Рішення № 33494112, 09.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2013 р.Справа № 916/1700/13

За позовом: Підприємство "Союз" у вигляді Приватного підприємства

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 5 527,43 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Репа М. В. - довіреність від 05.07.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Підприємство "Союз" у вигляді Приватного підприємства звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на комунальні послуги у розмірі 5 527,43 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення ФОП ОСОБА_1 умов укладеного між сторонами по справі договору оренди бару ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.04.2012 р. в частині відшкодування витрат за спожиті електроенергію та водопостачання.

Ухвалою суду від 27.06.2013р. було порушено провадження у справі № 916/1700/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 09.09.2013р. на позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, яка не змінювалася, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру (а.с.52), у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що ухвала про порушення провадження у справі відповідачем була отримана, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.37), а ухвала від 31.07.2013р. була повернута поштою із відміткою у довідці поштової установи „за зазначеною адресою не проживає" (а.с.45-48), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідно положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2012р. між Підприємством "Союз" у вигляді Приватного підприємства (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди бару ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт - бар ІНФОРМАЦІЯ_1, площею 104,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (згідно акту приймання-передачі), для організації підприємницької діяльності, виробництва, зберігання, реалізації товарів та послуг, інших видів діяльності, а також з правом користування інфраструктурою та іншими послугами, що надаються Орендодавцем (а.с.18).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що одночасно з об'єктом оренди Орендодавець передає Орендарю майно, яке знаходиться в орендованому об'єкті. Перелік та характеристики майна, що передається у тимчасове платне користування разом з об'єктом оренди, міститься в акті приймання-передачі.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 12.04.2013р., але у будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 7.1. договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору, 12.04.2012р. за актом приймання-передачі Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування орендоване майно (а.с.19).

За умовами розділу 2 Договору Орендар, зокрема, зобов'язався відшкодовувати витрати Орендодавця, пов'язані з енергозабезпеченням, водопостачанням та оплатою послуг телефонного зв'язку.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що договір може бути достроково розірваний за ініціативою Орендаря, шляхом надсилання письмової заяви Орендодавцю не менш ніж за 15 календарних днів до дати розірвання, за умови відсутності заборгованості з орендної плати та інших платежів.

Як зазначає позивач, 26.03.2013р. ФОП ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від договору оренди та передав Підприємству "Союз" у вигляді Приватного підприємства об'єкт оренди за актом приймання-передачі (а.с.20).

Відповідно до п. 5.10. договору у разі розірвання (припинення) договору сторони підписують акт звірки розрахунків та здійснюють усі розрахунки на протязі двох календарних днів з моменту розірвання (припинення) договору.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем, в порушення умов договору, станом на 29.03.2013р. заборгованість по відшкодуванню витрат за спожиту електроенергію та водопостачання у сумі 5 527,43 грн. погашена не була.

29.03.2013р. позивачем на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено повідомлення про необхідність сплати заборгованості у розмірі 5 527,43 грн., яке залишилось без відповіді та задоволення (а.с.21).

Крім того, з метою досудового врегулювання спору, позивачем 03.05.2013р. на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено претензію про сплату заборгованості, яка також залишилась без відповіді та задоволення (а.с.22).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав.

Враховуючи, що наявність заборгованості у сумі 5 527,43 грн. відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат за спожиті електроенергію та водопостачання у розмірі 5 527,43 грн.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Підприємства "Союз" у вигляді Приватного підприємства (67562, Одеська область, Комінтернівський район, с. Крижанівка, вул. Дніпропетровська дорога, 125 А, код ЄДРПОУ 20967129) заборгованість по відшкодуванню витрат за спожиті електроенергію та водопостачання у розмірі 5 527 /п'ять тисяч п'ятсот двадцять сім/ грн. 43 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720 /одна тисяча сімсот двадцять/ грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.09.2013 р.

Суддя Щавинська Ю.М.