Постанова № 33500822, 30.08.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3373/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріБесарабі І.А. за участі:представника позивача Сівер Л.І. представника відповідача Дєдушкіна С.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ЛІС-М" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправним та скасувати прийняте на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №595/220/31593686 від 30.07.2013 року податкове повідомлення-рішення Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів Форми «Р» від 07.08.2013 року №0001132200/7, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в 10440,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1,0 грн.

На думку позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки базується на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків договору, укладеного позивачем з ТОВ"Веста-Дніпро" на купівлю товару.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України (надалі - ПК України) та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», необхідні для формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та підтвердила обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним, оскільки факт порушення позивачем вимог податкового законодавства та заниження податку на додану вартість за 1 квартал 2011 року на 10440,0 грн., у зв»язку з безпідставним формуванням валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товару від ТОВ"Веста-Дніпро", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, встановлений документальною позаплановою невиїзною перевіркою ПП "ЛІС-М", результати якої оформлені актом №595/220/31593686 від 30.07.2013 року.

Вказує, що у позивача відсутні документи, які підтверджують реальне здійснення операцій з поставки товару у березні 2011 року від ТОВ"Веста-Дніпро", яке згідно акту перевірки №790/233/36366187 від 03.06.2011 року відсутнє за місцезнаходженням.

Відповідач вважає, що надані позивачем акти приймання-передачі, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні не є первинними документами у розумінні Податкового кодексу України і не можуть бути підставою для формування показників податкової звітності.

Заслухавши представників сторін та свідка, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - приватне підприємство "ЛІС-М", код ЄДРПОУ 31593686, зареєстроване 04.07.2001 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради та перебуває на податковому обліку в Хмельницькій ОДПІ.

Основним видом діяльності позивача є діяльність вантажного автомобільного транспорту.

В період з 19.07.2013 року по 23.07.2013 року на підставі направлення від 18.07.2013 року №21, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу Хмельницької ОДПІ №63 від 19.07.2013 року працівниками Хмельницької ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань підтвердження господарських відносин зі ТОВ "Веста-Дніпро" за березень 2011 року, результати якої оформлені актом №595/220/31593686 від 30.07.2013 року, на підставі якого відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення Форми «Р» від 07.08.2013 року №0001132200/7 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 10440,00 грн. та штрафними санкціями в сумі1,0 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки №595/220/31593686 від 30.07.2013 року висновках відповідача щодо порушення позивачем п.198.1, п.198.3, ст.198 ПК України та заниження податку на додану вартість за 1 квартал 2011 року в сумі 10440, 0 грн в зв"язку з віднесенням до податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з придбання від ТОВ"Веста-Дніпро" товару, які фактично не здійснювались.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Суд встановив, що 18.03.2011 року між ПП «ЛІС-М» та ТОВ «Веста-Дніпро» був укладений договір купівлі-продажу №КП1803, згідно до умов якого ПП «ЛІС-М» купує у ТОВ «Веста- Дніпро» насоси кріогенні БЕН-20 в кількості 2 шт., загальною вартістю 62640 грн. у т.ч. 10440 грн. ПДВ. На виконання вказаного договору ТОВ «Веста-Дніпро» передало ПП «ЛІС-М» насос кріогенний вартістю 30942 грн. у т.ч. ПДВ 5157 грн., за актом приймання-передачі від 18.03.2011 року та видатковою накладною від 18.03.2011 року №РН- 0001803, податковою накладною №1803 від 18.03.2011 року та насос кріогенний вартістю 31698 грн. у т.ч. 5283грн. ПДВ. за актом приймання-передачі від 23.03.2011 року та видатковою накладною від 23.03.2011 року. №РН-0002303, податковою накладною 2303 від 23.03.2011 року. Розрахунок за отримані кріогенні насоси проведений в безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками по рахунку.

Транспортування насосів кріогенних згідно умов договору (п.4.1. договору купівлі-продажу) відбувалось за рахунок та транспортом позивача, що підтверджується подорожним листом вантажного автомобіля №787583 від 17.03.2011 року, товарно-транспортною накладною №315826 від 18.03.2011 року, подорожним листом вантажного автомобіля №787584 від 22.03.2011 року, товарно-транспортною накладною №315828 від 23.03.2011 року, наказами про службове відрядження №10 від 17.03.2011 року, №12 від 22 березня 2011 року, посвідченнями про відрядження водія ОСОБА_5, звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, а також поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_5

Придбані ПП «ЛІС-М» кріогенні насоси введені в експлуатацію згідно наказів №6-03 від 18.03.2011 року та №8-03 від 23.03.2011 року, актів введення в експлуатацію від 18.03.2011 року та від 23.03.2011 року, встановлені на вантажні автомобілі підприємства (ВХ6458АО, ВХ6844АВ)..

Досліджуючи правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товару від ТОВ «Веста- Дніпро», суд враховує наведене нижче.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Всупереч ч.2 ст.71 відповідачем не спростований факт використання позивачем товару, придбаного у ТОВ «Веста- Дніпро», у власній господарській діяльності.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд враховує, що факт купівлі товару від ТОВ «Веста- Дніпро», його оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт використання позивачем зазначеного товару у господарській діяльності підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами, показами свідка водія - ОСОБА_5 та не спростовані відповідачем.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару, які засвідчують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договорів: позивач та його контрагенти виконали укладені договори в повному обсязі. Зазначене підтверджується наявними у позивача первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні».

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд також враховує, що всупереч вимогам гл.8 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за №34/18772, акт перевірки №554/160/23846410 від 17.07.2013 року, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, базується не на дослідженні первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а на акті перевірки №790/233/36366187 від 03.06.2011 року ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Веста-Дніпро"», в процесі якої не досліджувались первинні документи контрагента позивача.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу ПК України, не ставить право платника податку на віднесення до складу валових витрат або податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв»язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

З урахуванням положень ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Податковим кодексом України та ст.ст. 11, 70, 71, 94, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 07.08.2013 року №0001132200/7.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "ЛІС-М" 114,70 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03 вересня 2013 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя