Ухвала суду № 3349541, 10.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-7764/08 Головуючий у І інстанції: Хрипун О.О.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«10» грудня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів Малиніна В.В. та Романчук О.М.,

при секретарі Никончук І.В.,

 розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Господарського суду м.Києва від 27 вересня 2007 року у справі за адміністративним позовом Державної акціонерної компанії «Укрресурси» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення в частині, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду міста Києва від 27 вересня 2007 року адміністративний позов Державної акціонерної компанії «Укрресурси» задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва №71231/0 від 10.06.2004р. в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 527 808,34грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 263 904,17грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державної акціонерної компанії «Укрресурси» 3,4грн. витрат зі сплати судового збору.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва (далі - «ДПІ у Печерському районі м.Києва») просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Державної акціонерної компанії «Укрресурси» (далі - «ДАК «Укрресурси»).

Апеляційний розгляд справи здійснюється за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що службовими особами ДПІ у Печерському районі м.Києва 10.08.2004р. видане податкове повідомлення-рішення №71231/0, яким згідно з абз. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4, ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 806337грн., в тому числі 557558грн. основного платежу та 268779грн. штрафних санкцій.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акта від 08.06.2004р. №14/2-23-1/00036044 «Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державної акціонерної компанії «Укрресурси» за період з 01.04.2002р. по 31.12.2003р.», в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до складу податкового кредиту в жовтні 2003 року сум податку на додану вартість в розмірі 527 808,34грн. за податковими накладними: №1331 від 29.10.2003р. на суму 621 000грн., в т.ч. податок на додану вартість 103 500грн., №1322 від 24.10.2003р. на суму 252 085грн., в т.ч. податок на додану вартість 420141,67грн., №1321 від 24.10.2003р. на суму 25000грн., в т.ч. податок на додану вартість 4166,67грн., виданими ТОВ «Прейс-сіт».

Висновки акта перевірки в частині, що оскаржується позивачем, мотивовані тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06.04.2004р. у справі №2-1990/8 установчі документа та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Прейс-сіт» визнані недійсними (статут - з моменту реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість - з дати його реєстрації), а тому податкові накладні, видані ТОВ «Прейс-сіт», є недійсними і як доказ податкового кредиту позивача за жовтень 2003 року в сумі 527 808,34грн. не приймаються.

Як свідчать обставини справи, 08.10.2003р. між ДАК «Укрресурси» (Замовник) та ТОВ «Прейс-сіт» (Виконавець) укладений договір - доручення №530 про надання посередницьких послуг. ТОВ «Прейс-сіт» видало позивачу податкові накладні: №1331 від 29.10.2003р. на суму 621000грн., в тому числі податок на додану вартість 103 500грн., №1322 від 24.10.2003р. на суму 252 085грн. в тому числі податок на додану вартість 420 141,67грн., №1321 від 24.10.2003р. на суму 25 000грн. в тому числі податок на додану вартість 4 166,67грн. Сума податку на додану вартість в розмірі 527 808,34грн. включена позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2003 року.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції Закону, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Прейс-сіт», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - «Закон») податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

Отже, відповідно до зазначеної норми Закону право позивача на податковий кредит виникло по факту отримання податкових накладних від ТОВ «Прейс-сіт».

Відповідачем не заперечується, той факт що податкові накладні, виписані ТОВ «Прейс-сіт» на адресу позивача, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, у відповідності до положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» існує лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту у жовтні 2003 року в сумі 527 808,34грн., і цей факт відповідачем не заперечується. Тому висновок відповідача, що податковий кредит позивача за жовтень 2003 року в сумі 527 808,34грн. не підтверджений документально, визнається судом необгрунтованим.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно із п. 9.6 ст. 9 вказаного Закону свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

В якості платника податку на додану вартість ТОВ «Прейс-сіт» зареєстровано 18.03.2003р. Отже, на момент видачі позивачу податкових накладних, про які зазначено в акті перевірки, зазначене товариство мало статус платника податку на додану вартість та мало право складати податкові накладні.

Посилання відповідача на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2004р. у справі №2-1990/8, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, правильно не прийнято до уваги господарським судом, оскільки ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.10.2005р. зазначене рішення скасовано за нововиявленими обставинами. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28.11.2005р. у справі №2-6134/8 позовна заява ОСОБА_1до ТОВ «Прейс-сіт», третя особа: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва, Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація, ДАК «Укрресурси» про визнання недійсними установчих та первинних документів ТОВ «Прейс-сіт», свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Прейс-сіт» залишена без розгляду.

До того ж, п. 25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової Адміністрації України №79 від 01.03.2000р. передбачено, що датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, є відповідна дата прийняття рішення.

Слід зазначити, що на момент розгляду спору господарським судом договір, укладений позивачем з ТОВ «Прейс-сіт», є чинним. Зазначене підтверджується постановою Господарського суду міста Києва від 29.11.2006р. у справі №29/378, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2007р., якою в позові Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним вищевказаного договору відмовлено. Тому позивач правомірно керувався умовами договору від 08.10.2003р. №530 при визначенні своїх податкових зобов'язань, в тому числі і по податку на додану вартість.

Як встановлюється п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

В даному випадку, на позивача, як покупця, Законом України «Про податок на додану вартість» покладені зобов'язання сплатити суми податку у складі вартості придбаного у контрагента товару (робіт, послуг). Нормами вказаного Закону не передбачено обов'язку покупця товарів сплачувати належні суми податку безпосередньо в бюджет.

За таких обставин, а також враховуючи те, що фактичне здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Прейс-сіт» (поставка послуг та їх оплата) відповідачем не заперечується, висновки відповідача про відсутність у позивача права на податковий кредит на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Прейс-сіт» є помилковим. Формування позивачем податкового кредиту по факту отримання податкових накладних від постачальника повністю відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Тому донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 527808,34грн. є безпідставним.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд першої інстанції визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача за вищезазначеним епізодом, то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 263904,17грн., визначених спірним податковим повідомленням -рішенням.

Решта здійснених за результатами перевірки донарахувань позивачем не оспорюється.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ДАК «Укрресурси».

 Тому, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 27 вересня 2007 року, - без змін.

 Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

 Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст..160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий-суддя: Усенко В.Г.,

судді: Малинін В.В.,

 Романчук О.М.