Постанова № 33492542, 09.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2013 року Справа № 812/5970/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді: Захарової О.В.

за участю

секретаря судового засідання: Білоконя Д.І.

та

представників сторін:

від позивача - Ємельяненко А.В. (довіреність від 14.01.2013 №04-05/94-04)

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 48287,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2013 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 47518,36 грн. та пені у розмірі 769,50 грн. за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що згідно із статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина 3 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

В порушення вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2012 році у Комунальному підприємстві «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» замість 6 інвалідів, працювало 4 інваліда, відповідач не створив 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідач до 15 квітня 2013 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 47518,36 грн. за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами. Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача разом із нарахованою пенею в сумі 769,50 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 32). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за №528/19266, є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.

Відповідно до покладених завдань (пункт 5 цього Положення) цей Фонд, серед іншого, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо: збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26 травня 2011 року №81 (надалі - Положення від 26 травня 2011 року №81), Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів (надалі Фонду) (а.с.6-9).

Згідно з пунктом 4 Положення від 26 травня 2011 року №81 основними завданнями відділення Фонду є: 1) участь, у межах своєї компетенції, в реалізації на території Луганської області заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; 2) виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює, у тому числі, збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (підпункт 1 пункту 5 зазначеного Положення).

Частина перша статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частина дев'ята цієї статті визначає, що спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом або в судовому порядку.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3, пункту 5 частини 2 статті 17 КАС України справи за позовами суб'єктів владних повноважень - відділень Фонду до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, є адміністративними.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій» затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005 N420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за N1534/11814 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція №420) відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Згідно розділу 3 Інструкції №420 у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

У разі працевлаштування інваліда, пенсіонера, студента у вільний від навчання час, слід зазначити потребу в працівниках за кожною категорією цих громадян за шифрами: 11 - інваліди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи, 25 лютого 2013 року Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» на виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, подало до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (а.с. 12), в якому зазначило середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 4 особи, замість 6 осіб, як того вимагає закон.

За розрахунком позивача (а.с. 5) відповідач повинен був працевлаштувати у 2012 році 6 інвалідів, фактично працевлаштовано 4 особи (інваліда), тому підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за два нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів за 2012 рік в сумі 47518,36 грн.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2012 року до Лисичанського міського центру зайнятості відповідачем були надані звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках - інвалідах у кількості однієї вакансії за формою №3-ПН за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року (а.с. 34-105).

Звіт за липень 2012 року відповідачем до Лисичанського міського центру зайнятості не надавався.

Отже, відповідачем не виконано обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда.

Оглядом звітів про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках - інвалідах у кількості однієї вакансії за формою №3-ПН, встановлено, що в порушення вимог розділу 3 «Додаткові вимоги «Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, КП «Лисичанська ЖЕК №5» у графі 15 звітів, дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) осіб, що належить до окремої категорії громадян зазначені тільки у звіті станом на 28 листопада 2012 року, звіті станом на 28 травня 2012 року, звіті станом на 28 квітня 2012 року, звіті станом на 28 лютого 2012 року, звіті станом на 28 січні 2012 року.

В решті звітів станом на 04 грудня 2012 року, станом на 06 грудня 2012 року, станом на 18 грудня 2012 року, станом на 05 листопада 2012 року, станом на 09 листопада 2012 року, станом на 19 листопада 2012 року, станом на 28 листопада 2012 року, станом на 05 жовтня 2012 року, станом на 29 жовтня 2012 року, станом на 14 вересня 2012 року, станом на 29 серпня 2012 року, станом на 15 серпня 2012 року, станом на 13 серпня 2012 року, станом на 10 серпня 2012 року, станом на 08 серпня 2012 року, станом на 07 серпня 2012 року, станом на 21 червня 2012 року, станом на 11 червня 2012 року, станом на 05 червня 2012 року, станом на 01 червня 2012 року, станом на 16 травня 2012 року, станом на 03 травня 2012 року, станом на 28 квітня 2012 року, станом на 20 квітня 2012 року, станом на 06 квітня 2012 року, станом на 04 квітня 2012 року, станом на 28 березня 2012 року, станом на 10 лютого 2012 року, станом на 23 січня 2012 року, станом на 13 січня 2012 року, станом на 12 січня 2012 року, станом на 06 січня 2012 року, станом на 04 січня 2012 року, дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) осіб, що належить до окремої категорії громадян у графі 15 звітів, відсутні.

Таким чином, КП «Лисичанська ЖЕК №5» не виконало норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік у кількості 6 осіб, бо при подачі звіту форми №3-ПН відповідач не повідомив службу зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів (колонка «15» звіту форми №3-ПН заповнювалась не у всіх звітах).

Вищезазначене свідчить, що відповідачем у 2012 році не виділялись та не створювались відповідно до законодавчо встановленого нормативу робочі місця для працевлаштування інвалідів і не вживались заходи щодо працевлаштування інвалідів на посади у підприємстві, що є порушенням вимог статті 18 та статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) і підставою для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У відповідності із Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року №223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за №552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 81 календарний день відповідачу нарахована пеня в сумі 769,50 грн. Розмір нарахованої пені відповідає вимогам частини 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-ХII, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, відповідно до частини першої ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів не сплатив, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 47518,36 грн. та 769,50 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 09 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 13 вересня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 48287,86 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» (ідентифікаційний код 20184663, місцезнаходження: 93107, Луганська область, м.Лисичанськ, кв. Дружби Народів, 34) в доход Державного бюджету України в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в сумі 47518,36 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 36 коп.) та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 769,50 грн. (сімсот шістдесят дев'ять гривень 50 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена у повному обсязі 13 вересня 2013 року.

Суддя О.В. Захарова