ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
03.09.13р. Справа № 904/5289/13
За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді, м. Павлоград
до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Дніпропетровськ
про про зобов'язання повернути помилково перераховані кошти у сумі 2246,00 грн.
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники:
Від позивача: Сиріца В.А. - довіреність від 02.09.13р., Нещерет Л.Г. - довіреність від 02.09.13р.
Від відповідача: Прокопенко Д.Ю. - довіреність № б/н від 14.11.12 р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов'язання повернути на рахунок позивача № 37171699983902 в УДК у Дніпропетровській області МФО 805012 код ОКПО 25913612 помилково перераховані кошти за період з грудня 2008 року по листопад 2012 року з рахунку ОСОБА_5 НОМЕР_1 суму 993,32 грн., з рахунку НОМЕР_2 суму 1252,68 грн., а всього 2246,00 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що банк не має права списання грошових коштів з рахунку клієнта банку для перерахування їх позивачу.
Крім того, власником коштів, виплачених застрахованій особі відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", є безпосередньо одержувач страхових виплат, а не банківська установа, в якій відкрито банківський рахунок одержувача цих виплат. Відтак, саме одержувачу, а після його смерті спадкоємцям, належить право розпорядження ними. При цьому, на банківські установи, законом не покладено обов'язків щодо відокремлення грошових коштів, які належать держателю після його смерті.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
11.11.2005р. між Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді (Фонд) та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") (Банк) був укладений договір № 09/04-20/167 про зарахування і виплату страхових відшкодувань (виплат) через Акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль".
На виконання умов договору Фондом здійснювалося перерахування страхових відшкодувань (виплат) на аналітичний рахунок Банку, Банком суми страхових виплат з аналітичного рахунку зараховувалися на рахунки одержувачів цих коштів, зокрема, у встановленому порядку здійснювалося зарахування страхових відшкодувань громадянину ОСОБА_5, що перебував на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді та мав рахунок в банку відповідача.
24.02.2003р. постановою № 4148 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України призначив ОСОБА_5 (далі Застрахований) щомісячну страхову виплату.
Виплата зазначеної щомісячної грошової суми здійснювалась шляхом перерахування на особовий рахунок застрахованого, який був відкритий в акціонерному поштово-пенсійному банку "Аваль" (правонаступник публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") на підставі договору № 09/04-20/167 від 11.11.2005р., укладеного з відповідачем.
ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин ОСОБА_5 помер, про що позивачу стало відомо тільки після звірки із Пенсійним Фондом України у листопаді 2012 року.
Внаслідок того, що позивач був невчасно повідомлений про смерть застрахованого, позивач зайво перерахував на особовий рахунок застрахованого, вже після його смерті, страхові виплати на суму 2246,00 грн.
Вищезазначена переплата була здійснена за період з грудня 2008 року по листопад 2012 року.
19.11.12р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення зайво перерахованих коштів.
06.12.12р. відповідач надіслав на адресу позивача лист-відповідь, в якому останній повідомив, що банк не має жодних правових підстав щодо повернення коштів у сумі 2246,00 грн.
З причини відмови відповідача на повернення коштів, позивач був змушений звернутися з позовом до суду про стягнення з банку цієї суми, як безпідставно перерахованої.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
За статтею 28 зазначеного Закону, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Страхові виплати провадяться щомісячно і за бажанням одержувачів можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку (ст. 40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності").
Пунктами 1.8 та 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду № 24 від 27.04.2007 року передбачений спосіб одержання суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку; повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.
Відповідно до приписів статей 1066, 1067 Цивільного кодексу України, правовідносини між банком та клієнтом регулюються договором банківського рахунку; за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність" банківськими рахунками є рахунки, на яких обліковуються власні кошти.
В силу п.1.4 постанови НБУ № 22 від 21.01.2004р. „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" власником рахунку в банку є особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.
За змістом п.п. 1.3., 1.39, ст. 1, пункту 7.1.2 ст. 7 та ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", гроші, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача; примусовим списанням є списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що власником коштів, виплачених застрахованій особі відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", є безпосередньо одержувач страхових виплат, а не банківська установа, в якій відкрито банківський рахунок одержувача цих виплат. Відтак, саме одержувачу, а після його смерті спадкоємцям, належить право розпорядження ними.
З наведеними нормами чинного законодавства узгоджуються умови договорів про надання пластикової платіжної карти, відповідно до яких банк приймав і зараховував на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві картки), кошти, що йому належать, виконував розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Відповідно до змісту частини другої наведеної статті, банк зобов'язаний виконати судове рішення, прийняте за наслідками захисту прав стягувача щодо особи - володільця рахунку та отримувача грошових коштів, незалежно від волевиявлення володільця рахунку; доказів існування такого судового рішення щодо володільця спірного рахунку (ОСОБА_5.) матеріали справи не містять.
Зважаючи на те, що публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" не має прав на кошти, що знаходяться на рахунку, відкритому застрахованим, і чинним законодавством не покладається на відповідача обовязок повернення коштів та встановлення порядку його здійснення, у суду відсутні підстави для задоволення вимог про зобовязання відповідача списати грошові кошти з рахунку.
Не доведено позивачем і існування у відповідача обов'язку вчиняти такі дії на вимогу позивача.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що у відповідача виник обов'язок повернути помилково перераховані кошти з рахунку застрахованого.
Керуючись ст.ст. 15, 21, 28, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", 1066, 1067, 1071 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність", ст. 1, 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя І.Ф. Мельниченко
Повне рішення складено 09.09.2013р.
Судове рішення № 33488858, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 09.09.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 904/5289/13. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: