Рішення № 33498613, 04.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12908/13 04.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострада Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Групп"

про стягнення 50 435, 25 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Пухленко І.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автострада Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Групп" про стягнення 50 435, 25 грн. за договором поставки №11/07/2012 від 09.07.2012 р., з яких: 43 060,00 грн. - сума основного боргу, 7 372,25 грн. - пеня. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/12908/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 03058, м. Київ, вул. Борщагівська, 210, кв. 81 та повернуті до Господарського суду міста Києва з відміткою про закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих представником позивача, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.09.13 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

09.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автострада Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Групп» укладено договір поставки № 11/07/2012 від 09.07.2012р. відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору щебінь та відвів із природного каменю.

Відповідно до п. 3.2. договору, покупець сплачує вартість товару та інші, відповідно до договору платежі, згідно із накладними на відвантаження товару.

Загальна сума договору визначається, як сума вартості поставлених партій товару (п. 3.3. договору).

Розрахунки за кожну партію товару, що поставляється, здійснюється покупцем в національній валюті України безготівковим перерахунком коштів та розрахунковий рахунковий рахунок продавця на умовах попередньої оплати (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору, за прострочення оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченої вартості товару, за кожен день прострочення.

Договір вступає в законну силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив поставку товару на суму 84 960,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 16 від 16.07.2012 р., належним чином засвідчену копію якої долучено до матеріалів справи.

В той же час, відповідач свої зобов'язання зі сплати виконав частково, в сумі 43900 грн. Наведена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи витягами з банківського рахунку позивача.

05.04.2013 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Групп» з претензією № 10 від 05.04.2013 р. про сплату заборгованості з поставлений товар у розмірі 50 816,09 грн., з яких: 45 060,00 грн. - сума основного боргу та пеня - 5 756,09 грн.

16.05.2013р. позивач повторно звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Групп» з претензією № 16 від 13.05.2013р. про перерахування заборгованості за договором поставки № 11/07/2012 від 09.07.2012р. у розмірі 51 519,77 грн., з яких: 45 060,00 грн. - основний борг та 6 459,77 грн. - пеня.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов'язання щодо оплати товару, отриманого за договором поставки № 11/07/2012 від 09.07.2012 р., у зв'язку з чим у нього виникла певна заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Згідно з умовами договору поставки № 11/07/2012 від 09.07.2012р. відповідач зобов'язаний оплатити вартість товару та інші, відповідно до договору платежі, згідно із накладними на відвантаження товару.

В свою чергу, жодних заперечень щодо отримання від позивача товару, зазначеного в накладних, копії яких містяться у матеріалах справи, відповідачем не заявлено.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати товару за договором поставки № 11/07/2012 від 09.07.2012р. не надав.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено судом, 30.07.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Груп» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Автострада Україна» 2 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № 248 від 30.07.2013р., яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі відповідач перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автострада Україна» грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн. за договором № 11/07/2012 від 09.07.2012р., що є предметом розгляду спору у даній справі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі № 910/12908/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автострада Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Групп» в частині позовних вимог про стягнення 2 000, 00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час суд відзначає, що відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Тож, приймаючи до уваги, що спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір в сумі, що пропорційно частині позову, до якої судом застосовано положення п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Групп».

Здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 11/07/2012 від 09.07.2012р. щодо оплати вартості товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 41 060 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7 372,25 грн. - пені за період з 16.07.2012р. (дата виникнення заборгованості) до 03.07.2013р. (дата визначена позивачем самостійно).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 16.07.2012р. (дата виникнення заборгованості) до 03.07.2013р. (дата визначена позивачем самостійно) становить 7 372,25 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем розміру пені, суд дійшов висновку, що позивачем допущена помилка в методиці обчислення пені та вищевказаний розрахунок не відповідає вимогам статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно розрахунку суду, розмір пені за період з 16.07.2013р. (дата виникнення заборгованості) до 05.06.2013р. (граничний термін нарахування пені відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України) становить 6 831,32 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 41 060грн. основного боргу. та пені - 6 831,32 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі № 910/12908/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автострада Україна» до Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Групп» в частині стягнення 2 000,00 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Групп» (03058, м. Київ, вул. Борщагівська, будинок 210, квартира 81, код ЄДРПОУ 36538525), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Автострада Україна» (33003, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гагаріна, будинок 39, код ЄДРПОУ 38212420) 41 060 (сорок одна тисяча шістдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 6 831 (шість тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 32 коп. - пені та 1 400 (одна тисяча чотириста) грн. 68 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.