Рішення № 33503222, 09.08.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/2721/13-ц

пр. № 2/759/2611/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 року. Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Наборозняка М.І.

за участю секретаря Слепець Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (надалі -ПАТ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд» (надалі - ТОВ), треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві про визнання іпотечного договору недійсним , зобов*язання подати до Реєстраційної служби заяву про реєстрацію припинення іпотеки, припинення обтяжень,

встановив:

Позивач звернувся 08.09.2011 року до суду із вказаним позовом, уточненим в ході розгляду справи 28.03.2013 року та 27.05.2013 року (а.с.202-203, 234-235).

Просить визнати недійсним договір іпотеки майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , укладений 18.09.2007 року між ТОВ «Екобуд» та ПАТ «АКБ «Київ».

Вимоги мотивує тим, що між ним ТОВ «Екобуд» та 12.01.2005 року укладено договір про участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1, згідно з яким ТОВ зобов*язаний побудувати для нього квартиру №81 у зазначеному будинку та передати її йому у власність. 31.01.2006 року ним було придбано іменні цільові облігації, випущені ТОВ в кількості 6032штук відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 31.01.2006 року, укладеному між ним та ТОВ «Незалежна фондова компанія», а також додатковими угодами від 31.01.2006 року та від 13.11.2008 року.

Також 18.08.2011 року ним та ТОВ укладено додаткову угоду до договору іпотеки майнових прав, в якій визначено номер квартири - 70, замість номера квартири 81.

Згідно із вказаним договором купівлі-продажу цінних паперів від 31.01.2006 року власник лоту цінних паперів при погашенні облігацій має право отримати у власність зазначену вище квартиру №70.

Він (позивач) шляхом придбання відповідного лоту набув майнових прав на квартиру №70.

В момент укладення оспорюваного договору 18.09.2007 року відповідачі не мали права його укладати, оскільки ТОВ не належали майнові права на квартиру №70. Тому, вважає, що договір є недійсним.

Також просить суду про зобов*язання відповідачів подати до Реєстраційної служби Головного управління юстиції м.Києва заяву про реєстрацію припинення іпотеки, припинення обтяження забороною майнових прав на вказану квартиру.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

В судове засідання при розгляді справи в період з 25.02.2013 року відповідач ПАТ та ТОВ свого представників не направили, тому суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.

Третя особа (приватний нотаріус ОСОБА_2) про дату та час його проведення повідомлена належним чином, надала заяву про розглядл справи у її відсутність. Тому суд проводить розгляд справи без її присутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за наступними підставами.

Суд керується вимогами ст. 10, 11, 60 ЦПК України щодо змагальності, диспозитивності та обов*язку доказування сторонами своїх вимог чи заперечень в ході розгляду справи.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об*єктами цивільних прав є майнові права.

Ст. 190 ЦК України визначає, що майном є річ, сукупність речей, а також майнові права та обов*язки. Ст. 325 ЦК України передбачає, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно зі ст. 5 Законом України « Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотечний договір має бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва.

Зі змісту витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об*єктів майна та витягу з Державного реєстру іпотек (а.с. 26-34) видно, що іпотека майнових прав на квартиру №70, про яку вказує позивач, дійсно була предметом договору між іпотекодавцем ТОВ та іпотекодержателем ПАТ відповідно до договору між ними від 18.09.2007 року. Щодо вказаної квартири наявні вказані позивачем обтяження та заборони.

В матеріалах справи наявні судові рішення скасовані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ 02.01.2013 року (ухвала на а.с.168-171).

Суд погоджується зі ствердженнями позивача про те, що ТОВ, укладаючи оспорюваний договір фактично вже не мало майнових прав на квартиру №70.

Ці права належали позивачу, враховуючи вказані ним договори та угоди про його участь у її будівництві та купівлі-продажу облігацій (а.с. 8-20)

Згідно з ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Оскільки при укладанні оспорюваного договору ТОВ не було власником майнових прав, то правочин суперечить ЦК України та зазначеним вище приписам законів, а саме ч.2 ст. 583 ЦК України

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Тобто, при укладанні договору були порушені вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України і на цій правовій підставі його слід визнати недійсним.

У суду немає достовірних доказів щодо вини ПАТ в укладанні оспорюваного договору .

Суд вважає, що ТОВ, достовірно знаючи про погашення облігацій позивачем і відповідно набуття ним права на квартиру №70, приховало від ПАТ факт відсутності у нього майнових прав на квартиру№70.

Тому, на думку суду, ТОВ, вчинили неправомірні дії при укладанні правочину і повинно нести судові витрати одноособово, оскільки при розгляді справи не встановлено винних дій відповідача ПАТ.

Суд при розгляді справи після скасування судових рішень Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ 02.01.2013 року дотримується приписів ст. ст. 10,11,60 ЦПК України.

