Постанова № 33506664, 05.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2013 року 12:43 № 826/11159/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Фінанс»до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2013 р. № 0005302230 та № 0005292230.за участю представників сторін:

від позивача: Павленко В.В. (довіреність № б/н від 10.07.2013 р.)

від відповідача: Чарковська Л.М. (довіреність № 1432/9/26-54-10-034 від 15.08.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 05.09.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Фінанс» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2013 р. № 0005302230 та № 0005292230.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/11159/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 05.09.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС від 05.07.2013 р. № 0005302230 та № 0005292230.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що за наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов помилкових висновків про порушення позивачем вимог:

- п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, щодо заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування в деклараціях з податку на прибуток на загальну суму 901 217,00 грн., в т.ч. у 4-му кв. 2011 р. в сумі 600 000,00 грн., у 1-му кв. 2012 р. в сумі 121 856,00 грн., у 2-му кв. 2012 р. в сумі 173 861,00 грн., у 3-му кв. 2012 р. в сумі 5 500,00 грн., у зв'язку з чим нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 901 217,00 грн. та штрафні санкції;

- п.п. 1.20.2, п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1, п.п. 139.1.9 п. 131.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, щодо неправомірного віднесення до складу витрат, витрати понесені у зв'язку з отриманням послуг від ТОВ «Даваско» з оренди та обслуговування платіжних терміналів, що на думку відповідача призвело до завищення показників у рядку 06.2 «Адміністративні витрати» декларації з податку на прибуток на загальну суму 1 769 462,00 грн., в т.ч. у 2-му кв. 2011 р. в сумі 121 579 грн., у 3-му кв. 2011 р. в сумі 185 745 грн., у 4-му кв. 2011 р. в сумі 248 245 грн., у 1-му кв. 2012 р. в сумі 299 312 грн., у 2-му кв. 2012 р. в сумі 340 156 грн., у 3-му кв. 2012 р. в сумі 299 975 грн., у 4-му кв. 2012 р. в сумі 274 450 грн.;

- п.п. 1.20.2, п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1, п.п. 139.1.9 п. 131.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, щодо неправомірного завищення показників у рядку «Адміністративні витрати» за господарськими операціями з ТОВ «Фінайті» з отримання послуг з процесінгу на загальну суму 1 857 486,00 грн., у зв'язку з чим позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 393 301,04 грн.;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрат понесених у зв'язку з отриманням від ТОВ «Даваско» послуг з оренди та обслуговування платіжних терміналів № 20/04/11 від 20.04.2011 р. та № 01/12/11 від 01.12.2011 р., що на думку відповідача призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 354 015,00 грн.;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрат понесених у зв'язку з отриманням послуг від ТОВ «Фінайті» з процесінгу у розмірі понад 1 % від загального обсягу наданих послуг по переказу коштів , що на думку відповідача призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 345 246,00 грн., в т.ч. у листопаді 2011 р. в сумі 13 142 грн., у грудні 2011 р. в сумі 25 400 грн., у січні 2012 р. в сумі 38 064 грн., у лютому 2012 р. в сумі 29 767 грн., у березні 2012 р. в сумі 21 378 грн., у квітні 2012 р. в сумі 2 143 грн., у травні 2012 р. в сумі 25 684 грн., у червні 2012 р. в сумі 21 755 грн., у липні 2012 р. в сумі 20 330 грн., у серпні 2012 р. в сумі 20 485 грн., у вересні 2012 р. в сумі 19 179 грн., у жовтні 2012 р. в сумі 18 731 грн., у листопаді 2012 р. в сумі 17 334 грн., у грудні 2012 р. в сумі 18 824 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 05.09.2013 р. представник відповідача також просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача послався на те, що за наслідками перевірки позивача було встановлено порушення останнім вимог чинного законодавства, а саме:

- п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено дохід, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування в деклараціях з податку на прибуток на загальну суму 901 217,00 грн., в т.ч. у 4-му кв. 2011 р. в сумі 600 000,00 грн., у 1-му кв. 2012 р. в сумі 121 856,00 грн., у 2-му кв. 2012 р. в сумі 173 861,00 грн., у 3-му кв. 2012 р. в сумі 5 500,00 грн., у зв'язку з чим нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 901 217,00 грн. та штрафні санкції. В даному випадку відповідач дійшов таких висновків з тих підстав, оскільки вважає, що позивач був повинен віднести до складу доходів грошові кошти отримані від фізичних осіб-підприємців в якості, гарантійного внеску (застави);

- п.п. 1.20.2, п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1, п.п. 139.1.9 п. 131.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем було неправомірного віднесено до складу витрат, витрати понесені у зв'язку з отриманням послуг від ТОВ «Даваско» з оренди та обслуговування платіжних терміналів, що призвело до завищення показників у рядку 06.2 «Адміністративні витрати» декларації з податку на прибуток на загальну суму 1 769 462,00 грн., в т.ч. у 2-му кв. 2011 р. в сумі 121 579 грн., у 3-му кв. 2011 р. в сумі 185 745 грн., у 4-му кв. 2011 р. в сумі 248 245 грн., у 1-му кв. 2012 р. в сумі 299 312 грн., у 2-му кв. 2012 р. в сумі 340 156 грн., у 3-му кв. 2012 р. в сумі 299 975 грн., у 4-му кв. 2012 р. в сумі 274 450 грн. В даному випадку відповідач дійшов таких висновків з тих підстав, оскільки вважає, що витрати по обслуговуванню терміналів є поліпшенням чи ремонтом орендованих основних засобів (платіжного терміналу), а тому такі витрати можуть відноситись до складу витрат у сумі, що не перевищує 10 відсотків балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року;

- п.п. 1.20.2, п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1, п.п. 139.1.9 п. 131.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем було неправомірно завищено показники у рядку «Адміністративні витрати» за господарськими операціями з ТОВ «Фінайті» з отримання послуг з процесінгу на загальну суму 1 857 486,00 грн., у зв'язку з чим позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 393 301,04 грн. В даному випадку відповідач дійшов таких висновків з тих підстав, оскільки вважає, що ТОВ «Ай Ті Фінанс» та ТОВ «Фінайті» є пов'язаними особами, а відповідно, згідно до ст. 39 Податкового Кодексу України до операцій між ними мають застосовуватись звичайні ціни. Зокрема, відповідно до п. 39.5 Податкового кодексу України, ТОВ «Ай Ті Фінанс» може включати до адміністративних витрат послуги процесінгу лише в сумі 0,1% від загального обсягу наданих послуг по переказу коштів;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрати понесені у зв'язку з отриманням від ТОВ «Даваско» послуг з оренди та обслуговування платіжних терміналів № 20/04/11 від 20.04.2011 р. та № 01/12/11 від 01.12.2011 р., що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 354 015,00 грн. В даному випадку відповідач дійшов таких висновків з тих підстав, оскільки вважає, що позивач не має права на включення до податкового кредиту послуг з оренди та технічного обслуговування платіжних терміналів, оскільки в актах робіт-послуг не зазначено кількість, номери та місце знаходження платіжних терміналів по яким надавались послуги обслуговування;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрати понесені у зв'язку з отриманням послуг від ТОВ «Фінайті» з процесінгу у розмірі понад 1 % від загального обсягу наданих послуг по переказу коштів, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 345 246,00 грн., в т.ч. у листопаді 2011 р. в сумі 13 142 грн., у грудні 2011 р. в сумі 25 400 грн., у січні 2012 р. в сумі 38 064 грн., у лютому 2012 р. в сумі 29 767 грн., у березні 2012 р. в сумі 21 378 грн., у квітні 2012 р. в сумі 2 143 грн., у травні 2012 р. в сумі 25 684 грн., у червні 2012 р. в сумі 21 755 грн., у липні 2012 р. в сумі 20 330 грн., у серпні 2012 р. в сумі 20 485 грн., у вересні 2012 р. в сумі 19 179 грн., у жовтні 2012 р. в сумі 18 731 грн., у листопаді 2012 р. в сумі 17 334 грн., у грудні 2012 р. в сумі 18 824 грн. В даному випадку відповідач дійшов таких висновків з тих підстав, оскільки вважає, що позивач має право на включення до податкового кредиту послуг з процесінгу лише у розмірі 1% від загального обсягу наданих послуг по переказу коштів.

Таким чином, на переконання відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 13.05.2013 року по 12.06.2013 року відповідачем Державною податковою інспекцією в Оболонському районні міста Києва Державної податкової служби України було проведено планову виїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Фінанс» (ідентифікаційний код 36567210) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 83/22-3/36567210 від 19.06.2013 року, в якому встановлені порушення позивачем вимог:

- п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, щодо заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування в деклараціях з податку на прибуток на загальну суму 901 217,00 грн., в т.ч. у 4-му кв. 2011 р. в сумі 600 000,00 грн., у 1-му кв. 2012 р. в сумі 121 856,00 грн., у 2-му кв. 2012 р. в сумі 173 861,00 грн., у 3-му кв. 2012 р. в сумі 5 500,00 грн., у зв'язку з чим нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 901 217,00 грн. та штрафні санкції. В даному випадку відповідач дійшов таких висновків з тих підстав, оскільки вважає, що позивач був повинен віднести до складу доходів грошові кошти отримані від фізичних осіб-підприємців в якості, гарантійного внеску (застави);

- п.п. 1.20.2, п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1, п.п. 139.1.9 п. 131.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, щодо неправомірного віднесення до складу витрат, витрати понесені у зв'язку з отриманням послуг від ТОВ «Даваско» з оренди та обслуговування платіжних терміналів, що на думку відповідача призвело до завищення показників у рядку 06.2 «Адміністративні витрати» декларації з податку на прибуток на загальну суму 1 769 462,00 грн., в т.ч. у 2-му кв. 2011 р. в сумі 121 579 грн., у 3-му кв. 2011 р. в сумі 185 745 грн., у 4-му кв. 2011 р. в сумі 248 245 грн., у 1-му кв. 2012 р. в сумі 299 312 грн., у 2-му кв. 2012 р. в сумі 340 156 грн., у 3-му кв. 2012 р. в сумі 299 975 грн., у 4-му кв. 2012 р. в сумі 274 450 грн. В даному випадку відповідач дійшов таких висновків з тих підстав, оскільки вважає, що витрати по обслуговуванню терміналів є поліпшенням чи ремонтом орендованих основних засобів (платіжного терміналу), а тому такі витрати можуть відноситись до складу витрат у сумі, що не перевищує 10 відсотків балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року;

- п.п. 1.20.2, п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1, п.п. 139.1.9 п. 131.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, щодо неправомірного завищення показників у рядку «Адміністративні витрати» за господарськими операціями з ТОВ «Фінайті» з отримання послуг з процесінгу на загальну суму 1 857 486,00 грн., у зв'язку з чим позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 393 301,04 грн. В даному випадку відповідач дійшов таких висновків з тих підстав, оскільки вважає, що ТОВ «Ай Ті Фінанс» та ТОВ «Фінайті» є пов'язаними особами, а відповідно, згідно до ст. 39 Податкового Кодексу України до операцій між ними мають застосовуватись звичайні ціни. Зокрема, відповідно до п. 39.5 Податкового кодексу України, ТОВ «Ай Ті Фінанс» може включати до адміністративних витрат послуги процесінгу лише в сумі 0,1% від загального обсягу наданих послуг по переказу коштів;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрат понесених у зв'язку з отриманням від ТОВ «Даваско» послуг з оренди та обслуговування платіжних терміналів № 20/04/11 від 20.04.2011 р. та № 01/12/11 від 01.12.2011 р., що на думку відповідача призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 354 015,00 грн. В даному випадку відповідач дійшов таких висновків з тих підстав, оскільки вважає, що позивач не має права на включення до податкового кредиту послуг з оренди та технічного обслуговування платіжних терміналів, оскільки в актах робіт-послуг не зазначено кількість, номери та місце знаходження платіжних терміналів по яким надавались послуги обслуговування;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрат понесених у зв'язку з отриманням послуг від ТОВ «Фінайті» з процесінгу у розмірі понад 1 % від загального обсягу наданих послуг по переказу коштів , що на думку відповідача призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 345 246,00 грн., в т.ч. у листопаді 2011 р. в сумі 13 142 грн., у грудні 2011 р. в сумі 25 400 грн., у січні 2012 р. в сумі 38 064 грн., у лютому 2012 р. в сумі 29 767 грн., у березні 2012 р. в сумі 21 378 грн., у квітні 2012 р. в сумі 2 143 грн., у травні 2012 р. в сумі 25 684 грн., у червні 2012 р. в сумі 21 755 грн., у липні 2012 р. в сумі 20 330 грн., у серпні 2012 р. в сумі 20 485 грн., у вересні 2012 р. в сумі 19 179 грн., у жовтні 2012 р. в сумі 18 731 грн., у листопаді 2012 р. в сумі 17 334 грн., у грудні 2012 р. в сумі 18 824 грн. В даному випадку відповідач дійшов таких висновків з тих підстав, оскільки вважає, що позивач має право на включення до податкового кредиту послуг з процесінгу лише у розмірі 1% від загального обсягу наданих послуг по переказу коштів.

