Ухвала суду № 33492704, 22.08.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"22" серпня 2013 р. Справа № 806/4221/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бучик А.Ю.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" липня 2013 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області звернулось в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування за період з січня по грудень 2011 року в сумі 4010 грн.30 коп.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року позов задоволено .

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог з підстав недоведеності позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності з 11.04.2005 року і згідно Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі за текстом - Закон №2464-VI) зареєстрована як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України.

Станом на 01.01.2012 року за ОСОБА_4 утворилась заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в сумі 4 010 грн. 30 коп.

У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни на підставі частини 4 статті 25 Закону №2464-VI позивачем відповідачу направлялась вимога про сплату боргу від 20.01.2012р. № 62 -Ф рекомендованим листом, який вручено ОСОБА_4 особисто 26 травня 2012 року, що підтверджено поштовим повідомленням, приєднаним до матеріалів справи.

Про те, зазначена вимога відповідачем оскаржена не була, а тому є узгодженою, оскільки за правилами ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон № 2464) у разі, якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Спеціальним законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI.

За змістом статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За приписами статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи -підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Статусу платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зазначені вище суб'єкти господарювання набувають з дня взяття їх на облік Пенсійним фондом, зокрема на підставі відповідної заяви або відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а згідно пункту 4 цієї ж статті - подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Єдиний внесок відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Мінімальний страховий внесок згідно статті 1 Закону №2464-VI - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно пункту 11 статті 8 Закону №2464-VI встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні такими суб'єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах сплачують страховий внесок в розмірі 34,7% від суми, що визначається такими платниками самостійно, як для себе, так і зазначених членів його сім'ї. При цьому сума з якої нараховується єдиний соціальний внесок не може бути меншою ніж мінімальна заробітна плата.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом (календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік).

Згідно частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» від 23.12.2010 року № 2857- VІ встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня -941 грн., з 1 квітня -960 грн., з 1 жовтня -985 грн., з 1 грудня -1004 грн.

Мінімальний страховий внесок у 2011 році становив з 01.01.2011 року -326 грн. 53 коп., 01.04.2011 року - 333 грн. 12 коп., 01.10.2011 року -341 грн. 80 коп., 01.12.2011 року -348 грн. 39 коп.

Як вбачається з довідки-розрахунку №2294 /03 від 29.03.2013 року, складеної позивачем, сума недоїмки по сплаті єдиного внеску, що рахується за ОСОБА_4 становить 4010,30 грн. (а.с.6).

Зазначена сума заборгованості підтверджена витягом з картки особового рахунку фізичної особи підприємця -ОСОБА_4

Оскільки Відповідач є платником єдиного внеску, то відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону №2464 зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 12 ст.9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За правилами ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 передбачені виключні підстави для звільнення фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування від обов'язку по сплаті єдиного внеску та зазначено, що такі особи звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

До зазначеної категорії осіб, яких звільнено від сплати єдиного внеску відповідач не належить.

-Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7% зазначеної пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Грошове зобов»язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування за 2011 рік визначено відповідачу територіальним органом Пенсійного фонду в сумі 4010,30 грн. і ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог Позивача, оскільки Відповідач, як платник єдиного внеску зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, незалежно від свого фінансового стану.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, та не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 п.1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: А.Ю.Бучик І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області вул.Леніна,45,м.Ємільчино,Ємільчинський район, Житомирська область,11000

3- відповідачу Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1,11201