Постанова № 33498338, 12.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 р. справа №820/5663/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Земськової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання незаконними дій та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа - підприємець - ОСОБА_3 - звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, у якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області по винесенню постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.07.2013 № 23-187, протиправними;

- скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів в Харківській області про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.07.2013 № 23-187.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що питання правомірності притягнення його до відповідальності за порушення ст. 23 Закону України « Про захист прав споживачів», визначені в Акті від 25.12. 2012 р., вже були предметом розгляду у Ленінському районному суді м. Харкова, який виніс постанову про скасування постанови про адміністративне правопорушення за відсутності у діях позивача складу правопорушення. Також позивач зазначив, що постанову про притягнення його до адміністративно-господарської відповідальності, з посиланням на неіснуючий Акт перевірки від 28.12.2012 р., винесено відповідачем 01.07.2013 р. на підставі Акту перевірки від 25.12.2012 р. тобто, після спливу шестимісячного терміну, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно - господарських санкцій. Неправомірність дій відповідача, на думку позивача, також полягає у тому, що всупереч положенням ст. 61 Конституції України відповідач вдруге застосовує до нього штрафні санкції за одне й те ж правопорушення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що перевірка суб'єкту господарювання здійснювалась на підставі Наказу, який за рішенням суду, що набрало законної сили, визнаний правомірним. Посилання у постанові на акт від 28.12.2012 р. відповідач вважає правомірним, оскільки дата 28.12.2012р. є датою закінчення перевірки позивача, яку розпочато. 25.12.2012 р. Як зазначив відповідач, ідентифікуючою ознакою Акту є його № 01159. Відсутній факт притягнення позивача до відповідальності за одне й те ж правопорушення, оскільки постановою від 25.01.2013 р. до відповідальності було притягнуто фізичну особу - ОСОБА_3, а постановою від 01.07.2013 р. - фізичну особу-підприємця.

Представник відповідача підтримав позицію відповідача, проти задоволення позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до документів, що містяться у матеріалах справи (копії: Витягу від 12.01.2012 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; Свідоцтва (Серія НОМЕР_2 від 30.05.2012 р.) платника єдиного податку - ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець 22.11.2007 р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради.

03.12.2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 надіслано повідомлення №01233 про проведення у період з 24.12.2012 року по 28.12.2012 року планової перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 01159( далі - Акт перевірки) ( а.с. 8-12), у якому ( у т.ч. і у Додатку до Акту) зазначено про порушення позивачем ст. 11, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; п.8.ч.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 188-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Щодо дати складання Акту перевірки суд зазначає, що датою складання зазначено 25.12.2012 р. При цьому у акті вказано про початок заходу - 25.12.2012 р. та про закінчення заходу 28.12.2012 р.

У Додатку до Акта перевірки ( Розділ IV «припис») міститься посилання на те , що суб'єкту господарювання наданий припис до Акта від 28.12.2012 р. № 01159.

Щодо опису виявленого порушення у Акті перевірки вказано: «у зв'язку з потребою отримання документів для проведення планової перевірки ФОП ОСОБА_3 25.12.2012 р. був вручений Службовий запит з вимогою надати необхідні документи до 12-00 год. 26.12.2012 р. Не зважаючи на це, станом на 28.12.2012 р. ФОП ОСОБА_3 не надав жодного запитуваного документу».

На підставі Акту перевірки відповідачем складено протокол № 00058 від 21.01.2013 року про адміністративне правопорушення, який у свою чергу став підставою для винесення відповідачем постанови № 1-20 від 25.01.2013 року про притягнення ФОП ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розмірі 85,00 грн. за порушення позивачем ч. 1 ст. 188-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та (а.с 15-17).

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 березня 2013 року постанову № 1-20 від 25.01.2013 року про притягнення ФОП ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності скасовано, провадження по адміністративній справі закрито у зв'язку з відсутністю у діях позивача складу правопорушення (а. с. 18). Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 року відповідачеві відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі (а. с. 19). 01.07.2013 року з посиланням на Акт перевірки від 28.12.2012 р. № 01159 відповідачем було винесено Постанову № 23-187 про притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою до позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн. (а.с. 29).

За результатами огляду вказаних документів суд зазначає, що підставою для винесення відповідачем як оскаржуваної постанови №23-187 від 01.07.2013 року у цій справі, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.; так і постанови №1-20 від 25.01.2013р. , яку скасовано вищевказаним рішенням суду, є один і той же Акт №001159, складений за результатами перевірки, яку було проведено відповідачем з 25.12.2012 по 28.12.2012 р.

Постановою № 23-187 від 01.07.2013 року відповідачем застосовано до позивача - ФОП ОСОБА_3 адміністративно-господарську санкцію у вигляді штрафу з посиланням на ст. 23 та 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1177 за «створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з таких положень нижченаведених норм права.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності; права споживачів, механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовано Законом України "Про захист прав споживачів". Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», «спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів».

Відповідно до статей 11, 13, 20, 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" під поняттями "міністерство, інший центральний орган виконавчої влади" розуміється як апарат, так і територіальні органи міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади ( у разі утворення таких). Територіальні органи не є окремими органами виконавчої влади, вони входять до системи міністерства.

Пунктом 8 статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме: за створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та вищенаведених положень Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» відповідач має право накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення. Положеннями п. 13 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону накладаються, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3.1. Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, від 07.03.2012, № 310 ( далі - Порядок ) за результатами перевірки складається акт.

На підставі акта, який складено за результатами проведення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, яка проводила перевірку, дається керівнику суб'єкта господарювання припис про усунення порушень.

Припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи до суб'єкта господарювання щодо усунення порушень законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій до суб'єкта господарювання.

За результатами перевірки відповідно до виявлених порушень посадовими особами, які проводили перевірку, приймаються рішення про складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення складається в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення (п. 4.1.;4.1.1. Порядку).

Таким чином, відповідач має право здійснювати перевірки суб'єктів господарювання з наступним притягненням їх до відповідальності за виявлені правопорушення, але у порядку та за умов, визначених нормами діючого законодавства.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) органи державної влади нараховують адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 241 ГКУ передбачається, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Статтею 250 ГКУ визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме - адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд також зауважує, що, відповідно до ст. 19 ГКУ держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у тому числі у сфері споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг.

Визначення поняття адміністративно - господарського штрафу, наведене у ст. 241 ГКУ, дає підстави для висновку про те, що адміністративно- господарський штраф визначається органами, уповноваженими здійснювати контроль за господарською діяльністю суб'єктів господарювання.

Відповідно до змісту вищенаведеної ст. 19 ГКУ Інспекція з питань захисту прав споживачів також є таким державним органом.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що застосування штрафу за порушення вимог Закону України « Про захист прав споживачів» є застосуванням адміністративно-господарського штрафу, який має бути застосований державним органом з дотриманням вимог ст. 250 ГКУ.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд зазначає наступне:

- Відповідачем не було надано суду доказів вручення позивачеві припису, що є підставою вважати, що при проведенні перевірки позивача відповідачем у порушення вимог п. 3.1. вищевказаного Порядку припис про усунення порушень позивачеві не було вручено.

- Постанову № 23-187 від 01.07.2013 року про застосування до позивача - ФОП ОСОБА_3 адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу винесено відповідачем на підставі Акту перевірки від 28.12.2012 р. № 01159, яким встановлено правопорушення у діях позивача. При цьому постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 березня 2013 року скасовано постанову № 1-20 від 25.01.2013 року про притягнення ФОП ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, яку також було винесено відповідачем на підставі цього ж Акту перевірки від 28.12.2012 р. № 01159. Вказаною постановою суду встановлено відсутність у діях позивача складу правопорушення.

Суд виходить з того, що постанова № 1-20 від 25.01.2013 року та постанова № 23-187 від 01.07.2013 року, про застосування до позивача санкції у вигляді штрафу мають тотожний характер, оскільки винесені відповідачем на підставі одного й того ж Акту перевірки № 01159 ФОП ОСОБА_3 , у якому міститься опис одного й того ж правопорушення, виявленого відповідачем за результатами перевірки діяльності саме фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно, постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 14 березня 2013 року є підставою суду для висновку про те, що постанову № 23-187 від 01.07.2013 року про притягнення позивача до відповідальності винесено відповідачем за відсутності у діях позивача складу правопорушення.

- Постанову № 23-187 про притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу винесено відповідачем 01.07.2013 р. Датою виявлення правопорушення є дата 26.12.2012 р., яка є датою ненадання позивачем документів, зазначених у Службовому запиті, а, відповідно, є датою допущеного позивачем , як вважає відповідач, правопорушення. Отже, вказаною постановою адміністративно - господарські санкції до позивача застосовано відповідачем після спливу шестимісячного терміну, встановленого ст. 250 ГК України для застосування адміністративно - господарських санкцій.

Отже, постанову № 23-187 від 01.07.2013 року про накладення на позивача стягнення винесено відповідачем з порушенням норм діючого законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірність дій при винесенні спірної постанови про накладення стягнень.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що постанову №23-187 від 01.07.2013 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», винесено Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства, відповідно, дії позивача по винесенню вказаної постанови є протиправними, а постанова є такою, що підлягає скасуванню.

За таких підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання незаконними дій та скасування постанови - задовольнити.

Визнати дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області по винесенню постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 01.07.2013 року №23-187 протиправними.

Скасувати постанову №23-187 від 01.07.2013 року Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про притягнення до відповідальності передбаченої ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 149,11 грн. (сто сорок дев'ять гривень одинадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 17 вересня 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.