Рішення № 33503035, 11.09.2013, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2013 року 2/425/426/13

425/1271/13-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Кулішовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, -

встановив:

10 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, просить суд виділити їй майно загальною власністю 21023,50 гривень, відповідачу виділити майно на загальну суму 20778,50 гривень, зобов'язати відповідача передати їй срібний ланцюжок з хрестиком та золоту сережку.

08.07.2013 року ОСОБА_1 подала заяву про зменшення позовних вимог у частині виділення їй майна у спільній сумісній власності, відповідно до якої просить визнати їй наступне майно: мікрохвильову піч вартістю 733 гривні, духовку вартістю 450 гривень, електрочайник вартістю 100 гривень, мобільний телефон вартістю 1100 гривень, набір пластикових лотків у кількості 5 шт. вартістю 30 гривень, набір ложок у 12 шт. вартістю 120 гривень, нержавіючу тацю вартістю 50 гривень, тацю скляну вартістю 80 гривень, каструлю 3 літри вартістю 80 гривень, сковорідку чавунну вартістю 150,00 гривень, келихи для шампанського вартістю 70 гривень, графин вартістю 45 гривень, стакани 6 шт. вартістю 35 гривень, жаровню вартістю 150 гривень, дві вази загальною вартістю 160 гривень, дві салатниці вартістю 60 гривень, набір посуду чорного кольору з 18 предметів вартістю 250 гривень, ковдра вартістю 120 гривень, ? частка вартості опалювального котла та його встановлення 6595 гривень, 1/ частка вартості вікон 2212,50 гривень, ? частка вартості вхідної та міжкімнатних дверей 2050 гривень, ? частка шафи-купе 2050 гривень, а всього на загальну суму 17556 гривень.

21.08.2013 року ОСОБА_1 подала суду заяву, в якій вона просить суд поділити майно наступним чином: виділити позивачу ОСОБА_1 ? частку вартості пластикових вікон в сумі 2212,50 гривень, ? частку вартості опалювального котла та вартість його встановлення у сумі 6596,00 гривень, ? частку вартості вхідних дверей у сумі 800,00 гривень, ? частку вартості мікрохвильової пічки у сумі 366,50 гривень, ? частку вартості шафи-купе у сумі 884,00 гривні, а всього майна на загальну суму 10859,00 гривень; виділити відповідачу ОСОБА_2 ? частку вартості пластикових вікон в сумі 2212,50 гривень, ? частку вартості опалювального котла та вартість його встановлення у сумі 6596,00 гривень, ? частку вартості вхідних дверей у сумі 800,00 гривень, ? частку вартості мікрохвильової пічки у сумі 366,50 гривень, ? частку вартості шафи-купе у сумі 884,00 гривні, а всього майна на загальну суму 10859,00 гривень.

11.09.2013 року ОСОБА_1 в судовому засіданні подала заяву, в якій уточнила позовні вимоги, викладені у заяві від 21.08.2013 року, та додатково просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь половину вартості майна, яке вона просить виділити ОСОБА_3, в сумі 10859,00 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги з урахуванням поданих змін та уточнень, підтримує та просить суд їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечує, зазначає, що під час шлюбу подружжям було придбано одне пластикове вікно, вартістю 2320 гривень, про придбання іншого вікна вартістю 2105 гривень йому нічого не відомо, зазначає, що таке вікно розміром 1м Х 1м взагалі у квартирі відсутнє. Шафа-купе була придбана 18.08.2012 року, вартість шафи становила 3744 гривень, з яких 1000 гривень були сплачені як перший внесок з спільних коштів подружжя, а решта була отримана відповідачем у кредит, також пояснив, що перший щомісячний платіж у сумі 256,00 гривень у вересні 2012 року було сплачено за спільні кошти подружжя, а решта щомісячних платежів починаючи з жовтня 2012 року була сплачена відповідачем банку власними коштами відповідача оскільки з жовтня 2012 року сторони припинили шлюбні відносини, тому сума спільних коштів сплачених за шафу-купе складає 1256 гривень. Також мікрохвильову піч вартістю 733 гривні відповідач вважає можливим залишити за собою. Опалювальний котел та витрати по його встановленню були сплачені відповідачем власними коштами до реєстрацію шлюбу з позивачем, а тому котел та вартість його встановлення не підлягають поділу між подружжям. Щодо поділу вхідних дверей відповідач також заперечує, оскільки вхідні двері були придбані ним до реєстрації шлюбу з позивачем. Заперечує проти стягнення з нього половини вартості майна, яке позивач просить виділити йому у власність, оскільки позивачем була вивезена частина майна з квартири позивача, тому він вважає можливим залишити майно, яке просить поділити позивач, собі у власність.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, розглянувши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.10.2011 року, від шлюбу сторони дітей не мають. Сторонами визнається, що подружжя проживало у квартирі відповідача за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами (а.с. 4, 5).