Так, в Акті перевірки відповідачем було встановлено, що у перевіряємому періоді (з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року) позивач мав взаємовідносини з:

- фізичними особами підприємцями, від яких позивач отримував грошові кошти в якості гарантійного внеску (застави) в процесі здійснення господарських операцій з оренди терміналів (програмно-технічні комплекси самообслуговування);

- ТОВ «Даваско», щодо оренди та обслуговування платіжних терміналів;

- ТОВ «Фінайті», щодо отримання послуг з процесінгу.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 05.07.2013 року № 0005302230, яким позивачу донараховано 867 785,50 грн. (основний платіж - 699 092,00 грн., штрафні санкції - 168 693,50грн.) за платежем: податок на додану вартість;

- від 05.07.2013 р. № 0005292230, яким позивачу донараховано 1 145 840,25 грн. (основний платіж - 977 255,00 грн., штрафні санкції - 168 585,25 грн.) за платежем: податок на прибуток.

Однак, не погоджуючись із зазначеними податковими-повідомленнями рішеннями ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 05.07.2013 р. № 0005302230 та № 0005292230, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, зважаючи на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної планової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, в ході проведення перевірки, відповідачем було встановлено, що ТОВ «Ай Ті Фінанс» в перевіряємому періоді отримувало від приватних підприємців гарантійні внески (заставу).

Згідно договорів про гарантійний внесок (заставу), приватні підприємці вносять на користь ТОВ «Ай Ті Фінанс» гарантійний внесок (заставу). Приватні підприємці, які вносили гарантійний внесок надавали свої термінали (програмно-технічні комплекси самообслуговування) в оренду, а саме ТОВ «Ай Ті Фінанс».

В даному випадку відповідачем було зроблено висновок про те, що гарантійний внесок, отриманий позивачем від приватних підприємців відповідно до договору про гарантійний внесок (заставу), - є поворотною фінансовою позикою, посилаючись на ту обставину, що позивач не надавав в оренду вищезазначені термінали, а навпаки орендував такі термінали в тих самих підприємців.

Позивач, в свою чергу вважає, що такі господарські операції, за якими він отримував від приватних підприємців грошові кошти в якості гарантійного внеску (застави), не включаються до складу доходів платника податків, оскільки, такі операції не пов'язані з отриманням поворотної фінансової допомоги, з огляду на що, не підпадають під вимоги п. 135.5.5 Податкового кодексу України за яким передбачено обов'язок платника податку віднести до складу доходів суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку.

