ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
09.09.13р. Справа № 13/5005/7506/2012За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Інвест", м.Миколаїв
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ в особі Філії "Миколаївське Регіональне Управління" ПАТ КБ "Приватбанк", м.Миколаїв
про стягнення 500 275,83 грн.
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники:
Від позивача: Капінус А.А. - ліквідатор
Від відповідача: Сизова А.Ю. - довіреність № 953-О від 22.04.11р.
СУТЬ СПОРУ:
Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.13 р. скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.12р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.13р. у справі № 13/5005/7506/2012, а вказану справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Відповідно до п.3.1.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду розгляд справи № 13/5005/7506/2012 доручено судді Мельниченко І.Ф.
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.08.13р.) 256 932,55 грн., що складають суму основного боргу (безпідставно отриманих грошей), 112 793,39 грн. процентів за користування грошовими коштами, 92 495,72 грн., що складають інфляцію грошових коштів, 38 054,17 грн. річних.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи про те, що факт підробки підписів Шаповала Р.М. на договорах поруки не встановлено і відповідно відсутні будь-які підстави вважати доведеним позивачем факт неукладення договорів поруки, а надаючи копії зазначених договорів, відповідач довів їх наявність та укладання. Крім того, договірне списання, на думку відповідача, було здійснене належним чином.
У судовому засіданні оголошувалась перерва від 28.08.13р. до 10.09.13р.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
10.05.2007 року Приватбанком (далі - Банком) та ТОВ "Фалькон - Інвест" (Клієнтом) укладено договір банківського рахунку № К2JS3, на підставі якого Банк відкрив Клієнту поточний рахунок у національній валюті та взяв на себе зобов'язання здійснювати його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України, та умов цього договору.
Згідно п.2.1.10 зазначеного вище договору, Банк зобов'язався списувати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження або без його розпорядження на підставі рішення суду та у випадках, встановлених цим договором та чинним законодавством України.
Як свідчать матеріали справи, 18 липня 2008 року, з відкритого в Миколаївському філіалі ЗАТ КБ "Приватбанк" рахунку ТОВ "Фалькон - Інвест" на рахунок банку були перераховані грошові кошти у сумі 256 932,55 грн. з призначенням платежу "погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 97 ОМС/2007 від 26.10.2007 року - 127 514,13 грн. та кредитним договором № 53ОМС/2007 від 21.05.2007 року - 129 418,42 грн., що підтверджується випискою про рух коштів за період з 15.07.2008р. по 30.07.2008 року.
13.09.2008р. позивач звернувся до банку з претензією про повернення попередньо списаних коштів з посиланням на те, що договорів між банком та товариством не існує, та на виконання відповідної банківської операції без участі представника товариства. Претензія позивача залишена банком без відповіді та без задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Вимоги позивача підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 статті 1066 за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною третьою зазначеної вище статті встановлено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Статтею 1071 Цивільного кодексу України, встановлено що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Як вже було зазначено вище, вказані положення сторони передбачили в п.2.1.10 договору банківського рахунку № К2JS3 від 10.05.2007 р.
Зважаючи на відсутність як вище згаданого розпорядження ТОВ "Фалькон - Інвест" на списання спірної суми грошових коштів, так і рішення суду щодо їх списання, господарський суд приходить до висновку про безпідставне списання банком 18.07.2008р. з рахунку ТОВ "Фалькон - Інвест" грошових коштів в сумі 256932,55 грн.
Згідно з ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положеннями цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Обов'язковою умовою застосування вказаної статті є відсутність правової підстави для набуття одержання майна однією особою за рахунок іншої особи.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.
При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обсавини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Заперечуючи проти заявлених позивачем вимог відносно стягнення безпідставно списаних з рахунку ТОВ "Фалькон - Інвест" спірної суми грошових коштів, відповідач посилається на договірне списання вказаної суми в рахунок погашення заборгованості.