Відповідно до рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 15.01.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, шлюбні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично припинені у жовтні 2012 року, подружжя окремо мешкає з 20 грудня 2012 року.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 61 ЦПК України обставини, які визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що шлюбні відносини припинені між сторонами з жовтня 2012 року.

Відповідно до п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спорів між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з

подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) .

Судом встановлено, що за час шлюбу сторони за спільні кошти придбали наступне майно, яке полягає поділу:

-Вікно RENAU euro60 площею 2,80 кв.м вартістю 2320,00 гривень;

-Мікрохвильову піч вартістю 733,00 гривні;

-Шафу-купе вартістю 3744,00 гривні.

Факт придбання та наявності вищезазначеного майна за спільні кошти визнається сторонами та підтверджується матеріалами справи, розмір вартості цього майна погоджений сторонами, при цьому шафу-купе було придбано подружжям за час шлюбу 18.08.2012 року за 3744,00 гривні, з яких 1000,00 гривень була сплачена спільними коштами подружжя, а решта коштів отримана в кредит відповідачем (а.с. 9, 10, 53, 54).

Таким чином, при поділі вищезазначеного майна суд виходить з переліку майна, яке зазначено в позовній заяві з урахуванням наступних зменшень позовних вимог позивачем, та з вартості майна, яка встановлена за погодженням сторін.

Відповідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Суд не вважає за доцільне відходити від принципу рівності часток майна дружини і чоловіка при поділі спільного майна подружжя, оскільки сторонами не надано доказів існування обставин, за наявності яких відповідно до ч. 2, 3 ст. 70 СК України можливо відступити від засад рівності часток подружжя.

Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

За таких обставин, частина майна, а саме: вікно RENAU euro60 площею 2,80 кв.м вартістю 2320,00 гривень та мікрохвильова піч вартістю 733,00 гривні підлягає поділу між сторонами в натурі в рівних частках, при цьому з врахуванням того, що зазначене майно є неподільними речами, та враховуючи те, що вікно встановлено в квартирі відповідача та мікрохвильова піч знаходиться також у користуванні відповідача й сторони не заперечують щодо залишення цього майна в подальшому у відповідача та позивач погоджується на грошову компенсацію, суд вважає необхідним вікно RENAU euro60 площею 2,80 кв.м вартістю 2320,00 гривень та мікрохвильову піч вартістю 733,00 гривні присудити відповідачу та стягнути з останнього на користь позивача грошову компенсацію в рахунок вартості ? частки у цьому майні в сумі 1526,50 гривень (2320 грн. + 733 грн. = 3053 грн.; 3053 грн. / 2 = 1526,50 грн.).

Щодо поділу шафи-купе вартістю 3744 гривні суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що під час шлюбу сторони 18.08.2012 року придбали шафу-купе, яка була встановлена у квартирі відповідача. Відповідно до заяви позичальника від 18.08.2012 року, відповідачем у кредит придбано шафу-купе за 3744 гривні, з яких аванс у 1000 гривень сплачений спільними коштами подружжя, решта - кредитні кошти, які відповідач зобов'язаний повертати щомісяця у суму 256,00 гривень, а з 01.03.2013 року у сумі 347,79 щомісячно з 25 по 29 число кожного місяця, перший платіж здійснюється у вересні 2012 року. На час розгляду справи зобов'язання відповідача з погашення кредиту виконані, про що надав пояснення відповідач.

