Постанова № 33506680, 09.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2013 р. Справа №805/10767/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника позивача Пащенко Г.В.,

представника відповідача Лисенкова Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002511517/16669/10/15-17-3 від 01.07.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002511517/16669/10/15-17-3 від 01.07.2013 року про нарахування штрафу у розмірі 256859,80 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами камеральної перевірки, було складено акт № 396/15-17-3-31599557 від 06.06.2013 року. На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення - рішення №0002511517/16669/10/15-17-3 від 01.07.2013 року про нарахування штрафу у розмірі 256859,80 грн.

З висновками, які викладені в акті перевірки, а також з спірним податковим повідомленням - рішенням позивач не згоден, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач також вказує на те, що акти камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №439/15-17-3-31599557 від 17.10.2012 року, №569/15-17-3-31599557 від 23.11.2012 року та №396/15-17-3-31599557 від 06.06.2013 року складено за фактами несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток по декларації за дев'ять місяців 2010 року №9004954865 від 09.11.2010 року за однаковий період з січня 2012 року по вересень 2012 року.

В таблиці №1 акта камеральної перевірки рядок №1 вказано порушення термінів сплати суми податкового зобов'язання за декларацією з податку на прибуток за дев'ять місяців 2010 року. Податкове зобов'язання за декларацією з податку на прибуток за дев'ять місяців 2010 року складає 7253650,85 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року по справі №2а-26770/10/0570 заборгованість з податку на прибуток в сумі 7253650,85 грн. по податковій декларації за дев'ять місяців 2010 року розстрочена на період з лютого 2011 року по грудень 2013 року шляхом сплати рівними частками по 201490,30 грн. щомісячно, а у січні 2014 року - 201490,35 грн. Позивач належним чином виконує вказане судове рішення про розстрочення заборгованості із сплати податку на прибуток, а погашення розстрочених сум податку на прибуток, які вказані в акті перевірки, було сплачено відповідними платіжними документами.

В таблиці №1 акта камеральної перевірки рядок №2 вказано порушення термінів сплати суми податкового зобов'язання за декларацією з податку на прибуток за дев'ять місяців 2011 року. Податкове зобов'язання за декларацією з податку на прибуток за дев'ять місяців 2011 року складає 3298098,00 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2011 року по справі №2а/0570/22061-2011 заборгованість з податку на прибуток в сумі 3298098,00 грн. по податковій декларації за дев'ять місяців 2011 року розстрочена на період з січня 2012 року по листопад 2016 року шляхом сплати рівними частками по 55369,50 грн. щомісячно, а у грудні 2016 року - 55373,56 грн. Позивач належним чином виконує вказане судове рішення про розстрочення заборгованості із сплати податку на прибуток, а погашення розстрочених сум податку на прибуток, які вказані в акті перевірки, було сплачено відповідними платіжними документами.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002511517/16669/10/15-17-3 від 01.07.2013 року про нарахування штрафу у розмірі 256859,80 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення згідно яких вказав, що камеральною перевіркою позивача встановлено порушення п.п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим платником податків несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1284299,00 грн. з затримкою понад тридцять календарних днів. Наявність судового рішення про розстрочення (відстрочення) примусового стягнення боргу не впливає на юридичний факт існування податкового боргу. Також не впливає на факт його погашення спосіб, у який були одержані кошти від платника податку - добровільно сплачені чи стягнуті примусово. У будь - якому разі виконання судового рішення про стягнення податкового боргу є одночасно погашенням такого податкового боргу. Посилання позивача на судові рішення Донецького окружного адміністративного суду, якими розстрочені суми податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки вказаними судовими рішеннями не встановлений факт сплати або визнання недійсними сум по податковим розрахункам. Крім того, відстрочення (розстрочення) не припиняють податкові зобов'язання, вони встановлюють лише спосіб та порядок їх стягнення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 23 листопада 2001 року виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код 31599557 згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АБ № 562936.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено камеральну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №396/15-17-3-31599557 від 06.06.2013 року камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток.

Вищезазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем п.57.1 ст. 57 податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1284299,00 грн. з затримкою понад 30 календарних днів.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення - рішення №0002511517/16669/10/15-17-3 від 01.07.2013 року, згідно якого позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 256859,80 грн.

Позивачем були надані до відповідача заперечення №01/11-1550 від 17.06.2013 року до акту №396/15-17-3-31599557 від 06.06.2013 року, згідно яких він просив скасувати акт перевірки №396/15-17-3-31599557 від 06.06.2013 року у повному обсязі.

Відповідачем була надана позивачу відповідь № 16169/10/15-17-3 від 25.06.2013 року на заперечення№01/11-1550 від 17.06.2013 року, згідно якої висновок акту камеральної перевірки №396/15-17-3-31599557 від 06.06.2013 року залишено без змін.

У позивача існував податковий борг з податку на прибуток підприємств, який в тому числі стягнуто з нього в судовому порядку постановами Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року (стягнуто 7253650,85 грн.) в справі №2а-26770/10/0570 та від 13 грудня 2011 року в справі №2а/0570/22061/2011 (стягнуто 3458626,00 грн.), які набрали законної сили.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року в справі №2а-26770/10/0570 заяву державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року задоволено: розстрочено виконання вказаного судового рішення терміном на 36 місяців зі стягненням заборгованості по 274943,59 грн. щомісячно 35 місяців, а останній місяць - 274943,57 грн., починаючи з 01 лютого 2011 року по 01 лютого 2014 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2011 року в справі №2а/0570/22061/2011 заяву державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року задоволено: розстрочено виконання вказаного судового рішення строком на 5 років, зі стягненням заборгованості починаючи з січня 2012 року по листопад 2016 року - по 57 643,76 грн., а в грудні 2016 року - 57 644,16 грн.

Позивач сплачував податок на прибуток підприємств платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу і відповідно до графіків погашення заборгованості, що встановлені судовими рішеннями про розстрочення податкового боргу з вказаного податку (а. с. 49-58).

Орган державної податкової служби зараховував ці кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Підстави виникнення обов'язку сплати, факт здійснених платежів та їх розмір сторонами не оспорюється.

Так, 06 червня 2013 року органом державної податкової служби проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства по податковій декларації за 9 місяців 2010 року від 09 листопада 2010 року №9004954865 (звітна, рішення суду про розстрочення податкового боргу від 25 січня 2011 року в справі №2а-26770/10/0570) та податковій декларації за 9 місяців 2011 року від 14 листопада 2011 року №9010969896 (уточнююча, рішення суду про розстрочення податкового боргу від 29 грудня 2011 року в справі №2а/0570/22061/2011), за результатами якої складено акт від 06 червня 2013 року № 396/15-17-3-31599557, яким встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1284299,00 грн. із затримкою термінів сплати понад 30 календарних днів.

Так, вищевказаним актом, на підставі облікової картки платника податків, встановлено, що:

1) по податковій декларації за 9 місяців 2010 року від 09 листопада 2010 року №9004954865 (звітна), якою задекларовано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 7 253 650,85 грн., граничний термін сплати якого 19 листопада 2010 року, податковий борг сплачувався згідно з графіком його розстрочення по рішенню суду про розстрочення податкового боргу від 25 січня 2011 року в справі №2а-26770/10/0570 наступним чином: 28 листопада 2012 року в сумі 201490,30 грн. із затримкою в 740 днів; 28 грудня 2012 року в сумі 201490,30 грн. із затримкою в 770 дні; 28 січня 2013 року в сумі 201490,30 грн. із затримкою в 801 дні; 28 лютого 2013 року в сумі 201490,30 грн. із затримкою в 832 днів; 28 березня 2013 року в сумі 201490,30 грн. із затримкою в 860 днів;

2) по податковій декларації за 9 місяців 2011 року від 14 листопада 2011 року №9010969896 (уточнююча), яка подана у зв'язку із самостійним виявленням платником податків заниження податкового зобов'язання, якою задекларовано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 298 098,00 грн., граничний термін сплати якого 19 листопада 2011 року, податковий борг сплачувався згідно з графіком його розстрочення по рішенню суду про розстрочення податкового боргу від 29 грудня 2011 року в справі №2а/0570/22061/2011 наступним чином: 30 листопада 2012 року в сумі 55 369,50 грн. із затримкою в 377 днів; 30 грудня 2012 року в сумі 55 369,50 грн. із затримкою в 407 днів; 30 січня 2013 року в сумі 55 369,50 грн. із затримкою в 438 днів; 28 лютого 2013 року в сумі 55 369,50 грн. із затримкою в 469 днів; 30 березня 2013 року в сумі 55 369,50 грн. із затримкою в 497 днів.

