Ухвала суду № 33489025, 16.09.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"16" вересня 2013 р. справа №903/426/13

Суддя господарського суду Волинської області Войціховський В.А., при секретарі судового засідання Гримайло О.П.

за участю представників:

Кравчук Г.П. - арбітражний керуючий

Тодорук В.В. - головний державний інспектор юридичного відділу Луцької ОДПІ (дов. №106 від 07.08.2013р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву арбітражного керуючого Кравчука Геннадія Петровича

про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат

у справі

за заявою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, м. Луцьк

до приватного підприємства "Торговий дім "КАМАК", м. Луцьк

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду від 29.04.2013р. було порушено провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Торговий дім "КАМАК" (м. Луцьк, вул. Ковельська, 62/25, код ЄДРПОУ 35594259), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна підприємства призначено арбітражного керуючого Кравчука Геннадія Петровича.

Ухвалою від 08.08.2013р. було продовжено строк процедури розпорядження майном приватного підприємства "Торговий дім "КАМАК" та повноваження розпорядника майна Кравчука Г.П. до 22.09.2013р., затверджено реєстр вимог кредиторів зазначеного підприємства.

Постановою суду від 05.09.2013р. процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство приватного підприємства "Торговий дім "КАМАК" та повноваження розпорядника майна Кравчука Г.П. було припинено, зазначене підприємство визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором ПП "ТД "КАМАК" призначено арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича.

09 вересня 2013 року арбітражним керуючим Кравчуком Г.П., котрим у період з 29.04.2013р. по 05.09.2013р. виконувались обов'язки розпорядника майна приватного підприємства "Торговий дім "КАМАК", до господарського суду було подане клопотання №71/02-01 від 05.09.2013р. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат розпорядника майна.

Ухвалою суду від 10.09.2013р. відповідне клопотання арбітражного керуючого було призначене до розгляду в судовому засіданні з повідомленням про день та час проведення засідання суду заявника, ініціюючого кредитора та ліквідатора.

У визначений судом день та час ліквідатор ПП "Торговий дім "КАМАК" Григор'єв В.В. в судове засідання не з'явився, пояснень з приводу клопотання арбітражного керуючого Кравчука Г.П. не надав.

Присутній в судовому засіданні арбітражний керуючий Кравчук Г.П., надавши на вимогу суду для огляду оригінали долучених до клопотання документів, звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури розпорядження майном підтримав, просить суд його затвердити.

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області (пояснення від 13.09.2013р. №2976/10/10-07) та представник кредитора в судовому засіданні з приводу клопотання арбітражного керуючого Кравчука Г.П. про затвердження звіту, нарахування та виплату грошової винагороди заперечили, вважають останній безпідставним, просять суд в його задоволенні відмовити. При цьому засвідчується, що відповідно до ч. 5 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Розглянувши клопотання арбітражного керуючого Кравчука Г.П., заслухавши його пояснення, а також пояснення представника ініціюючого кредитора, господарський суд, враховуючи, що кожна сторона повинна довести те, на що вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що відповідна заява арбітражного керуючого підлягає до часткового задоволення. Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5, 7 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство) грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.

Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна. Витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг. Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідно до протоколу №1 засідання комітету кредиторів приватного підприємства "Торговий дім "КАМАК" від 05.09.2013р. по першому питанню порядку денного було заслухано інформацію розпорядника майна Кравчука Г.П. про здійснені останнім в процесі процедури розпорядження майном заходи, розглянуто та погоджено відповідний звіт розпорядника майна. За результатами викладеного комітетом кредиторів було прийнято рішення про погодження наданого звіту.

Жодних інших рішень комітету кредиторів боржника, зборів кредиторів боржника, прийнятих за результатом розгляду звіту розпорядника майна до суду не надходило.

У наданому звіті розпорядника майна про проведену роботу останній повідомляє суд про витрати, здійснені ним під час виконання обов'язків розпорядника майна у справі на загальну суму 2 724,54 грн., в тому числі 136,62 грн. витрат, пов'язаних із відправленням поштової кореспонденції, 64,20 грн. витрат, пов'язаних із отриманням інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 459,12 грн. витрат, пов'язаних із відрядженнями (проїздом), 2 064,60 грн. витрат, пов'язаних із відрядженнями (добові) на підтвердження чого надано відповідні квитанції на оплату.

Дослідивши докази понесених витрат у стадії розпорядження майном боржника судом встановлено, що матеріалами справи документально підтверджено фактичні витрати розпорядника майна (відправлення кореспонденції, оплата проїзду, отримання інформації) в загальному розмірі 659,94 грн., які пов'язані з провадженням у справі про банкрутство та витрачені в ході виконання обов'язків розпорядника майна.

Правових підстав покладення витрат у справі про банкрутство на ініціюючого кредитора розпорядником майна у клопотанні від 05.09.2013р. №71/02-01 не наведено.

Відповідно до наявних матеріалів справи, доказів про відшкодування витрат розпорядника майна останньому, відсутні та жодних заяв про це, від учасників провадження не надходило.

На підставі викладеного суд вважає, що звіт розпорядника майна про проведену роботу в частині звіту про здійснення та необхідності відшкодування витрат на суму 659,94 грн. підлягає задоволенню та, у відповідності до ч. 5 ст. 115, ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство, сума витрат 659,94 грн. покладається на боржника і підлягає задоволенню у першу чергу. Вимога розпорядника майна про покладення понесених витрат під час провадження у справі про банкрутство у визначеній частині на ініціюючого кредитора є необґрунтованою та відхиляється судом.

Стосовно витрат, пов'язаних із відрядженнями розпорядника майна (виплата добових впродовж дев'яти днів) в загальному розмірі 2 064,60 грн. з розрахунку по 229,40 грн. за один день відрядження, то суд вважає за можливе зменшити останні та встановити їх в розмірі 30 грн. за добу відрядження із загальною сумою 270 грн., привівши таким чином розмір добових до розміру витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

При цьому судом засвідчується, що розмір добових витрат для працівників підприємств, які не фінансуються (утримуються) за рахунок бюджету, встановлюється відповідно до наказу про відрядження підприємства і з урахуванням вимог п. 140.1 Податкового кодексу України. Статтею 121 Кодексу законів про працю України визначено, що працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати з наймання житлового приміщення в порядку і розмірах, що встановлюються законодавством.

Згідно з пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України до складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування і фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більше ніж 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

З врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством України на 2013 рік (1 147 грн.), максимальна сума добових витрат може становити 229,40 грн.

Сума добових визначається у разі відрядження у межах України згідно з наказом про відрядження і відповідними первинними документами. За відсутності підтверджуючих документів (наказу) сума добових не включається до складу витрат платника податків.

Інструкція про службові відрядження в межах України і за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року №362 (зі змінами та доповненнями), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за №218/2658, є обов'язковою для органів державної влади, підприємств, установ та організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Виходячи з викладеного вище, розмір добових витрат для працівників підприємств, які не фінансуються (утримуються) за рахунок бюджету, встановлюється відповідно до наказу про відрядження підприємства і з урахуванням вимог п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України.

Судом враховано, що в даному випадку добові витрати розпоряднику майна в сумі 229,40 грн. на одне відрядження було визначено наказами самого арбітражного керуючого.

Аналіз чинного законодавства України дає підстави вважати, що останнє не містить нормативно-правових актів, котрими б встановлювався мінімальний розмір добових для працівників небюджетних підприємств (підприємств, що не фінансуються за рахунок бюджетних коштів).

На підставі викладеного суд вважає, що звіт розпорядника майна про проведену роботу в частині звіту про здійснення та необхідності відшкодування витрат (добових) на суму 2 064,60 грн. підлягає задоволенню частково на суму 270 грн.

У відповідності до п. 5 ст. 115, п. 1 ст. 45 Закону про банкрутство сума витрат 270 грн. покладається на боржника і підлягає задоволенню у першу чергу. Вимога розпорядника майна про покладення понесених витрат під час провадження у справі про банкрутство у визначеній частині на ініціюючого кредитора є необґрунтованою та відхиляється судом.

Розглядаючи звіт розпорядника майна в частині виконаної роботи в процедурі розпорядження майна боржника, про нарахування та виплату грошової винагороди розпоряднику майна на загальну суму 9 384,55 грн. за період з 29.04.2013р. по 30.08.2013р., в тому числі 361,48 грн. за квітень місяць 2013 року та по 2 294 грн. щомісячно за травень-серпень місяці 2013 року, судом засвідчується наступне:

Дослідивши звіт розпорядника майна та долучені розпорядником майна до матеріалів справи документи, що стосуються вжитих заходів та виконаної роботи, судом встановлено, що докази авансування ініціюючим кредитором суми авансового платежу, що мала вноситись на депозитний рахунок нотаріуса та докази фактичної виплати арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна, коштів, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглядаючи звіт розпорядника майна в частині виконаної роботи в процедурі розпорядження майном боржника, про нарахування та виплату грошової винагороди розпоряднику майна, суд виходить з наявних матеріалів справи.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону про банкрутство під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.

Судом засвідчується, що відповідно до наявних матеріалів справи розпорядником майна фактично вживались заходи спрямовані на виконання обов'язків розпорядника майна у справі про банкрутство. Перевіряючи обсяг, своєчасність виконання покладених на розпорядника майна Законом та судом повноважень, обов'язків судом взято до уваги, що ухвалою господарського суду від 29.04.2013р. про порушення провадження у справі на розпорядника майна було покладено низку обов'язків у справі (подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, реєстр вимог кредиторів боржника, провести інвентаризацію майна боржника та подати суду результати проведеної інвентаризації майна, вжити заходів щодо повідомлення органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника та знаходженням його майна про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, заходів щодо виконання розпорядником майна передбачених Законом про банкрутство його обов'язків, провести аналіз фінансово-господарської діяльності боржника та його становища на ринках; надати господарському суду письмовий звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, а також документи, що їх підтверджують).

Відповідно до ст. 33, ч. 2 ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судом встановлено, що розпорядник майна у поданому суду звіті, попередніх звітах, долучених до справи документах посилається на вжиття ним ряду заходів у справі, зокрема:

- повідомлення Луцького міського управління юстиції про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника;

- встановлення місцезнаходження боржника та його керівних органів;

- звернення до підприємства-боржника із клопотанням про забезпечення виконання рішення суду;

- звернення до податкових органів із запитами стосовно встановлення фактичного місця знаходження боржника, надання відомостей про юридичну особу, відкриті банківські рахунки, її контрагентів;

- звернення до компетентних органів із клопотаннями щодо надання матеріалів останньої обов'язкової звітності боржника;

- вивчення заяви про визнання кредиторських вимог до боржника із подальшим формуванням реєстру вимог кредиторів, визначенні черговості задоволення таких вимог.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна підлягає затвердженню на суму 9 384,55 грн.

У відповідності до п. 5 ст. 115, п. 1 ст. 45 Закону про банкрутство, зазначена сума покладається на боржника і підлягає задоволенню у першу чергу. Вимога розпорядника майна про покладення понесених витрат під час провадження у справі про банкрутство у визначеній частині на ініціюючого кредитора є необґрунтованою та відхиляється судом.

При цьому судом засвідчується, що виконуючи повноваження розпорядника майна ПП "Торговий дім "КАМАК" впродовж квітня-серпня місяців 2013 року та набувши право вимоги грошової винагороди за рахунок ініціюючого кредитора, розпорядником майна не вчинялись будь-які заходи, спрямовані на стягнення тих чи інших сум за той чи інший період в судовому порядку, відтак відповідні суми підлягають сплаті в першу чергу за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті його господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Відповідно до п. 5 ст. 115 Закону про банкрутство, сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

При цьому судом також враховано положення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" із наступними змінами та доповненнями, пунктом 37 котрого визначено, що розпорядник майна має право на грошову винагороду, максимальний розмір якої не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат на місяць. Сплата грошової винагороди розпоряднику майна здійснюється шляхом внесення заявником (кредитором або боржником) авансу на депозитний рахунок нотаріуса.

Право вимоги грошової винагороди розпорядника майна виникає в останній день кожного календарного місяця виконання ним своїх повноважень.

Вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому та відшкодування витрат арбітражного керуючого підлягають задоволенню у першу чергу, а вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору - у п'яту чергу.

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

У разі припинення провадження у справі банкрутство на підставі пункту 11 частини 1 статті 83 Закону про банкрутство сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого покладається на кредитора, за заявою якого порушено провадження у справі.

Звіти арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат повинні бути схвалені або погоджені комітетом кредиторів, а звіти за підсумками судових процедур (розпорядження майном, санації, ліквідації) - затверджені господарським судом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 26, 27, 37, 38, 40, 114, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 65, 77, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання арбітражного керуючого Кравчука Г.П. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат задовольнити частково.

2. Витрати розпорядника майна Кравчука Г.П., пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в загальній сумі 929,94 грн., в тому числі 136,62 грн. витрат, пов'язаних із відправленням поштової кореспонденції, 64,20 грн. витрат, пов'язаних із отриманням інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 459,12 грн. витрат, пов'язаних із відрядженнями (проїздом), 270 грн. пов'язаних із відрядженнями (добові виплати) покласти на приватне підприємство "Торговий дім "КАМАК", як такі, що підлягають задоволенню у першу чергу.

3. Сплату грошової винагороди розпоряднику майна Кравчуку Г.П. за фактичне виконання покладених на нього обов'язків в сумі 9 384,55 грн. покласти на приватне підприємство "Торговий дім "КАМАК", як такі, що підлягають задоволенню у першу чергу.

4. В іншій частині в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Кравчука Г.П. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат відмовити.

5. Примірник ухвали суду направити:

- Луцькій ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинської області;

- арбітражному керуючому Кравчуку Г.П.;

- ліквідатору Григор'єву В.В.

Суддя В.А. Войціховський