Рішення № 33494773, 12.09.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.09.2013 Справа № 901/1271/13За позовом Приватного підприємства «Полюс-АРК», м. Сімферополь

до відповідача Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя», м. Сімферополь

про зобов'язання вчинити певні дії.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - Гончаров П.Ю., довіреність від 10.04.2013 р., представник.

Від відповідача - Манжула А.М., довіреність № 700/40/01 від 27.06.2013 р., представник відділу правового забезпечення.

Від третьої особи - Хіст С.В., довіреність № 07 від 02.01.2013 р., юрисконсульт.

Суть спору: Приватне підприємство «Полюс-АРК» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про зобов'язання виконати рішення 46-ої сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради №690 від 21.10.2009 року "Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік" в частині приватизації Приватним підприємством «Полюс-АРК» нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська 163, площею 41,9 кв.м., шляхом викупу, а саме - виконати підготовку вказаного об'єкта малої приватизації до продажу: встановити ціну продажі об'єкта, підготовити та опублікувати інформацію про цей об'єкт малої приватизації в відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органом приватизації, та укласти договір купівлі-продажу (приватизації) зазначеного майна.

Ухвалою від 15.04.2013 р. суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушує права позивача щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська 163, площею 41,9 кв.м.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2013 р. суд призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинив провадження по справі.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2013 р. суд поновив провадження у справі для розгляду клопотання експерта про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2013 р. суд зупинив провадження по справі.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2013 р. суд поновив провадження у справі.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що спірне майно є нежитловим приміщенням, яке знаходиться у цокольному поверсі житлового будинку, а тому враховуючи ч.1 ст. 1 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоповерхового будинку» можуть бути допоміжними приміщеннями цього житлового будинку. Крім того, відповідач просить застосувати строки позовної давності, оскільки рішення Сімферопольської міської ради 46-ї сесії 5-го скликання № 690 було прийнято ще 19.03.2009 р.

Третя особа проти позову заперечує, оскільки вважає, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями житлового будинку № 163 по вул. Київській в м. Сімферополь, а тому позов не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні оголошувалась перерва та відкладався розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

встановив:

Відповідач просить застосувати позовну давність, оскільки вважає, що позивач про порушення свого права дізнався 20.05.2009 р. - на наступний день після закінчення двох місяців з дня прийняття рішення про включення спірного майна у відповідний перелік. Тому, враховуючи ч. 1 ст. 261 Господарського кодексу України, саме з цього моменту, на думку відповідача, почався перебіг 3-річного строку позовної давності, який закінчився 20.05.2012р.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як встановлено ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності, оскільки про порушення свого права позивач довідався з листа Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради від 31.01.2013 № 265/40/03, відповідно до якого відповідач повідомив про неможливість повідомлення про строки приватизації спірного майна, а не з рішення 46-ої сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради № 690 від 21.10.2009 р. «Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік», оскільки даним рішенням право позивача не порушувалось.

За результатом розгляду справи по суті, суд встановив наступні обставини.

03 вересня 2007 року між Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя» (орендодавець) та Приватним підприємством «Полюс-АРК» (орендар) був укладений типовий договір оренди № 100/3 нежитлових приміщень, які є комунальною власністю м. Сімферополя (а.с. 32-33).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець, на підставі рішення Київської районної ради м. Сімферополя № 179/3 від 28.08.2007 р. передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення за адресою м. Сімферополь, вул. Київська, 163, площею 41,9 кв.м., які знаходяться на балансі ЖЕО Київського району, вартість яких визначена згідно акту оцінки від 31.08.2007 р. і складає по (експертній оцінці) 67 460,00 грн.

Договір діє з 03 вересня 2007 р. по 03 вересня 2008 р. включно відповідно до п. 10.1 договору. Надалі строк дії договору неодноразово продовжувався.

Так, додатковою угодою від 27.11.2012 строк дії договору № 100/3 від 03.09.2007 продовжено строком на 1 (один) рік до 30.11.2013 включно (а. с. 34).

Відповідно до п. 5.4 договору орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованих приміщень за згодою орендодавця та балансоутримувача.

