Ухвала суду № 33492449, 10.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року справа №812/5338/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

секретар судового засідання Варчук О.М.

з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року у справі № 812/5338/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року позов ОСОБА_2 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (далі Управління ДПС в Луганській області) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, а саме: визнано неправомірними дії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області щодо не включення суми матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік за 2008 рік до довідки про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_2 за 2008-2009 роки, яка направлялася Управлінням державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області за № 221 від 14.09.2009 року для розрахунку розміру пенсії ОСОБА_2, начальнику терапевтичного відділення багатопрофільної лікарні при Луганському СІЗО Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області; зобов'язано Управління ДПС України в Луганській області видати ОСОБА_2 довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_2 за 2008-2009 роки з обов'язковим включенням до неї суми матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік за 2008 рік для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_2, яка йому була призначена з урахуванням довідки про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_2 за 2008-2009 роки за №221 від 14.09.2009 року (а. с. 118-121).

Відповідач на постанову суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати постанову суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального права, постановити нову, якою відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог (а. с. 130-132).

Позивач та представник позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, вважали доводи апеляційної скарги не обґрунтованими та неспроможними.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі.

Колегія суддів заслухала суддю доповідача, пояснення позивача, його представника, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила матеріали справи та обговоривши їх в сукупності, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач згідно витягу з наказу управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області № 60 о/с від 11.09.2009 року у відповідності до положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнений зі служби в кримінально-виконавчій системі у запас Збройних сил за ст. 64 «ж» (за власним бажанням) майор внутрішньої служби ОСОБА_2, начальник терапевтичного відділення - лікар-терапевт міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 13 років 07 місяців 25 днів, у пільговому обчисленні - 20 років 04 місяця 02 дня (а. с. 89).

В виписці з відомості на виплату грошового утримання атестованому складу за квітень 2008 року зазначена, що ОСОБА_2 серед інших виплат нараховувалася матеріальна допомога в розмірі 1393,75 грн., яка увійшла до загальної суми 3635,54 грн., після чого з вказаної загальної суми був розрахований та утриманий розмір страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а. с. 19).

На інформаційні запити позивача відповідач повідомляв, що протягом 2005-2009 років співробітникам Луганського слідчого ізолятора з числа рядового та начальницького складу, в тому числі і йому особисто, надавалась матеріальна допомога (а. с. 38-42).

Відповідно до довідки про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_2 за 2008-2009 роки, яка направлялася Управлінням державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області за №221 від 14.09.2009 року для розрахунку розміру пенсії ОСОБА_2 - начальнику терапевтичного відділення багатопрофільної лікарні при Луганському СІЗО Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, в зазначеній довідці не міститься відомостей щодо нарахованої в квітні 2008 року матеріальної допомоги в розмірі 1393,75 грн. (а. с. 59).

Згідно грошового атестату № 16 ОСОБА_2 в зазначеному документі не міститься відомостей щодо нарахованої в квітні 2008 року матеріальної допомоги в розмірі 1393,75 грн. (а. с. 60).

Позивач направив відповідачу заяву від 17.05.2013 року з огляду на не включення розміру матеріальної допомоги в довідку про розмір його грошового забезпечення за 20 місяців, з якого потім розраховується пенсія і просив включити до цієї довідки складову грошового забезпечення - матеріальну допомогу за 2008 рік в сумі 1393,75 грн., про що надати письмову відповідь (а. с. 5). Відповідач відмовив в задоволенні звернення з наступних підстав. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей» при обчисленні пенсії до складу грошового забезпечення включаються: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії, крім одноразових виплат. Матеріальна допомога, яку отримував позивач, має одноразовий характер виплат, тому до складу грошового забезпечення, з якого йому розраховувалась пенсія, не була включена (а. с. 6).

Згідно ст. 3 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

На підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлений порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, зокрема, для осіб, які перебували на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Відповідно до пункту 29 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" внесені зміни у статті 43 в частині третій слова "за останньою штатною посадою перед звільненням" виключені та доповнені словами "та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного Суду України по справі N 1-28/2008 від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 24-34 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» (обов'язковість рішень і висновків Конституційного Суду України) рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

З урахуванням положень ст. 152 Конституції України, ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України по справі N 1-28/2008 від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 станом на момент звільнення позивача зі служби 11 вересня 2009 року частина третя статті 43 Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" діяла в наступній редакції:

«Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством».

Згідно статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (доповненою згідно із Законом 3591-IV від 04.04.2006 року) законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначала виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховувалися: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм матеріальна допомога за 2008 рік в сумі 1393,75 грн., яку отримав позивач та з розміру якої був розрахований та утриманий страховий внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до положень ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відноситься до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога за рік, з розміру якої був розрахований та утриманий страховий внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, входить до складу грошового забезпечення особи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, якому належить право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Крім того, частиною 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не встановлено, що відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством, є вичерпним переліком виплат, які враховуються при обчисленні пенсії. Зазначеною нормою встановлено їх обов'язкове врахування, а не визначення переліку, який не може бути розширеним. Саме положення ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюють критерії визначення виплат (доходів), які повинні складати розмір грошового забезпечення.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач на звернення позивача від 17.05.2013 року незаконно відмовив, оскільки як на підставу відмови посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей», на яку не мав права посилатися з урахуванням рішення Конституційного Суду України по справі N 1-28/2008 від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 та положень частини третьої статті 43 Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які були чинні станом на 11 вересня 2009 року.

Законами України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко врегульоване спірне питання, за вирішенням якого позивач звернувся до відповідача, внаслідок чого суд першої інстанції, враховуючи принцип верховенства закону над підзаконними актами, обґрунтовано не враховував положення підзаконних нормативних актів, на які посилалися сторони.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог та обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, обравши інший спосіб захисту, який необхідний для повного захисту порушеного права позивача.

Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 13 вересня 2013 року.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст.196, ст. 198 ч.1 п.1, ст.200 ч.1, ст.205 ч.1 п.1, ст.206, ст.212, ст.254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року у справі № 812/5338/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Головуючий суддя Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова