Постанова № 33489972, 10.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа № 914/1951/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенка О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області, м.Львів від 01.08.2013р. вих. №05/1-4554-13

на рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013р.

у справі № 914/1951/13

за позовом: Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів;

до відповідача: Дочірнього підприємства "Албіс Компані" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" Республіка Кіпр, м. Львів

про стягнення 165 185, 30 грн. та зобов'язання до вчинення дій,

за участю представників сторін:

вд прокуратури: Яворський Я.Т. - прокурор відділу

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Парамонов С.О. - представник;

15.08.2013р. на адресу суду поступила апеляційна скарга заступника прокурора Львівської області на рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013р. у даній справі.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року у склад колегії для розгляду справи №914/1951/13 введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 19.08.2013р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 10.09.2013р.

В судове засідання 10.09.2013р. з'явилися представники прокуратури та відповідача, яким роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України. Представник позивача в судове засідання 10.09.2013р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.07.2013р. у справі №914/1951/13 (суддя Манюк П.Т.) в позові прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Дочірнього підприємства „Албіс Компані" товариства з обмеженою відповідальністю „Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" (Республіка Кіпр)" про стягнення неустойки в сумі 165 185,30 грн. та зобов'язання звільнити та повернути орендодавцеві нежитлові приміщення на вул. Коперніка, 5 у м. Львові загальною площею 184,8 кв. м. - відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки нежитлові приміщення на вул. Коперника № 5, що у м. Львові, що були об'єктом договору оренди від 22.10.2008 року Г-6709-8 є знищеними, обраний прокурором та позивачем спосіб захисту порушенного права, шляхом зобов'язання відповідача до звільнення та повернення вказаних приміщень орендодавцеві, а також стягнення неустойки за прострочення їх повернення, є невірним, тому позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, заступник прокурора Львівської області оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Зокрема, апелянт зазначає про те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано приписи ст. 785 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", а також положення договору оренди нерухомого майна № Г-6709-8 від 22.10.2008 року, укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Дочірнім підприємством «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед» Республіка Кіпр в частині обов'язку орендаря повернути наймодавцеві об'єкта оренди у разі припинення договору найму; дозвільних документів на знесення самочинної прибудови (як дисонуючого об'єкта) до будинку №5 на вул.. Коперніка у м Львові не виявлено, що судом першої інстанції досліджено не було; знесення цього об'єкту відбулося без погодження з компетентними органами; відповідачем не повернуто орендовані підвальні приміщення площею 137, 7 кв. м., які не знищені та становлять близько 75 % від загальної орендованої площі по договору оренди від 22.10.2008р.

У відзиві на апеляційну скаргу від 04.09.2013р. (вх.№05-04/5164/13 від 05.09.2013р.), Дочірнє підприємство «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед» Республіка Кіпр доводи скаржника спростовує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Зокрема, відповідач зазначає, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007 року № 303 було дозволено відповідачу знести самочинну прибудову до будинку № 5 по вул. Коперніка у м. Львові, розташовану у подвір'ї, як дисонуючий об'єкт; знесення цієї прибудови відбулося на законних підставах, про що складено акт від 27 жовтня 2011р.; внаслідок демонтажу цієї прибудови спірні приміщення втратили статус об'єкта оренди, відтак зобов'язання відповідача повернути орендодавцю приміщення підвалу не можна вважати обгрунтованими, оскільки підвальні приміщення не були самостійним об'єктом оренди, а актом від 26.06.2013 року № 796-НП/13, що складений працівниками позивача та балансоутримувача, підтверджено факт відсутності об'єкта оренди; прокурором та позивачем невірно обрано спосіб захисту порушенного права. Скаржник змінив позовні вимоги в суді апеляційної інстанції в частині зобов'язання відповідача звільнити та повернути об'єкт оренди, що не допускається, оскільки дана процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції.

Інші письмові відзиви чи пояснення на адресу суду не надходили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника позивача, який був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, оскільки ухвалою суду від 19.08.2013р. присутність повноважних представників сторін була визнана судом на власний розсуд. Клопотання про відкладення розгляду справи не поступало.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013р. у справі №914/1951/13 слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 жовтня 2008 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Дочірнім підприємством „Албіс Компані" товариства з обмеженою відповідальністю „Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" Республіка Кіпр" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-6709-8, відповідно до п.1 якого, орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 07.07.2008р. №533-О, договору оренди від 28.03.2006р. №Г-4213-6, передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 184,8 кв.м., що перебуває на балансі ЛКП „Цитадель Центр", надалі балансоутримувач, а саме: приміщення підвалу, загальною площею 137,7 кв.м. та приміщення першого поверху загальною площею 47,1 кв.м. , що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. М. Коперніка, 5.