Однак, перевіривши наявні у справі докази та вивчивши норми чинного законодавства з даного приводу, суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім було занижено дохід, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування в деклараціях з податку на прибуток на загальну суму 901 217,00 грн., в т.ч. у 4-му кв. 2011 р. в сумі 600 000,00 грн., у 1-му кв. 2012 р. в сумі 121 856,00 грн., у 2-му кв. 2012 р. в сумі 173 861,00 грн., у 3-му кв. 2012 р. в сумі 5 500,00 грн., у зв'язку з чим відповідачем було правомірно нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 901 217,00 грн. та штрафні санкції.

В даному випадку суд погоджується із висновком відповідача, що позивач був повинен віднести до складу доходів грошові кошти отримані від фізичних осіб-підприємців в якості, гарантійного внеску (застави), зважаючи на таке.

Так, в договорах про гарантійний внесок (заставу), крім іншого, зазначено строк, на який ТОВ «Ай Ті Фінанс» отримує від приватних підприємців гарантійні внески. Строки, на які приватні підприємці надають ТОВ «Ай Ті Фінанс» гарантійні внески згідно договорів, перевищують календарний квартал.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, за перевіряємий період ТОВ «Ай Ті Фінанс» отримало від приватних підприємців гарантійних внесків (застави) на свій розрахунковий рахунок на загальну суму 901 217 грн., в т.ч. за 4кв.2011 р. в сумі 600 000 грн., за 1 кв. 2012 в сумі 121 856 грн., за 2 кв. 2012 в сумі 173 861 грн., за 3 кв. 2012 в сумі 5 500 грн., що підтверджується виписками банку.

Відповідно до вимог п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), до інших доходів включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку.

Отже, у зв'язку з тим, що отримані ТОВ «Ай Ті Фінанс» гарантійні внески від приватних підприємців за гарантії, які ТОВ «Ай Ті Фінанс» не могло надавати та фактично не надавало в перевіряємому періоді (звітних періодах), так як не надавало в оренду термінали (програмно - технічні комплекси самообслуговування) або інше майно, а навпаки, орендувало його в тих самих приватних підприємців, то відповідно до вимог Податкового кодексу України, така операція із коштами визначається як поворотна фінансова допомога від осіб, які не є платниками податку на прибуток на загальних підставах.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, в ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «Ай Ті Фінанс» згідно договорів № 01/12/11 від 01.01.2011 р. та № 20/04/11 від 20.04.2011 р. оренди та обслуговування рухомого майна (обладнання), укладених із ТОВ «Даваско» (код ЄДРПОУ 36802197), отримувало в перевіряємому періоді послуги по обслуговуванню платіжних терміналів.

Так, в перевіряємому періоді ТОВ «Даваско» надало на користь ТОВ «Ай Ті Фінанс» послуг по обслуговуванню платіжних терміналів на загальну суму 1 769 462 грн., в т.ч. за 2 кв. 2011 в сумі 121 579 грн., за 3 кв. 2011 в сумі 185 74 5грн., за 4 кв. 2011 в сумі 248 245 грн., за 1 кв. 2012 в сумі 299 312 грн., за 2 кв. 2012 в сумі 340 156 грн., за 3 кв. 2012 в сумі 299 975 грн., за 4 кв. 2012 в сумі 274 450 грн.

Згідно документів наданих до перевірки (договори № 01/12/11 від 01.01.2011 р. та № 20/04/11 від 20.04.2011 р. оренди та обслуговування рухомого майна (обладнання), Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), встановлено, що згідно Актів здачі-прийняття робіт (послуг) ТОВ «Даваско» надало на користь ТОВ «Ай Ті Фінанс» послуги по обслуговуванню платіжних терміналів.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, в зазначених Актах здачі-прийняття робіт (послуг), за перевіряємий період не зазначено кількість, номери та місцезнаходження платіжних терміналів, по яким надавались послуги з їх обслуговування, а тому позивачем не було допустимими у справі доказами доведено суду правильності визначення вартості таких послуг, без зазначення в таких Актах здачі-прийняття наданих послуг конкретизації надання таких послуг по окремим терміналам, із зазначенням кількості (обсягів) та видів наданих послуг (виконаних робіт). В даному випадку, товарність зазначених операцій з обслуговування ТОВ «Даваско» платіжних терміналів, що знаходились в оренді у ТОВ «Ай Ті Фінанс», не була підтверджена позивачем допустимими у справі доказами, оскільки в даному випадку контрагентом ТОВ «Даваско» могли надаватися такі послуги з обслуговування платіжних терміналів у будь-яких обсягах та будь-якого характеру.

Також, на балансових та позабалансових рахунках ТОВ «Ай Ті Фінанс» не обліковуються зазначені платіжні термінали, та не значиться вартість таких платіжних терміналів, орендованих у приватних і підприємців та юридичних осіб, відповідно до чого не можливо достовірно встановити доцільність витрат на їх технічне обслуговування з урахуванням їх балансової вартості, а кількість та якість таких послуг по обслуговуванню кожного платіжного терміналу окремо (із зазначенням його номеру та місцезнаходження (місця надання послуг), - не підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи документами.

Відповідно до вимог п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Згідно вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу при визначенні об'єкту оподаткування витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що відповідно вбачається в даному випадку, а саме: не підтвердження позивачем допустимим у справі доказами товарності (фактичності) наданих ТОВ «Даваско» послуг із обслуговування платіжних терміналів (відсутня конкретизація таких наданих послуг із зазначенням кількості та якості таких послуг, а саме - кількості, номерів (серійних номерів) та місцезнаходження платіжних терміналів, по яким надавались послуги з їх обслуговування), що відповідно не дає змогу встановити, чи надавались такі послуги взагалі по конкретних терміналах.

Зважаючи на вищевикладене, наявні у справі докази, та норми наведеного законодавства, суд погоджується із висновком відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, щодо завищення показників у рядку 06.2 «Адміністративні витрати» Декларацій з податку на прибуток на загальну суму 1 769 462 грн., в т.ч. за 2 кв. 2011 в сумі 121 579 грн., за 3 кв. 2011 р. в сумі 185 745 грн., за 4 кв. 2011 р. в сумі 248 245 грн., за 1 кв. 2012 в сумі 299 312 грн., за 2 кв. 2012 р. в сумі 340 156 грн., за 3 кв. 2012 в сумі 299 975 грн., за 4 кв. 2012 в сумі 274 450 грн.

Зважаючи на викладене та наявні у справі докази щодо правомірності правовідносин ТОВ «Ай Ті Фінанс» із контрагентом ТОВ «Даваско», також підтверджується правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрат понесених у зв'язку з отриманням від ТОВ «Даваско» послуг з оренди та обслуговування платіжних терміналів № 20/04/11 від 20.04.2011 р. та № 01/12/11 від 01.12.2011 р., що в свою чергу призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 354 015,00 грн., оскільки в даному випадку позивач не мав права на включення до податкового кредиту послуг з оренди та технічного обслуговування платіжних терміналів, оскільки в Актах приймання-передач наданих послуг не зазначено кількість, номери та місце знаходження платіжних терміналів по яким надавались послуги обслуговування, а згідно до вимог п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, та для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Також, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що позивачем, в порушення вимог податкового законодавства при визначені об'єкту оподаткування податком на прибуток, а саме п.п. 1.20.2, п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1, п.п. 139.1.9 п. 131.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, було неправомірно завищено показники у рядку «Адміністративні витрати» за господарськими операціями з ТОВ «Фінайті» щодо отримання послуг з процесінгу на загальну суму 1 857 486,00 грн., у зв'язку з чим позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 393 301,04 грн.

В даному випадку відповідач дійшов таких висновків з тих підстав, оскільки вважає, що ТОВ «Ай Ті Фінанс» та ТОВ «Фінайті» (що надавало послуги з процесінгу) є пов'язаними особами, а відповідно, згідно до ст. 39 Податкового Кодексу України до операцій між ними мають застосовуватись звичайні ціни. Зокрема, на думку податкового органу, відповідно до п. 39.5 Податкового кодексу України, ТОВ «Ай Ті Фінанс» може включати до адміністративних витрат послуги процесінгу лише в сумі 0,1% від загального обсягу наданих послуг по переказу коштів.

Однак, перевіривши наявні у справі докази та вивчивши норми чинного законодавства з даного приводу, суд не може погодитися із такими висновками відповідача, зважаючи зокрема на наступне.

Відповідно до п. 39.2 Податкового кодексу України, для визначення звичайної ціни встановлюються такі методи:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) «витрати плюс»;

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни, згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому, умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Так, глянувши наявні у справі матеріали, зокрема Акт перевірки позивача, суд вважає, що під час проведення перевірки відповідачем не було в повному обсязі досліджено питання правової природи та характеру договорів про надання послуг з процесінгу та операцій з переказу грошових коштів, які мали місце між сторонами.

Внаслідок зазначеного, при визначені звичайної ціни, відповідачем було не вірно застосований метод визначення звичайної ціни, а саме визначено звичайну ціну шляхом застосування методу ціни перепродажу до операцій за якими позивач отримував від ТОВ «Фінайті» послуги з процесінгу.

Відповідно до п. 39.5 Податкового кодексу України, згідно з методом ціни перепродажу застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена під час подальшого продажу таких товарів (робіт, послуг) покупцем третій особі, за вирахуванням відповідної націнки та витрат, пов'язаних із збутом.

Тобто, метод ціни перепродажу, який було застосовано органами ДПІ при визначені звичайної ціни, можна застосовувати до операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), які є аналогічними, тобто лише у випадках надання (перепродажу) ТОВ «Ай Ті Фінанс» третім особам послуг з процесінгу, чого в даному випадку не відбувалося.

Всупереч зазначеному, відповідач не надав належної оцінки тому факту, що ТОВ «Ай Ті Фінанс» відповідно до договору про надання послуг процесінгу від 01 жовтня 2011 року, укладеного з ТОВ «Фінайті», отримувало послуги з забезпечення функціонування програмно-технічного комплексу, що керує та здійснює моніторинг роботи терміналів самообслуговування, збирання, сортування, інформаційне оброблення та зберігання інформаційних та фінансових трансакцій системи. В свою чергу, ТОВ «Ай Ті Фінанс» надавало послуги з переказу грошових коштів, третім особам, в тому числі ТОВ «Фінайті».

Відповідно до визначень чинного законодавства:

Процесінг - це діяльність, яка включає в себе виконання за операціями зі спеціальними платіжними засобами авторизації, моніторингу, збору, оброблення, зберігання інформації та надання обробленої інформації учасникам розрахунків і розрахунковому банку для проведення взаєморозрахунків. (Постанова/Положення, Національний банк, від 30.04.2010 р., № 223 «Процесінг»).

Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. (ВР України, Закон «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІН).

Окрім того, здійснення операцій з переказу грошових коштів вимагає відповідної правосуб'єктності, яка виникла у позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Фінанс» внаслідок отримання ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та внесення її до реєстру фінансових установ, що дає їй право на здійснення фінансових операцій, які позивач надавав у періоді, що перевірявся, зокрема, послуг з переказу грошових коштів.

В свою чергу, ТОВ «Фінайті» не має такої спеціальної правосуб'єктності, а тому взагалі не може надавати послуги з переказу грошових коштів.

Відповідно до п. 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладенні на момент продажу такого товару (робіт, послуг) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у спів ставних умовах.

Таким чином, викладене вище свідчить про те, що послуги з процесінгу та послуги з переказу грошових коштів не є аналогічними, не є співставними, та не є ідентичними (однорідними), внаслідок чого не можна стверджувати, що у ТОВ «Ай Ті Фінанс» взагалі мав місце подальший продаж послуг отриманих від ТОВ «Фінайті», третім особам.

Враховуючи викладене, висновки відповідача щодо можливості застосування для визначення звичайної ціни за даними операціями, методу ціни перепродажу є хибними та не припустимим, внаслідок чого не підлягає застосуванню.

