Ухвала суду № 33493062, 09.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/6540/13-а

09.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод"- Самойленко Олександр Ігорович, довіреність № 51 від 21.11.12

представник відповідача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим- Гришин Роман Юрійович, довіреність № 415/10 від 12.08.13

представник відповідача, Красноперекопського управління державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 25.07.13 у справі № 801/6540/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод" (вул. Проектна, 1, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96002)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Північна 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

Красноперекопського управління державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим (вул. Менделєєва, 10, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.07.2013 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод" задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод" (96002, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Проектна,1 ідентифікаційний код 05444546, р/р 2600501098 в КЦО АБ "Кліринговий дім", МФО 300647) суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2012 року у розмірі 15355649,00грн. та пеню за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2012 року у розмірі 765827,99 грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.07.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 в порядку статей 49, 55, частин шостої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням наданих документів, здійснена заміна відповідача (1) - Красноперекопську об'єднану державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на належного- Красноперекопську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерного товариство "Кримський содовий завод" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі- відповідач(1), Красноперекопського управління державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим ( далі-відповідач(2) про стягнення з Державного бюджету України (з урахуванням збільшених позовних вимог) суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість 938599,00грн. за серпень 2012 року;суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість 6046446,00грн. за вересень 2012 року; суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість 8370604,00грн. за жовтень 2012 року; пеню за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 54850,18грн.; пеню за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2012 року у розмірі 710977,81 грн.; суму сплаченого позивачем при подачі позову судового збору в розмірі 2294,00грн.; та зобов'язання відповідачів надати звіт про виконання судового рішення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем підтверджено дотримання порядку, встановленого діючим законодавством, та вчинено передбачені законом дії щодо отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень, вересень та жовтень 2012 року.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 6046446,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 938599,00 грн., відображених у податковій декларації з податку на додану вартість,в поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9056964820 від 19.09.2012, з урахуванням уточнюючих розрахунків: № 9056975896 від 19.09.2012, та № 9064102532 від 18.10.2012) за період з 06.11.2012 по 14.11.2012, було складено Довідку № 76/40- 30/05444546 от 19.11.2012.

Слід зазначити, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні позивачем у декларації за серпень 2012 року від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 6046446,00грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 938599,00 грн.

Більш того, перевірка проводилась з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 8370604,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 6046446,00 грн., відображених у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9064102701 від 18.10.2012) та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 5040425,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 8370604,00 грн., відображених у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9072520628 від 19.11.2012 ), з урахуванням уточнюючих розрахунків № 9075068130 від 28.11.2012.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні позивачем у декларації за вересень 2012 року від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 8 370 604,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 6 046 446,00 грн. за жовтень 2012 року від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 5 040 425,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 8 370 604,00 грн., та складено Довідку № 80/40- 20/05444546 від 20.12.2012.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків з бюджетом регламентується статтею 200 Податкового кодексу України.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу України).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірах: 938599,00 грн. за серпень 2012 року, 6046446,00 грн. за вересень 2012 року, 8370604,00 грн. за жовтень 2012 року, які підлягають відшкодуванню, підтверджені висновками, викладеними у довідках Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби: № 76/40- 30/05444546 от 19.11.2012 та № 80/40- 20/05444546 від 20.12.2012.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що відшкодування зазначених сум не здійснено, а тому період прострочення відшкодування бюджетної заборгованості станом на 22.07.2013 становить 233 днів, отже, пеня за прострочення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за серпень складає 54850,18 грн. По довідці за вересень, жовтень 2012 року № 80/40- 20/05444546 від 20.12.2012 період прострочення відшкодування бюджетної заборгованості станом на 22.07.2013 становить 200 днів, отже, пеня за прострочення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за серпень 2012 року складає 710977,81 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем порядку, встановленого діючим законодавством, та вчинено передбачені законом дії щодо отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень, вересень та жовтень 2012 року, оскільки він базується на наявних у справі доказах та судом дана належна правова оцінка нормам матеріального права.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про неможливість надання остаточного висновку щодо правомірності формування бюджетного відшкодування через відсутність зустрічних звірок постачальників позивача через наступне.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби, що повністю узгоджується з приписами пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України. Отже, висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування сам по собі є підставою для проведення відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету.

Помилковими вважаються судовою колегією твердження в апеляційній скарзі про те, що письмовою заявою про збільшення позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги зі зміненням підстав позову, оскільки позивач, скористувавшись своїм правом, наданим йому частиною першою статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, збільшив розмір позовних вимог, не змінюючи підстав позову.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем(1) не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим щодо невідшкодування позивачу суми податку на додану вартість за серпень, вересень та жовтень 2012року, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що матеріалами справи підтверджено дотримання позивачем порядку, встановленого діючим законодавством, та вчинено передбачені законом дії щодо отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень, вересень та жовтень 2012 року.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем(1) наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.07.2013 у справі № 801/6540/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко