Рішення № 33491172, 11.09.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17088/13-ц

Провадження №2/761/6468/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ковтун А.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за розпискою у розмірі 2737,59грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000,00грн. та судових витрат в розмірі 229,41грн.

В обґрунтування позову вказує, що 20.05.2010р. він надав у борг своєму знайомому ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2000,00грн. у строк до 27.05.2010р., однак у визначений розпискою день борг не повернуто, зв'язок із відповідачем втрачено, що зумовило звернення до суду із даним позовом.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі. На підтвердження заявленої до стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1000,00грн. вказав, що невиконання боржником взятих на себе зобов'язань за розпискою стало наслідком певних матеріальних труднощів, яких зазнав позивач, та спричинило моральні страждання, які оцінено позивачем саме в 1000,00грн.

Відповідач у судове засідання повторно не прибув, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про повідомлення відповідача про день та час розгляду справи, з урахуванням положень ч.4 ст.169 ЦПК України, суд дійшов висновків про наявність підстав для розгляду справи на підставі наявних у ній доказів, за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як встановлено під час судового розгляду справи, між позивачем та відповідачем склалися договірні відносини щодо надання та отримання грошей у борг, про що свідчить розписка від 20.05.2010р., за якою позивач надав відповідачу позику в розмірі 2000,00грн. на термін до 27.05.2013р., а відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути суму позики у визначений строк в розмірі 2300,00грн. (а.с.5).

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, у встановлений сторонами строк та по теперішній час відповідач не виконав повністю своїх зобов'язань, позику не повернув.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором позики щодо повернення позивачеві суми позики, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими і такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Положеннями ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача крім суми заборгованості за розпискою (2300,00грн.), також і інфляційних витрат в розмірі 229,27грн., та 3% річних в розмірі 208,32грн.

Щодо заявленої позивачем вимоги про сплату моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, що регулюються Книгою п'ятою «Зобов'язальне право» Цивільного кодексу України, нормами яких стягнення моральної шкоди за порушення умов договору не передбачено. Не передбачено відшкодування моральної шкоди і розпискою, складеною сторонами на підтвердження взаємовідносин.

Разом з тим, на підтвердження понесених моральних втрат суду не було надано будь-яких належних та допустимих доказів.

Отже, приймаючи до уваги що, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не знаходить обґрунтованими вимоги позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 229 грн. 41 коп., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 1046, 1047, 1049 ЦК України України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) заборгованість за розпискою у розмірі 2737,59грн. (дві тисячі сімсот тридцять сім гривень 59коп.) та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 229,41грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 41 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

повний текст рішення виготовлений 11.09.2013р.