Постанова № 33506798, 04.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2013 року № 2а-5464/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Приватного підприємства «Солекс»до відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва провизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000422330/0 від 30.01.2009 р. на суму 15 890,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Приватне підприємство «Солекс» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000422330/0 від 30.01.2009 р. на суму 15 890,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2009 р. суддею Григоровичем П.О. було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-5464/09/2670 та призначено попереднє судове засідання.

21.09.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Експотрейд» було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2009 р. по справі № 2а-5464/09/2670 суддею Григоровичем П.О. позовні вимоги Приватного підприємства «Солекс» було задоволено частково, скасовано рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000422330/0 від 30.01.2009 р. в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 250,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 р. було залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2009 р. по справі № 2а-5464/09/2670.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.07.2013 р. було частково задоволено касаційну скаргу Приватного підприємства «Солекс», скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 р., а справу № 2а-5464/09/2670 направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Зважаючи на викладене, згідно з протоколом розподілу справ між суддями від 17.07.2013 р., справу № 2а-5464/09/2670 було розподілено на новий судовий розгляд на суддю Добрянську Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було прийнято до свого провадження адміністративну справу № 2а-5464/09/2670 та призначено судове засідання на 22.08.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.08.2013 р. позовні вимоги підтримав повністю та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000422330/0 від 30.01.2009 р. на суму 15 890,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оспорюване рішення прийнято з порушенням положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», оскільки, підприємство не мало змоги використовувати в якості РРО гральні автомати, обладнані запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю) та обліковувати розрахункову операцію одночасно з її здійсненням, оскільки всупереч нормативно-правовим актам, що зобов'язують Мінпромполітики розробити вказані пристрої, вони не були розроблені, а в державному реєстрі РРО не зареєстровано жодного грального автомата, який можна було б використовувати в якості РРО, а тому застосування штрафних санкцій на підставі п. 1, п. 2 ст. 17 Закону № 265 є протиправним, та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000782330/0 від 20.02.2009 р. є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач в судове засідання 22.08.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Причини неявки в судове засідання 22.08.2013 р. відповідач суду не повідомив.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, при першому розгляді судами зазначеної адміністративної справи в першій, другій та третій інстанціях, відповідач проти позову заперечував (було подано письмове заперечення проти позову), з тих підстав, що позивачем було порушено вимоги п. 1, п. 2, п. 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями, а саме - гральні автомати, що знаходилися у залах на момент перевірки, не були обладнані запам'ятовуючим пристроєм (фіскальною пам'яттю), в автоматичному режимі не здійснювали реєстрацію розрахункових операцій при надання послуг грального бізнесу.

Зважаючи на не прибуття відповідача в судове засідання 22.08.2013 р. та не скерування свого представника (що був повідомлений належним чином), суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 2а-5464/09/2670 в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду справи № 2а-5464/09/2670 в поряду письмового провадження відповідача було повідомлено належним чином листом від 22.08.2013 р., докази чого наявні в матеріалах справи.

Станом на 04.09.2013 р. інших документів від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 22.08.2013 р., всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у м. Чернівці було проведено перевірку господарської одиниці ПП «Солекс» - залу гральних автоматів, за адресою: м. Чернівці, пр. Незалежності, 80, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено Акт перевірки від 03.01.2009 р. № 0083/26/57/23/24102644.

Так, в ході перевірки було встановлено, що на час перевірки в залі гральних автоматів знаходиться 48 гральних автоматів, з них послуги у сфері грального бізнесу надаються 46 гральними автоматами. Гральні автомати підключені до електромережі, нефіскалізовані, обладнані купюроприймачами, через які здійснюється оплата за послуги гри. При наданні послуг у сфері грального бізнесу на суму 50 грн. реєстратор розрахункових операцій не застосовано.

За результатом перевірки встановлено порушення позивачем п. 1, п. 2, п. 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування». Відповідальність за вказані порушення передбачена п. 1, п. 2 ст. 17 цього ж Закону № 265/95.

На підставі висновків зазначеного Акта перевірки, ДПІ у Святошинському районі м. Києва відносно позивача було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.01.2009 р. № 0000422330/0 у розмірі 15 890,00 грн.

Однак, не погоджуючись із зазначеним рішенням ДПІ у Святошинському м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.01.2009 р. № 0000422330/0 у розмірі 15 890,00 грн., позивач оскаржив таке рішення відповідача в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та вивчивши норми законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, Окружний адміністративний суд м. Києва, з урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України по даній справі, дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах своєї компетенції та у порядку встановлених законами України мають право здійснювати контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі також - Закон) визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Даною статтею також надано визначення автомату з продажу товарів (послуг), а саме: це є реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

Відповідно до ч. 1 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених спільним Наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 18.04.2006 р. № 40/374, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2006 р. за № 622/12496, гральний автомат - механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.

Отже, із викладеного вбачається, що гральний автомат в автоматичному режимі здійснює видачу виграшу за готівкові кошти або із застосуванням жетонів як і автомат з продажу товарів (послуг) в автоматичному режимі за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів здійснює видачу товарів (послуг), а отже, гральний автомат -це автомат з надання послуг у сфері грального бізнесу, тобто відноситься до РРО, що спростовує твердження позивача з цього приводу.

Відповідно до п. 1 ст. 3 зазначеного Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно зі ст. 12 Закону, на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Так, в даному випадку, позивачем не заперечується факт використання гральних автоматів, які не внесені до Державного реєстру РРО і не зареєстровані у органі ДПС.

Згідно зі ст.13 Закону, вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, а також Положення про порядок технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики та Державної податкової адміністрації України (ч. 2 ст. 12 Закону).

Відповідно до змін, внесених у додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосування РРО», термін переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій з використанням гральних автоматів встановлено до 31.12.2006 р. (постанова КМУ від 07.06.2006 р. № 803).

Отже, виходячи з вищенаведеного, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері грального бізнесу шляхом надання послуг з використанням гральних автоматів зобов'язані з 01 січня 2007 року використовувати у своїй ліцензованій діяльності з надання послуг грального бізнесу гральні автомати з продажу послуг, які оснащені запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю), в т.ч. тих, що вже задіяні у використанні.

04.06.2008 р. ТОВ «Експотрейд» було розроблено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка наказом ДПА України від 01.07.2008 р. № 430 включена до Державного реєстру РРО; комп'ютерно-касова система «Фіскал» призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Отже, підсумовуючи викладене, з липня 2008 року суб'єкти підприємницької діяльності, які надають послуги в сфері грального бізнесу з використанням гральних автоматів не тільки зобов'язані були перейти на оснащення гральних автоматів портативними електронними контрольно-касовими апаратами при здійсненні розрахункових операцій на окремо визначеному гральному апараті, але й мали технічну можливість це здійснити.

Таким чином, позивач зобов'язаний був надавати послуги через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на індивідуальному гральному автоматі.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі № 962/13/13-09 від 03.07.2009 року зазначив, що судам слід звертати увагу на те, що несумісність комп'ютерно-касової системи «Фіскал» із введеними раніше в експлуатацію гральними автоматами виключає можливість вчинення правопорушення тими суб'єктами господарювання, чиї гральні автомати не є сумісними з комп'ютерно-касовою системою «Фіскал» з технічних причин. При цьому, суб'єкти господарювання повинні підтвердити вжиття ними заходів із встановлення технічної можливості використання комп'ютерно-касової системи «Фіскал» у тих гральних автоматах, що ними використовуються.

Зазначене, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, не позбавляє суб'єкт господарювання обов'язку проведення розрахункових операцій через зареєстрований та опломбований належним чином РРО, навіть у випадку не сумісництва грального автомату з комп'ютерно-касовою системою «Фіскал», шляхом установлення окремого від грального автомату РРО, саме з цією метою.