На підтвердження вказаних обставин, відповідачем надано копії договорів поруки від 21.05.2007р. та від 26.10.2007р., укладених між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Фалькон - Інвест".
Копії договорів поруки від 21.05.2007р. та від 26.10.2007р. не є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт їх укладення, беручи до уваги заперечення позивачем факту укладення таких договорів поруки та наявність в матеріалах справи доказів знаходження керівника позивача в момент підписання спірних правочинів у відрядженні, та з огляду на висновок судово-почеркознавчої експертизи про неможливість визначення оригінальності підпису Шаповала Р.М. по наданих відповідачем копіях правочинів.
Тобто, відповідач не довів належними доказами факт укладення сторонами договорів поруки, а отже, не надав і належних доказів в обґрунтування правових підстав набуття ним спірної суми грошових коштів.
Посилання відповідача на постанову прокуратури Миколаївської області про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.10.2008р., яка містить посилання на те, що в ході перевірки не добуто доказів підроблення договорів поруки від 21.05.2007р. та 26.10.2007р. не заслуговують на увагу, оскільки вказаний документ, не є прямим доказом укладення сторонами спірних договорів.
Безпідставними є і посилання відповідача на неможливість надати оригінали договорів поруки з посиланням на їх викрадення, оскільки постанова ВВС Центрального району м. Миколаєва про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.07.2008р. не містить даних про конкретний перелік документів, що були викрадені у працівника банку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не надано належних доказів укладення сторонами договорів поруки, в зв'язку з чим, у відповідача були відсутні підстави для набуття спірної суми грошових коштів, а отже, у останнього виник обов'язок по поверненню цієї суми.
При викладених обставинах, вимоги позивача щодо примусового стягнення грошових коштів в сумі 256 932,55 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
В силу ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Зважаючи на те, що відповідач повинен був повернути позивачу безпідставно набуті грошові кошти, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, то у позивача виникло право на стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми, як наслідок відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецілення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) за користування утримуваними боржником грошовими коштами.
Згідно наданому розрахунку, сума інфляції грошових коштів за період з 01.10.2008р. по 31.07.2013р. склала - 92 495,72 грн., три відсотки річних за період з 21.09.2008р. по 27.08.2013р. склали - 38 054,17 грн.
Зазначені вище суми підлягають до примусового стягнення.
За правилами ч.2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (ст. 536 Цивільного кодексу України).
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Зважаючи на те, що в договорі банківського рахунку сторонами розмір процентів не встановлено, позивач правомірно здійснив нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ.
Відповідно наданому розрахунку сума процентів за користування грошовими коштами за період з 21.09.2008р. по 27.08.2013р. склала 112 793,39 грн.
Зазначена сума також підлягає до примусового стягнення.
Керуючись ст.ст. 8, 536, 625, 1048, 1066, 1071, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 35, 36, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Стягнути з публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Миколаївське Регіональне Управління" публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, к/р 32009100400 в Управлінні національного банку України в Дніпропетровській області МФО 305299) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Інвест" (54003, м. Миколаїв, вул. Орджонікідзе, 7, код ЄДРПОУ 34993424, р/р 26003013053020 у ПАТ ВТБ Банк в м. Києві МФО 321767) 256 932,55 грн. (двісті п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні) 55 коп. основного боргу (безпідставно отриманих грошей), 112 793,39 грн. (сто дванадцять тисяч сімсот дев'яносто три гривні) 39 коп. процентів за користування грошовими коштами, 92 495,72 грн. (дев'яносто дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять гривень) 72 коп. інфляційних, 38 054,17 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятдесят чотири гривні) 17 коп. річних, 4400,10 грн. (чотири тисячі чотириста гривень) 10 коп. державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1204,77 грн. (одна тисяча двісті чотири гривні) 77 коп. судового збору.
Наказ видати після вступу рішення в законну силу.
Суддя І.Ф. Мельниченко Повне рішення складено 13.09.2013р.
Судове рішення № 33493964, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 11.09.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 13/5005/7506/2012. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: