Рішення № 33494774, 12.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.09.2013 Справа № 905/5093/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М», м. Донецьк

про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 247972,86грн., пені в сумі 20994,00грн., 15% річних в сумі 24431,16грн., штрафу в сумі 36669,00грн.; розірвання договору фінансового лізингу №439 від 09.11.2011р.; зобов'язання відповідача повернути вантажний самоскид МАЗ 551605, номер шасі Y3М551605В0018210.

за участю представників сторін:

від позивача: Локшин А.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М», м. Донецьк про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 247972,86грн., пені в сумі 20994,00грн., 15% річних в сумі 24431,16грн., штрафу в сумі 36669,00грн.; розірвання договору фінансового лізингу №439 від 09.11.2011р.; зобов'язання відповідача повернути вантажний самоскид МАЗ 551605, номер шасі Y3М551605В0018210.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору фінансового лізингу №439 від 09.11.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за предмет лізингу, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 247972,86грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 20994,00грн., 15% річних в сумі 24431,16грн., штрафу в сумі 36669,00грн. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів позивач також просить суд розірвати договір фінансового лізингу та зобов'язати відповідача повернути предмет лізингу.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотанням представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» (Лізингоодержувач) 09 листопада 2011р. був укладений договір фінансового лізингу №439, за умовами якого (п. 2.1.) лізингодавець зобов'язується придбати і передати у володіння та користування лізингоодержувачу на певний строку предмет лізингу, визначений в специфікації (додатку №2 до договору) - самоскид Маз 551605-271, номер шасі: Y3М551605В0018210 в кількості 1 од. - спеціально придбаний лізингодавцем у визначеного лізингоодержувачем продавця/постачальника відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним, сплачувати лізингодавцю лізингові платежі.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість предмету лізингу становить 509291,67грн., крім того ПДВ 101858,33грн., всього разом 611150,00грн.

Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.4.1 договору).

Строк лізингу складає 24 місяці та зазначається в Графіку лізингових платежів (Додаток №1 до договору), та в будь-якому разі не може бути менше одного року (п.4.4 договору).

За приписами п.7.1. договору лізингові платежі за договором повинні здійснюватися лізингоодержувачем у національній валюті України гривні у строки та в сумах, зазначених у Графіку лізингових платежів (Додаток №1 до договору). Платежі здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний у реквізитах лізингодавця. Лізингові платежі включають винагороду (відсотки, комісії) лізингодавцю та платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмету лізингу.

Всі платежі за договором зафіксовані в національній валюті України - гривні (п. 7.2 договору).

Базою розрахунку платежів є сума витрат лізингодавця (включаючи податки), пов'язаних з придбанням предмету лізингу (далі - "розрахункова вартість"), зазначена у п. 3.1 договору (п. 7.3 договору).

Згідно п.7.9. договору у випадку прострочення Лізингоодержувачем лізингових платежів та будь-яких інших платежів зазначених в графіку лізингових платежів, сторони на підставі ст. 536, 625 Цивільного кодексу України погодили, що Лізингодавець нараховує на фактичний залишок заборгованості 15 % річних за методом "факт/360", протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Пунктом 10.2. договору на Лізингоодержувача покладені наступні зобов'язання:

- щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами;

- забезпечити безперешкодний доступ представникам Лізингодавця до предмета лізингу для проведення інспектування предмета лізингу та його наявність за останньою адресою місцезнаходження, повідомленою Лізингоодержувачем Лізингодавцю згідно умов договору на час проведення інспектування, призначений лізингодавцем.

На Лізингоодержувача пунктом 11.1.1 договору покладена відповідальність за прострочення сплати лізингових платежів у вигляді сплати пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від загальної суми всієї простроченої заборгованості, яка існує на момент нарахування пені за платежами за кожен день прострочки. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених договором, припиняється через 18 місяців, від дні коли сплата мала відбутися.

Пунктом 11.3 договору встановлено, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня) встановлюються у 3 роки на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України.

За приписами п.11.1.1. договору за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилученні) предмету лізингу, технічної документації, отриманої Лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, а також порушення умов п.п.7.17, 10.3, 15.2, 15.4, 15.5, п.п.8.1.1-8.1.7, 10.2.1, 10.2.2. договору, лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1% вартості Предмета лізингу на момент укладання договору, зазначену в п. 3.1 договору. Даний штраф застосовується за порушенням будь-якого з зазначених пунктів або підпунктів, окремо за кожен випадок порушення та за кожним пунктом або підпунктом такого порушення.

За умовами п.12.5 договору, у випадку розірвання чи припинення договору фінансового лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу Лізингодавцю, а Лізингодавець зобов'язаний прийняти предмет лізингу.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами був підписаний Додаток №1 - графік лізингових платежів.

16 листопада 2011р. між сторонами був складений акт приймання-передачі предмету лізингу відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв самоскид Маз 551605-271, номер шасі: Y3М551605В0018210.

Згідно свідоцтва про реєстрацію права власності від 15.11.2011р. предмет лізингу належить позивачу.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору у період з вересня 2012р. по червень 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 247972,86грн., що стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором фінансового лізингу №439 від 09.11.2011р. щодо сплати лізингових платежів.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною 1 статі 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем у виключне користування другій стороні лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно вимог передбачених частиною 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України "Про фінансовий лізинг".

Частиною 2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог передбачених ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 3 частини 2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами в розділі №7 договору фінансового лізингу №439 від 09.11.2011р.

Таким чином, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по сплаті лізингових платежів, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу №439 від 09.11.2011р. за період з вересня 2012р. по червень 2013р. належним чином не виконав, лізингові платежі, сплата яких встановлена графіком сплати лізингових платежів відповідачем у спірний період не сплачені, у зв'язку з чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 247972,86грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в загальній сумі 247972,86грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 15% річних в сумі 24431,16грн. за період прострочення сплати орендного платежу суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів передбачених ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 15% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 24431,16грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 20994,00грн. на підставі умов п.11.1.1 договору та штрафу в сумі 36669,00грн. на підставі умов п. 11.1.3 договору суд зазначає наступне:

Статтею 1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Правова позиція щодо стягнення додаткової відповідальності у вигляді стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання зобов'язань висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 травня 2011 року у справі № 42/252 та постанові Верховного Суду України від 09.04.2012р. по справі №20/246-08.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню, а саме пеня в сумі 20994,00грн., штраф в сумі 36669,00грн.

Щодо позовних вимог про розірвання договору фінансового лізингу №439 від 09.11.2011р. суд зазначає наступне.

За змістом ст.610 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

При цьому, згідно вимог передбачених ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

За приписами п.4 ч.1 ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право, зокрема, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Як встановлено ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В свою чергу відповідно до положень ст. 6 Закону України „Про фінансовий лізинг" лізингові платежі віднесені до істотних умов договору фінансового лізингу у розумінні ч.1 ст.180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Факт порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів за період з вересня 2012р. по червень 2013р. підтверджується матеріалами даної справи, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання договору фінансового лізингу №439 від 09.11.2011р. підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути вантажний самоскид МАЗ 551605, номер шасі Y3М551605В0018210 суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Пунктом 7 ч.2 ст. 1, Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

За умовами п.12.5 договору, у випадку розірвання чи припинення договору фінансового лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу Лізингодавцю, а Лізингодавець зобов'язаний прийняти предмет лізингу.

Враховуючи вищевикладені висновки суду щодо розірвання договору фінансового лізингу №439 від 09.11.2011р., суд вважає вимоги позивача щодо повернення предмету лізингу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, за змістом ст.84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в даному випадку - повернути предмет лізингу) суд має вказати строк вчинення відповідної дії.

Враховуючи, що такий строк умовами договору не визначений, суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Отже, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.11-16, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625-627, 629, 632, 638, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 6, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М», м. Донецьк про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 247972,86грн., пені в сумі 20994,00грн., 15% річних в сумі 24431,16грн., штрафу в сумі 36669,00грн.; розірвання договору фінансового лізингу №439 від 09.11.2011р.; зобов'язання відповідача повернути вантажний самоскид МАЗ 551605, номер шасі Y3М551605В0018210, задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» (83007, м. Донецьк, вул. Буслаєва, буд. 23, код ЄДРПОУ 35204133, р/р №26007060004729 в АКБ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 77-а, код ЄДРПОУ 35059482, р/р №26501100000056 в ПАТ «Кредит Європа Банк», МФО 380366) заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 247972,86грн., пеню в сумі 20994,00грн., 15% річних в сумі 24431,16грн., штраф в сумі 36669,00грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 8895,34грн.

Розірвати договір фінансового лізингу №439 від 09.11.2011р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг», м. Київ (код ЄДРПОУ 35059482) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М», м. Донецьк (код ЄДРПОУ 35204133).

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М», м. Донецьк (83007, м. Донецьк, вул. Буслаєва, буд. 23, код ЄДРПОУ 35204133) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг», м. Київ (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 77-а, код ЄДРПОУ 35059482) вантажний самоскид МАЗ 551605, номер шасі Y3М551605В0018210, державний реєстраційний номер АА8160КТ протягом 10 днів з дня набрання рішення законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.09.2013р.

Суддя С.В. Тоцький