В даному випадку, як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття ним заходів для виконання вимог законодавства щодо оснащення гральних автоматів портативними електронними контрольно-касовими апаратами при здійсненні розрахункових операцій на окремо визначеному гральному апараті.

Посилання позивача на листи-запити, адресовані ТОВ «Експотрейд», Міністерству промислової політики України про надання інформації щодо комп'ютерно-касової системи «Фіскал», на які, як зазначає позивач, йому не надано відповіді, не спростовують факт порушення, оскільки обов'язок дотримуватись вимог Закону щодо фіскалізації гральних послуг на індивідуальному гральному автоматі покладається саме на того суб'єкта господарювання, яким такі послуги надаються .

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, з метою встановлення додаткових обставин по справі, Окружним адміністративним судом м. Києва, ухвалою від 01.03.2010 р. було витребувано у третьої особи - ТОВ «Експотрейд» належним чином засвідчену копію сертифікату та інформацію про технічні умови застосування системи «Фіскал».

Відповідно до письмових пояснень ТОВ «Експотрейд» від 18.03.2010 р., залучених до матеріалів справи, впровадження комп'ютерно-касової електронної спеціалізованої системи «Фіскал» на ряді підприємств грального бізнесу, що здійснювалось відповідно до постанови КМУ від 07.02.2001 р. № 121 (із змінами та доповненнями), підтвердило ефективність роботи системи «Фіскал», як технічного засобу фіскального контролю, і можливість її роботи з усіма типами гральних автоматів, які експлуатувалися зазначеними підприємствами.

Згідно Сертифікату відповідності, який видано органом сертифікації - Укрметртестстандартом 04.06.2008 р. № UA 1.003.0080183-08, комп'ютерно-касова електронна спеціалізована система «Фіскал» сертифікована на підставі протоколів випробувань НТВЦ «УкрТЕСТ», сертифіката системи управляння якістю з терміном дії до 24.10.2011 р. для її встановлення на гральні автомати; вказана комп'ютерно-касова електронна система «Фіскал» включена до Державного реєстру РРО, що є, на думку суду, достатнім для висновку про її відповідність вимогам законодавства для реалізації фіскальних функцій гральними автоматами.

Відтак, позивач не є органом, який уповноважений визначати таку відповідність, а тому припущення позивача щодо можливої невідповідності системи «Фіскал» технічним вимогам - не заслуговують на увагу суду.

Крім того, як зазначалось вище, позивачем не було доведено вжиття ним заходів із встановлення технічної можливості використання комп'ютерно-касової системи «Фіскал» у тих гральних автоматах, що ним використовуються.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання позивача на неможливість обладнання гральних автоматів, що ним експлуатувалися, засобами, які виконують фіскальні функції.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що основи правопорядку у сфері господарювання ґрунтуються, зокрема, на тому, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (ч. 3 ст. 5 ГК України).

Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому, слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками, а застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Таким чином, вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об'єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв, а несумісність комп'ютерно-касової системи «Фіскал» із введеними раніше в експлуатацію гральними автоматами виключає можливість вчинення правопорушення тими суб'єктами господарювання, чиї гральні автомати не є сумісними з комп'ютерно-касовою системою «Фіскал» з технічних причин.

У відповідності до вимог частини другої статті 218 Господарського кодексу України, саме суб'єкти господарювання повинні підтвердити вжиття ними заходів із встановлення технічної можливості використання комп'ютерно-касової системи «Фіскал» у тих гральних автоматах, що ними використовуються.

Це означає, що суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин чи причин не мав можливості перевести свої гральні автомати з липня 2008 року в режим застосування РРО, не повинні здійснювати господарську діяльність у сфері грального бізнесу із застосуванням автоматів, що не виконують фіскальні функції, оскільки така діяльність є порушенням вимог законодавства.

Так, відповідно до п. 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 164, реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Згідно з п. 2 ст. 17 Закону № 265, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Зважаючи на викладене вище, та наявні у справі докази, застосування відповідачем суми штрафу у розмірі 15 640 грн. відповідає чинному законодавству (20 н.п.д.г = 340, 00 грн. х 46 гр. автом.).

Натомість, суд також не може погодитись з висновками, викладеними в Акті перевірки, в частині застосування штрафних санкцій у сумі 250 грн. (50 грн. х 5) на підставі п. 1 ст. 17 Закону № 265, виходячи з наступного.

Так, пунктом 1 ст. 17 Закону № 265 передбачена відповідальність у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданні послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, перевірка господарської одиниці ПП «Солекс» за адресою: м. Чернівці, вул. Незалежності, 80 здійснювалась 03.01.2009 р. з 16:30 год. по 18:05 год.

Проведена під час перевірки розрахункова операція на суму 50 грн. була належним чином проведена через реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується відповідним розрахунковим документом (копія фіскального чеку № 0559 від 03.01.2009 р. о 17:07 год. знаходиться в матеріалах справи).

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000422330/0 від 30.01.2009 р., а саме в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій (п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг») у розмірі 250,00 грн.

З приводу позиції Вищого адміністративного суду України по даній справі, висловленій в ухвалі від 01.07.2013 р., Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, при розгляді даної справи в касаційному порядку, ВАС України, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, зазначив, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не звернули уваги на зазначені вимоги Закону № 265/95-ВР та не встановили, яким чином набувалось право гри, яка саме операція (обмінна чи надання послуги) здійснювалась позивачем при прийманні грошей, з огляду на доводи позивача про використання опломбованого та приведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій - контрольно-касового апарату Марія-701, модель якого внесено до Державного реєстру.

Враховуючи зазначене, судом в судовому засіданні 22.08.2013 р. було опитано представника позивача з приводу встановлення факту, яким саме чином відбувається реєстрація розрахункових операцій на господарській одиниці ПП «Солекс» за адресою: м. Чернівці, вул. Незалежності, 80, що налічує 46 гральних автоматів, які надають послуги у сфері грального бізнесу, та які не обладнані комп'ютерно-касовою системою «Фіскал».

Як було зазначено представником позивача з даного приводу, для обслуговування зазначених 46 гральних автоматів (проведення готівкових операцій через реєстратор розрахункових операцій), які надають послуги у сфері грального бізнесу на господарській одиниці ПП «Солекс» за адресою: м. Чернівці, вул. Незалежності, 80, позивачем використовується 1 (один) реєстратор розрахункових операцій - контрольно-касовий апарат Марія-701.

Проте, на переконання суду, на господарській одиниці, де використовуються 46 (сорок шість) діючих гральних автоматів, які надають послуги у сфері грального бізнесу, та які не обладнані комп'ютерно-касовою системою «Фіскал», не може застосовуватися тільки один реєстратор розрахункових операцій, оскільки такий один РРО фактично не може обслуговувати 46 гральних автоматів одночасно, а при зазначеній кількості гральних автоматів, таке одночасне замовлення послуг із наданням автоматів для гри, що передбачає відповідне проведення грошових коштів через РРО, - відбувається постійно, а відповідно суб'єкт господарювання повинен забезпечити окремий РРО (контрольно-касовий апарат) для роботи кожного з гральних автоматів, або допустимими доказами по справі довести суду, що один касовий апарат (РРО) може одночасно обслуговувати 46 гральних автоматів які надають послуги у сфері грального бізнесу, чого позивачем у даному випадку доказано не було, а також зазначеного не вбачається з наявних матеріалів справи, та логічним є висновок про те, що зазначене технічно є не можливим.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, наявними у справі доказами підтверджується, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, було правомірно прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000422330/0 від 30.01.2009 р. в частині суми 15 640,00 грн.

Натомість позивач надав суду допустимі докази на обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо не правомірності прийнятого відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000422330/0 від 30.01.2009 р. в частині суми 250 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

В позовній заяві та в судовому засіданні позивач не заявляв позовної вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000422330/0 від 30.01.2009 р. в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 250,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 04.09.2013 р.