Пунктом 4.1 вищевказаного Договору передбачено, що термін оренди визначений на 2 роки та 364 дні з 22 жовтня 2008р. до 21 жовтня 2011р.

Відповідно до п. 9.1 вищевказаного договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Згідно п.13.1 договору після закінчення строку дії договору його переоформлення буде здійснюватися в порядку, передбаченому ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За приписом ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

31.10.2011 року позивач скерував на адресу відповідача повідомлення від 31.10.2011 року № 2302-вих-4510 про припинення договірних відносин, у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди. У вказаному повідомленні містилася вказівка протягом 15 днів повернути об'єкт оренди балансоутримувачеві згідно з актом приймання-передачі та погасити наявну заборгованість зі сплати орендної плати за користування приміщеннями.

Разом з тим, згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007р. №303 «Про надання дозволу на знесення самочинної прибудови (як дисонуючий об'єкт) до будинку № 5 по вул. Коперника» було дозволено дочірньому підприємству „Албіс компані" ТзОВ „Даніум трейдінг Ко. Лімітед" Республіка Кіпр" знести самочинну прибудову до будинку №5 на вул. М. Коперніка, розташовану у подвір'ї, як дисонуючий об'єкт.

Пунктом 2 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007р. №303 встановлено, що знесення споруди слід провести після отримання дозволу на ведення будівельних робіт з відновлення пасажу.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що самочинна прибудова до будинку №5 на вул. М. Коперніка, ум, Львові є приміщенням першого поверху загальною площею 47,1 кв.м., яке було надано в оренду згідно договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-6709-8 від 22.10.2008р.

12 жовтня 2011 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області за №ЛВ 08311056328 було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт, а саме: Будівництво першої черги відтворення пасажу „Міколяша" з переплануванням існуючих приміщень на вул. М. Коперніка, 1 у м. Львові з добудовою та пристосуванням під кафе-бар з офісними приміщеннями (торговий комплекс пасажу „Міколяша" та пам'ятки архітектури, охоронний договір № 127, будинок №1 на вул. Коперніка у м. Львові).

На виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007р. №303, після отримання дозволу на ведення будівельних робіт з відновлення пасажу «Міколяша» та до отримання повідомлення позивача від 31.10.2011 року № 2302-вих-4510 про припинення договірних відносин, в період 25 - 27 жовтня 2011р. відповідачем були проведені роботи по розбиранню самочинної прибудови до будинку №5 одноповерхової нежитлової будівлі на вул. Коперніка у м. Львові, про що складено акт від 27 жовтня 2011р.

Встановлені обставини, а саме: виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007р. №303 в контексті з реєстрацією 12 жовтня 2011 р. декларації про початок виконання будівельних робіт свідчать, що відповідачем на законних підставах знесена самочинна прибудова до будинку №5 на вул. М. Коперніка у м. Львові.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що вищевказане рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007р. №303 передбачало право на знесення самочинної прибудови виключно відповідачу без участі місцевих органів влади чи відповідних комунальних організацій, що спростовує твердження заступника прокурора про відсутність дозвільних документів та необхідність погодження з компетентними органами факту (демонтажу) знесення вказаної прибудови.

Як вбачається з матеріалів справи, про виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради за №303 від 25.05.2007р. відповідач повідомляв позивача листами від 06.03.2012р. від 18.09.2012 №1124 та від 18.09.р. №125.

Відповідно до п.11.2 договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-6709-8 від 22.10.2008р. даний договір може бути припинений за згодою сторін, рішенням суду, господарського суду або з інших підстав, передбачених чиним законодавством України.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об'єкту оренди, ліквідації суб'єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Судом першої інстанції встановлено, що актом від 26.06.2013 року № 796-НП/13, який складений працівниками позивача та балансоутримувача, підтверджено факт відсутності об'єкта оренди, оскільки приміщення 1 поверху демонтовані, а приміщення підвалу засипані землею, через що відсутній доступ до них.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, скаржник стверджує, що відповідачем не повернуто орендовані підвальні приміщення площею 137,7 кв.м., які не знищені і становлять близько 75 відсотків від загальної орендованої площі по договору оренди від 22.10.2008р., відтак просить суд апеляційної інстанції задоволити позов прокурора Галицького району м. Львова в частині повернення об'єкта оренди загальною площею 137, 7 кв. м.

З цього приводу, суд апеляційної інстанції зазначає, що погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки зважаючи на демонтаж приміщень 1 поверху (самочинної прибудови до будинку №5 на вул. М. Коперніка) спірні приміщення, в тому числі й підвальні приміщення площею 137, кв.м., втратили статус об'єкта оренди, який був визначений договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-6709-8 від 22.10.2008р., відтак зобов'язання відповідача повернути орендодавцю приміщення підвалу, не можна вважати обгрунтованими, оскільки підвальні приміщення не були самостійним об'єктом оренди, та не можуть бути фактично повернені орендодавцю, що підтверджено вищевказаним актом від 26.06.2013 року № 796-НП/13.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів проведення позивачем перевірки наявності і стану об'єкта оренди чи окремих його частин ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції надано не було. А, як вбачається з матеріалів справи, факт відсутності об'єкта оренди встановлений в ході розгляду справи в суді першої інстанції, та зафіксований актом від 26.06.2013 року № 796-НП/13.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання ДП „Албіс компані" ТзОВ „Даніум трейдінг Ко. Лімітед" про звільнення та повернення орендодавцеві об'єкта оренди, а також стягнення неустойки за його неповернення не можуть бути задоволенні, як в зв'язку з відсутністю (знищенням) на даний час такого майна й відповідно припиненням договору оренди, так й у зв'язку з відсутністю доказів користування ним після припинення дії договору оренди.

Також, не можуть підлягати задоволенню й вимоги в частині повернення частини об'єкта оренди, яким є підвальні приміщення, загальною площею 137,7 кв. м., про що йдеться у апеляційній скарзі, у зв'язку із тим, що останні, як встановлено судом першої інстанції, засипані землею і з цих підстав ними не можна користуватись та доступ до них відсутній.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, зважаючи на ту обставину, що нежитлові приміщення на вул. Коперника № 5 у м. Львові, які були об'єктом оренди згідно договору від 22.10.2008 року Г-6709-8 є знищеними, обраний прокурором та позивачем спосіб захисту порушеного права, шляхом зобов'язання відповідача до звільнення та повернення вказаних приміщень орендодавцеві, а також стягнення неустойки за прострочення їх повернення є безпідставним, тому позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із апеляційної скарги, скаржником змінено позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити та повернути об'єкт оренди. Зокрема, скаржник у своїй позовній заяві просить задоволити позов лише щодо повернення частини об'єкта оренди загальною площею 137, 7 кв. м., а не 184,8 кв.м., як було заявлено у позовній заяві. При цьому, позовна вимога про звільнення об'єкта оренди в цій частині - відсутня.

Разом з тим, скаржником залишено незмінною позовну вимогу про стягнення неустойки в сумі 165 185,30 грн., розрахунок якої проводився виходячи із розміру орендної плати за користування об'єктом оренди загальною площею 184,8 кв.м., а не з розрахунку користування об'єктом оренди загальною площею 137, 7 кв. м.

З цього приводу, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно п.п. 3.10 та 3.12 постанови пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має

узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК України.

Відповідно до п.8 постанови пленуму ВГС України від 17.05.2011р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували доводи апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. У відповідності до п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга заступника прокурора Львівської області залишена без задоволення, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника, а враховуючи положення п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судовий збір за розгляд апеляційної скарги слід віднести на позивача у справі, а саме Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Розмір судового збору за розгляд апеляційної скарги у відповідності до ст.ст.4,6 Закону України «Про судовий збір» та пунктів 2.2.1, 2.10, 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» складає 2225,35грн.

Керуючись ст.ст.49,101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013 року у справі №914/1951/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Галицька,15, код ЄДРПОУ 25558625) в дохід державного бюджету України (Отримувач коштів УДКСУ у Личаківському районі м.Львова Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007620 Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області Код банку отримувача (МФО) 825014 Рахунок отримувача 31216206782006 Код класифікації доходів бюджету 22030001 Призначення платежу Судовий збір, Львівський апеляційний господарський суд, код ЄДРПОУ 25263462) - 2225,35грн. судового збору.

4. Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

5. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 11.09.2013р.