверджується наявним в матеріалах справи актом про прийняття предмету лізингу від 28.12.2006р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

Строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу за цим договором («Cтрок лізингу») встановлюється у «Базових умовах лізингу». Дія строку лізингу починається з дати передачі, як її визначено в п 4.2 договору, та закінчується після здійснення лізингоодержувачем останнього лізингового платежу відповідно до Графіку лізингових платежів, який додається до цього договору в якості Додатку №2 (надалі - «Графік платежів». (п .3.1 договору).

Згідно із «Базовими умовами лізингу» строк лізингу складає 48 місяців.

Додатковою угодою від 20.08.2008р. сторони внесли зміни до п.6.4.2 договору, до Графіку платежів, збільшили строк лізингу до 60 місяців та змінили юридичну адресу лізингоодержувача на наступну: вул. Університетська, 104, м. Донецьк, 83114, Україна.

За користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в порядку та в розмірах, передбачених цим договором та графіком платежів (п. 6.1 договору).

Лізинговий платіж включає в себе суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу; винагороду лізингодавцю; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору (п. 6.2 договору).

Лізингові платежі, а також будь-які інші платежі, що належать до сплати за цим договором, сплачується виключно у гривнях (UAH) (п. 6.3 договору).

Датою виконання платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок лізингодавця (п. 6.6 договору).

Вважатиметься невиконанням зобов'язань з боку лізингоодержувача, зокрема, несплата ним повністю або частково лізингового платежу, або будь-якого іншого платежу за цим договором, і прострочення платежу становить більш ніж 30 (тридцять) календарних днів з дати строку платежу (п. 12.1.1 договору).

У випадку, передбаченому п. 12.1.1, 13.2.2, а також у випадку невиконання лізингоодержувачем зобов'язання, передбаченого п. 12.2, лізингодавець має право відмовитись від цього договору, надіславши лізингоодержувачу відповідне письмове повідомлення («Повідомлення про припинення»). З моменту одержання лізингоодержувачем Повідомлення про припинення цей договір вважається розірваним (п. 12.3 договору).

Листом від 04.04.2013р. №207 на адресу відповідача було надіслано заяву про розірвання договорів лізингу та повернення транспортних засобів разом із Повідомленням про припинення договору фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р., у якому позивач повідомив відповідача про його негайне припинення у зв'язку з невиконанням лізингоодержувачем п.п 12.1.1 договору та про необхідність повернення предмету лізингу не пізніше 20.04.2013р. на стоянку ТОВ «Донбас-Скан-Сервіс» за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Териконна, 2.

Зазначене повідомлення відповідач отримав 12.04.2013р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштовою відправлення.

У зв'язку з несплатою відповідачем лізингових платежів та з неповерненням майна з лізингу внаслідок дострокового розірвання договору, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи витребування у відповідача предмету лізингу за договором фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні до примусового виконання обов'язку з повернення майна внаслідок припинення договору лізингу в односторонньому порядку.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм Закону України «Про фінансовий лізинг», а також статей 806-809 Цивільного кодексу України та статті 292 Господарського кодексу України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між сторонами договір фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р. є належною підставою для виникнення у відповідача грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів визначається в порядку, встановленому договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч прийнятих обов'язків, лізингоодержувач зобов'язання за договором щодо сплати лізингових платежів виконував не в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, графіком лізингових платежів та довідками банку, з яких вбачається наявність заборгованості відповідача.

Таким чином, судом встановлено факт нездійснення відповідачем лізингових платежів в повному обсязі та у строки, передбачені графіком лізингових платежів.

Як вже зазначалось, 04.04.2013р. відповідно до приписів п. 12.3 договору позивач повідомив відповідача про припинення спірного договору у зв'язку з невиконанням лізингоодержувачем п.п 12.1.1 договору та про необхідність повернення предмету лізингу не пізніше 20.04.2013р.

Згідно із п. 19.1.2 договору ( в редакції додаткової угоди від 20.08.2008р.) будь-яка інформація, прохання, вимога або інше повідомлення, що повинно бути надане або зроблене за даним договором лізингу буде надсилатися, якщо направляється лізингоодержувачу, на адресу: вул. Університетська, 104, м. Донецьк, 83114, Україна.

Як встановлено ч. 1 ст. 7 Закону відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Наведене положення кореспондує і зі змістом припису ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України, який визначає момент розірвання договору оренди у разі відмови від нього орендодавця, який може застосовуватися у лізингових правовідносинах в силу приписів ч. 2 ст. 806 цього Кодексу та ч. 1 ст. 2 Закону.

Матеріалами справи підтверджується як факт надсилання зазначеного повідомлення на адресу відповідача, вказану у договорі, так і факт його отримання ним 12.04.2013р.

За змістом ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положеннями ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що строк лізингу закінчується також у випадку розірвання цього договору відповідно до п. 12.3.

Отже, оскільки п. 12.3 встановлено, що з моменту одержання лізингоодержувачем Повідомлення про припинення цей договір вважається розірваним, суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р. є розірваним з 12.04.2013р.

Виходячи зі змісту лізингових правовідносин, визначених положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», внаслідок укладання договору фінансового лізингу лізингоодержувач набуває право тимчасового правомірного володіння та користування предметом лізингу. Згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації лізингоодержувачем здобутого права відносно предмету лізингу визначається строком дії відповідного договору, припинення якого зумовлює припинення існування правової підстави для реалізації лізингоодержувачем права володіння та користування майном, а відтак і виникнення у останнього обов'язку з повернення майна у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Пунктом 4 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Пунктом 12.4 договору встановлено, що у випадку розірвання договору як передбачено пунктом 12.3 договору, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати одержання Повідомлення про припинення в тому ж стані, в якому він отримав предмет лізингу на дату підписання акту про прийняття з урахуванням нормального зносу в місті на території України, визначеному лізингодавцем, а також виконати всі інші зобов'язання, строк виконання яких настав до розірвання договору, або у зв'язку із таким розірванням.

Враховуючи вищевикладене та висновки суду про розірвання договору лізингу, що за приписами ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України має своїми наслідками припинення зобов'язань сторін, зумовлює виникнення у відповідача обов'язку повернути предмет лізингу, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відхиляючи клопотання представника відповідача суд керувався положеннями ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Справа може розглядатись без участі представників сторін, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, та п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу використовувати предмет лізингу шляхом його розшуку та доставляння на спеціальний майданчик, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

При вивченні позову та наданих до нього документів, суд дійшов висновку, що загроза того, що невжиття заходів до забезпечення позову може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду відсутня, в зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволені зазначеної заяви.

Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про об'єднання п'яти позовів товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Екотек» про вилучення майна за різними договорами фінансового лізингу в одне провадження, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Відповідно до абз. 2 п.п.3.6 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Об'єднання позивачем в одній позовній заяві вимог про вилучення майна за п'ятьма різними договорами фінансового лізингу, що виникли з різних підстав, перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору в межах однієї справи та у строки передбачені ст.69 Господарського процесуального Кодексу України, що зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні розглядуваного клопотання.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 58, 66, 67, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Екотек» задовольнити.

Вилучити у товариства з обмеженою відповідальністю «Екотек» (83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 104, код 31832519) та передати товариству з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна» (03045, м.Київ, Столичне шосе, 100, код 33052443) наступні транспортні засоби, технічні паспорти та державні номерні знаки на них:

- сідловий тягач truck Scania P114 GA 4х2 NA 340 №шасі 9BSP4X20003592150, 2006 р. випуску, державний номерний знак АН0744ВТ;

- сідловий тягач truck Scania P114 GA 4х2 NA 340 №шасі 9BSP4X20003592087, 2006 р. випуску, державний номерний знак АН0741ВТ;

- напівпричіп Wielton body box s/tr NS 34 FT №шасі SUDNS1FBV68010933, 2006 р. випуску, державний номерний знак АН8834ХХ;

- напівпричіп Wielton body box s/tr NS 34 FT №шасі SUDNS1FBV68010934, 2006 р. випуску, державний номерний знак АН8835ХХ;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екотек» (83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 104, код 31832519) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна» (03045, м.Київ, Столичне шосе, 100, код 33052443) судовий збір у розмірі 29983,57 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.09.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник