Рішення № 33497484, 16.09.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 вересня 2013 р. Справа № 903/660/13

за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, м. Ковель

до відповідача 1: ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "Тур", м. Ковель

до відповідача 2: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ковель

про визнання недійсним договору сумісної діяльності та звільнення лісової ділянки

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Запорожець О.С., довіреність №5719/58/2-13 від 10.09.2013р.

від відповідача 1: Вільчинський П.Я., довіреність №191 від 01.07.2013р.

від відповідача 2: ОСОБА_1, посвідчення серії НОМЕР_2

В судовому засіданні взяв участь прокурор Пилипюк О.О., довіреність №87-4409вих.13 від 10.09.2013р.

Права та обов'язки представнику позивача та прокурору роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22, 29 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Ковельський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду з позовною заявою до ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "Тур" (далі - відповідач 1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору сумісної діяльності та звільнення лісової ділянки шляхом демонтажу(знесення) 9(дев'яти) тимчасових споруд, зведених з полегшених конструкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що при укладанні договору про сумісну діяльність від 31.05.2006р. між ковельським спеціалізованим лісогосподарським акціонерним товариством "Тур" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не було дотримано вимог ст.ст.17, 18, 20, 21, 31 Лісового кодексу України, ст.ст. 203, 207 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим просить визнати зазначену угоду недійсною та звільнити лісову ділянку шляхом демонтажу(знесення) тимчасових споруд.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 03.07.2013р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні на 24.07.2013р. з обов'язковою явкою повноважних представників сторін та надання доказів по справі.

18.07.2013р. через канцелярію суду від відповідача 2 надійшла заява про застосування позовної давності через її сплив.

У судовому засіданні 24.07.2013р. було оголошено перерву до 28.08.2013р. для надання додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.08.2013р. строк розгляду спору продовжено на 15 днів, також зазначеною ухвалою відкладено розгляд справи до 11.09.2013р..

03.09.2013р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява №5501/54/2-13 від 02.09.2013р. в якій зазначено, що позивач заперечує проти заяви ФОП ОСОБА_1 про застосування позовної давності, просять визнати причину пропущення Волинською обласною державною адміністрацією строку позовної давності поважною, оскільки останній стало відомо про порушення свого права 08.07.2013р. з моменту надходження на її адресу ухвали господарського суду Волинської області про порушення провадження у справі №903/660/13, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції на документі.

Заява відповідача 2 про застосування позовної давності підлягає відхиленню судом за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

09.09.2013р. через канцелярію суду від ФОП ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення по суті позовних вимог з додатками.

У судовому засіданні 11.09.2013р. представником СЛАТ "Тур" подано клопотання про долучення до матеріалів справи листа №317 від 21.08.2007р. з пропозицією до ФОП ОСОБА_1 розірвати спірний договір сумісної діяльностічерез невідповідність законодавству, який був залишений останнім без будь-якого реагування.

У судовому засіданні 11.09.2013р. прокурором було надано акт комісійного обстеження лісової ділянки (квартал 49 виділ 2) від 10.09.2013р. за №264 та кадастровий план із схемою розміщення лісової ділянки, яка використовується ФОП ОСОБА_1 на підставі спірного договору сумісної діяльності.

Також прокурором подано заяву №87-4401вих.13 від 09.09.2013р., в якій зазначено про необхідність уточнення позовних вимог в п.2 прохальної частини, просять даний пункт прохальної частини позовної заяви читати в такій редакції: "2. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 звільнити лісову ділянку, яка знаходиться на території Зеленської сільської ради в межах Зеленського лісництва Ковельського СЛАТ "Тур" (кв.№49 виділ 2) площею 2,8га. шляхом демонтажу(знесення) 9(дев'яти) тимчасових споруд, зведених з полегшених конструкцій".

Згідно п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Господарський процесуальний кодекс, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Суд, розглянувши вищезазначену заяву, розцінює її як зміну предмету позову, вважає за необхідне прийняти її до розгляду, розгляд справи вирішувати з врахуванням вищезазначеної заяви прокурора.

Прокурор позов підтримала, просила суд наведені у позовній заяві вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги просила задовольнити у повному обсязі.

Представник СЛАТ "Тур" в судовому засіданні позовні вимоги визнав з підстав наведених у поясненнях наданих суду 19.07.13р. та додав, що ФОП ОСОБА_1 зведено 9 тимчасових споруд без їх відома та відповідних правовстановлюючих документів, для здійснення останнім підприємницької діяльності.

ФОП ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, у задоволені позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, господарський суд, -

встановив:

Згідно Державного акту на право постійного користування землею від 12.04.1994р. (а.с.14-17) виданого на підставі рішення Волинської обласної Ради народних депутатів №17/11 від 17.03.1994р. Ковельському спеціалізованому лісогосподарському підприємству надано в постійне користування для ведення лісового господарства земельну ділянку площею 231,5га., розташовану на території Зеленської сільської ради в межах Зеленського лісництва Ковельського району Волинської області.

31.05.2006р. між Ковельським спеціалізованим лісогосподарським акціонерним товариством "Тур"(далі - Господарство) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(далі - Підприємець) був укладений договір про сумісну діяльність(далі - Договір)(а.с.12-13), відповідно до якого, Господарство доручає Підприємцю спільно використовувати в рекреаційних цілях земельну ділянку лісового фонду площею 2,8га. (п.1.1 Договору), дана земельна ділянка лісового фонду розташована біля с. Воля-Ковельська Ковельського району і зазначена на викопіровці з плану земель лісового фонду, яка є невід'ємною частиною цього Договору(п.1.2 Договору).

Згідно п.3.1 Договору Підприємець сплачує Господарству за користування даною земельною ділянкою лісового фонду в рекреаційних цілях щомісячно 50(п'ятдесят) грн..

Згідно п.3.2 Договору оплата проводиться сезонно з березня по листопад до 30 числа кожного місяця.

Згідно п.3.3 Договору Підприємець отримує прибуток, а також несе витрати пов'язані з користуванням та обслуговуванням даної земельної ділянки в рекреаційних цілях.

Згідно п.3.4 Договору внесення плати на майбутній період допускається на термін не більше одного сезону.

Згідно п.4.3.1 Договору Підприємець має право користуватися даною земельною ділянкою лісового фонду для потреб рекреаційних цілей відповідно до умов договору.

Згідно п.4.3.2 Договору Підприємець має право за погодженням з Господарством споруджувати на цій земельній ділянці об'єкти рекреації, проводити їх блаштування.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадку та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів.

Розглядаючи спір про визнання договору недійсним, суд перевіряє відповідність умов цього договору законодавству, що діяло станом на час його укладення.

Статтею 13 Конституції України, яка кореспондується із ст.324 ЦК України та ст.148 Господарського кодексу України(далі - ГК України), передбачено земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевогомісцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно ст.16 Лісового кодексу України(далі - ЛК України), право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно ч.1,4 ст.17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно ч.2 ст.18 ЛК України тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Згідно ч.4 ст.18 ЛК України, довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Згідно ч.6 ст.18 ЛК України короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених цим Кодексом, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам.

Згідно п.6 ч.1 ст.31 ЛК України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Згідно п.п.1, 2 ч.1 ст.21 ЛК України тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового користування мають право, здійснювати використання лісових ресурсів з додержанням вимог спеціального дозволу, за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами у встановленому порядку споруджувати тимчасові будівлі та споруди, необхідні для зберігання і первинної обробки заготовленої продукції.

Згідно п.4 ч.1 ст.67 ЛК України у порядку спеціального використання може здійснюватися використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Згідно ч.1, 2, 3 ст.69 ЛК України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом (лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток), спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

СЛАТ "Тур" неодноразово звертався до ФОП ОСОБА_1 з пропозицією розірвання даного спірного договору сумісної діяльності від 31.05.2006р. через невідповідність законодавству, проте дані листи(№317 від 21.08.2007р.(а.с.142), №168 від 11.06.2013р.(а.с.41)), були залишені ФОП ОСОБА_1 без відповідей.

Як встановлено з пояснень прокурора, сторін та матеріалів справи, Волинською обласною держаною адміністрацією не приймалось рішень (розпоряджень) про виділення ФОП ОСОБА_1 в постійне чи тимчасове користування лісовою ділянкою площею 2,8га., яка знаходиться на території Зеленської сільської ради в межах Зеленського лісництва (кв.№49 виділ 2), що перебуває у державній власності та в постійному користуванні Ковельського СЛАТ "Тур".

Довідкою Ковельского СЛАТ "Тур" №183 від 25.06.2013р. стверджується, що спеціальний дозвіл на використання лісових ресурсів в рекреаційних цілях ФОП ОСОБА_1 не видавався (а.с.18).

Оскільки не приймалось рішення органом виконавчої влади про виділення ФОП ОСОБА_1 в тимчасове користування земельною лісовою ділянкою, не видавався спеціальний дозвіл на використання лісових ресурсів в рекреаційних цілях, суд приходить до переконання, що у відповідачів були відсутні правові підстави для укладення договору сумісної діяльності від 31.05.2006р., яким фактично передано земельну лісову ділянку в довгосторокове тимчасове користування відповідачу 2 для здійснення останнім підприємницької діяльності.

Згідно ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи те, що укладений між відповідачами договір про сумісної діяльності від 31.05.2006р. не відповідає вимогам вищезазначених норм ст.ст.16, 18, 31 ЛК України, суд дійшов висновку про визнання даної угоди недійсною.

Щодо вимоги прокурора та позивача про звільнення лісової ділянки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, яка знаходиться на території Зеленської сільської ради в межах Зеленського лісництва Ковельського СЛАТ "Тур" (кв.№49 виділ 2) площею 2,8га. шляхом демонтажу(знесення) 9(дев'яти) тимчасових споруд, зведених з полегшених конструкцій, суд зазначає наступне.

Згідно ст.1 ЛК України, земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.2 ст.152 Земельного кодексу України(далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Зі змісту ст. 212 ЗК України вбачається, що самовільне зайняття земельної ділянки означає фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. При цьому таке використання за своїм характером виключає можливість нормального користування земельною ділянкою з боку інших осіб.

Копією акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.06.2013р. складеним державним інспектором ДІСТ у Волинській області стверджується, що на земельній ділянці яку фактично використовує ФОП ОСОБА_1 безпідставно розміщені тимчасові споруди(а.с.30).

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається судом з матеріалів справи, відповідач 2 фактично використовує земельну ділянку за відсутності відповідного рішення Волинської обласної державної адміністрації та погодження територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, відповідача 1, не надано суду жодних правовстановлюючих документів на зведенні тимчасові споруди, які виготовлені з полегшених конструкцій(лози, очерету, деревини, шиферу), встановлені без фундаменту на території Зеленської сільської ради в межах Зеленського лісництва Ковельського СЛАТ "Тур" (кв.№49 виділ 2) площею 2,8га..

Наявність даних тимчасових споруд на зазначеній території підтверджується актом обстеження лісової ділянки від 10.09.2013р. за №264(а.с.147), що складений та підписаний комісією у складі: лісничого Зеленського лісництва Ковельського СЛАТ "Тур" Карпука С.І. та секретаря Зеленської сільської ради Паливоди О.В., також даний факт стверджується кадастровим планом та схемою розміщення лісової ділянки, яка використовується ФОП ОСОБА_1.(а.с.148-149).

Оскільки зазначені тимчасові споруди зведено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на самовільно зайнятій земельній лісовій ділянці, без отримання правовстановлюючих документів на земельну лісову ділянку, на постійне чи тимчасове користування лісами(на підставі рішення позивача, згоди відповідача 1 та погодження територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства), без обгрунтування причин відсутності таких документів та доказів на вчинення заходів до їх оформлення, суд приходить до переконання, що у відповідача 2 відсутні підстави користуватися земельною лісовою ділянкою, тому остання підлягає звільненню шляхом демонтажу(знесення) 9(дев'яти) тимчасових споруд.

З огляду на викладене вимога про звільнення лісової ділянки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, яка знаходиться на території Зеленської сільської ради в межах Зеленського лісництва Ковельського СЛАТ "Тур" (кв.№49 виділ 2) площею 2,8га. шляхом демонтажу(знесення) 9(дев'яти) тимчасових споруд, зведених з полегшених конструкцій підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що ж до заяви ФОП ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Статтею 33 ГПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, у відповідності до наявної в матеріалах справи заяви позивача №5501/54/2-13 від 02.09.2013р. про те, що Волинській обласній державній адміністрації стало відомо про порушення свого права 08.07.2013р. з моменту надходження на її адресу ухвали господарського суду Волинської області про порушення провадження у справі №903/660/13, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції на документі, відповідно цей доказ спростовує посилання відповідача 2 на сплив строку позовної давності.

Доказів на підтвердження своєї позиції відповідачем 2 суду не надано.

За викладених обставин, та враховуючи вимоги ч.5 ст.267 ЦК України, суд визнає поважними причини пропущення позивачем строку позовної давності, порушене право позивача підлягає захисту, а заява відповідача 2 про застосування строків позовної давності - відхиленню.

Враховуючи приписи передбачені ст.49 ГПК України, та приписи статей 3, 6 Закону України "Про судовий збір" щодо обов'язковості справляння та сплати судового збору, та враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідачів, судовий збір у сумі 2294 грн. за дві позовні вимоги немайнового характеру слід порівну стягнути з відповідачів (по 1147 грн. кожний) на користь спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про сумісну діяльність від 31.05.2006р., укладений між Ковельським спеціалізованим лісогосподарським акціонерним товариством "Тур" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 звільнити лісову ділянку, яка знаходиться на території Зеленської сільської ради в межах Зеленського лісництва Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур" (кв.№49 виділ 2) площею 2,8га. шляхом демонтажу(знесення) 9(дев'яти) тимчасових споруд, зведених з полегшених конструкцій.

4. Стягнути з Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "Тур" (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Грушевського, 122, код ЄДРПОУ 05441542) 1147 (одну тисячу сто сорок сім гривень) грн. судового збору на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ- 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», призначення платежу "Судовий збір, за Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, Господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885").

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (45000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1147 (одну тисячу сто сорок сім гривень) грн. судового збору на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ- 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», призначення платежу "Судовий збір, за Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, Господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885").

Повний текст рішення складено

16.09.13

Суддя А. С. Вороняк