Рішення № 33489198, 12.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15379/13 12.09.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Сотніков Денис Вікторович

про стягнення 4 461,21 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Луговий М.І. (дов. б/н від 16.07.2013)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 4 461,21 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.08.2013 порушено провадження у справі № 910/15379/13, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сотнікова Д.В. та призначено справу до розгляду на 30.08.2013 року.

27.08.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшли докази, витребувані ухвалою суду.

За наслідками судового засідання 30.08.2013 розгляд справи відкладено на 12.09.2013, про що винесено відповідну ухвалу.

10.09.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

До судового засідання 12.09.2013 представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав - не надав відзиву на позов та жодного витребуваного доказу, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення з відміткою про вручення поштового відправлення (а.с. 74).

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, проти розгляду справи за відсутності представника відповідача та третьої особи не заперечував.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач та третя особа не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Юнівес" (Страховик) та гр. Аржевікіним Юрієм Володимировичем (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 062-А/13/ХВ, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «BMW 350» державний номер АХ4473СО (а. с. 28-31).

17.02.2013 у м. Харків по пр. Гагаріна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Volvo 40», державний номер АХ1296АЕ, що знаходився під керуванням Сотнікова Д.В. та «BMW 350» державний номер АХ4473СО, що належить та знаходився під керуванням Аржевікіна Ю.В.

У результаті даної ДТП, зазначені вище автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою відділу Державтоінспекції Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області (а. с. 48, 49).

Зазначена ДТП сталася з вини водія автомобіля марки «Volvo 40», державний номер АХ1296АЕ - Сотнікова Дениса Вікторовича, якого постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова у справі №641/2118/13-п від 18.03.2013 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 50).

Як вбачається із матеріалів справи, Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику, транспортного засобу марки «BMW 350» державний номер АХ4473СО, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 5723,97 грн., що підтверджується звітом № 172 від 28.02.2013 складеним ФОП Шаповаловим В.І. на замовлення позивача (а.с. 31-35).

У березні 2013 позивач на підставі Страхового акту № А-0930/ХВ від 12.02.2013 та розрахунку страхового відшкодування до вказаного акту здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 4461,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 07.03.2013 (а. с. 49).

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія - Сотнікова Д.В., який на законних підставах керував транспортним засобом марки «Volvo 40», державний номер АХ1296АЕ на момент скоєння ДТП, застрахована за полісом № АЕ/63322 відповідачем, що підтверджується даними Моторно (транспортного) страхового бюро України (а. с. 63).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 22.04.2013 звернувся до відповідача із претензією № 137-21/13 однак коштів станом на день розгляду справи так і не отримав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки «Volvo 40», державний номер АХ1296АЕ, знаходився під керуванням Сотнікова Д.В., вина якого підтверджується постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова у справі №641/2118/13-п від 18.03.2013.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Volvo 40», державний номер АХ1296АЕ була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АЕ/63322).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Водночас у даних Моторно (транспортного) страхового бюро України зазначено, що бланк полісу АЕ/63322 втрачено.

Однак відповідно до п. 3.5 Порядку замовлення, виготовлення, дистрибуції, обліку бланків страхових документів з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії від 07.07.2010 №238/2010, у разі втрати бланку полісу Страховик несе відповідальність за страховими випадками, що мали місце за договором оформленим на такому бланку полісу.

За таких обставин та враховуючи те, що відповідачем не спростована зазначена інформація жодними доказами, суд дійшов висновку, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «BMW 350» державний номер АХ4473СО.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору добровільного страхування наземного транспорту №062-А/13/ХВ, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Сотнікова Д.В. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП у розмірі 4461,21 грн.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сотнікова Д.В. про стягнення 4 461,21 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (02140, м.Київ, Дарницький район, вулиця Ревуцького, будинок 42-Г, код ЄДРПОУ 30636550) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" (03680, м.Київ, Голосіївський район, вулиця Червоноармійська, будинок 72, код ЄДРПОУ 32638319) 4461 (чотири тисячі чотириста шістдесят одну) гривню, 21 копійку страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень, 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12.09.2013 у присутності представника позивача.

Повний текст складено - 13.09.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова