Постанова № 33496576, 10.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2013 року № 826/10774/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2013 №0009631703

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2013 №0009631703.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/10774/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 06.08.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з огляду на те, що він є фізичною особою -підприємцем платником єдиного податку, внаслідок чого він звільняється від нарахування (сплати) земельного податку.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на обставини, викладені у узагальнюючій податковій консультації, затвердженої Наказом ДПС України від 23.11.2012 №1051.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч. 4 ст. 122 КАС України, за письмовою заявою представників сторін про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2013 відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0009631703, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» в сумі 10078,09грн.

Як вбачається з письмових заперечень та усних пояснень представника відповідача, визначення позивачу суми податкового зобов'язання ґрунтується на наступних обставинах.

Так, представник контролюючого органу зазначає, що земельний податок за земельні ділянки, по яких не було оформлено право власності (відсутній державний акт) має бути сплачений незалежно від того, чи має фізична особа статус фізичної особи-підприємця платника єдиного податку.

До того ж, на думку представника відповідача, спірне ППР є правомірним та скасуванню не підлягає з тих підстав, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно перебуває на спрощеній системі оподаткування, як такий, що здає в оренду нежитлові приміщення, загальна площа яких перевищує 300кв.м.

Втім, представником відповідача, за таких обставин, не надано суду жодних пояснень з приводу того, яким чином Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС позивачу видано Свідоцтво платника єдиного податку.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до вищевказаних тверджень представника відповідача, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про сплату єдиного податку від 04.01.2012 Серії НОМЕР_2, виданого ФОП ОСОБА_1 Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС на 2012, позивач зареєстрований як платник єдиного податку за видами діяльності: «Надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна», «Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації», «Малярні роботи та скління», місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2, що відповідає адресі нежилих приміщень, які належить позивачу та здаються в оренду.

Відповідно до пп.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового Кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, в тому числі: земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Оскільки судом встановлено, що позивачем здійснюється підприємницька діяльність по здаванню власного нерухомого майна (приміщень) в оренду на спрощеній системі оподаткування, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що у податкового органу буди відсутні правові підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки ФОП ОСОБА_1, як платник єдиного податку, звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з земельного податку (стаття 297 Податкового кодексу України).

Твердження податкового органу про те, що земельні ділянки не використовуються позивачем для провадження господарської діяльності, суд відхиляє, оскільки належні позивачу нежилі приміщення, що знаходиться на цих ділянках, як зазначає позивач, а іншого податковим органом не доведено, передано в оренду третім особам при реалізації одного з видів діяльності, визначених у свідоцтві про сплату єдиного податку.

До того ж, суд позбавлений можливості прийняти в якості належного та допустимого доказу правомірності спірного акта індивідуальної дії посилання відповідача на те, що позивач звільнений від сплати земельного податку виключно у випадку оформлення права власності на земельні ділянки, адже дане твердження ДПІ ґрунтується на диспозитивних нормах Земельного кодексу України, в частині реалізації права особи на набуття права власності (користування, оренди) на земельну ділянку, а ПК України не містить в собі правової норми, яка б ставила в залежність право ФОП перебувати на прощеній системі оподаткування та одночасно бути власником (орендарем) певної земельної ділянки.

При цьому, саме Податковий кодекс України, в даному випадку, є спеціальним кодифікованим нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері справляння податків і зборів, інших обов'язкових платежів.

Стосовно посилань податкового органу на п.291.5.3., в частині протиправності перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, суд зазначає, що до моменту анулювання свідоцтва платника єдиного податку, фізична особа-підприємець, в даному випадку, ОСОБА_1, вважається таким, що перебуває на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, з усіма правами та обов'язками, що встановлені ПК України для даної категорії суб'єктів господарювання, в тому числі щодо звільнення його від обов'язку сплачувати земельний податок.

Оскільки станом на час прийняття спірного акта індивідуальної дії, а так само станом на час вирішення даної справи по суті заявлених позовних вимог, ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку, що підтверджується відповідним свідоцтвом, суд вважає податкове повідомлення рішення №0009631703 від 25.04.2013 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС від 25.04.2013 №0009631703.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 04201, АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 114 (сто чотирнадцять)грн. 70коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (код ЄДРПОУ 38735205 адреса: 02217, м.Київ, Деснянський район, ВУЛ. ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 41).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.