Крім того, відповідно до п. 39.14 ПК України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби, з огляду на що, висновки відповідача вбачаються необґрунтованими, а твердження про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування не доведеними, в зв'язку з чим нарахування податкових зобов'язань та застосування до ТОВ «Ай Ті Фінанс» штрафних санкцій в даному випадку є не правомірним та необґрунтованим.

Відповідно до п. 39.11 Податкового кодексу України, для визначення звичайних цін на товари використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі:

- статистичні дані державних органів і установ;

- ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;

- довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних;

- звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном;

- інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем було невірно визначено рівень звичайних цін, оскільки в даному випадку визначення рівня звичайних цін потребувало вивчення ринку продажу товарів робіт (послуг) по операціях між непов'язаними особами у співстваних умовах на відповідному ринку товарів робіт послуг (тобто ринку надання послуг з процесінгу), проте як в Акті перевірки не міститься жодної порівняльної інформації про ціни на відповідні послуги.

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, дохід позивача від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг), а саме - винагорода за переказ коштів за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. склав 6 335 431 грн.

Дохід по окремим договорам, вказаним в Акті, складає за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. - 1 838 911,74 грн.

Зазначена сума складає 29% від загального доходу від операційної діяльності, а тому не може бути вирішальною для визначення звичайної ціни, оскільки загальний оборот за всіма операціями з переказу коштів за період, що перевірявся складає 2 149 004 455,28 грн., дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг), а саме - винагорода за переказ коштів за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. склала 6 335 431 грн.

Отже, у відсотковому еквіваленті дохід від операцій з переказу коштів складає тільки 0,2948 % від обсягу операцій з переказу.

Згідно з методом ціни перепродажу (ст. 39.5 ПКУ) застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена під час подальшого продажу таких товарів (робіт, послуг) покупцем третій особі, за вирахуванням відповідної націнки та витрат, пов'язаних із збутом.

Так, середня ціна подальшого перепродажу в даному випадку на становила на рівні 0,2948 % від обсягу операцій з переказу коштів.

Згідно п.п. 153.2.2 ПКУ, витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

А отже, в даному випадку, витрати на процесінг можливо включити у склад витрат на рівні 0,3538 % від обсягу операцій з переказу коштів, що не було порушено позивачем.

Зважаючи на викладене вище, наявні матеріали справи та норми наведеного законодавства, вбачається також протиправність висновку відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрат понесених у зв'язку з отриманням послуг від ТОВ «Фінайті» з процесінгу у розмірі понад 1 % від загального обсягу наданих послуг по переказу коштів, що на думку відповідача призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 345 246,00 грн., оскільки, як було зазначено вище, послуги з процесінгу та послуги з переказу грошових коштів не є аналогічними, не є співставними, та не є ідентичними (однорідними), внаслідок чого не можна стверджувати, що у ТОВ «Ай Ті Фінанс» взагалі мав місце подальший продаж послуг отриманих від ТОВ «Фінайті», третім особам, а висновки відповідача щодо можливості застосування для визначення звичайної ціни за даними операціями, методу ціни перепродажу є хибним на те може підлягати застосуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.07.2013 р. № 0005302230 в частині основного платежу - 353 846 грн. та штрафних санкцій - 82 652 грн., а також від 05.07.2013 р. № 0005292230 в частині основного платежу - 594 557 грн. та штрафних санкцій - 104 859,25 грн.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.07.2013 р. № 0005302230 в частині основного платежу - 345 246 грн. та штрафних санкцій - 86 311,50 грн., а також від 05.07.2013 р. № 0005292230 в частині основного платежу - 382 698 грн. та штрафних санкцій - 63 726 грн.

Зважаючи на викладене в сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В позовній заяві та в судових дебатах позивач не заявляв позовної вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС від 05.07.2013 р. № 0005302230 в частині основного платежу - 345 246 грн. та штрафних санкцій - 86 311,50 грн., а також від 05.07.2013 р. № 0005292230 в частині основного платежу - 382 698 грн. та штрафних санкцій - 63 726 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 12.09.2013 р.