Постанова № 33496497, 10.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2013 року № 826/10895/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг»

FONT class="fs128">до

Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області

про

визнання протиправною та скасування постанови від 12.06.2013 №270

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» (надалі – позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області (надалі – відповідач, Інспекція) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень №270 від 12.06.2013.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/10895/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 29.07.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо реалізації ТОВ «Альянс Холдинг» продукції, яка не відповідає вимогам нормативних документів, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Постанови КМУ «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» є хибними, базуються виключно на суб’єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що за наслідками проведення перевірки встановлено реалізацію позивачем бензину марки А-92, що не відповідає вимогам ДСТУ4063-2001.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч. 4 ст. 122 КАС України, за письмовою заявою представників сторін про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №0815 від 31.05.2013, прийнято спірну постанову про накладення стягнень №270, якою до позивача, за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 55998грн.

Як вбачається з позовної заяви та письмових пояснень представника позивача, правова позиція ТОВ «Альянс Холдинг» ґрунтується, зокрема, на наступних обставинах.

Позивач стверджує, що суб’єктом владних повноважень до проведення перевірки не надано направлення на проведення перевірки, а акт перевірки не містить в собі фіксації невідповідності нафтопродуктів ДСТУ за показником октанового числа.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає вказані твердження позивача помилковими та такими, що жодним чином не можуть бути виключно-достатнім доказом протиправності спірного рішення, враховуючи наступне.

Так, твердження позивача стосовно не надання відповідачем до перевірки направлення №0847 від 31.05.2013, спростовується особистим підписом уповноваженої особи ТОВ «Альянс Холдинг» про отримання копії направлення на звороті даного документу.

Твердження позивача про відсутність в акті перевірки фіксації невідповідності нафтопродуктів ДСТУ за показником октанового числа, в свою чергу, є передчасним, адже акт перевірки складено 31.05.2013, а паспорт якості на бензин №06054701/13-0001/02 видано лише 04.06.2013, тобто після проведення перевірки.

В той же час, суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, судом перевіряється відповідність прийнятого рішення зазначеним вище вимогам КАС України.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів є Закон №1023.

В ч.3 ст.4 Закону №1023 визначено, що захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

В п.1, п.2 та п.13 ч.1 ст.26 Закону №1023 визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:

- давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

- перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів;

- накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені ст.23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, п.1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента №465/2011 від 13.04.2011 р. (надалі – Положення №465/2011) Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

В пп.1, пп.5, пп.22 п.6 Положення №465/2011 зафіксовані аналогічні за змістом права Держспоживінспекції України, що визначені в п.1, п.2 та п.13 ч.1 ст.26 Закону №1023.

В той же час, відповідно до п.3 ч.1 ст.26 Закону №1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок №1280 визначає механізм здійснення органами державного нагляду (контролю) відбору зразків продукції у суб'єктів господарювання для проведення експертизи (випробування).

В п.2 Порядку №1280 визначено, що відбір зразків продукції здійснюється на підставі письмового вмотивованого рішення керівника органу державного нагляду (контролю) або його заступника згідно із Законом №877. У рішенні про відбір зразків продукції зазначається кількість зразків для кожного виду (типу) продукції (не менш як два), необхідних для проведення експертизи (випробування), а також місце її проведення. При цьому, кількість зразків продукції, що відбираються, повинна відповідати кількості, зазначеній у відповідному рішенні органу державного нагляду (контролю).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, в рішенні про відбір зразків продукції №1 від 31.05.2013 відсутнє зазначення про кількість зразків для продукції, необхідних для проведення експертизи (випробування).

Крім того, в п.1 Порядку №1280 визначено, що особливості відбору зразків окремих видів продукції визначаються іншими нормативно-правовими актами.

Єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску визначено в Інструкції №271/121. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади.

В пп.4.2.1 п.4.2 р.4 Інструкції №271/121 визначено, що проби повинні відбиратись під час приймання, зберігання, відпуску нафти та/або нафтопродуктів і в усіх інших випадках, коли необхідно визначити їх якість в обсязі приймально-здавальних, контрольних, повних випробувань або за окремими показниками якості. Підготовку посуду, пробовідбірників і відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів необхідно здійснювати, дотримуючись вимог ДСТУ 4488.

В пп.4.2.5 п.4.2 р.4 Інструкції №271/121 під час відбирання проб для випробувань у сторонніх акредитованих або атестованих лабораторіях, а також під час проведення перевірок якості нафти та нафтопродуктів складається Акт за формою 2-НК (додаток 2) у двох примірниках, один з яких разом з пробою направляється до лабораторії. Другий примірник залишається на підприємстві, на якому відбиралася проба нафти та/або нафтопродуктів. Термін зберігання актів відбирання проб - 3 роки.

Водночас, як встановлено судом, що не було спростовано відповідачем, жодних Актів за формою 2-НК відповідачем під час відбору зразків продукції (бензину автомобільного) не складалось, що є порушенням положень пп.4.2.5 п.4.2 р.4 Інструкції №271/121, а сам по собі документ за назвою Акт відбору зразків від 31.05.2013 не відповідає формі 2-НК.

При цьому, суд приймає до уваги посилання позивача, що в оформленому Акті відбору зразків продукції від 31.05.2013 відсутня фіксація номера резервуара (роздавальної колонки), з якого проводився відбір зразків продукції.

Більш того, відповідно до пп.4.2.7 п.4.2 р.4 Інструкції №271/121 у разі відбирання проби для випробування в сторонній лабораторії або державними органами контролю пробу відбирають в об'ємі не менше 3 літрів, яку поділяють на три рівні частини, з яких перша (для випробувань) і друга (арбітражна) направляються до сторонньої випробувальної лабораторії. Третя (арбітражна) залишається на підприємстві. Випробування арбітражних проб здійснюються в лабораторії за згодою і в присутності всіх зацікавлених сторін, які письмово повідомляються про місце і дату проведення арбітражних випробувань їх ініціатором.

Водночас, як вбачається із наявного в матеріалах справи Акта відбору зразків продукції (від 31.05.2013), відповідачем було відібрано лише 2л. нафтопродуктів (бензин автомобільний а-92), що є порушенням положень пп.4.2.7 п.4.2 р.4 Інструкції №271/121.

Враховуючи зазначене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає що ІПЗПС у Вінницькій області було допущено порушення правил відібрання зразків продукції.

Стосовно тверджень представника відповідача з приводу того, що бензин А-92 не відповідає нормам ДСТУ4063-2001, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки під час проведення процедури відбору зразків бензину суб’єктом владних повноважень було допущено порушення процедури відбору зразків, а пробу бензину №491, на підставі якої проведено експертне дослідження, неможливо ідентифікувати в акті відбору зразків, внаслідок його невідповідності ф.2-НК, отже, паспорт якості №06054701/13-001/02 від 04.06.2013 не сприймається судом як належний та допустимий доказ реалізації позивачем нафтопродуктів, що не відповідають ДСТУ4063-2001.

До того ж, як зазначив позивач та не було заперечено відповідачем, спірну партію бензину А-92 було отримано від ПАТ «Укртатнафта». В матеріалах справи наявна належним чином завірена копія сертифікату відповідності та паспорту №6 на бензин автомобільний А-92, згідно якого вказаний бензин відповідає ДСТУ4063-2001.

При цьому, Порядок приймання, зберігання та обліку нафтопродуктів регулюється Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 5.4 Інструкції з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Відповідно до п.10.2.4 Інструкції 10.2.4 забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі: відсутності пломб вантажовідправника, їх порушення (у випадках пломбування автоцистерни) або невідповідності відбитка, що вказані в ТТН; відсутності свідоцтва про повірку автоцистерни; несправності зливного пристрою автомобільної цистерни; несправності заземлювального пристрою; під час грози; неналежного оформлення або відсутності ТТН; наявності підтоварної води і механічних домішок в нафтопродукті; невідповідності якості нафтопродукту вимогам нормативного документа; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма показниками якості); відсутності копії сертифіката відповідності.

До того ж, пп.10.2.11 Інструкції передбачено, що після завершення перекачування нафтопродукту засувка на трубопроводі від підприємства до АЗС пломбується представником підприємства, а пристрій для пломбування зберігається у керівника підприємства.

Як зазначив позивач, а зворотнього, з огляду на письмові докази, наявні в матеріалах справи, судом не встановлено, спірну партію бензину А-92 позивачем було прийнято та опломбовано відповідно до вищевказаних вимог Інструкції, що, в сою чергу, спростовує слова представника відповідача з приводу вчинення протиправних дій посадовими особами автозаправної станції, що могли полягати у розбавленні отриманого бензину іншими речовинами, з метою отримання неправомірної вигоди.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення стягнень №270 від 12.06.2013 Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області.

3. Зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Холдинг» (код ЄДРПОУ34414689, адреса: 03038, м.Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ МИКОЛИ ГРІНЧЕНКА, будинок 4) судові витрати в сумі 559 (п’ятсот п’ятдесят дев’ять)грн. 98коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 37980109 адреса: 21036, Вінницька обл., місто Вінниця, Ленінський район, ВУЛИЦЯ ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ШОСЕ, будинок 7).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.