Ухвала суду № 33494475, 16.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року справа №805/10600/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді : Гайдар А.В., Ханова Р.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року у адміністративній справі № 805/10600/13-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області про скасування вимоги про сплату недоїмки, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням уточнених вимог) до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимог № Ф 1331 від 23 травня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 1 024,00 грн. та № Ф 1331 від 5 липня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 5 596,42 грн..

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що положеннями статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" № 3609-VI, що набрав чинності 06 серпня 2011 року звільнено фізичних осіб-підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування та є пенсіонерами за віком від обов'язку щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску за себе. Посилаючись на відсутність обов'язку сплачувати єдиний внесок позивач зауважував на неправомірності дій відповідача з нарахування єдиного внеску, протиправності прийнятих відповідачем вимог, наявності підстав для звільнення в подальшому від нарахування єдиного внеску.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року у адміністративній справі № 805/10600/13-а позов задоволений (а.с.35-36).

Скасована вимога № Ф-1331 від 23 травня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 1 024,00 грн. та № Ф 1331 від 5 липня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 5 596,42 грн.

Не погодившись рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови, як прийнята з порушенням норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову (а.с.38-41). В якості підстави незгоди визначив не досягнення позивачем пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з огляду на п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Позивачем надана заява про розгляд справи у її відсутність. Заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 26 вересня 2005 року, номер запису про державну реєстрацію 2 274 000 0000 005816, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 10). Як платник єдиного внеску позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області (відповідач у справі)..

Згідно пенсійного посвідчення серії АДРЕСА_1, копія якого наявна в матеріалах справи позивач є пенсіонером за віком з 22.12.2007 року, як мати інваліда з дитинства.

23 травня 2013 року відповідачем сформовано вимогу № Ф 1331 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 1 024,00 грн. Згідно викладеного відповідачем у запереченнях на позов недоїмка в сумі 1024,00 грн., визначена в наведеній вимозі, є недоїмкою за 1 квартал 2013 року. Станом на 6 серпня 2013 року зазначена недоїмка виключена з картки особового рахунку.

5 липня 2013 року відповідачем сформовано вимогу № Ф 1331 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 5 596,42 грн. Згідно викладеного відповідачем у запереченнях на позов недоїмка в сумі 5 596,42 грн., визначена в наведеній вимозі, є недоїмкою за 2012 рік в сумі 4 572,42 грн. та недоїмкою за 1 квартал 2013 року в сумі 1024,00 грн. Зазначене підтверджується також витягом з картки особового рахунку (а.с.33-34).

Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Визначення правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, встановлено Законом України від 08.07.2010, № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464).

З урахуванням статті 2, п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, дія цього закону поширюється на позивача, як на платника єдиного внеску - фізичну особу підприємця, як особа, що обрав спрощену систему оподаткування.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

База нарахування, розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначені статтями 7-9 Закону №2464.

Так, частиною 8 статті 9 Закону №2464 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Також частиною 12 цієї статті встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що позивач має обов'язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у встановлений законом строк.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 7 р. I Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 р. № 3609-VI (далі - Закон № 3609) внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон про ЄСВ), згідно з якими ст. 4 цього Закону доповнено частиною 4 такого змісту: «особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Платники внеску - приватні підприємці, що сплачують єдиний податок, належать до категорії застрахованих осіб відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ч. 2 ст. 4 Закону).

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням змін, внесених Законом № 3609, пенсіонери - приватні підприємці, що сплачують єдиний податок, більше не є платниками єдиного внеску, в частині сплати цього внеску за себе у зв'язку з тим, що тепер вони не належать до числа застрахованих осіб (в обов'язковому порядку). Зміни, внесені Законом № 3609, набули чинності 06.08.2011 року.

Враховуючи, що страховий стаж особам для призначення пенсії обчислюється в місяцях, вищезазначені платники, починаючи з серпня 2011 року, не мають обов'язку щодо сплати єдиного внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

На підставі системного аналізу, виходячи із правого змісту зазначених положень законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що Позивач, як приватний підприємець, що є пенсіонером за віком, який зареєстрований платником єдиного податку, в 2011 році повинен був сплатити єдиний внесок лише за січень-липень у розмірі не менше мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464). Починаючи з серпня він не зобов'язаний сплачувати такий внесок.

В даному випадку частиною 4 статті 4 Закону №2464 не визначено обмежень щодо осіб, які є пенсіонерами за віком, та не пов'язує право позивача на звільнення від сплати відносно себе єдиного внеску з досягненням 60 річчя відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Ч.4 ст.4 Закону №2464 встановлює пільги для всіх суб'єктів, які є пенсіонерами за віком, не залежно від того на підставі якого закону, особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона 60-ти річного віку ( для чоловіків). Будь-яких обмежень щодо надання таких пільг з цього приводу, внесеними змінами до статті 4 Закону №2464 не встановлено, зазначений перелік обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджено призначення позивачу пенсії та оподаткування доходів від здійснюваної підприємницької діяльності на умовах спрощеної системи оподаткування, із врахуванням відсутності в частині 4 статті 4 Закону № 2464 обмежень її застосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску.

Згідно приписів частини 4 статті 25 Закону № 2464 територіальний орган пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно підпункту б пунктом 8.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовзагальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Правління пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за N 64/8663) органи пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у разі, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. В такому випадку вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу та надсилається протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.

В особовому рахунку позивача відповідачем безпідставно відображено нарахування єдиного соціального внеску в сумі 4 572,42 грн. за період з січня по грудень 2012 року та в сумі 1194,03 грн. за період з січня по березень 2013 року, що свідчить про відсутність підстав для формування відповідачем вимог.

Колегія суддів враховує, що борг з єдиного внеску, що зазначений в вимозі, визначений відповідачем без урахування внесених змін в Закон № 2464-VI та факту отримання позивачем пенсії за віком.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції постанови.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року у адміністративній справі № 805/10600/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді А.В. Гайдар

Р.Ф.Ханова