05.09.2013 р. Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя направило позивачу лист вих. №5ж.11-11/1641 з погодженням на виконання ремонтних робіт в орендованих приміщеннях за рахунок власник коштів орендатора, без зміни несучих конструкцій будівлі та без компенсації витрат з боку ЖЕО.

Позивачем за власний рахунок був виконаний ремонт, що підтверджується Аудиторським висновком аудиторської фірми «Глобус-Аудит» від 03.10.2007 (а.с.39-43), у якому зазначено, що витрати на ремонт орендованого комунального майна, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. київська, б. 163 по договору оренди № 100/3 від 03.09.2007 р. фактично проведені ПП «Полюс - АРК» у вересні 2007 року за рахунок власних коштів та документально підтверджено в сумі 24 532,80 грн.

Тобто частка невід'ємних поліпшень орендованого майна склала більш ніж 25 %.

Рішенням 46-ої сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради № 690 від 21.10.2009 р. «Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік» вирішено затвердити перелік об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, які підлягають приватизації (а.с. 92).

Згідно вказаного переліку під № 27, до нього входять приміщення, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 163, площею 41,9 кв.м., що надане у користування приватному підприємству «Полюс-АРК» (а.с. 95).

З метою викупу зазначеного об'єкту, позивач звернувся до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради з відповідною заявою про здійснення заходів для підготування до продажу об'єкту малої приватизації.

Листом вих. №265/40/03 від 31.01.2013 р. Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради повідомив про те, що орендовані позивачем приміщення включені в перелік об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, проте на даний час рішення про приватизацію та зазначення дати оцінки органом приватизації не приймалося, повідомити про строк приватизації не можливо, оскільки відповідно до п. 2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» співвласники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень (а.с. 37).

Проте як зазначає позивач приміщення розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 163, площею 41,9 м 2, не є допоміжними, на підтвердження чого надав Технічний висновок Кримського республіканського підприємства «Проектно-вишукувальний інститут «Кримпроектреконструкція» (а.с. 45-49). Відповідно до останнього нежитлові приміщення, загальною площею 41,9 м 2, які орендуються ПП «Полюс АРК» не є допоміжними та не приймають участь в обслуговуванні та життєзабезпеченні житлового будинку.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно ст. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Виходячи з положень ст. 5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна".

У статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» визначено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу. Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється з ініціативи державного органу приватизації, уповноваженого органу управління чи покупця. Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через 20 днів з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:

відсутні необхідні документи, що подаються разом з пропозиціями стосовно включення об'єкта до переліку;

є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;

не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту; замовляють проведення робіт із землеустрою.

Для забезпечення виконання зазначених функцій органи приватизації можуть залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України.

Покупець, який у встановленому порядку подав заяву про приватизацію підприємства, може за власний рахунок замовити проведення аудиторської перевірки фінансового стану вказаного підприємства.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

Як зазначено у статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже у їх власність як квартир у багатоквартирних будинках, так і належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду. Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 ст.10 вказаного Закону, стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном одночасно з приватизацією квартир. Для підтвердження набутого у такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані не повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень.

Отже, відповідно до вказаного рішення Конституційного Суду України допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків.

Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Таким чином, якщо навіть прийняти позицію відповідача про те, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями, то виходячи з рішення Конституційного Суду України такі приміщення є спільною власністю осіб, які проживають у цьому будинку, отже саме їх право власності, у разі його порушення, буде підлягати захисту судом.

Відповідно до п. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найом, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Також, Вищий арбітражний суд України у пункті 19 інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна» від 25.04.2001р. №01-8/500 вказує, що відмова у приватизації можлива виключно у випадках, зазначених відповідно у частині третій статті 12 Закону та абзаці другому частини п'ятої статті 7 Закону про малу приватизацію. У решті випадків, тобто коли державними органами приватизації у встановленому порядку прийнято рішення щодо приватизації об'єкта, такий орган в подальшому не вправі відмовити в укладенні договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. У разі його ухилення від укладення такого договору арбітражний суд за позовом покупця вправі спонукати продавця укласти названий договір, за умови, що рішення про приватизацію об'єкта не суперечить закону.

Відповідач вважає, що спірним майном є нежитлові приміщення, які знаходяться на цокольному поверсі житлового будинку, а тому можуть бути допоміжними приміщеннями житлового будинку.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2013 р. суд призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу на вирішення експерта поставив наступне питання:

Чи є нежитлові приміщення загальною площею 41,9 кв. м., які розташовані у цоколі житлового будинку № 163 по вул. Київській у м. Сімферополі та орендуються приватним підприємством «Полюс-АРК», допоміжними?

Відповідно до висновку Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1285 від 30.07.2013 р. нежитлові приміщення загальною площею 41,9 кв.м., розташовані в цокольному поверсі п'ятиповерхового житлового будинку № 163 по вул. Київській в м. Сімферополі, які орендуються приватним підприємством «Полюс-АРК», не є допоміжними.

В досліджених приміщеннях не встановлено наявність інженерних комунікацій та технічних пристроїв, необхідних для забезпечення експлуатації квартир житлового будинку № 163 по вул. Київській в м. Сімферополі.

Відповідач з висновком експерта не погодився, оскільки вважає, що експертом не зазначені норми, згідно яких передбачена можливість нормального функціонування житлового будинку без допоміжної арматури. Таким чином, на думку відповідача не можливо прийти до висновку, що спірні приміщення не є допоміжними приміщеннями житлового будинку № 163 по вул. Київській в м. Сімферополі.

Третя особа також заперечує проти висновку експерта, оскільки вважає, що наявність додаткової запірної арматури опалювальної системи у нежитловому приміщенні по вул. Київській, 163, створить деякі труднощі та незручності в обслуговуванні будинку у випадку приватизації вищезазначеного майна.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Стаття 34 ГПК України, передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.

У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При проведенні експертизи, експертом досліджено п'ять нежитлових приміщень загальною площею 41,9 кв.м., розташованих в цоколі п'ятиповерхового будинку № 163 по вул. Київській у м. Сімферополі, експертизу по справі проводив старший судовий експерт лабораторії ІТД Шепетко Д.О., який має 5 клас судового експерта, вищу технічну освіту та кваліфікацію експерта зі спеціальностей: 10.6 «Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.7 «Розділ земель на визначення порядку користування земельними ділянками», стаж експертної роботи з 2012 року, свідоцтво № 157 про присвоєння кваліфікації видане рішенням № 16 експертно-кваліфікаційної комісії Кримського НДІСЕ від 22.05.2012, дійсне до 22.05.2017р.

Дослідивши експертний висновок, суд приймає його як належний та допустимий доказ у дійсній справі, у зв'язку з відсутністю підстав для його відхилення.

Відповідно до п. 3.3 Порядку подання та розгляду заяв на приватизацію, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 683 від 01.07.1997 р. відмова в приватизації можлива тільки у випадках, коли:

- підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації;

- законодавством встановлено обмеження щодо приватизації цього підприємства;

- об'єкт приватизації знаходиться в заповідній зоні або розташований у прибережних захисних смугах морів, річок, озер на відстані ближче ніж 100 метрів від них.

Наразі, визначений перелік підстав для відмови у приватизації є вичерпним.

Слід зазначити, що на жодну з підстав для відмови з передбачених п. 5 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», п. 3.3 Порядку подання та розгляду заяв на приватизацію, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 683 від 01.07.1997 р. Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради у своїй відмові не посилався, у зв'язку з чим відмова є необґрунтованою.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 147,00 грн. покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (код ЄДРПО України 20687358) виконати рішення 46-ої сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради № 690 від 21.10.2009 року «Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік» в частині приватизації Приватним підприємством «Полюс-АРК» нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 163, площею 41,9 кв.м., шляхом викупу, а саме - виконати підготовку вказаного об'єкта малої приватизації до продажу: встановити ціну продажі об'єкта, підготовити та опублікувати інформацію про цей об'єкт малої приватизації в відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органом приватизації, та укласти договір купівлі-продажу (приватизації) зазначеного майна.

3. Стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (код ЄДРПО України 20687358) на користь Приватного підприємства «Полюс-АРК» (код ЄДРПО України 34798041) судовий збір у розмірі 1 147,00 грн. та витрати у розмірі 2 937,60 грн. за проведення експертизи.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 12.09.2013р.

Повне рішення складено - 16.09.2013р.

Суддя С.О. Лукачов