В ухвалі вказаного суду (а.с.168-171) зазначено, що суди при розгляді справи не встановили: які правовідносини виникли між сторонами, не з*ясували: чи набув майнових прав ОСОБА_1 на квартиру №70, оскільки, керуючись правовою природою укладених ним договорів, їх предметом були саме права щодо цінних паперів, обіг яких регулюється спеціальним законом.

Суд при розгляді справи (з 25.02.2013 року) встановив, що предметом договору від 02.01.2005 року про участь у будівництві об*єкту нерухомості (а.с. 8-12) є будівництво зі сторони ТОВ «Екобуд» та передача ОСОБА_1 по закінченні будівництва будинку квартири №81, яка в подальшому була замінена на №70.

Такий висновок однозначно випливає зі змісту пункту 2 договору між позивачем та ТОВ (а.с.8).

У пункті 2.2 договору (а.с.9) однозначно вказано, що ОСОБА_1 зобов*язаний придбати у власність лот облігацій, емітованих забудовником (тобто, ТОВ) по договору купівлі-продажу цінних паперів.

З огляду на викладене предмет договору для ОСОБА_1. - придбання квартири у власність, а для ТОВ оплата ОСОБА_1, облігацій, які випустило (емітувало) ТОВ.

Саме такий предмет вказаного договору встановлює суд під головуванням судді Наборозняка М.І. при розгляді справи пілся скасування судових рішень судом касаційної інстанції.

При цьому суд враховує, що відповідачі ТОВ та ПАТ не надали доказів про існування іншого предмета договору від 02.01.2005 року (а.с.8-12), не виявивши бажання приймати участь у розгляді справи в період після лютого 2013 року.

При цьому суд дотримується принципу цивільного судочинства, викладеному у ст. 60 ЦПК України - обов*язок надавати докази, які обґрунтовують позицію сторін у справі відносно позовних вимог.

Згідно з наявним у справі договором купівлі-продажу цінних паперів від 31.01.2006 року та додатковими угодами до нього (а.с.14-20) предметом вказаного договору є передача у власність ОСОБА_1 лоту облігацій, відповідно до якого його власник має право отримати у власність квартиру №81. Суд при цьому враховує, що додатковою угодою між ТОВ та позивачем від 18.08.2011 року сторони уточнили номер квартири у будинку по АДРЕСА_1. Такою квартирою є квартира під №70 з такими ж технічними характеристиками. Тому суд погоджується із поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні, про те, що всі договори стосуються в кінцевому результаті квартири під №70 у зазначеному будинку, в тому числі, договір про купівлю-продаж облігацій.

Оскільки і в договорі про участь у будівництві квартири і в договорі про купівлю-продаж цінних паперів (облігацій) є посилання саме на квартиру, що буде власністю ОСОБА_1 після погашення ним облігацій (оплату лоту облігацій, тобто передбаченого умовами сторін їх кількості (розміру), то суд при розгляді справи після скасування судових рішень судом касаційної інстанції приходить до однозначного висновку про те, що предметом всіх наявних у справі договорів (безпосередньо та опосередковано щодо договору купівлі-продажу цінних паперів) для позивача ОСОБА_3 було - набуття ним права власності на квартиру №70 і передача цієї квартири (вже побудованої) йому у власність.

Жодних доказів щодо обов*язку (чи навіть можливості у ОСОБА_1) погашення облігацій шляхом повернення сплачених власником лоту коштів, про що вказує суд касаційної інстанції в ухвалі від 02.01.2013 року (а.с. 171 на звороті) сторонами (чи третьою особою) при розгляді справи в період після лютого 2013 року суду не надано.

Тому суд вирішує спір на підставі наявних у справі, а не передбачуваних (можливих) доказів, оскільки у ч. 4 ст. 60 ЦПК України чітко вказано, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд при розгляді справи виконував вказівки суду касаційної інстанції: «суди не з*ясували, якою була інформація про розміщення цінних паперів та який порядок погашення придбаних облігацій встановлювався емітентом, чи передбачалась можливість погашення облігацій шляхом повернення сплачених л власником лоту коштів».

На виконання цієї вказівки на запитання суду з цього приводу представник позивача в судовому засіданні пояснила, що іншого порядку погашення облігацій, окрім встановленого умовами наявних у справі договорів та угод, для ОСОБА_1 не встановлювалось; також вона пояснила, що порядку погашення облігацій шляхом повернення ОСОБА_3 сплачених ним , як власником лоту, коштів за їх придбання сторонами по договорах (наявних у справі) не встановлювалось.

Відповідач ПАТ, який не виявив бажання направити свого представника в судове засідання, фактично не надав жодних доказів про те, що був інший для ОСОБА_1 порядок погашення куплених ним облігацій.

Крім того, суд за власною ініціативою на виконання ухвали суду касаційної інстанції, всупереч ч. 2 ст. 60 ЦПК України, намагався витребувати докази для з*ясування питання: якою була інформація про розміщення цінних паперів та який порядок погашення облігацій встановлювався емітентом, враховуючи, що відповідачі такої інформації при розгляді справи в період з лютого 2013 року, не надали, а ухвали суду касаційної інстанції є обов*язковими для виконання судами нижчих інстанцій.

Відповіднодо листа на запит суду Державної установи «Агенство з розвитку інфраструктури фондового ринку України» від 03.07.2013 року інформація про випуски облігацій ТОВ «Екбуд» є публічною. Вона розміщується на відповідному сайті у мережі Інтернет.

Згідно з наданим представником позивача договором від 01.11.2001 року між ТОВ «Екобуд» та ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний альянс» (надалі - компанія), що діє в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу « Європейський стандарт» ТОВ продав облігації покупцю (компанії). Зі змісту договору видно, що облігації повинні визначати конкретний об*єкт нерухомості.

Із інформації про облігації емітента ТОВ «Екобуд» на кінець 2005 року видно, що 10.12.2005 року ТОВ «Екобуд» здійснило та зареєстровало у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку емісію облігації під квадратні метри будинку по АДРЕСА_1, про що йому надано свідоцтво №256/2/05.

Також в інформації зазначено про те, що основним напрямком діяльності ТОВ є будівництво житлових будинків у м.Києві; цільові облігації серії «В» були випущені під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1.

Саме про облігації серії «В» йдеться у договорі їх купівлі ОСОБА_1 (а.с. 14) від 31.01.2006 року.

Тому суд однозначно встановив, що облігації, які придбав позивач були випущені під будівництво інвестованої (фактично) ним квартири №70 у вказаному вище будинку.

Суд з*ясував, що між ТОВ та позивачем були відносини щодо фінансування позивачем будівництва квартири №70, яку повинен був побудувати ТОВ «Екобуд»; між позивачем та ПАТ відносини жодних не було зовсім; позивач ОСОБА_1 здійснював дії щодо погашення облігацій.

Відповідно до п. 3.1 договору від 02.01.2005 року між ТОВ «Екобуд» та ОСОБА_1 право власності на об*єкт нерухомості (квартиру) переходить до інвестора шляхом передачі інвестору вказаної квартири в процесі погашення забудовником цільових іменних облігації. У п. 3.2 договору вказано, що для отримання у власність квартири інвестор повинен бути власником доту облігацій, випущених емітентом ТОВ.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що

Позивач оплатив відповідну вартість лоту облігацій і тому є власником квартири, в тому числі і майнових прав на неї.

В інформації про випуск облігацій емітент ТОВ не встановив обов*язку для осіб, які придбали облігації здійснювати будь-які дії щодо їх погашення.

Тому суд не може відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 по причині вказівки суду касаційної інстанції про необхідність з*ясування дій ОСОБА_1 щодо погашення облігацій і наслідків таких дій.

Крім того, в договорі від 02.01.2005 року вказано, що облігації повинен погашати забудовник, а не ОСОБА_1 Тому відповідно до укладених ОСОБА_1 договорів обов*язку для нього здійснювати будь-які дії для погашення ним же придбаних облігацій не зазначено.

Не зазначено про це і в інформації про емісію ТОВ «Екобуд» облігацій.

З огляду на викладене у суду немає підстав для відмови ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, в тому числі і на підставі певним чином вирішених (виконаних) вказівок суду касаційної інстанції.

Суд стягує із відповідача ТОВ в повному обсязі судові витрати на підставі ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 212-214 ЦПК України, суд

вирішив :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним посвідчений 18.09.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (зареєстрований в реєстрі №371д) договір іпотеки майнових прав в частині передачі в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ» майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , укладений 18.09.2007 року між ТОВ «Екобуд» та ПАТ «АКБ «Київ».

Зобов*язати ПАТ «АКБ «Київ» (м.Київ, вул..Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869) подати до Реєстраційної служби Головного управління юстиції м.Києва ( 03151, м.Київ, просп..Повітрофлотський, 76Г) заяву про реєстрацію припинення іпотеки майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що виникла у зв*язку із укладанням іпотечного договору майнових прав , укладеного 18.09.2007 року між ТОВ «Екобуд» та ПАТ «АКБ «Київ», посвідченого 18.09.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та заяву про реєстрацію припинення обтяження забороною майнових прав на вказану квартиру, яка виникла за тими ж підставами. .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд» (м.Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414, код ЄДРПОУ 31482028)

на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) судовий збір 8 грн 50 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 37 грн, а всього 45 грн 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана на адресу Апеляційного суду м.Києва через районний суд протягом 10 днів після його проголошення, особами, котрі не були присутніми в судовому засіданні при проголошенні рішення - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: