Рішення № 33496608, 11.09.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 вересня 2013 р. Справа № 902/1149/13

Провадження № 7/902/43/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень", м.Дніпропетровськ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Промресурс", м.Вінниця

про стягнення штрафу в сумі 56 375,00 грн.

при секретарі судового засідання Грушецькій Г.В.

за участю представників:

позивача: Хлабистін Д.М., юрисконсульт сектору договірної та претензійно-позовної роботи відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" ДП "Придніпровська залізниця", довіреність № 27 від 01.01.2013 року.

відповідача: Горичко В.І., юрист, довіреність № 1/13 від 16.08.2013 року.

Іщук М.І., менеджер, довіреність № 2/13 від 16.08.2013 року.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень", м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Промресурс", м.Вінниця про стягнення штрафу в сумі 56 375,00 грн. за неправильно зазначену в залізничній накладній масу вантажу.

Ухвалою суду від 12.08.2013 року порушено провадження у справі № 902/1149/13 та призначено до розгляду на 22.08.2013 року.

21.08.2013 року до суду надійшов відзив відповідача в якому останній позовні вимоги не визнає повністю з підстав наведених у відзиві.

В зв'язку з неподанням доказів та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи ухвалою від 22.08.2013 року відкладено до 11.09.2013 року.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

04.02.2013 року ТОВ "Поділля-Промресурс" за залізничною накладною № 33622408 у вагоні № 60376563 зі станції Уладівка Південно-Західної залізниці на станцію Роя Донецької залізниці на адресу ТОВ "Електросталь" відправлено вантаж - металобрухт чорних металів із зазначенням у накладній маси вантажу 62 000 кг.

В процесі перевезення залізницею вантажу на попутній станції прямування Чаплине Придніпровської залізниці здійснено перевірку маси вантажу вагону № 60376563 за результатами якої виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у вказаній накладній № 33622408 про що складено комерційний акт АА № 044269/15/18 від 09.09.2013 року та акт загальної форми № 67.

Зі змісту даних актів акта вбачається, що фактична маса вантажу у вказаному вагоні на 1 700 кг менше ніж зазначено в документах на відправку; перевірку маси вантажу у вагоні № 60376563 проведено на 150-тонних вагонних вагах станції Чаплине (повірка 28.11.2012 року, що підтверджується технічним паспортом ваг). При проведенні перевірки виявлено: брутто 85 300 кг., тара з документа 25 000 кг., нетто - 60 300 кг.. Також, в актах зазначено наступне: навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів на 10-20 см.; вантаж покритий листами покриття по всій площі вагона, маркований вапном, маркування не порушено; листи покриття скріплені між собою проволокою діаметром 6 мм., люки і двері зачинені; вагон у технічному стані виявився справний.

Невідповідність маси вантажу у вагоні № 60376563 зафіксовано також в книзі обліку контрольних переважувань вагонів по станції Чаплине виписку з якої долучив позивач до позовної заяви.

Після прибуття вагону № 60376563 на станцію призначення Роя Донецької залізниці у розділі "Є" комерційного акту АА № 044269/15/18 від 09.02.2013 року проставлена відмітка: "Вантаж видано вантажоодержувачу згідно комерційного акта".

В зв'язку із неправильним зазначенням маси вантажу у залізничній накладній № 60376563 позивач звернувся з відповідним позовом про стягнення штрафу з вантажовідправника.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ст.908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами статті 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статут залізниць України згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 з подальшими змінами та доповненнями внесеними постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року. Статтею 2 цього Статуту передбачено, що Статутом визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Згідно із п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Частинами 1, 2, 3 статті 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

Пунктами 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084, встановлено, що на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998 року № 460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції.

Вимогами ч.1 ст.30 Статуту залізниць України передбачено, що завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.

Відповідно до статті 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником з відображенням способу визначення у накладній.

Відповідно до ч.4 ст.52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Згідно із ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 105 Статуту залізниць України визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Частинами 1, 2 ст.24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що штраф підлягає стягненню у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить і стаття 129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Таким чином, відповідальність за невірне зазначення відповідних відомостей несе саме відправник, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф, а штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки на чому також наголошено в п.6.2 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей, зокрема, щодо маси, є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниці України.

Отже, складений 09.02.2013 року акт загальної форми № 67 згідно з яким зафіксовано, що у накладних невірно зазначена маса вантажу та комерційний акт АА №044269/15/18 від 09.02.2013 року, яким також зафіксовано факт невідповідності в залізничній накладній маси вантажу є належними доказами зазначених обставин, а тому суд вбачає наявність підстав для покладення на ТОВ "Поділля-Промресурс", як на вантажовідправника, відповідальності за внесення невірних відомостей до перевізних документів.

Провізна плата, як зазначено в накладній № 33622408 (вагон № 60376563), складає 11 275,00 грн., а тому суд приходить до висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачеві штраф у сумі 56 375,00 грн. (11 275,00*5).

Разом з тим стосовно вимоги про стягнення штрафу суд дійшов висновку про зменшення його розміру враховуючи наступне.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

На можливості зменшення розміру штрафу з урахуванням усіх конкретних обставин справи при розгляді справ аналогічної категорії наголошено також в п.6.4 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу суд взяв до уваги те, що штрафна санкція вантажовідправника, передбачена ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України є досить значною, розмір штрафу є непомірно великим у порівнянні і з вартістю послуг перевезення, і з вартістю вантажу, відсутність збитків у позивача тощо.

Також при зменшенні розміру штрафу судом враховано важкий фінансовий стан відповідача, що підтверджується фінансовими звітами за 2012 рік та І півріччя 2013 року з яких слідує, що останнє за результатами звітних періодів отримало збитки в сумі 104 100,00 грн. та 94 400,00 грн. відповідно.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленого до стягнення штрафу до 5 700,00 грн..

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо штрафу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення наведені відповідачем у відзиві оцінюються судом критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують факту невідповідності зазначення в залізничній накладній маси вантажу і відповідно правомірності та обгрунтованості заявленого позову.

Зокрема посилання відповідача на те, що відповідність даних по залізничній накладній перевірялось на станції завантаження та відправлення працівниками залізниці не приймається судом до уваги, оскільки як вказувалось вище відповідальність за невірне зазначення відповідних відомостей до накладної несе саме відправник.

Відхиляючи вказаний довід відповідача суд зазначає, що згідно п.28 Правил приймання вантажів до перевезення затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Окрім того згідно телеграми № НР 3 від 29.01.2013 року зважування по станції Уладівка вагону № 60376563 по відправці № 33622408 за участі працівників залізниці не проводилось в зв'язку з відсутністю на станції вагонних ваг, зважування проводилось відправником самостійно на під'їздній колії.

Твердження відповідача про те, що ст.24 Статуту залізниць України не передбачає можливості здійснювати переважування вантажу під час перевезення є хибним, оскільки статут не містить чітких приписів стосовно того, яка саме залізниця (відправлення, призначення чи транзитна) має право перевіряти масу вантажу, а також якій із зазначених залізниць належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, а тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні на чому також наголошено в п.6.3 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Посилання відповідача на невідповідність даних в комерційному акті даним при переважуванні вантажу вантажоодержувачем не спростовує факт невідповідності зазначення маси вантажу в залізничній накладній.

Так, згідно акту приймання-передачі металобрухту № 490 від 10.02.2013 року за формою № 69 та акту переважування вагона від 10.02.2013 року фактична маса металобрухту становить 61 200 кг., що є меншим на 800 кг. ніж вказано в залізничній накладній.

При цьому із вказаних актів слідує, що вага брутто становить 85 450 кг, тара - 24 250 кг., виходячи з чого розбіжності між даними зазначеними в комерційному акті та вказаних вище актах спричинені невірним визначенням тари.

При цьому вага брутто між показниками переважування вагону на станції Чаплине Придніпровської залізниці та переважуванні вантажу вантажоодержувачем має різницю в 150 кг, яка знаходиться в межах похибки ваг та природної втрати.

Посилання відповідача на те, що різниця у масі вантажу на 800 кг. не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто для даного виду вантажу не відповідає положенням п.27 Правил видачі вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 відповідно до яких норма норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для брухту чорних металів становить 0,5 % маси, зазначеної в перевізних документах, тобто 310 кг. (62 000*0,5/100).

Посилання відповідача на те, що при завантажуванні вагона випадали опади у вигляді снігу, мокрого снігу та дощу, що після того як сніг розтанув спричинило зменшення ваги оцінюється судом критично, позаяк не підтверджено достовірними та належними засобами доказування.

Довідка обласного центру з гідрометеорології від 14.08.2013 року № 21/03-14/320, яку надав відповідач в підтвердження наведеного доводу оцінюється судом критично оскільки за відсутності доказів часового відрізку завантаження вагону (час подачі вагону на завантаження - час прийняття вагону до перевезення після завантаження), кількості опадів на вказаній залізничній станції в період проведення завантаження вагона не підтверджує факт збільшення маси вантажу за рахунок опадів на 800 кг..

При цьому суд зауважує, що при відправленні вантажу в п.20 накладної № 33622403 відсутні відомості про наявність снігової "шапки" на вагоні № 60376563, що додатково свідчить про безпідставність вказаного твердження відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо зменшення розміру штрафу з мотивів наведених вище.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

11.09.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Промресурс", вул.Фрунзе, 4-Д, м.Вінниця, 21001 (ідентифікаційний код - 33552945) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця", пр.Карла Маркса, 108, м.Дніпропетровськ, 49600 (ідентифікаційний код - 01073828) в особі відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень", пр.Карла Маркса, 108, м.Дніпропетровськ, 49600 (дентифікаційний код - 26139824) - 5 700 грн. 00 коп. - штрафу, 1 720 грн. 50 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 50 675 грн. 00 коп. штрафу відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16 вересня 2013 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.