Однак, як вбачається з наданих представником позивача платіжних доручень та не заперечується представником відповідача, що в таблиці №1 акта перевірки дата сплати податкового зобов'язання в деяких випадках була зазначена невірно: замість 28.11.2012 року треба вказати 23.11.2012 року, замість 28.12.2012 року треба вказати 21.12.2012 року, замість 28.01.2013 року треба вказати 25.01.2013 року, замість 28.02.2013 року треба вказати 27.02.2013 року, замість 28.03.2013 року треба вказати 26.03.2013 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 01 липня 2013 року № 0002511517/16669/10/15-17-3, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку більше 30 календарних днів граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 1284299,00 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 256859,80 грн. - в розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу з податку на прибуток.

Пунктом 87.9 ст.89 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язанні зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до статті 37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виникнення встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Такі обставини перелічені у статті 54 Податкового кодексу України, зокрема, даною статтею передбачено, що особами, які визначають суми податкових та грошових зобов'язань є платник податку, податковий агент чи контролюючий орган. Податковий кодекс України не містить випадків, у яких податкові зобов'язання визначаються судом у постановах чи ухвалах. Зважаючи на це, визначення відповідачем у акті перевірки судового рішення як підстави для виникнення податкового боргу є неправомірним.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Отже, відповідачем, при складанні оскарженого акту перевірки приписи судових рішень було грубо порушено.

Слід зазначити, що відповідачем вищевказані судові рішення оскаржені не були, тобто суб'єкт владних повноважень погодився із встановленим судом порядком сплати податкових зобов 'язань.

Донецьким окружним адміністративним судом, яким прийнято вказані постанови про стягнення податкового боргу та його розстрочення, вже досліджувалися обставини існування податкового боргу підприємства. При цьому судом визначено конкретну суму такого податкового боргу, що підлягає стягненню з підприємства.

Регулюючи порядок списання податкової заборгованості Податковий кодекс України визначає як таку, що підлягає списанню, визнану рішенням суду податкову заборгованість. Більш того, заборгованість, яка визнана рішенням суду, має бути списана в обов'язковому порядку. Тобто, строки погашення податкового боргу, стягнутого у судовому порядку, не регулюються положеннями Податкового кодексу України щодо строків сплати відповідного податку, з якого виник податковий борг, а визначається змістом відповідного судового рішення про стягнення заборгованості.

Розстрочене грошове зобов'язання за визначеним судовим рішенням було сплачено позивачем до останнього календарного дня відповідного місяця, що безпосередньо відповідає змісту позовних вимог та у відповідності з винесеним судовим рішенням. Оскільки, судове рішення про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового боргу є перенесенням виконання такого рішення на новий строк. Дане судове рішення набрало законної сили, тобто граничним терміном сплати є строк, вказаний в рішенні. Вказане виключає можливість застосування штрафних санкцій, як міри відповідальності, передбачених ст.126 Податкового кодексу України, за умови своєчасного виконання платником податків ухвал суду про розстрочення оплати. Тобто, строки погашення податкового боргу, стягнутого в судовому порядку, не регулюються положеннями Податкового кодексу України щодо строків сплати відповідного податку, з якого виник податковий борг, а визначається змістом відповідного судового рішення про стягнення заборгованості.

За даних обставин спірні правовідносини виходять за межі предмету регулювання п.87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, оскільки грошові кошти не сплачувались за ініціативою підприємства, а стягнені у примусовому порядку відповідачем як органом стягнення, за рішеннями суду.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002511517/16669/10/15-17-3 від 01.07.2013 року, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002511517/16669/10/15-17-3 від 01.07.2013 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002511517/16669/10/15-17-3 від 01.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 09.09.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 13.09.2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.