Постанова № 33495003, 11.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Справа № 913/113/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ініціюючого кредитора - не з'яв.,

боржника - не з'яв.,

арбітражного керуючого - не з'яв.,

прокурора - Гудименко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Луганської області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2013

та на ухвалу господарського суду Луганської області від 12.03.2013

у справі № 913/113/13-г господарського суду Луганської області

за заявою приватного акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Луганської області від 10.01.2013.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.03.2013 (суддя Ковалінас М.Ю.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2013 (колегія суддів у складі: суддя Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Агапов О.Л., Кододова О.В.), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Мучінського І.Д. та визнано кредиторські вимоги ПАТ "Луганська вугільна компанія" в сумі 636272,32 грн.

У касаційній скарзі заступник прокурора Луганської області просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції від 12.03.2013 та постанову апеляційного суду від 28.05.2013 та припинити провадження у справі.

В обґрунтування касаційної скарги заступник прокурора Луганської області стверджує про порушення господарськими судами ст.ст. 4, 47 ГПК України, п.п. 11, 4 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство).

Перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, приймаючи оскаржувані судові рішення, суди виходили з того, що:

- 10.01.2013 була порушена справа про банкрутство ТОВ "ЦЗФ "Нагольчанська" за заявою ПАТ "Луганська вугільна компанія" на підставі ст.ст. 6, 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- боржник належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та одним із видів його економічної діяльності є добування кам'яного вугілля; у статутному капіталі товариства частка державної власності становить 49%;

- заборгованість ТОВ "ЦЗФ "Нагольчанська" перед ПАТ "Луганська вугільна компанія" в загальному розмірі 636272,32 грн. є доведеною та безспірною;

- неспроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором протягом встановленого Законом про банкрутство строку є документально підтвердженою.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляючи апеляційну скаргу мотивував такий висновок з посиланням на те, що пункти 3 та 4 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства гірничих підприємств)" від 06.03.2003 № 597, а відтак, саме з березня 2003 року по 1 січня 2013 року заборонено порушувати справи про банкрутство гірничих підприємств, а справи що були порушені після 1 січня 2000 року, підлягали припиненню. В той же час як у період з 01.01.2013 до 11.04.2013 були відсутні жодні обмеження в порушені справ про банкрутство гірничих підприємств. Така заборона встановлена з моменту внесення змін до цього пункту - 11.04.2013.

Вищий господарський суд України не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності в даному випадку правових підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство з огляду на наступне:

Згідно з ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Враховуючи, що провадження у справі порушено 10.01.2013 відповідно до приписів пункту 11 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення названого закону в редакції, що діяла до 19.01.2013.

Пунктом 4 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, які були порушені після 1 січня 2000 року, підлягає припиненню.

Обмежень щодо термінів застосування вказаний пункт не містить.

У зв'язку з викладеним, посилання судів попередніх інстанцій на п. 3 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, згідно з яким справи про банкрутство гірничих підприємств у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, не порушуються з дня набрання чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до 1 січня 2013 року, є безпідставними, оскільки в даному випадку п. 3 та п. 4 вказаного Розділу Закону про банкрутство є окремими пунктами, які встановлюють певні правовідносини щодо порушення та припинення у справах про банкрутство, та не випливають один з одного.

Таким чином, названий Закон про банкрутство зобов'язує господарський суд за наявності відповідних умов припинити провадження у справі про банкрутство гірничих підприємств.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, боржник у даній справі є гірничим підприємством, у статутному фонді якого частка держави складає понад 25%.

Таким чином, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" як гірничого підприємства заснованого на державній власності підлягає припиненню.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка та не застосовано норми матеріального права, які необхідно було застосувати до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та припинити провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 80, 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Луганської області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2013 та ухвалу господарського суду Луганської області від 12.03.2013 у справі № 913/113/13-г скасувати.

Провадження у справі 913/113/13-г про банкрутство ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" припинити.

Головуючий суддя:С. Мирошниченко Судді: Т. Барицька В. Картере