Рішення № 33503604, 10.09.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2551/13-ц

Провадження № 2/161/1458/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Івасюти Л.В.

при секретарі Сидоренко О.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Бондарук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до державного закладу «Санітарно-епідеміологічної станції м.Луцька та Луцького району» про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11 лютого 2013 року звернулася в суд з позовом до державної установи «Волинський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України», про поновлення на роботі, мотивуючи тим, що з 01.08.2012р. працювала на посаді лаборанта в Луцькій райсанепідемстанції, а після народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1. і по даний час вона знаходиться у декретній відпустці.

В кінці грудня 2012року їй стало відомо про ліквідацію Луцької райсанепідемстанції, та повідомлено, що згідно наказу №53/0с від 12.12.2012р. звільнено за п.1ст.40 КЗпП України. Їй було відмовлено у прийнятті на посаду лаборанта в державну установу «Волинський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» незаконно, оскільки вона має право на обов'язкове працевлаштування відповідно до вимог ч.2 ст.40 КЗпП України.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просила поновити її на посаді лаборанта державного закладу «Санітарно-епідеміологічної станції м.Луцька та Луцького району».

25.06.2013р. позивач подала суду заяву про заміну відповідача на державний заклад «Санітарно-епідеміологічна станція м.Луцька та Луцького району» та просить визнати незаконним наказ №53/ос від 12.12.2012р. про звільнення її з посади лаборанта державного закладу «Санітарно-епідеміологічної станції м.Луцька та Луцького району», зобов'язати останнього відновити з нею трудовий договір та працевлаштувати з урахуванням посади, яку займала та кваліфікації. Крім того, вважає що пропустила встановлений законом строк для звернення до суду з поважних причин, оскільки знаходилась на лікуванні з малолітньою дитиною та просила поновити строк.

Ухвалою суду від 25.06.2013р. замінено відповідачів у справі державну установу "Волинський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України", головне управління Держсанепідемслужби у Волинській області, на державний заклад «Санітарно-епідеміологічна станція міста Луцька та Луцького району» .

В судовому засіданні позивач позов підтримала з наведених у позовній заяві мотивів.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав, та пояснив, що державний заклад «Санітарно-епідеміологічна станція м.Луцька та Луцького району» фактично ліквідована та створено ліквідаційну комісію, керівником якої він є. При ліквідації закладу дотримані всі вимоги чинного законодавства, на час ліквідації закладу, із-за відсутності вакансій позивача не було можливості працевлаштувати позивача, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається , що позивач ОСОБА_1 з 01.08.2002р. згідно наказу №34 від 01.08.2002р. працювала на посаді лаборанта в Луцькій райсанепідстанції.

В зв'язку з реорганізацією, наказом №3/ос від 24.05.2007р. позивача переведено на посаду лаборанта відділення гігієни харчування державного закладу «Санітарно-епідеміологічна станція міста Луцька та Луцького району».

Наказом №053/ос від 12.12.2012р. позивача звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.40КЗпП України.

10.12.2012р. ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку з 20.12.2012р по ІНФОРМАЦІЯ_2

Судом встановлено, що державний заклад «Санітарно-епідеміологічна станція міста Луцька та Луцького району» ліквідовано згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України» № 176-0 від 21.09.2012 «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства охорони здоров'я України» та створено ліквідаційну комісію.

Як вбачається з виписки Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 17.06.2013р. відповідача не виключено з державного реєстру юридичних осіб, в цьому ж витязі зазначено, що юридична особа перебуває в стані припинення.

Відповідачем 26.12.2012р складено звіт про фактичне вивільнення працівників за формою №4-ПН», в якому зазначено прізвище позивача та всіх працівників державного закладу «Санітарно-епідеміологічна станція міста Луцька та Луцького району», який передано в центр зайнятості.

Позивач ОСОБА_1 15.10.2012р. було письмово попереджена про наступне звільнення з займаної посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, про що свідчить її розписка, яка долучена до матеріалів справи.

Згідно з ч.1 п.1, ч. 3 ст.40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Судом встановлено, що у грудні 2012р. відбулася повна ліквідація державного закладу «Санітарно-епідеміологічна станція міста Луцька та Луцького району» без правонаступництва, а тому посилання позивача на те, що відповідачем при винесенні наказу про її звільнення не було запропоновано інших посад є безпідставним.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд прийшов до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Суд вважає, що позивачем з поважних причин пропущено встановлений законодавством місячний строк звернення до суду, оскільки остання перебувала на лікуванні з малолітньою дитиною, а тому цей строк слід поновити.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 212-215 ЦПК України, ч.1 п.1 ч. 3 та п.1 ст.40, ст. 232, ст. 233, ст. 234 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ:

Поновити пропущений строк для звернення до суду.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до державного закладу «Санітарно-епідеміологічна станція м.Луцька та Луцького району», про поновлення на роботі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Івасюта Л.В.