Рішенням Рубіжанського міського суду від 15.01.2013 року по цивільній справі про розірвання шлюбу сторін, було встановлено, що шлюбні відносини між подружжям припинені з жовтня 2012 року, подружжя мешкає окремо з 20 грудня 2012 року.

Таким чином, суд приймає пояснення відповідача, викладені в запереченнях, та приходить до висновку, що спільні кошти, витрачені подружжям на шафу-купе складають 1256,00 гривень, які складаються з 1000 гривень авансового внеску та 256,00 гривень суми щомісячного платежу за кредитом за вересень 2012 року, решту платежів відповідач здійснював за власні кошти, оскільки з жовтня місяця 2012 року шлюбні відносини між подружжям припинені. Разом з тим, судом відхиляються пояснення позивача щодо оплати спільними коштами подружжя щомісячних кредитних платежів в розмірі 256 гривень у жовтні та листопаді 2012 року за шафу-купе, так як позивач окремо мешкає з відповідачем тільки з 20.12.2012 року, оскільки судовим рішенням встановлено припинення шлюбних відносин саме в жовтні 2012 року.

Отже, суд приходить до висновку, що шафа-купе вартістю 3744 гривні підлягає присудженню відповідачу та вважає стягнути з останнього на користь позивача грошову компенсацію в рахунок ? частки сплачених за шафу-купе спільних коштів подружжя в сумі 628 гривень (1256 грн. / 2 = 628 грн.).

Щодо поділу вхідних дверей вартістю 1600,00 гривень, які просить поділити позивач, суд приходить до наступного.

Позивач в судовому засіданні зазначила, що в квартирі відповідача, в якій спільно проживали сторони під час шлюбу, вхідні металеві двері було придбано та встановлено в період шлюбу за спільні кошти подружжя, проте відповідач проти цього заперечує. Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів наявності дверей в натурі та придбання цих дверей в період шлюбу за спільні кошти подружжя, тому суд вважає, що вхідні двері вартістю 1600,00 гривень необхідно виключити з майна, що підлягає поділу, через те позовні вимоги про поділ вхідних дверей не підлягають задоволенню.

Щодо поділу опалювального котла та вартості його встановлення у квартирі відповідача. Судом встановлено, що відповідно до договору № 21 від 11.10.2011 року, який було укладено між ФО-П ОСОБА_4, як виконавцем та відповідачем, як замовником, виконавець здійснює технічне обслуговування котла «Demrad» 24 кВт в місці його встановлення за адресою: АДРЕСА_1. Сторонами в судовому засіданні визнається, що роботи з встановлення опалювального котла складали 13192,35 гривень (а.с. 8, 48). В матеріалах справи міститься специфікація ФОП ОСОБА_4 вартості робіт по встановленню опалювального котла, згідно якої вартість робіт склала 13192,35 гривень та гарантія на роботи становить 1 рік - з 10.10.2011 року (а.с. 8, зворот).

Отже, з вищезазначених документів судом вбачається, що роботи по встановленню опалювального котла у квартирі відповідача були проведені ФО-П ОСОБА_4 до 10.10.2011 року. Як було встановлено судом, шлюб сторони зареєстрували 22.10.2011 року, тому суд приходить до висновку, що роботи з встановленню опалювального котла були проведені у квартирі відповідача до реєстрації шлюбу між позивачем та відповідачем. Позивачем не надано до суду доказів того, що оплата робіт по встановленню опалювального котла у сумі 13192,35 гривень була здійснена сторонами за спільні сумісні кошти подружжя.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_5 стосовно того, що свідок з своїм чоловіком надала гроші на встановлення котла у квартирі відповідача у сумі 7000 гривень у 2011 році, оскільки відсутні будь-які докази, які підтверджують зазначене, крім того свідок є матір'ю позивача, тобто особою яка зацікавлена в розгляді справи на користь позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не може бути предметом поділу спільного майна подружжя вартість робіт у сумі 13192,35 гривень по встановленню опалювального котла у квартирі відповідача, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд не приймає заперечення відповідача, надані ним в судовому засіданні, стосовно того, що заявлене позивачкою майно (вікно, мікрохвильова піч, вхідні двері, шафа-купе, роботи по встановленню опалювального котла) взагалі не підлягає поділу між сторонами з причини того, що позивач 29.05.2013 року вивезла з квартири відповідача холодильник, блендер, електроваги, тостер, соковижималку на загальну суму 4332 гривні, оскільки доказів того, що вивезене позивачем майно є спільною сумісною власністю подружжя матеріали справи не містять.

