Рішення № 33502244, 13.09.2013, Деснянський районний суд міста Києва

Справа № 754/4483/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

(Повне рішення суду виготовлено 16.09.2013 року)

13.09.2013 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Грегуль О.В.

при секретарі - Фідрі Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», треті особи: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» і публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернувшись до суду з вищевказаним позовом, вимоги якого уточнювались у процесі розгляду справи і посилаючись на порушення своїх прав, як споживача, яке виражається в неналежному виконанні відповідачем договірних зобов'язань, після настання страхового випадку, просила стягнути з відповідача: 304472 грн. 11 коп. - страхового відшкодування.

У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав і просив про його задоволення.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що відсутні підстав для виплати страхового відшкодування, а сума страхового відшкодування, яку просить стягнути позивачка, є завищеною.

Третя особа: ПАТ «УкрСиббанк» свого представника в судове засідання не направила, надіславши до суду заяву про розгляд справи за відсутності свого представника.

Третя особа: ПАТ «Дельта Банк» свого представника в судове засідання не направила і доказів про поважність причин не направлення свого представника, суду не надала, хоча про час і місце розгляду справи, дана третя особа повідомлялася належним чином, зокрема, телеграмою, яку отримала.

Представники сторін не заперечували проти розгляду справи по суті за відсутності представників третіх осіб по справі.

З урахуванням положень ст. ст. 74-77, 169 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи, є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі, для її розгляду по суті за відсутності представників третіх осіб по справі.

Вислухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали цивільної справи № 2-51/12 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «АХА Страхування», третя особа: ПАТ «УкрСиббанк», про стягнення страхового відшкодування та матеріали цивільної справи № 2-74/12 за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк», третя особа: ПрАТ «СК «АХА Страхування», про розірвання договорів, припинення зобов'язань з кредитного договору, припинення дій, що порушують право, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Відповідно до наявної в матеріалах справи, копії договору страхування наземного транспорту від 20.05.2010 року, укладеного між АТ «Страхова компанія «АХА Україна» і позивачкою, остання застрахувала у страховика автомобіль НОМЕР_1 на суму 323200 грн.. ПАТ «УкрСиббанк», є вигодонабувачем за цим договором.

На час розгляду справи, відповідач є правонаступником АТ «Страхова компанія «АХА Україна».

Відповідно до наявної в матеріалах справи, копії довідки АТ «Дельта Банк» від 29.01.2013 року, виданої ОСОБА_1 про те, що договір про надання кредиту, укладений 17.07.2008 року між позивачкою і первісним кредитором АТ «УкрСиббанк», права якого з 19.12.2011 року перейшли до АТ «Дельта Банк», припинив свою дію з 28.01.2013 року у зв'язку з повним виконанням позивачкою зобов'язань за вказаним договором перед кредитором і кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника за договором від 17.07.2008 року.

Відповідно до наявної в матеріалах справи, копії повідомлення ПАТ «Дельта Банк» від 29.01.2013 року, останнє даним листом повідомляє відповідача про те, що позивачка згідно кредитного договору, заборгованості перед ПАТ «Дельта Банк» не має і на підставі цієї інформації, страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту, слід виплатити позивачці на руки.

18.06.2010 року належний позивачці автомобіль НОМЕР_1, був викрадений.

02.08.2010 року, Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві, було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10.07.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.02.2013 року, визнано страховим випадком подію, яка сталася 18.06.2010 року по АДРЕСА_1 із транспортним засобом Lexus RX 350 р. н. НОМЕР_1, що належав позивачці.

Відповідно до наявної в матеріалах справи, копії листа Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 28.05.2013 року, порушена кримінальна справа за ч. 3 ст. 289 КК України, зупинена на підставі п. 3 ст. 206 КПК України, за не встановленням особи, яка скоїла злочин.

Відповідно до п. 20.4. і п. 20.5. договору страхування наземного транспорту від 20.05.2010 року, виплата за ризиком «Викрадення» здійснюється лише за умови порушення кримінальної справи згідно чинного законодавства не раніше ніж через два місяці після отримання необхідних документів згідно розділу 19 Договору. У разі настання страхової події за ризиком «Викрадення» страхове відшкодування виплачується в розмірі страхової суми (з урахуванням умов п. 20.23) за вирахуванням суми знецінення транспортного засобу за період страхування (п. 11 та п. 24.6 Договору) та встановленої згідно з п. 12 Договору франшизи. При цьому, у випадку сплати страхового платежу за цим Договором частинами згідно п. 13 Договору, страхове відшкодування виплачується з урахуванням умов 20.24. Договору.

Пред'явивши позов, позивачка посилається на безпідставну невиплату відповідачем страхового відшкодування, після надання останньому всіх необхідних документів для виплати страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд вважає, що у зв'язку із невиплатою своєчасно страхового відшкодування, відповідачем по відношенню до позивачки вищевказані положення договору та норми права були порушені.

Будь-яких конкретних правових доказів у спростування позовних вимог про безпідставну невиплату страхового відшкодування, відповідач суду не надав і судом таких доказів не здобуто.

Тому, позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування суд вважає обґрунтованими.

Що ж до розміру страхового відшкодування, яке має бути виплачене позивачці, то суд виходить із наступного.

Зокрема, позивачка просить стягнути з відповідача 323200 грн. (страхова сума) - 2567,89 грн. (сума знецінення) - 16160 грн. (франшиза) = 304472,11 грн. - страхового відшкодування.

Відповідно до п. 20.24. договору страхування наземного транспорту від 20.05.2010 року, у випадку сплати страхового платежу за Договором частинами згідно п. 13 Договору страхове відшкодування здійснюється за вирахуванням різниці між сумою страхової премії за Договором, вказаною в п. 13.2 Договору, та сумою фактично сплачених за договором страхових платежів.

Відповідно до п. 13.2. договору страхування наземного транспорту від 20.05.2010 року, страхова премія становить 22624 грн., яку позивачка мала сплачувати чотирма платежами, кожний розмір яких, становить 5656 грн..

До настання страхового випадку, позивачка сплатила, лише 5656 грн. - страхової премії, проти чого представники сторін не заперечували в судовому засіданні.

Сума недоплаченої позивачкою страхової премії становить: 5656 грн. х 3 = 16968 грн..

З урахуванням викладеного, суд вважає, що розмір страхового відшкодування, яке має бути виплачене позивачці, становить: 304472,11 грн. - 16968 грн. = 287504 грн. 11 коп..

Посилання представника позивачки на те, що при виплаті страхового відшкодування, має бути утримана лише частина суми страхової премії, яку позивачка мала сплатити до настання страхового випадку, є безпідставними та суперечать вищезазначеним положенням договору.

Відповідно до п. 20.6. договору страхування наземного транспорту від 20.05.2010 року, обов'язковою умовою для виплати страхового відшкодування за ризиком «Викрадення» є укладення між Страховиком Страхувальником угоди, відповідно до якої Страхувальник зобов'язується, у разі, якщо викрадений транспортний засіб буде пізніше знайдено, передати права власності на нього Страховику або його представнику (оформити абандон). Витрати на переоформлення транспортного засобу сторони несуть порівну.

Доводи представника відповідача про те, що страхове відшкодування не може бути виплачене позивачці, оскільки між сторонами не оформлено абандон, суд вважає безпідставними, оскільки представником відповідача, не надано суду конкретних правових доказів, які б свідчили, що саме позивачка відмовляється від оформлення абандону на що також, звернув увагу в судовому засіданні і представник позивачки, і доводи якого з цього приводу, відповідачем правовими доказами не спростовано.

Як зазначив у своїх поясненнях представник відповідача, останній взагалі заперечує проти виплати страхового відшкодування, оскільки вважає, що в даному конкретному випадку, страховий випадок не настав.

Суд вважає, що відповідач не позбавлений можливості вимагати від позивачки оформлення абандону у разі ухилення саме позивачкою від його оформлення.

Безпідставними є і доводи представника відповідача про те, що даний спір вже розглядався судом. З приводу цих доводів, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23.05.2013 року, залишено без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20.06.2013 року, було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Підстав для застосування в даному випадку положень ст. 1193 ЦК України, судом у судовому засіданні не встановлено.

Оскільки позов частково задовольняється,, а позивачка при подачі позову була звільнена від сплати судового збору, то відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, розмір якого, суд визначає із задоволених позовних вимог майнового характеру.

Керуючись ст.ст. 4-11, 209, 213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (Код ЄДРПОУ: 20474912) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) 287504 грн. 11 коп. - страхового відшкодування.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (Код ЄДРПОУ: 20474912) у дохід держави 2875 грн. 04 коп. - судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: