Рішення № 33489731, 11.09.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р. Справа № 918/1213/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" (далі - Товариство) до приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 132 193 грн. 37 коп.,

за участі представників:

позивача: Толочка А.П. за дов. від 9 листопада 2011 року № 21-Д,

відповідача: Бордюженка М.М. за дов. від 3 липня 2013 року № 5,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2013 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежів № 1310/ХМ, укладеного 24 вересня 2010 року між Підприємством та позивачем, останній передав відповідачу обумовлену у вказаній угоді продукцію виробничо-технічного призначення. Водночас Підприємство взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вказаного товару виконало несвоєчасно, у зв'язку з чим останньому у період з 1 вересня 2011 року по 23 грудня 2011 року позивачем було нараховано 132 193 грн. 37 коп. процентів за придбання вищезазначеної продукції у розстрочку. Оскільки Підприємство у добровільному порядку не погасило зазначену суму боргу, Товариство, посилаючись на статті 509, 525, 526, 530, 536, 599, 610, 611, 627, 694 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 199, 231, 232, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з відповідача вищезазначену суму грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13 серпня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1213/13, розгляд якої було призначено на 28 серпня 2013 року.

Ухвалою суду від 28 серпня 2013 року розгляд справи відкладено на 11 вересня 2013 року.

До початку судового засідання 11 вересня 2013 року через канцелярію суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог від 11 вересня 2013 року, згідно якої останній просив суд стягнути з Підприємства заборгованість по сплаті процентів за розстроченим платежем у розмірі 130 382 грн. 89 коп., нараховану у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків за період з 1 вересня 2011 року по 23 грудня 2011 року. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

До початку вказаного судового засідання через канцелярію суду надійшов відзив Підприємства на позовну заяву від 9 вересня 2013 року № 683, у якому останнє просило суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог з огляду на те, що спірний товар не був переданий у власність відповідача, оскільки право власності на нього потребує відповідної державної реєстрації, яка у встановленому законом порядку проведена не була. Оскільки Підприємство не набуло права власності на зазначений товар, у Товариства, на думку відповідача, відсутні правові підстави для нарахування заявлених до стягнення грошових коштів. Крім того, відповідач зазначив, що вказані відсотки за своєю правовою природою є пенею, у зв'язку з чим просив суд відмовити Товариству у задоволенні позову у зв'язку зі спливом спеціального строку позовної давності, що застосовується до позовних вимог про стягнення неустойки.

Представник позивача в судовому засіданні 11 вересня 2013 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11 вересня 2013 року), та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 9 вересня 2013 року № 683.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2010 року між Товариством та Підприємством був укладений договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежів № 1310/ХМ, за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок у передбачені цим договором строки передати відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення, а останній, у свою чергу, - прийняти і оплатити вартість вказаного товару, а також сплатити проценти за придбання товару у розстрочку в сумі, визначеній відповідно до умов вказаної угоди (а.с. 14-22).

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки покупцю, гривнева ціна товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та строки оплати ціни товару (в тому числі тієї частини ціни товару, яка оплачується авансовим платежем, а також частин(и), яка(і) оплачується на умовах розстрочення платежів) та нарахованих процентів, інші умови, погоджені сторонами, визначені в договорі та додатках до договору, які складають невід'ємну його частину.

Пунктом 2.1 зазначеної угоди встановлено, що ціна придбання товару в розстрочку (ціна договору) вказана у додатку до договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку.

У додатку № 1 до договору сторони передбачили, що ціна даного договору становить 3 800 000 грн. 00 коп. (а.с. 19).

Згідно з пунктом 2.3 цієї угоди покупець проводить оплату ціни (та процентів, якщо таке передбачено договором) придбання товару у розстрочку шляхом перерахування коштів у розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень пункту 2.2 договору, на банківський рахунок постачальника.

У пункті 2.4 договору (з урахуванням додатку № 3 до вказаної угоди від 12 жовтня 2010 року) сторони погодили, що авансовий платіж у розмірі 47,37% в сумі 1 800 000 грн. 00 коп., що еквівалентно 170 668,64 євро, покупець проводить до 30 вересня 2010 року.

Другий платіж у розмірі 2,63% в сумі 104 517 грн. 93 коп., що еквівалентно 9 481,60 євро, покупець проводить до 22 серпня 2011 року.

Кінцевий платіж у розмірі 50% в сумі 1 985 838 грн. 57 коп., що еквівалентно 180 150,22 євро, покупець проводить до 29 вересня 2011 року.

За умовами пункту 5.1 даної угоди господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року з дня підписання його тексту представниками сторін, крім зобов'язань покупця по оплаті ціни товару та процентів за придбання товару в розстрочку і відповідальності покупця, які припиняються лише їх належним виконанням.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач передав Підприємству обумовлену в даній угоді продукцію виробничо-технічного призначення, що підтверджується наданим позивачем актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 21 грудня 2010 року, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб (а.с. 23).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежів від 24 вересня 2010 року № 1310/ХМ також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

Водночас судом встановлено, що всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по сплаті кінцевого платежу, встановленого пунктом 2.4 договору, у розмірі 50% в сумі 1 985 838 грн. 57 коп., що еквівалентно 180 150,22 євро, виконав несвоєчасно, повністю розрахувавшись з Товариством лише 23 грудня 2011 року. Факт несвоєчасного проведення розрахунків відповідачем підтверджується наданими Товариством належним чином засвідченими копіями платіжних доручень із зазначенням призначень відповідних платежів (а.с. 77-85).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У пункті 2.5 договору (з урахуванням додатку № 3 до вказаної угоди від 12 жовтня 2010 року) сторони погодили, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по пункту 2.4.2 більше ніж на 5 днів, постачальник нараховує, а покупець сплачує проценти на розстрочені платежі, починаючи з дня отримання товару. Розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за придбання товару в розстрочку, встановлюється в розмірі 25% річних від ціни товару, отриманого покупцем. Проценти нараховуються на несплачений залишок ціни товару, сума якого визначається відповідно до положень пункту 2.2 цього договору для визначення суми до сплати.

За умовами пункту 2.5.1 договору на відстрочений кінцевий платіж згідно з пунктом 2.4.3 додатку № 3 до договору постачальник нараховує, а покупець сплачує проценти за розстрочений платіж, починаючи з 1 вересня 2011 року. Розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за придбання товару в розстрочку, встановлюється у розмірі 25% річних від ціни товару, отриманого покупцем. Проценти нараховуються на несплачений залишок ціни товару, сума якого визначається відповідно до положень пункту 2.2 цього договору для визначення суми до сплати.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості переданого йому товару, позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11 вересня 2013 року, на підставі вищезазначених положень договору просив суд стягнути з Підприємства проценти за розстрочений платіж у розмірі 130 382 грн. 89 коп., нараховані у період з 1 вересня 2011 року по 23 грудня 2011 року, з яких: 39 444 грн. 64 коп. - проценти за користування чужими коштами, нараховані з 1 вересня 2011 року за 29 днів прострочення платежу на суму основного боргу в розмірі 1 985 838 грн. 57 коп., 85 304 грн. 70 коп. - проценти за користування чужими коштами, нараховані з 30 вересня 2011 року за 69 днів прострочення платежу на суму основного боргу в розмірі 1 805 000 грн. 00 коп., 3 308 грн. 22 коп. - проценти за користування чужими коштами, нараховані з 8 грудня 2011 року за 6 днів прострочення платежу на суму основного боргу в розмірі 805 000 грн. 00 коп., 414 грн. 38 коп. - проценти за користування чужими коштами, нараховані з 14 грудня 2011 року за 1 день прострочення платежу на суму основного боргу в розмірі 605 000 грн. 00 коп., 345 грн. 89 коп. - проценти за користування чужими коштами, нараховані з 15 грудня 2011 року за 1 день прострочення платежу на суму основного боргу в розмірі 505 000 грн. 00 коп., 1 458 грн. 90 коп. - проценти за користування чужими коштами, нараховані з 16 грудня 2011 року за 6 днів прострочення платежу на суму основного боргу в розмірі 355 000 грн. 00 коп., 106 грн. 16 коп. - проценти за користування чужими коштами, нараховані з 22 грудня 2011 року за 1 день прострочення платежу на суму основного боргу в розмірі 155 000 грн. 00 коп.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 536 ЦК України).

Оскільки заявлений до стягнення розмір зазначених процентів відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, вказаний позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11 вересня 2013 року, підлягає задоволенню.

Водночас посилання відповідача на те, що заявлена до стягнення сума грошових коштів є пенею не береться судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З вищезазначених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що пеня як різновид неустойки характеризується застосуванням виключно у грошових зобов'язаннях, можливістю встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання, обчисленням у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, а також триваючим характером (нарахування пені за кожний день прострочення).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що передбачені пунктами 2.5-2.5.1 спірного договору грошові кошти не є пенею в розумінні вказаних положень ЦК України, оскільки останні нараховуються не за кожний день прострочення платежу, а як проценти за рік.

Крім того, твердження відповідача про те, що Підприємство у встановленому законом порядку не набуло права власності на спірний товар, у зв'язку з чим у позивача відсутні правові підстави для нарахування заявлених до стягнення грошових коштів, оцінюються судом критично з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 695 ЦК України встановлено, що договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу (частина 3 вказаної статті).

Згідно з частиною 5 статті 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до частини 1 статті 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач не довів суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні даного позову, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (35112, Рівненська область, Млинівський район, село Ярославичі, ідентифікаційний код: 30132761) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" (03191, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 54 А, офіс 5, ідентифікаційний код: 33274434) 130 382 (сто тридцять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 89 коп. процентів за користування чужими коштами, а також 2 607 (дві тисячі шістсот сім) грн. 66 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13 вересня 2013 року

Суддя Є.В. Павленко