Рішення № 33507072, 09.09.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2013 р. Справа № 903/811/13

за позовом: публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

до відповідача: фізичної особи - підприємця Горошко Надії Володимирівни.

про стягнення 28 118,39 грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузін Є.В., дов. №1520 - О, від 22.05.2013р.

від відповідача: н/в

Суть спору: публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось з позовом до фізичної особи - підприємця Горошко Надії Володимирівни про стягнення 28 118,39 грн., в тому числі 16 480, 48 грн. заборгованості за кредитом згідно договору банківського обслуговування з встановленим кредитним лімітом №б/н від 04.03.2011р., 7361,83 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 28.03.2011р. по 21.03.2013р., 2396,79 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по договору за період з 03.02.2012р. по 21.03.2013р. та 1879,29 грн. комісії-винагороди за використання кредиту за період з 01.07.2011р. по 21.03.2013р. згідно договору-заявки від 04.03.2011 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом та винагороди у встановлені договором №б/н від 04.03.2011р. строки.

Ухвалою суду від 05.08.2013 року було порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.08.2013 року розгляд спору відкладався згідно зі ст.77 ГПК України у зв'язку з неподанням відповідачем витребуваних судом доказів та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 09.09.2013 року на вимогу ухвали суду представник позивача подав пояснення від 09.09.2013 року, у яких повідомив, що комісія - це винагорода за використання кредиту, яка згідно п. 3.18.4.4 умов та правил надання банківських послуг сплачується першого числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, яке існує на кінець банківського дня за попередній місяць. Максимальне сальдо кредиту в лютому 2012 року становило 21 000,00 грн., у зв'язку з чим щомісячна винагорода за використання кредиту дорівнює 189,00 грн., в березні 2012 року - 188,48грн., в квітні-травні 2012 року - 188,82грн., в червні 2012 року -184,32грн., з липня 2012 року по березень 2013 року - 148,32грн., у зв'язку з чим просив стягнути на користь ПАТ КБ "Приватбанк" винагороду за використання кредиту в розмірі 1 879,29грн. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив стягнути з відповідача заборгованість на суму 28 118,39 грн.

Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду від 05.08.2013 р., 20.08.2013 р. не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом доказів, повноважного представника в судове засідання ФОП Горошко Н.В. не направив, позов не оспорив, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301031871110 від 04.09.2013р.

Суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника. Ухвалами суду від 05.08.2013 р., 20.08.2013 р. явка відповідача обов'язковою не визнавалась.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України, зважаючи на те, що розгляд спору відкладався і спливає строк розгляду спору, імперативно визначений ст.69 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

04.03.2011 р. фізичною особою-підприємцем Горошко Надією Володимирівною підписано заяву про відкриття поточного рахунку (а.с. 27-47).

Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до заяви відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26002060232199 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

За заявою відповідача від 04.03.2011 року позивач відкрив відповідачу поточний банківський рахунок з кредитним лімітом 21 000,00 грн.

Згідно п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.2.2.3, 3.18.2.2.4, 3.18.2.2.5 клієнт зобов'язався сплачувати проценти за весь час фактичного користування кредитом, погашати кредит, отриманий в межах встановленого ліміту, не пізніше закінчення періоду безперервного користування кредитом, погашати різницю між заборгованістю по кредиту і знову встановленим лімітом, у випадку перевищення заборгованості по кредиту суми нового ліміту, протягом операційного дня, коли виникла різниця. Погашення цієї різниці трактується, як погашення кредиту, повернути кредит в строки, визначені Умовами.

Зобов'язання за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідач належно не виконав, у зв'язку з чим станом на 21.03.2013 р. виникла заборгованість в сумі 28118,39грн., з яких 16 480,48грн. заборгованість за кредитом; 7361,83грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 2 396,79 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1 879,29 грн. винагороди за користуванням кредитом.

Претензійний лист № 10221VО26S00B від 04.03.2013 року залишений без відповіді та задоволення, що спричинило звернення кредитора з позовом до суду.

Згідно ст.1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Укладений договір банківського рахунку здійснюється відповідно до умов, погоджених сторонами, а також спеціального законодавства, зокрема, Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492. Відповідно до п. 1.9 Інструкції договір банківського рахунка укладається у письмовій формі, договір банківського рахунка є публічним договором.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно ст.1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

ФОП Горошко Н.В. умови договору щодо вчасного повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконував, про що свідчить банківська виписка по рахунку. (а.с. 53).

Вимога позивача щодо стягнення 16 480,48грн. заборгованості стверджуються заявою про відкриття поточного рахунку від 04.03.2013, договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку від 04.03.2011р., відповідачем не оспорена та підлягає до задоволення відповідно до ст.ст. 1048, 1054, 1069 ЦК України та ст.193 ГК України.

Пунктами 3.18.2.2.2., 3.18.2.2.3., 3.18.2.2.4 та 3.18.2.2.5. Умов та тарифів надання банківських послуг передбачено, що позивач як клієнт банку зобов'язаний сплачувати проценти за весь час фактичного користування кредитом; здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, а також повернути кредит в строк, встановлений п.п. 3.18.1.10., 3.18.2.3.4., 3.18.2.2.17.

Згідно п. 3.18.1.3. Умов кредит відповідач зобов'язався повернути, сплатити проценти та винагороду.

Згідно п. 3.18.4 за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом. При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Зважаючи на викладене, нараховані позивачем 7 361,83 грн. процентів за користування кредитом за період з 28.03.2011р. по 21.03.2013р. підставні та підлягають до стягнення.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до 3.18.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 396,79грн. пені за період з 03.02.2012р. по 03.11.2011р. згідно п.3.18.5.1 договору.

Частина 6 ст. 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Приписами ст. ст. 6, 628 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами договору сторонами визначено інший порядок нарахування пені.

Сторони обумовили інший порядок нарахування пені - протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом (п. 3.18.5.4 Умов).

Тобто, зі змісту п. 3.18.5.4 Умов вбачається, що сторонами погоджено встановлення більшого строку нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний термін, а саме - три роки, що не суперечить чинному законодавству. Такого висновку дійшов ВГСУ у постанові №14/044-11 від 12.07.2012 року.

Пунктом 3.18.5.7 Умов сторони обумовили збільшення строку позовної давності, що не суперечить ч. 1 ст. 259 ЦК України, згідно якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Нараховані позивачем 2 396,79 грн. пені за період з 03.02.2012 року по 21.03.2013 року підставні та підлягають до стягнення в силу ст. ст. 230, 232 ГК України, ст. ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.п. 3.18.5.1, 3.18.5.4, 3.18.5.7 договору.

Згідно з п. 3.18.4.4. Умов клієнт сплачує банку винагороду за користування лімітом у відповідності з п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2. 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт поручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні.

Нараховані позивачем 1 879,29 грн. винагороди за користування лімітом підставні та підлягають до стягнення в силу договору-заявки від 04.03.2011р. та п. 3.18.4.4 Умов.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 174, 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 525, 526, 549, 599, 610, 628, 1048, 1054, 1066, 1067, 1069 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Горошко Надії Володимирівни, Волинська область, м.Луцьк, вул. Гордіюк. буд. 41, кв. 101, ідентифікаційний код 2742512203

на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570

16 480,48 грн. заборгованості по кредиту, 7 361,83 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2396,79 грн. пені, 1 879,29 грн. винагороди за використання кредиту, 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 29 838,89 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення

складено 16.09.2013р.

Суддя С.Т. Філатова