Рішення № 33494026, 12.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. Справа № 911/3052/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», м. Бровари,

про стягнення 236 167,71 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мацегорін А.О. - представник за довіреністю №259/10 від 14.12.2012 року,

від відповідача: Чорна Н.О. - представник за довіреністю №02-09/01 від 02.09.2013 року,

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

05.08.2013 року Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №31/10-3461 від 26.07.2013 року (вх. №2938/13) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - відповідач) про стягнення 236 167,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки природного газу №24/11-1984/23-0/ПДВ від 30.08.2011 року, а саме щодо проведення розрахунку за поставлений природний газ, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 236 167,71 грн., з яких 208 084,98 грн. сума основного боргу, 16 145,73 грн. пеня, 11 312,75 грн. 3% річних та 624,25 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2013 року порушено провадження у справі №911/3052/13 та призначено розгляд справи на 12.09.2013 року.

02.09.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» надійшов відзив на позовну заяву №01-4-2/331 від 30.08.2013 року (вх. №18580), в якому відповідач, посилаючись на акт звіряння розрахунків щодо дебіторської та кредиторської заборгованості за договорами, що були укладені між сторонами та за яким виведено загальне сальдо у розмірі 1799,30 грн. на користь позивача, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судове засідання 12.09.2013 року представники сторін по справі з'явилися. Представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засідання 12.09.2013 року проти позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 12.09.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

30.08.2011 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник за договором, позивач у справі) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки природного газу №24/11-1984/23-0/ПДВ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що постачальник передає покупцю в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 605,133 тис. куб.м. в тому числі по місяцях: серпень 55,133 тис. куб.м., вересень 550,0 тис.куб.м.

Сторонами, п. 3.1. договору, погоджено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 3023,50 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 0%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 285,00 грн., крім того ПДВ 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 368,97 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 425,97 грн.

Згідно п. 4.1. договору оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку: За серпень 2011 року - протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору; За вересень 2011 року: оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше ніж 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк поставки газу: з 6 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 6.1.1. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Пунктом 10.1. договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 6 серпня 2011 року і діє у частині поставки газу до 30 вересня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Згідно п. 2.1, 2.2 додатку №1 від 30.08.2011 року до Договору обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла-вузлів обліку газу покупця, з урахуванням п. 1.5.1. цього додатку. Обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Господарським судом встановлено, що у період з 6 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року на виконання умов договору №24/11-1984/23-0/ПДВ від 30.08.2011 року Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» поставила Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» природний газ на загальну суму 1 661 084,98 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів передачі- приймання природного газу:

- від 31.08.2011 року на суму 188 884,00 грн.;

- від 30.09.2011 року на суму 1 472 200,98 грн.

Зазначені акти приймання-передачі, оригінали яких оглянуті судом у судовому засіданні, підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Таким чином, на підставі та у відповідності до договору позивач своєчасно та в повному обсязі передавав відповідачеві природний газ. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач у справі, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» лише частково оплатило вартість поставленого у період з серпня по вересень 2011 року природного газу за договором №24/11-1984/23-0/ПДВ від 30.08.2011 року, а саме, на суму 1 453 000,00 грн.

Жодних інших доказів оплати поставленого згідно договору №24/11-1984/23-0/ПДВ від 30.08.2011 року природного газу сторонами суду не надано.

Таким чином, неоплаченою залишилась заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 208 084,98 грн.

Наявність у відповідача перед позивачем вказаної заборгованості підтверджується також наявними матеріалах справи копіями наступних документів:

- Акт звіряння розрахунків від 31.10.2012 року, що підписаний уповноваженими особами обох сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб;

- Довідка щодо стану заборгованості ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» по договору від 30.08.2011 року №24/11-1984/23-0/ПДВ станом на 31.03.2013 року, що підписана головним бухгалтером позивача, підпис якого засвідчений печаткою юридичної особи позивача;

- Акт звіряння розрахунків від 30.04.2013 року, що підписаний зі сторони позивача.

Доказів погашення вказаної заборгованості станом на час розгляду справи в суді сторонами суду не надано.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога про стягнення 208 084,98 грн. основного боргу підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, згідно п. 4.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач, на якого відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України покладається обов'язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження проведення оплати в повному обсязі за поставлений у період з серпня по вересень 2011 року природний газ згідно договору №24/11-1984/23-0/ПДВ від 30.08.2011 року.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов'язку по оплаті вартості поставленого у серпні-вересні 2011 року газу, оскільки вартість поставленого газу охоплюється (покривається) розміром здійснених відповідачем передоплат за іншими укладеними з позивачем договорами поставки газу, судом не приймаються з огляду на наступне.

Приписами статей 598, 601 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні положення містяться у ст. 203 ГК України, якою встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Водночас, оскільки відповідачем не надано суду доказів надіслання позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 208 084,98 грн. шляхом зарахування здійснених відповідачем переплат за іншими, укладеними між сторонами договорами, в рахунок оплати вартості поставленого у серпні - вересні 2011 року газу за договором та/або укладання між сторонами відповідної угоди, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань останнього на припинення його грошових зобов'язань за договором на суму 208 084,98 грн. Судом також було враховано, що покладений в основу заперечень проти позову акт звіряння розрахунків від 31.10.2012 року не є заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні ст. 601 ЦК України.

Крім того, главою 50 «Припинення зобов'язання» ЦК України не передбачено такого способу припинення зобов'язання як складання акту звірки розрахунків. Такий акт за своєю правовою природою є лише бухгалтерським документом який свідчить про здійснення сторонами відповідних оплат за певними правовідносинами.

Інші докази які свідчили б про припинення зобов'язання між сторонами за договором на постачання природного газу №24/11-1954/04-0/ПДВ від 30.08.20011 року в матеріалах справи відсутні, тому у даному випадку підстави припинення зобов'язання за вказаним договором відсутні.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи викладене та лише часткову оплату відповідачем вартості поставленого газу станом на день прийняття рішення, суд дійшов до висновку, що розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та не спростований відповідачем, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 208 084,98 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за серпень-вересень 2011 року згідно договору №24/11-1984/23-0/ПДВ від 30.08.2011 року підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу (до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), позивач просить суд стягнути з відповідача 16 145,73 грн. пені, нарахованої за період з 06.10.2011 року по 06.04.2012 року.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 4.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Як вбачається з розрахунку позивача, викладеного у позовній заяві, позивачем нараховується пеня за період з 06.10.2011 року по 06.04.2011 року, тобто у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

При цьому, господарський суд звертає увагу на Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 23.01.2013 року №01-06/85/2013.

Так, згідно п. 2 вказаного Інформаційного листа положення договору, в якому сторони встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення з претензією або позовом, суперечить вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, частини другої статті 260, статті 261 ЦК України, оскільки порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (постанови від 04.12.2012 № 17/034-11, від 11.12.2012 № 10/065-11, від 11.12.2012 № 15/046-11).

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування пені за вказаний позивачем період.

Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є невірним, з огляду на зміну облікової ставки НБУ, яка у період з 23 березня 2012 року встановлена в розмірі 7,5 % річних.

Так, згідно розрахунку здійсненого судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» розмір пені становить 16212,87 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення208084.9806.10.2011 - 22.03.20121697.7500 %0.042 %*14933.66208084.9823.03.2012 - 06.04.2012157.5000 %0.041 %*1279.21 Всього16212,87 грн.Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 16 145,73 грн. пені, заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі - 16 145,73 грн. пені.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 624,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з жовтня 2011 року по червень 2013 року та 11 312,75 грн. 3% річних, нарахованих за період з 06.10.2011 року по 30.07.2013 року.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є вірним. При цьому суд звертає увагу, що позивачем враховані періоди, коли мали місце дефляційні процеси.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, у сумі 624,25 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних нарахованих за період з 06.10.2011 року по 30.07.2013 року за отриманий природний газ, суд встановив, що він є арифметично невірним та становить 11 356,31 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів208084.9806.10.2011 - 30.07.20136643 %11356.31Однак, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 11 312,75 грн. 3% річних, заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі - 11 312,75 грн. 3% річних.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю у сумі 236 167,71 грн., з яких основний борг - 208 084,98 грн., пеня - 16 145,73 грн., інфляційні втрати - 624,25 грн. та 3 % річних - 11 312,75 грн.

Судовий збір відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, ідентифікаційний код 37199618) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, ідентифікаційний код 31301827) 208 084 (двісті вісім тисяч вісімдесят чотири) грн. 98 коп. основного боргу, 16 145 (шістнадцять тисяч сто сорок п'ять) грн. 73 коп. пені, 11 312 (одинадцять тисяч триста дванадцять) грн. 75 коп. 3% річних, 624 (шістсот двадцять чотири) грн. 25 коп. 3% річних та 4 723 (чотири тисячі сімсот двадцять три) грн. 35 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 16.09.2013 року