Постанова № 33499751, 11.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 р. Справа №805/10959/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: «12» година «00» хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Голуб В.А.,

при секретарі Матченко В.С.,

за участю:

представника позивача Вакарчук К.А.,

представника відповідача Коротенко В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудторг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у сумі 391 770,40 грн. та пені у сумі 7 364,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудторг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у сумі 391 770,40 грн. та пені у сумі 7 364,90 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що згідно зі ст. 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закону) державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

У відповідності до покладених завдань Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - відділення Фонду) здійснює контроль за виконанням всіма роботодавцями нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним перерахуванням сум адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств, за недодержання ними цього нормативу.

Частина 3 ст. 18 Закону вказує, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частина 2 ст. 19 Закону вказує, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Як зазначає позивач, згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік ТОВ «Фудторг», що наданий до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 810 осіб. Таким чином, згідно зі ст. 19 Закону на ТОВ «Фудторг» у 2012 році повинно бути працевлаштовано 32 інвалідів. Фактично ж, за даними звіту працювало 12 інвалідів.

Отже, на думку позивача, ТОВ «Фудторг» не виконало норматив по створенню 20 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Згідно розрахунку, сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, становить 391 770,40 грн.

Відповідачем адміністративно - господарські санкції станом на 18 липня 2013 року не сплачені, тому на підставі ст. 20 Закону та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону, порушення термінів сплати, тягне за собою нарахування пені, яка станом на 18 липня 2013 року складає 7 364,90 грн.

Загальна сума позову з урахуванням пені становить 399 135,30 грн. Тому позивач просить стягнути вказану суму боргу з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача з адміністративним позовом не погодився та надав письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що згідно ст. 18 Закону пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань покладається на Державну службу зайнятості.

Відповідач щомісяця протягом 2012 року належним чином інформував Донецький міський центр зайнятості про наявність вакантних посад в нижчезазначеній кількості для працевлаштування інвалідів за нормою № 3-ПН.

Крім того, відповідачем додатково приймалися міри щодо пошуку інвалідів для працевлаштування, а саме: щомісячно додатково направлялись запити до Донецького міського центру зайнятості щодо направлення інвалідів на підприємство відповідача задля працевлаштування; надавалось оголошення в газеті «Работа в кармане» від 12.09.2012 року; щотижня протягом 2012 року відповідач брав участь у ярмарках вакансій, в тому числі і для інвалідів, які проводились Донецьким міським центром зайнятості.

Таким чином, як зазначає відповідач, самостійно (без втручання органів, на які покладено обов'язки по працевлаштуванню інвалідів) за 2012 рік працевлаштував 4 інвалідів.

На думку представника відповідача, відповідачем вчинені всі можливі заходи до працевлаштування інвалідів.

На підставі викладеного, представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне.

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів - зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.07.1991 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 13492430, що підтверджується Довідкою АА № 703636 з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.10).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудторг» - зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 11.06.2010 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 37133981, що підтверджується Довідкою АА № 549013 з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 80).

18 лютого 2013 року відповідачем був наданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ. Згідно звіту в 2012 році на підприємстві відповідача працювало 810 осіб, з них 32 інвалідів, які повинні бути працевлаштовані на підприємстві. Фактично на підприємстві у 2012 році працювало 12 інвалідів (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи, у 2012 році ТОВ «Фудторг» інформувало центр зайнятості про вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю шляхом подання звітів про наявність вакансій форми № 3-ПН (а.с. 25-37). Крім того, підприємством надсилались листи до Донецького міського центру зайнятості щодо наявності вакансій для інвалідів (а.с. 43-54), а також у 2012 року в газеті «Робота в кармане» розташовано оголошення про працевлаштування на постійну роботу вантажника, комплектувальника товарів (працездатних інвалідів) (а.с.56).

Відповідно до відповіді Донецького міського центру зайнятості ТОВ «Фудторг» приймало участь у ярмарку вакансій за 2012 рік (а.с.38-41).

Таким чином, відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 181 Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, з положень Закону не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування їх на створені робочі місця. Такий обов'язок ст. 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що відповідач вимоги закону виконав, та в його діях немає складу правопорушення. У судовому засіданні не встановлено фактів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів.

Так, відповідно до відповіді Донецького міського центру зайнятості від 17.04.2013 року № 02/1101 на запит позивача (а.с.60), 2 особам протягом 2012 року відповідачем відмовлено, як таким, що не відповідають вимогам (направлення були видані на посади вантажників). Однак як встановлено у судовому засіданні, вказані особи не відносились до категорії осіб з обмеженими можливостями (а.с.75).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудторг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у сумі 391 770,40 грн. та пені у сумі 7 364,90 грн., не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудторг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у сумі 391 770,40 грн. та пені у сумі 7 364,90 грн., - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 11 вересня 2013 року. Постанову у повному обсязі виготовлено 16 вересня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голуб В. А.