Ухвала суду № 33498750, 27.08.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

27.08.2013

Справа № 335/8920/13-ц 6/335/917/2013 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Кравченко Л.Ю. при секретарі Григоренко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, покладенні на них судовим рішенням у відношенні ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2013 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області звернувся до суду з поданням про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, покладенні на них судовим рішенням.

У подані зазначив, що на виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження №682/2 з примусового виконання:

виконавчого листа №0827/2-506/2012, виданого 05.02.2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя по стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №40/К-07 від 17.07.2007 року на відкриття відновлюваної кредитної лінії (в національній валюті) у загальному розмірі 3151095,60 грн., яка складається із: 2440000 грн. - заборгованості по кредиту; 542370,73 грн. - заборгованості по простроченим процентам; 168724,83 грн. - заборгованість за комісію, а також судові витрати по справі в загальному розмірі 1820,00 грн..

виконавчого листа №0827/1078/2012, виданого 31.01.2013 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1, як поручителя на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №75/КВ-07 від 17.12.2007, укладеним між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ «Вікор» у сумі 6575757,65 грн., яка складається із суми за кредитом 5193792,40 грн., суми нарахованих відсотків - 61741,74 грн., суми прострочених відсотків - 1320493,51 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення 120,00 грн.

Державним виконавцем постановами про відкриття виконавчого провадження №36717934 від 26.02.2013 року та №38420895 від 17.06.2013 року відкрито виконавчі провадження з примусового виконання вищезазначених виконавчих документів та встановлено боржнику строк для самостійного виконання рішення суду. Станом на 15.08.203 року боржником рішення суду не виконано.

Посилаючись на вказані обставини, державний виконавець просить винести рішення щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу - ОСОБА_1.

Суд, дослідивши матеріали подання, приходить до висновку, що подання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що старший державний виконавець звернувся з вищевказаним поданням, погодженим з в.о. начальника ВДВС, відповідно до ст. 377-1 ЦПК України.

Згідно даної норми права питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, установлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Стаття 6 вказаного Закону визначає підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон. Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 даного Закону передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина за кордон ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

За змістом п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) до виконання зобов'язань

Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження на перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, безперешкодний вхід до приміщень, що належать боржникам, накладення арешту на майно боржника, його вилучення та реалізацію в установленому законодавством порядку. Здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами.

Зокрема, п. 18 ч. 3 ст. 11 даного Закону передбачено, право державного виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

За змістом наведених вище норм чинного законодавства, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням та його намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Стаття 6 зазначеного Закону передбачає декілька видів обмеження виїзді громадян України за кордон, зокрема: громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорту та тимчасового відмовлено у виїзді за кордон у певних випадках, що визначені в цій статті.

З аналізу цих правових норм вбачається, що особі, яка має паспорт для виїзду за межі України, та має такий намір, може бути відмовлено у виїзді за кордон у випадку ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань.

Таким чином, при звернення до суду з вказаним поданням, органи державної виконавчої служби повинні послатися на обставини та підтвердити їх відповідними доказами про те, що боржник має паспорт для виїзду за кордон, ухиляється від виконання зобов'язань та його дії свідчать про намір виїхати за кордон.

При зверненні до суду із зазначеним поданням державний виконавець не навів жодних з перелічених обставин, а послався, як на підставу для обрання такого обмеження боржнику, тільки на наявність боргових зобов'язань.

В матеріалах подання відсутні докази, відповідно до яких державний виконавець виходив на адресу боржника ОСОБА_1 Крім того, відсутні пояснення свідків та не зазначені поняті, та відсутні акти виходів на адресу боржника. За таких обставин судом встановлено, що старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області не надав суду переконливих доказів навіть того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх зобов'язань.

В поданні ставиться питання про обмеження громадянина України ОСОБА_1 в праві виїзду за кордон, але в поданні відсутні відомості про те, що боржник документувався паспортом громадянина для виїзду за кордон, тобто заявник просить суд обмежити громадянина в праві, якого він взагалі, можливо, не має.

З огляду на те, що судом не встановлено ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання своїх зобов'язань по виконанню судових рішень, суд приходить до висновку, що підстав для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України не має.

На підставі ст. 33 Конституції України, ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», керуючись ст. 377-1 ЦПК України

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, покладенні на них судовим рішенням у відношенні ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки, передбачені ЦПК України.

Суддя Л.Ю.Кравченко