Також, позивачем не заявлялися вимоги щодо поділу іншого майна подружжя крім того, що заявлено у позовній заяві з урахуванням зменшень, відповідач під час слухання справи не скористався правом подання зустрічного позову, тому суд розглядає справу в межах позовних вимог про поділ заявленого позивачем майна. Крім того, в своїх письмових запереченнях відповідач погодився на поділ майна подружжя - пластикового вікна, мікрохвильової пічки та вартості сплачених коштів за шафу-купе, за принципом рівності часток - по ? частці кожному з подружжя (а.с. 25-27).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З врахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково та поділити майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя наступним чином: виділити відповідачу ОСОБА_2 вікно RENAU euro60 площею 2,80 кв.м вартістю 2320,00 гривень, мікрохвильову піч вартістю 733,00 гривні, шафу-купе вартістю 3744,00 гривні, а всього на загальну суму 5270,50 гривень; стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у сумі 2154,50 гривень в рахунок вартості ? частки у майні, яке виділено у власність ОСОБА_2, в решті позовних вимог щодо поділу вхідних дверей вартістю 1600 гривень та вартості опалювального котла, його встановлення в розмірі 13192 гривні слід відмовити в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при подані позову сплачено судовий збір у розмірі 427,42 гривні, відповідно до Закону України «Про судовий збір» належний розмір судового збору становить 229,40 гривень, тому надмірно сплачений судовий збір у сумі 198,02 гривні підлягає поверненню позивачу (427,42 - 229,40 = 198,02 гривні).

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, а саме розмір грошової компенсації, присудженої позивачу ОСОБА_1 становить 2154,50 гривень, а позивач просила у позові компенсацію у розмірі 10859,00 гривень, то позовні вимоги позивача задоволені судом на 19,84% (21154,50 х 100% / 10859,00 = 19,84%), тому суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача на користь позивача у розмірі 45,51 гривень, решту судового збору у розмірі 183,89 гривень слід покласти на позивача (229,40 х 19,84% = 45,51 грн.; 229,40 - 45,51 = 183,89 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 205, 206, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив :

Позов задовольнити частково.

Поділити майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя наступним чином:

Виділити у власність ОСОБА_2 майно: вікно RENAU euro60 площею 2,80 кв.м вартістю 2320,00 гривень; мікрохвильову піч вартістю 733,00 гривні; шафу-купе вартістю 3744,00 гривні, а всього на загальну суму 5270,50 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, яка проживає в АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2, грошову компенсацію у сумі 2154,50 гривень (Дві тисячі сто п'ятдесят чотири гривні 50 коп.) в рахунок вартості ? частки у майні, яке виділено у власність ОСОБА_2.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, яка проживає в АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 45,51 гривень (Сорок п'ять гривень 51 коп).

Повернути ОСОБА_1, яка проживає в АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 198,02 гривень (Сто дев'яносто вісім гривень 02 коп.), який було сплачено у загальній сумі 427,42 гривні на рахунок 31211206700071, отримувач: Державний бюджет м. Рубіжне, код отримувача 37904431, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, код банку отримувача 804013, код платежу: 22030001, за квитанцією № к19/9/410 від 09.04.2013 року через Відділення № 1219 ПАТ КБ «Надра».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ш. Мирошникова